Справа №949/1637/25
27 листопада 2025 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого - судді: Оборонової І.В.,
за участю секретаря: Волкодав А.А.,
представника позивача: Лобзун О.П.,
відповідачки: ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дубровиця в порядку загального позовного провадження справу за позовом Органу опіки та піклування - Виконавчого комітету Дубровицької міської ради до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав,
Секретар Дубровицької міської ради, як представник Органу опіки та піклування - виконкому Дубровицької міської ради Сарненського району Рівненської області, ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про позбавлення її батьківських прав щодо сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та передачі дитини для подальшого влаштування Органу опіки та піклування виконавчого комітету Дубровицької міської ради.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що на обліку дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, Служби у справах дітей Дубровицької міської ради з 09 грудня 2024 року перебуває ОСОБА_3 , у зв'язку з ухиленням матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від виконання батьківських обов'язків. Відносно ОСОБА_3 вона є матір'ю одинокою. Сім'я тривалий час перебувала під контролем Служби у справах дітей та під соціальним супроводом КЗ «Центр надання соціальних послуг» Дубровицької міської ради. Згідно з актом оцінки потреб сім'ї від 02 грудня 2024 року було складено план супроводу, який передбачав: визначення матір'ю постійного місця проживання та створення для дитини комфортних і належних умов; влаштування сина до дошкільного навчального закладу; проходження лікування та реабілітації матері з метою позбавлення шкідливих звичок; постановку на облік у Центрі зайнятості. План супроводу ОСОБА_1 не виконала. Неодноразово надходили скарги щодо неналежного виховання нею дитини та її асоціальної поведінки. Згідно з інформацією відділення поліції № 1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області від 10 грудня 2024 року № 32752-2024, ОСОБА_1 тимчасово орендує житло за адресою: АДРЕСА_1 разом із співмешканцем та сином. Під час перевірок було встановлено, що в будинку брудно, наявна антисанітарія, запах тютюну, розкидані речі. ОСОБА_1 пояснила, що до них приходили знайомі друзі і всі вживали алкоголь. Дані події носили систематичний характер. На матір складалися адміністративні протоколи за ч.1 та ч.2 ст.184 КУпАП. 03 грудня 2024 року під час чергового обстеження умов проживання встановлено, що квартира знаходилася у незадовільному стані, дитина ОСОБА_3 мав хворобливий вигляд, скаржився на біль у горлі, а матір не зверталася до лікаря понад тиждень. Службою у справах дітей складено акт оцінки рівня безпеки дитини та доставлено ОСОБА_4 до приймального відділення КНП «Дубровицька міська лікарня», де його госпіталізовано до інфекційного відділення. Під час перебування в лікарні мати залишала дитину без нагляду та купувала не всі призначені лікарські засоби. Після виписки 12 грудня 2024 року ОСОБА_1 перестала відповідати на дзвінки сімейного лікаря та соціальних служб і переховувалася з дитиною. 09 січня 2025 року булло встановлено, що ОСОБА_1 та син переїхали до матері ОСОБА_5 в АДРЕСА_2 . Відповідно до інформації служби у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації № 40-408 від 24 лютого 2025 року, під час відвідування родини за адресою: АДРЕСА_3 , було встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння. Із телефонної розмови з її матір'ю з'ясовано, що ОСОБА_1 з дитиною певний час перебувала у неї, проте 28 січня 2025 року вона повернулася до м. Дубровиця, при цьому мати підтвердила її схильність до вживання алкогольних напоїв. Після повернення з Києва місце перебування ОСОБА_1 та її сина протягом місяця залишалося невідомим. Лише 24 лютого 2025 року їх було виявлено за адресою: АДРЕСА_4 . Під час візиту встановлено, що у житлі незадовільні санітарно-гігієнічні умови, відсутні продукти харчування та приготована їжа. Мати виявила бажання пройти лікування від алкогольної залежності. У той же день складено акт оцінки рівня безпеки дитини. За заявою матері та відповідно до Наказу Служби у справах дітей від 24 лютого 2025 року № 10, її малолітнього сина, ОСОБА_3 , передано до сім'ї патронатного вихователя ОСОБА_6 , який проживає у с. Чудель Сарненського району, де дитина перебуває й надалі. 17 березня 2025 року ОСОБА_1 телефоном повідомила, що знову поїхала до м. Києва. 24 березня 2025 року Комунальний заклад «Центр надання соціальних послуг» Дубровицької міської ради припинив соціальний супровід ОСОБА_1 , у зв'язку з її систематичною неучастю в заходах, передбачених планом роботи, та зміною місця проживання. На звернення до Центру соціальних служб м. Києва щодо оцінки потреб сім'ї отримано відповідь від 25 березня 2025 року, що будинку за адресою, яку повідомила ОСОБА_1 , у місті Києві не існує. У період роботи з 17 березня 2025 року по 13 червня 2025 року ОСОБА_1 неодноразово запізнювалася на роботу та пропускала робочі дні без поважних причин, що негативно позначалося на освітньому процесі та створювало додаткове навантаження на інших працівників. На зауваження реагувала формально, відповідальність була низькою. Наказом від 13 червня 2025 її було звільнено з посади. Згідно з поясненнями патронатного вихователя, ОСОБА_1 за весь період перебування її сина у патронатній сім'ї жодного разу не відвідала дитину. Телефонні контакти були рідкісними, короткими та формальними, розмови тривали лише 1-2 хвилини. Після проведення ОСОБА_3 оперативного втручання (видалення аденоїдів) мати, попри обізнаність про стан здоров'я сина, не приїхала, не поцікавилася його самопочуттям і не надала матеріальної допомоги. Дитина чекала на матір, постійно запитувала про неї, проте ОСОБА_1 не проявила жодної ініціативи, щоб зустрітися або підтримати сина. ОСОБА_3 перебуває у патронатній сім'ї з 24 лютого 2025 року. На момент влаштування у дитини були серйозні труднощі у розвитку: відсутність базових побутових навичок, замкнутість, небажання спілкуватися з іншими дітьми. Лікарями було встановлено затримку його розвитку, що, ймовірно, стало наслідком тривалої відсутності належного догляду та уваги з боку матері. Спілкування матері з дитиною розпочалося лише через два місяці після її влаштування до патронатної сім'ї та обмежувалося однотипними, короткими фразами («як справи?», «що робив?»). За весь період ОСОБА_1 не проявляла емоційної участі у житті сина, не цікавилася його навчанням, розвитком та здоров'ям, не приїхала навіть після наданих їй патронатним вихователем коштів для зустрічі 16 червня 2025 року та не відповідала на телефонні дзвінки. Зазначає, що ОСОБА_1 веде асоціальний спосіб життя, схильна до брехні та вживання алкоголю, проявляє безвідповідальність та нехтує своїми батьківськими обов'язками. Вона не забезпечила дитину належними умовами проживання, догляду, виховання, вчасними медичними оглядами та лікуванням, дошкільною освітою. Дитина не навчена базовим навичкам самообслуговування та зовсім не адаптована до дитячого колективу. Крім того, вироком Дубровицького районного суду по справі № 949/856/24 ОСОБА_1 засуджено за вчинення кримінального правопорушення. На підставі наведених фактів комісією з питань захисту прав дитини 18 червня 2025 року прийнято рішення про доцільність позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав щодо її сина ОСОБА_3 через систематичне ухилення від виконання батьківських обов'язків та невиконання обов'язків щодо виховання, розвитку та догляду за дитиною. З урахуванням викладеного, орган опіки та піклування - виконавчий комітет Дубровицької міської ради вважає, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 щодо сина, ОСОБА_3 , є доцільним, обґрунтованим та відповідає інтересам дитини.
У судовому засіданні представник позивача Лобзун О.П. позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити на підставі викладених у позовній заяві обставин. Додатково пояснила, що дитина ОСОБА_3 , 2019 року народження, перебуває на обліку дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у зв'язку з ухиленням матері, ОСОБА_1 , від виконання батьківських обов'язків. Сім'я перебуває під наглядом органів опіки та піклування з 2022-2023 років. Під час початкової роботи з матір'ю для того, щоб вона могла належним чином виконувати батьківські обов'язки, ОСОБА_1 постійно ухилялася від співпраці та змінювала місце проживання. Починаючи з 2024 року, органи опіки неодноразово відвідували її сім'ю за місцем проживання, проте ОСОБА_1 не відчиняла двері та не допускала працівників до квартири, а сусіди скаржилися на її поведінку. Деякі випадки були настільки серйозними, що справа була передана до уповноваженого з прав людини, який взяв ситуацію під контроль. Незважаючи на попередження та прохання виправити ставлення до виконання батьківських обов'язків, матір жодних конкретних дій не вчинила. Через це дитину влаштовано до патронатної сім'ї - тимчасової форми опіки, щоб уникнути потрапляння дитини до інтернатного закладу. За час перебування дитини в патронаті, ОСОБА_1 не відвідувала сина, не цікавилася його життям і не телефонувала. Хлопчик потребував належного догляду та соціалізації, оскільки раніше майже не контактував з іншими людьми та дітьми. Попри численні прохання та письмові пояснення матері, в яких вона обіцяла виправитися, жодних змін у її поведінці не відбулося. Матір продовжувала змінювати місце проживання, ускладнюючи контакт соціальних служб із сім'єю. Під час перевірок зафіксовано випадки, коли вона перебувала в стані алкогольного сп'яніння. Навіть коли дитина мала можливість поїхати за кордон на кілька днів у рамках спонсорських програм, ОСОБА_1 не проявила відповідального ставлення та попросила гроші для себе замість того, щоб підтримати дитину. Таким чином, ОСОБА_1 систематично ухилялася від виконання батьківських обов'язків, не піклувалася про дитину та не забезпечувала належних умов для її розвитку. Враховуючи викладене, орган опіки та піклування звернувся до суду з метою позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав щодо малолітнього сина, ОСОБА_3 .
У судовому засіданні відповідачка ОСОБА_1 позовні вимоги визнала та не заперечила проти позбавлення її батьківських прав. Додатково повідомила, що після того, як дитину відібрано у лютому 2025 року, вона іноді підтримувала з сином контакт по телефону. Останній дзвінок відбувся 11 жовтня, на день народження дитини. Коли дитині робили хірургічне втручання, то вона не змогла приїхати до лікарні. На даний час не має можливості утримувати дитину, не працює, поки не може змінити ставлення до дитини та свою поведінку.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача та відповідачки, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, з'ясувавши повно та всебічно обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Згідно зі ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 19 жовтня 2019 року (а.с. 6).
Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька, виданого Дубровицьким відділом ДРАЦС у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 00052066455 від 27 червня 2025 року, відомості про батька дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України. Таким чином, відповідачка ОСОБА_1 є матір'ю-одиначкою (а.с. 7).
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Пунктами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергову увагу приділяють якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується захист і піклування, необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Згідно з ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини та непрацездатних членів сім'ї.
Статтею 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини. Практика ЄСПЛ (справа «Хант проти України», 7 грудня 2006 року) свідчить, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача та його поведінки. Позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, при цьому інтереси дитини переважають інтереси батьків, між якими має існувати справедлива рівновага. У справі «М.С. проти України» ЄСПЛ наголосив, що у всіх рішеннях щодо дітей їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому при визначенні найкращих інтересів дитини необхідно враховувати: збереження зв'язків дитини із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; забезпечення розвитку дитини у безпечному, спокійному та стабільному середовищі.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 150 СК України батьки зобов'язані: виховувати дитину у дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, народу та Батьківщини; піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття повної загальної середньої освіти; готувати дитину до самостійного життя; поважати дитину.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від перебування у шлюбі. Розірвання шлюбу та окреме проживання батьків не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини (крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 СК України).
Здійснення батьками прав та виконання обов'язків має ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (ч. 1-2 ст. 155 СК України).
Відповідно до ст. 164 СК України мати або батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони: 1. не проявляють батьківського піклування протягом шести місяців без поважної причини; 2. ухиляються від виконання обов'язків по вихованню дитини; 3. жорстоко поводяться з дитиною; 4. є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5. експлуатують дитину, примушують її до жебракування або бродяжництва; 6. засуджені за умисний злочин проти дитини.
Тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання обов'язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними обов'язками.
У постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц зазначено, що «ухилення від виконання обов'язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними обов'язками». Подібні правові висновки наведено у постановах Верховного Суду: від 23 січня 2020 року у справі № 755/3644/19 та від 23 червня 2021 року у справі № 953/17837/19.
У постанові Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 643/7876/18 зазначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), наданих батькам до досягнення дитиною повноліття та ґрунтуючихся на факті споріднення з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків. Питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках, при доведеності винної поведінки когось із батьків або обох, з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III "Про охорону дитинства", виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання та розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до статті 8 вказаного Закону, кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
Відповідно до пункту 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно з пунктом 15 цієї постанови, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.) наданих батькам до досягнення дитиною повноліття та ґрунтуючихся на факті споріднення з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, і питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, держави-учасниці вживають усіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації, включаючи сексуальні зловживання з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка турбується про дитину.
Згідно з ч.1,2 ст. 27 вказаної Конвенції, кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з довідкою про склад сім'ї №728 від 08 липня 2025 року, виданою виконавчим комітетом Дубровицької міської ради, до складу сім'ї ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , окрім інших, входить її син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.30).
Відповідно до актів обстеження умов проживання, складених комісією з представників Служби у справах дітей, поліції та освіти від 29 листопада 2024 року та від 03 лютого 2025 року, встановлено, що житлове середовище, у якому перебувала дитина, створювало реальну загрозу її фізичному та психічному здоров'ю. Зокрема, комісія зафіксувала наявність сміття, брудного посуду, відсутність чистої постільної білизни та рушників, стійкий запах алкоголю та тютюну у приміщеннях, що свідчить про неналежну організацію побуту та небезпечне середовище для дитини. Також зафіксовано, що у холодильнику та на кухні не було продуктів, необхідних для розвитку дитини віком до 5 років, зокрема молочних продуктів, м'яса та овочів, що створювало ризик дефіциту поживних речовин та уповільнювало фізичний розвиток. Дитина була одягнена неналежно до пори року, мала брудний одяг і не доглядалася належним чином, що негативно впливало на її гігієну та соціалізацію (а.с.11, 20).
02 грудня 2024 року ОСОБА_1 надала пояснення начальнику Служби у справах дітей Дубровицької міської ради, у яких зазначила, що більше не буде вживати спиртні напої та тютюнові вироби. Крім того, вона обіцяла створити належні умови для проживання дитини ОСОБА_3 та забезпечувати його належним харчуванням, а також виконати інші умови (а.с.12). Також її попереджено про наслідки невиконання своїх батьківських обов'язків (а.с.13).
Відповідно до акту доставки дитини від 03 грудня 2024 року, ОСОБА_3 було доставлено до КНП «Дубровицька міська лікарня» Дубровицької міської ради, де дитину оглянуто та направлено на медичне обстеження (а.с.14).
Наказом Служби у справах дітей Дубровицької міської ради №55 від 09 грудня 2024 року взято на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку із ухиленням матері ОСОБА_1 від виконання батьківських обов'язків (а.с.15).
Як вбачається із повідомлення відділення поліції №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області від 09 січня 2015 року, проведеною перевіркою встановлено, що під час її здійснення було опитано співмешканця гр. ОСОБА_1 - ОСОБА_8 . Він усно повідомив, що ОСОБА_9 разом із сином виїхала до АДРЕСА_2 , де проживає її мати, ОСОБА_5 . Будь-якої інформації щодо часу їх повернення він не має (а.с.17).
Як вбачається з повідомлення Комунального закладу «Центр надання соціальних послуг» Дубровицької міської ради №29 від 31 січня 2025 року, сім'я ОСОБА_1 та її сина ОСОБА_4 перебуває у складних життєвих обставинах. У листопаді 2024 року надійшла інформація від Служби у справах дітей та сусідів про можливе зловживання алкоголем у сім'ї. 28 листопада 2024 року фахівці Центру здійснили перший виїзд за адресою, проте двері ніхто не відчинив. Наступного дня мати відкрила двері, але не дозволила увійти, пояснивши, що житло їй не належить. 02 грудня 2024 року з нею проведено профілактичну бесіду щодо неналежного виконання батьківських обов'язків. 03 грудня 2024 року фахівці разом із працівниками Служби у справах дітей, поліцією та педіатром відвідали сім'ю, де провели оцінку потреб, бесіду про здоровий спосіб життя і, за рекомендацією педіатра, мати із сином були госпіталізовані для медичного обстеження. Під час лікування ФСР підтримувала зв'язок із ОСОБА_1 , 13 грудня 2024 року її виписано, проте адреси для проживання вона не повідомила. Подальші обстеження показали, що сім'я не перебуває за попередньою адресою, а контакт із матір'ю та співмешканцем був обмежений телефонними розмовами. 18 грудня 2024 року відбулося спілкування із бабусею дитини в Києві, яка повідомила про можливе поселення ОСОБА_1 у заклад тимчасового проживання для жінок з дітьми, але остання не підтвердила факту поселення. 26-30 грудня 2024 року виявлено, що ОСОБА_4 перебуває у батьків співмешканця, однак доступ до приміщення був обмежений. Починаючи з 04 січня 2025 року фахівці отримували різнорідну інформацію про місце знаходження матері та дитини: мати перебувала то в Києві, то в Дубровиці, не змінюючи своєї поведінки та продовжуючи порушувати рекомендації фахівців. Станом на 31 січня 2025 року сім'я не перебуває за адресою батьків співмешканця, місце їхнього знаходження невідоме, телефон недоступний, мати не виконує план соціального супроводу та не дотримується рекомендацій Центру. Фахівці продовжують співпрацювати з службою у справах дітей для контролю ситуації (а.с.18).
03 лютого 2025 року ОСОБА_1 надала пояснення начальнику Служби у справах дітей Дубровицької міської ради, у яких запевнила, що вона разом із сином поїде проживати у соціальний гуртожиток в м. Рівне. У випадку, якщо цього не виконає, не буде заперечувати проти позбавлення її батьківських прав та попереджена про наслідки невиконання своїх батьківських обов'язків (а.с.19).
Згідно з повідомленням Служби у справах дітей Святошинського району м. Києва №40-408 від 24 лютого 2025 року, Службою було розглянуто лист щодо неналежного виконання батьківських обов'язків ОСОБА_1 стосовно сина ОСОБА_4 , 2019 року народження. 16 листопада 2024 року фахівці відвідали родину в Києві, де виявили, що дитині немає окремого місця, а мати перебувала в стані алкогольного сп'яніння. З нею проведено профілактичну бесіду та попереджено про відповідальність. Службою направлено лист до Управління соціальної політики для оцінки потреб родини і надання соціальних послуг. Зареєстроване місце проживання матері - АДРЕСА_6 (а.с.23).
Відповідно до Наказу Служби у справах дітей Дубровицької міської ради №10 від 24 лютого 2025 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_5 , який перебуває у складних життєвих обставинах, переданий на виховання до сім'ї патронатного вихователя ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_7 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_8 (а.с. 22).
Як вбачається з повідомлення Комунального закладу «Центр надання соціальних послуг» Дубровицької міської ради №85 від 27 березня 2025 року, після отримання інформації від Служби у справах дітей 27 листопада 2024 року сім'я ОСОБА_1 та її сина ОСОБА_4 (2019 р.н.) взята на облік у КЗ «Центр надання соціальних послуг» Дубровицької міської ради як така, що перебуває у складних життєвих обставинах. Протягом 29.11.2024-24.03.2025 надавалися соціальна профілактика та супровід (бесіди про здоровий спосіб життя, алкоголь, протиправну поведінку; індивідуальний план вирішення проблем сім'ї). Очікувалося, що ОСОБА_1 працевлаштується, визначить постійне житло, створить безпечні умови для дитини та припинить вживати алкоголь. Однак, вона не виконувала план соціального супроводу і приховувала своє місце перебування. 24 лютого 2025 року дитину вилучено з сім'ї. 24 березня 2025 року соціальний супровід припинено через переїзд ОСОБА_1 в Київ; точну адресу вона не надала, контакт із центром не підтримує. Лист до столичних соціальних служб підтвердив, що вказаного будинку не існує, а самостійно звернутися до центру ОСОБА_1 відмовляється (а.с.24).
Як вбачається з повідомлення Комунального закладу «Центр надання соціальних послуг» Дубровицької міської ради №172 від 12 червня 2025 року, ОСОБА_1 22 травня 2025 року надала до КЗ «ЦНСП» Дубровицької міської ради ксерокопії довідок, що вона працює помічником вихователя в садочку №382 у Києві з 17 березня 2025 року та пройшла оздоровчий курс у центрі «Надія» з 08 березня 2025 року. Того ж дня у телефонному режимі вона повідомила, що 21 травня 2025 року зверталася до Солом'янського ЦСС Києва за послугами, але її перенаправили до Святошинського ЦСС, результат отримання послуг невідомий. Місце проживання ОСОБА_1 не повідомила. Раніше КЗ «ЦНСП» зверталося до соціальних служб Києва для оцінки потреб жінки, але названого будинку не існує, а повторний запит неможливий через відсутність точної адреси. У червні 2025 року ОСОБА_1 мала намір винайняти квартиру в Києві за оплатою матері, але наразі невідомо, чи питання житла вирішене, оскільки жінка не виходить на зв'язок. Надання соціального супроводу їй припинено 24 березня 2025 року через переїзд у Київ (а.с.25).
Відповідно до повідомлення Відділення поліції №?1 Сарненського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області від 06 лютого 2025 року, за фактом неналежного виконання батьківських обов'язків щодо виховання свого малолітнього сина, на громадянку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканку АДРЕСА_6 , було складено адміністративний протокол за ч. 2 ст. 184 КУпАП (а.с.21).
Крім того, відповідно до загальнодоступної інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, судом встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово притягувалася до кримінальної відповідальності. Так, 05 листопада 2024 року вона була засуджена за ч. 1 ст. 126 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 510 гривень (https://reyestr.court.gov.ua/Review/122787354). 25 листопада 2025 року Дубровицьким районним судом Рівненської області ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 361, ч. 2 ст. 361 та ч. 4 ст. 185 КК України, та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, звільнивши її від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки (https://reyestr.court.gov.ua/Review/132064481).
На даний час у Дубровицькому районному суді Рівненської області перебуває на розгляді кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України. Раніше також проводилося кримінальне провадження за ч. 1 ст. 125 КК України, яке ухвалою суду від 27 листопада 2025 року було закрите у зв'язку з відмовою потерпілої від обвинувачення у формі приватного обвинувачення (https://reyestr.court.gov.ua/Review/132135946).
Крім кримінальних правопорушень, судом встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово притягувалася і до адміністративної відповідальності. Зокрема, 23 березня 2023 року її притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП із накладенням штрафу в розмірі 85 грн (https://reyestr.court.gov.ua/Review/109749354). 20 лютого 2025 року її притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП із застосуванням стягнення у виді попередження (https://reyestr.court.gov.ua/Review/123806149).
Вчинення адміністративних правопорушень, зокрема пов'язаних із дрібним хуліганством та невиконанням батьками обов'язків щодо виховання дітей, у сукупності з кримінальними правопорушеннями додатково підтверджує систематичну антисоціальну поведінку ОСОБА_1 та її нездатність дотримуватися загальноприйнятих правил і вимог закону. Характер зазначених правопорушень свідчить про відсутність належної відповідальності, самоконтролю та розуміння обов'язків щодо забезпечення безпеки та добробуту дитини. У своїй сукупності встановлені факти - умовне покарання, триваючі кримінальні провадження, неодноразові адміністративні правопорушення, ухилення від виконання батьківських обов'язків, відсутність належної турботи про дитину та загальна зневага до норм закону - підтверджують систематичні порушення законодавства з боку ОСОБА_1 . Зазначені обставини створюють реальний ризик для життя, здоров'я та розвитку дитини та свідчать про її неспроможність забезпечити належні умови для виховання, безпеки й розвитку сина. Така поведінка становить пряму загрозу для інтересів дитини та об'єктивно підтверджує наявність підстав для застосування передбачених законом заходів щодо захисту його прав, включаючи позбавлення відповідачки батьківських прав.
Відповідно до повідомлення Солом'янського районного у місті Києві центру соціальних служб №?108/39-638 від 16 червня 2025 року, розглянуто звернення служби у справах дітей та сім'ї Дубровицької міської ради від 13 червня 2025 року щодо громадянки ОСОБА_1 , 1994 року народження, яка проживає за адресою: АДРЕСА_9 . Фахівці Центру здійснили відвідування вищевказаної особи. Під час відвідування було встановлено, що двері оселі ніхто не відчинив, у зв'язку з чим здійснити контакт із громадянкою ОСОБА_1 виявилось неможливим (а.с.28).
Як вбачається з пояснень патронатного вихователя від 19 червня 2025 року, дитина ОСОБА_3 перебуває у патронатній сім'ї з 24 лютого 2025 року. Від початку перебування було помітно серйозні труднощі у розвитку дитини: відсутність базових побутових навичок, замкнутість, обмежене спілкування з однолітками та прагнення захисту лише у окремих дорослих. Спостерігалася надмірна зацикленість на мультфільмах, страх перед вигаданим «монстром Ірка» та наполегливе прагнення повернути мобільний телефон. Мовлення дитини було невиразним, рухи - некоординованими, потребувалося багаторазове пояснення простих дій. Медичне обстеження виявило затримку розвитку, яка могла бути наслідком тривалої відсутності належного догляду та уваги. Під час необхідного хірургічного втручання (видалення аденоїдів) матір не приїхала, а письмову згоду надала лише після багаторазових прохань. Спілкування матері з дитиною почалося лише через два місяці після влаштування до патронатної сім'ї і обмежувалося короткими фразами. За весь час матір не відвідала дитину та не проявляла емоційної зацікавленості. 16 червня 2025 року матір повідомила про намір приїхати для зустрічі з помічником патронатного вихователя, проте зустріч не відбулася через відсутність контакту після переказу коштів на транспорт (а.с. 29).
Згідно з характеристикою ЗДО №?382 Солом'янського району міста Києва №?105/2025 від 17 червня 2025 року, у період роботи ОСОБА_1 з 17 березня 2025 року по 13 червня 2025 року, мали місце неодноразові випадки запізнень на роботу та пропусків робочих днів без поважної причини. Такі порушення негативно впливали на організацію освітнього процесу та створювали додаткове навантаження на інших працівників. На зауваження мати реагувала формально, рівень відповідальності потребував покращення (а.с. 27). Згідно копії Наказу №?78 к від 13 червня 2025 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади (а.с. 26).
Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Згідно з висновком Органу опіки та піклування - виконавчого комітету Дубровицької міської ради Сарненського району Рівненської області №?07-910 від 20 червня 2025 року, на обліку дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, служби у справах дітей Дубровицької міської ради з 09 грудня 2024 року перебуває ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з ухиленням матері, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від виконання батьківських обов'язків. Відносно ОСОБА_3 вона є матір'ю одинокою. Сім'я ОСОБА_1 тривалий час перебувала на контролі служби у справах дітей, а також під соціальним супроводом КЗ «Центр надання соціальних послуг» Дубровицької міської ради. Згідно з актом оцінки потреб сім'ї від 02 грудня 2024 року було складено план супроводу, виконання якого передбачало: визначення постійного місця проживання та створення для дитини комфортних та належних умов; влаштування сина в дошкільний навчальний заклад; проходження лікування та реабілітації для позбавлення шкідливих звичок; а також постановку на облік у Центр зайнятості. План супроводу ОСОБА_1 не виконала. На неї неодноразово надходили скарги щодо її поведінки та неналежного виховання сина. Відповідно до інформації відділення поліції №?1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області від 10 грудня 2024 року №?32752-2024, ОСОБА_1 тимчасово орендує житло по АДРЕСА_1 разом із співмешканцем та сином ОСОБА_4 . Під час перевірки в будинку виявлено бруд, розкидані речі та запах тютюну. ОСОБА_1 пояснила, що до них приходили знайомі друзі, які вживали алкогольні напої. Дані порушення мали систематичний характер. На ОСОБА_1 складалися адміністративні протоколи за ч.1 та ч.2 ст.184 КУпАП. 03 грудня 2024 року під час чергового обстеження умов проживання за адресою АДРЕСА_1 , встановлено, що в квартирі брудно, на стінах павутиння, присутній запах тютюну. На кухні та у ванній кімнатах - антисанітарія. Малолітній ОСОБА_4 мав хворобливий вигляд та повідомив, що в нього болить горло. Зі слів матері дитина хворіла більше тижня, проте до лікаря не зверталася. Службою у справах дітей складено акт оцінки рівня безпеки дитини та доставлено дитину разом із матір'ю до приймального відділення КНП «Дубровицька міська лікарня». Після огляду ОСОБА_3 госпіталізовано до інфекційного відділення. З телефонних розмов із лікарями встановлено, що під час перебування в лікарні (03.12.2024-12.12.2024) ОСОБА_1 залишала сина одного на деякий час, ліки, призначені дитині, купувала не всі. 12 грудня 2024 року ОСОБА_1 разом із сином виписана з лікарні з рекомендацією продовжувати лікування амбулаторно. З 13 грудня 2024 року мати перестала відповідати на дзвінки сімейного лікаря та служби у справах дітей і переховувалася з дитиною від соціальних служб. 27 грудня 2024 року з метою забезпечення безпеки дитини надіслано запит до відділення поліції щодо встановлення місця перебування матері та дитини. 09 січня 2025 року за інформацією відділення поліції №?1 стало відомо, що співмешканець ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , повідомив, що вона разом із сином переїхала до матері, ОСОБА_5 , в АДРЕСА_2 . Відповідно до інформації Служби у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації від 24 лютого 2025 року, під час відвідування родини за адресою АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 перебувала в стані алкогольного сп'яніння. З телефонної розмови з її матір'ю з'ясовано, що донька була з онуком у неї, але станом на 28.01.2025 повернулася в м. Дубровиця (точна адреса невідома) та підтвердила схильність до вживання алкогольних напоїв. Після повернення з м. Київ до Дубровицької громади знайти ОСОБА_1 та її сина не вдавалося цілий місяць. Лише 24 лютого 2025 року підтвердилося їхнє місце перебування: АДРЕСА_4 . Під час візиту встановлено незадовільні санітарно-гігієнічні умови проживання, відсутність продуктів харчування та приготованої їжі; зі слів ОСОБА_4 , його давно не купали. Мати висловила бажання пройти лікування від алкогольної залежності. Того ж дня складено акт оцінки рівня безпеки дитини та за заявою матері забезпечено тимчасове влаштування ОСОБА_4 в сім'ю патронатного вихователя ОСОБА_6 , де дитина перебуває на даний час. 17 березня 2025 року ОСОБА_1 в телефонному режимі повідомила, що знову поїхала в м. Київ. 24 березня 2025 року КЗ «Центр надання соціальних послуг» Дубровицької міської ради припинив надання соціального супроводу через систематичне невиконання заходів, передбачених планом, та зміну місця проживання. Листом надіслано запит до Центру соціальних служб м. Києва, проте 25 березня 2025 року отримано відповідь, що за вказаною адресою житла не існує. Згідно з характеристикою ЗДО №?382 Солом'янського району м. Києва від 17 червня 2025 року №?105/2025, ОСОБА_1 працювала на посаді помічника вихователя з 17 березня 2025 року по 13 червня 2025 року. Під час роботи були неодноразові запізнення та пропуски робочих днів без поважної причини, що негативно впливало на організацію освітнього процесу. На зауваження реагувала формально, рівень відповідальності був низьким. Наказом від 13 червня 2025 року №?78-к ОСОБА_1 звільнено. Незважаючи на надану фотокопію довідки через додаток «Viber» про проходження 08 березня 2025 року курсу оздоровчого лікування від алкогольної залежності, під час телефонних розмов ОСОБА_1 була збуджена, мова сплутана, що може свідчити про вживання алкоголю або заборонених речовин. За поясненнями патронатного вихователя від 15 квітня 2025 року, мати жодного разу не відвідала сина в сім'ї патронату, рідко телефонувала (1-2 хвилини), не цікавилася станом здоров'я після проведеного оперативного втручання (видалення аденоїдів), не надавала матеріальної допомоги. Зазначені факти свідчать, що ОСОБА_1 веде асоціальний спосіб життя, схильна до брехні та вживання алкогольних напоїв, безвідповідальна, у її житлі систематично перебувають сторонні особи в стані алкогольного сп'яніння, не забезпечила дитину належними умовами проживання та виховання, вчасними медичними оглядами та лікуванням, дошкільною освітою, не навчила дитину самостійно одягатися, взуватися, користуватися засобами гігієни, дитина не адаптована до дитячого колективу та не мала друзів. На засіданні комісії з питань захисту прав дитини 18 червня 2025 року прийнято рішення про доцільність позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 у зв'язку з ухиленням від виховання дитини. Враховуючи викладене, орган опіки та піклування - виконавчий комітет Дубровицької міської ради дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 щодо сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є доцільним та обґрунтованим, оскільки відповідає інтересам дитини та спрямоване на забезпечення її прав і належного виховання (а.с. 31-34).
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ч. 2, 3 ст. 150 та ст. 180 Сімейного кодексу України передбачено, що кожна дитина має право на піклування батьків, а батьки мають право та зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, матеріально забезпечувати та утримувати її. Відповідно до ст. 164 Сімейного кодексу України батьки можуть бути позбавлені батьківських прав по відношенню до своїх дітей за ухилення від виконання батьківських обов'язків.
При ухваленні рішення суд, відповідно до вимог п. 2 Декларації прав дитини від 20.11.1959 р., також враховує, що дитині повинні бути надані можливості і сприятливі умови, які б дозволили їй розвиватися розумово, морально, духовно і в соціальному відношенні здоровим і нормальним шляхом в умовах свободи і гідності при найвищому забезпеченні інтересів дитини. Згідно статтей 9, 18 Конвенції «Про права дитини», ратифікованої Постановою Верховної Ради України 27.02.1991р., № 780-Х11 батьки несуть основну відповідальність за виховання дітей. Найважливіший обов'язок матері і батька це обов'язок виховувати, ростити дитину; батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, готувати до самостійного життя, забезпечити здобуття повної загальної освіти, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Приписами вказаної Конвенції, Закону України «Про охорону дитинства», Європейської Конвенції «Про здійснення прав дітей», ратифікованої Україною 03.08.2006 р., Конвенції «Про юрисдикцію, право, яке признається, виконується та співробітництво стосовно батьківської відповідальності та міру захисту дітей», ратифікованої Україною 14.09.2006 р., гарантовано та забезпечено право дитини з боку усіх державних та приватних структур, а також з боку батьків на належне батьківське виховання та піклування, забезпечення дитини сімейним затишком, розвиток індивідуальності та захисту всіх прав дитини навіть від самих батьків, що не суперечить вимогам ст.150 СК України.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18 (провадження № 61-10531св21), Верховний Суд виходить з того, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Також Верховний Суд зауважив, що сам по собі факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення його батьківських прав не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку.
На підставі наданих суду доказів, судом встановлено, що відповідачка ніяким чином не піклується про дитину та її фізичний і духовний розвиток, не проявляє заінтересованості в його подальшій долі, не цікавиться його успіхами та станом здоров'я, його навчанням, підготовкою до самостійного життя. Вона не забезпечує його необхідним харчуванням, медичним доглядом та лікуванням, що негативно впливає на його фізичний розвиток, як складову виховання. Вона не створює умов для отримання ним освіти, не виявляє турботи та інтересу до його життя, не розуміє його потреб, не надає підтримки, внаслідок чого створились умови, які шкодять інтересам дитини. Вона не виконує покладених на неї законом обов'язків щодо педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні дитини. Вищезазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, суд розцінює, як ухилення відповідачки від виховання своєї дитини, свідомого нехтування своїми батьківськими обов'язками та відсутності серйозного ставлення до дитини, байдужості до його долі.
Аналізуючи зазначені обставини справи, суд приходить до висновку, що є достатні підстави вважати, що в діях відповідачки є ухилення і свідоме нехтування своїми батьківськими обов'язками, повна байдужість до подальшої долі та життя своєї дитини, що можна кваліфікувати, як свідомо обрану нею винну поведінку у формі бездіяльності, внаслідок якої вона повністю самоусунулася від виконання таких обов'язків, покладених на неї законом та нормами суспільної моралі, свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками та байдуже відноситься до долі дитини.
За таких обставин, суд приходить до переконання, що свідоме і тривале нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов'язками щодо дитини є наслідком її винної поведінки та є підставою для позбавлення її батьківських прав, а тому, виходячи з наведених норм закону, встановлених судом обставин справи і визначених відповідно до них правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про позбавлення відповідачки батьківських прав є обґрунтованими, правомірними і доведеними, оскільки позбавлення її батьківських прав відносно сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також передання дитини для подальшого влаштування Органу опіки та піклування - виконавчого комітету Дубровицької міської ради, буде відповідати інтересам дитини.
Крім того, позбавлення відповідачки батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє її прав на спілкування з дітьми і побачення з ними, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч.14 п.2 ст.3 Закону України "Про судовий збір" Судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.
Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, з відповідачки на користь держави повинні бути стягнуті судові витрати, пов'язані з розглядом справи в розмірі 3028,00 грн.
На підставі ст.ст.19, 141, 150, 155, 164-166, 180-183, 191 Сімейного Кодексу України, керуючись ст. 5 Закону України Про судовий збір ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов Органу опіки та піклування - Виконавчого комітету Дубровицької міської ради до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав - задоволити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Передати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 для подальшого влаштування Органу опіки та піклування виконавчого комітету Дубровицької міської ради Сарненського району Рівненської області.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень) на користь держави в особі Державної судової адміністрації України: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Дубровицький районний суд Рівненської області в Рівненський апеляційний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повний текст рішення суду буде складено 05 грудня 2025 року о 14-00 год.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:
Позивач: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Дубровицької міської ради Сарненського району Рівненської області, вул. Воробинська, 4, м.Дубровиця Сарненський район Рівненська область, код ЄДРПОУ 05390997.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає по АДРЕСА_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , паспорт громадянина України ID-картка № НОМЕР_3 від 29 липня 2019 року, орган, що видав 5617.
Суддя: підпис
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Суддя Дубровицького
районного суду
Рівненської області Оборонова І.В.