Справа № 545/3000/25
Провадження № 2/545/1885/25
"24" листопада 2025 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Любчика О.В., за участю секретаря судового засідання Синегуб Д.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 , представника відповідача ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава за правилами загального позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: виконавчий комітет Карлівської міської ради про позбавлення батьківських прав,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування вимог зазначив, що діти були народжені у шлюбі з відповідачем. Рішенням Полтавського районного суду від 11.08.2015 шлюб між сторонами було розірвано. Починаючи з моменту припинення шлюбних відносин і до сьогодні, діти проживають разом з батьком. Рішенням Полтавського районного суду від 05.12.2016 з відповідача стягнуто аліменти на утримання дітей. Проте, відповідач аліменти на утримання дітей не сплачує. Вона ще з середини 2015 року припинила піклуватися про дітей, не проявляла жодної зацікавленості в їх подальшій долі, не цікавилася їх успіхами, станом здоров'я, не піклувалася про духовний та фізичний розвиток сина та доньки, наразі не виконує свої батьківські обов'язки, не бере ні педагогічної, ні матеріальної, грошової, чи будь-якої іншої участі у вихованні дітей. Таким чином, мати дітей тривалий час ухиляється від виконання своїх обов'язків щодо виховання дітей: не приймає участі у житті і вихованні дітей, не піклується про сина та доньку, матеріально їх не утримує. Така поведінка матері є грубим невиконанням батьківських обов'язків. Отже, за наведених обставин, свідоме і тривале нехтування відповідачем, як матір'ю неповнолітніх дітей, своїми батьківськими обов'язками, є наслідком винної поведінки відповідача, тому позивач вважає, що наявні підстави для позбавлення її батьківських прав.
У відзиві на позовну заяву відповідач позов не визнала. Зазначила, що після розірвання шлюбу дітей не забувала, турбувалася про них, цікавилася їхнім життям, надавала матеріальну допомогу. Позивач не бажає, щоб вона бачилася із дітьми, налаштовує їх проти неї та чинить перешкоди у спілкуванні. Щодо заборгованості по сплаті аліментів, то оскільки за поданням ВДВС Полтавського району всі її картки заблоковані, ОСОБА_3 періодично переводила гроші на картку колишнього чоловіка ОСОБА_1 , про що на підтвердження надала копії чеків. Наголошує, що позивач затіяв процедуру позбавлення батьківських прав з підстав ухилення від мобілізації та отримання відстрочки від призову. Отже, виходячи з вищевикладеного, просить відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав.
Ухвалою суду від 11.07.2025 відкрито провадження у цій справі. Вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 30.09.2025 закрито підготовче провадження у цій справи, вирішено клопотання про допит свідків та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач та його представник у судовому засіданні підтримали позовні вимоги, надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві. Просили позбавити відповідача батьківських прав відносно її дітей.
Відповідач та її представник у судовому засіданні заперечували щодо задоволення позовних вимог. Просили не позбавляти батьківських прав відповідача, посилалися на доводи, викладені у відзиві на позовну заяву.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, у поданій до суду заяві просив розглянути справу про позбавлення батьківських прав без його участі.
Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні вказала, що є сусідкою позивача. Зазначила, що за весь час бачила відповідача ОСОБА_3 один раз під час сварки з позивачем. Більше її ніколи не бачила.
Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні зазначила, що є сусідкою позивача, матір дітей вона не знає та ніколи її не бачила, участь у вихованні дітей вона не приймала.
Свідок ОСОБА_9 , у судовому засіданні зазначила, що перебуває у шлюбі із позивачем, неприязних стосунків із відповідачем немає. З 2015 року відповідач не виконує батьківські обов'язки, матеріальної допомоги дітям не надає, з дітьми не спілкується.
Неповнолітній свідок ОСОБА_5 пояснила, що відповідач є її біологічною матір'ю, яка не займалася її вихованням, поруч її постійно не було, часто провокувала сварки та поводилася агресивно, застосовувала відносно неї неналежні методи виховання. Батько ОСОБА_1 був завжди поруч та займався її вихованням. Зазначила, що відповідача слід позбавити батьківських прав відносно неї та брата.
Вислухавши учасників судового засідання, свідків та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
З копій свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 , вбачається, що батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_1 (батько) та ОСОБА_3 (мати) (а.с.8).
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 11.08.2015 шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 розірвано (а.с.9).
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 05.12.2016 стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей: дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дітьми повнолітнього віку (а.с.10).
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів Полтавського ВДВС у Полтавському районі Полтавської області №36660 від 03.07.2025, сукупний розмір заборгованості ОСОБА_3 по аліментам з моменту відкриття виконавчого провадження станом на 01.07.2025 становить 413284,32 грн. (а.с.11,12).
Як вбачається з акту обстеження матеріально-побутових умов проживання, акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 03.07.2025 та акту обстеження умов проживання від 04.07.2025, за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 проживає з дітьми донькою ОСОБА_5 , 2008 р.н., сином ОСОБА_6 , 2011 р.н. та дружиною ОСОБА_9 , 1980 р.н., яка є власником будинку. Діти навчаються в ліцеї №1 м. Карлівка. В помешканні наявні меблі, побутова техніка, предмети домашнього вжитку. Санітарний стан будинку належний, у дітей є окремі кімнати, облаштовані куточки для навчання, наявний одяг, засоби гігієни (зворот а.с.12- а.с.14).
Згідно довідки Карлівського ліцею №1 Карлівської міської ради від 30.06.2025, мати дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , учениці 11-А класу, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ученя 8-А класу, ОСОБА_3 за час навчання учнів в Карлівському ліцеї №1 контакту з освітнім закладом не підтримує, не бере участі у вихованні дітей, не відвідує батьківські збори, не з'являється до закладу освіти й не цікавиться навчанням та вихованням дітей (а.с.15).
ОСОБА_3 подано 11.02.2020 до начальника Служби у справах дітей Карлівської районної державної адміністрації Полтавської області заяву про визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї, в якій просила визначити порядок спілкування з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.43-45).
Розпорядженням голови Карлівської районної державної адміністрації від 17.03.2020 №43 «Про способи участі гр. ОСОБА_3 у вихованні малолітніх дітей», батькові дітей гр. ОСОБА_1 не перешкоджати матері гр. ОСОБА_3 спілкуватися з малолітніми дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та брати участь у їх вихованні. Також надати ОСОБА_3 спілкуватися з дітьми за наступним графіком: першу та третю субому з 10:00 год до 16 год кожного наступного місяця, у будні, свята, враховуючи вік дітей за попередньою домовленістю батьків (а.с.75).
Відповідно до талону-повідомлення єдиного обліку №440 Карлівського ВП ГУНП в Полтавській області від 07.02.2020 прийнято заяву від ОСОБА_3 наступного змісту: колишній чоловік ОСОБА_1 не дає спілкуватись з їхніми спільними дітьми, які проживають разом з ним (а.с.74).
Як вбачається з довідки-характеристики №02-41/290 від 25.03.2016 виданої виконкомом Заворсклянської сільської ради, гр. ОСОБА_3 працює і фактично проживає з 2015 року в м.Полтава, має складні стосунки з чоловіком, який створює їй перешкоди у спілкуванні з дітьми. Скарг на поведінку до сільської ради не надходило, дані про зловживання алкогольними напоями та компрометуючи дані відсутні (а.с.77).
Згідно характеристики від 10.09.2025 №4 ФОП ОСОБА_10 зазначено, що ОСОБА_3 працює на посаді прибиральника службових приміщень з 20 серпня 2025 року. За цей період ОСОБА_3 показала, що вона порядна людина і добре працює в будь-якій ситуації, в порушенні трудової дисципліни не помічена, відповідальна людина (а.с.78).
Згідно довідки ПФ України, ОСОБА_3 в період з 2011 по 2024 роки отримувала такі доходи: за 2011 рік - 11168,35 грн., за 2012 рік - 11808 грн., за 2013 рік - 13835 грн., за 2014 рік - 13195 грн., за 2015 рік - 2107,83 грн., за 2016 рік - 18505,10 грн., за 2017 рік - 14868,55 грн., за 2018 рік - 4232,68 грн., за 2024 рік - 17461,59 грн. (а.с.46-47).
Відповідно до довідки про доходи №5 від 10.09.2025, ОСОБА_3 працює у ФОП ОСОБА_10 з 20.08.2025. Дохід за період з 20.08.2025 по 31.08.2025 склав 3131,43 грн. (а.с.80).
ОСОБА_3 за допомогою в КП «ПО Центр терапії залежностей ПОР» не зверталась, не зареєстрована як безробітна у Державній службі зайнятості, до адміністративної відповідальності не притягувалась (а.с.82-84).
Також, в матеріалах справи наявні копії чеків, квитанцій про оплату товарів, їх пересилку та перерахування грошей на ОСОБА_1 для дітей сторін (а.с.88-106).
Сторонами не заперечується пересилання від ОСОБА_3 грошей та речей дітям.
Згідно висновку про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав затвердженого рішенням Служби у справах дітей виконавчого комітету Карлівської міської ради від 15 серпня 2025 року зазначено, що ОСОБА_3 не піклується про дітей, не цікавиться їх успіхами, станом здоров'я, навчанням, не піклується про фізичний, духовний та моральний розвиток, не проявляє батьківської турботи, в тому числі не допомагає матеріально. Висновок: керуючись чинним законодавством України, взявши до уваги вищезазначене, наявні документи, заслухавши думки та пропозиції членів комісії, батька та дітей, служба у справах дітей виконавчого комітету Карлівської міської ради вважає за доцільне рекомендувати позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 відносно неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.60).
Відповідно до частин першої-четвертої статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Згідно з частиною першою статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.
Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 як на підставу позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 посилався на те, що відповідач тривалий час ухиляється від виконання батьківських обов'язків з виховання та утримання дитини, оскільки не піклується про фізичний і духовний розвиток своїх дітей, не спілкується з ними, не дбає про них, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей.
Отже, правовою підставою для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав позивач визначив пункт 2 частини першої статті 164 СК України.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Пленум Верховного Суду України в п.п. 15, 16 постанови від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Як роз'яснено у п. 18 вказаної постанови, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.
При вирішенні такої категорії спорів суди повинні мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особистості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку. Суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків (див. постанови Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21, 06 березня 2024 року у справі № 150/137/23, від 20 березня 2024 року у справі № 405/5236/20).
Так, на підтвердження позовних вимог, суду надані, зокрема, акти про обстеження житлових умов Виконавчого комітету Карлівської міської ради за місцем проживання позивача та дітей, довідку директора Карлівського ліцею №1 Карлівської міської ради про те, що мати ОСОБА_3 за час навчання дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , не бере участі у вихованні дітей, не відвідує батьківські збори, тощо, які суд оцінює критично, оскільки такі не підтверджують факт свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, а лише надають загальну характеристику про умови проживання та виховання дитини позивачем, а також відвідування матір'ю навчального закладу.
Також доданий розрахунок заборгованості зі сплати аліментів Полтавським відділом Державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області не може слугувати підтвердженням ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, оскільки відповідач працює прибиральником службових приміщень ФОП ОСОБА_10 , отримує мінімальну заробітну плату і почала активно погашати заборгованість, що підтверджується наданими суду квитанціями за серпень, вересень, жовтень, листопад 2025 року (а.с.106, 125,126).
Крім того, на підтвердження доводів про виконання батьківських обов'язків, ОСОБА_3 надано копії квитанцій про перерахування грошових коштів на карткові рахунки позивача та дітей у період з грудня 2023 року по липень 2025 року, а також поштових відправлень речей дітям, що не заперечував в судовому засіданні позивач (а.с. 88-104).
Вказане не дає стверджувати, що відповідач ухиляється від своїх обов'язків, а навпаки, виконувала за можливістю свої фінансові зобов'язання перед дітьми та продовжує станом на час розгляду справи. Таким чином, заборгованість, що виникла, не може бути розглянута як доказ свідомого ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, оскільки з початком стабільного доходу відповідач вживає заходів для погашення боргу.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, з боку відповідача мало місце неналежне виконання своїх батьківських обов'язків (значний борг по аліментах, тривали перерви у спілкуванні з дітьми), але це невиконання було пов'язано як об'єктивними, так і суб'єктивними причинами.
Так, до такої поведінки відповідача можна віднести зокрема мешкання відповідача та позивача у різних містах, які знаходяться між собою на значній відстані, неприязні стосунки відповідача з батьком дітей та його дружиною, наявність розпорядження голови райдержадміністрації про зобов'язання ОСОБА_1 надати можливість ОСОБА_3 спілкуватися з дітьми та визначення графіка спілкування, що свідчить про вчинення дій позивачем, які перешкоджають відповідачу виконувати батьківськи обов'язки належним чином.
Водночас, на думку суду, позбавлення відповідача батьківських прав є передчасним, оскільки зміни в її поведінці на краще можливі, про що свідчить незгода позивача з позовом, надання відзиву на позовну заяву, бажання відповідача спілкуватись з дітьми, погашення заборгованості по аліментах. Суд визнає щирими висловлювання відповідача щодо бажання налагодити відносини з дітьми та про небайдужість до їх подальшої долі.
Доказів, що компрометують особу відповідача, та які б підтверджували шкідливість особистого спілкування відповідача з позивачем в судовому засіданні позивачем та її представником надано не було. Конфліктні стосунки, які склалися між сторонами, не можуть на думку суду бути підставою для позбавлення батьківських прав відповідача.
Не переконливими є також, покази свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 щодо ухилення від виконання ОСОБА_3 батьківських обов'язків, оскільки вони зводяться до того, що свідки лише не бачили відповідача за місцем проживання позивача та їх спільних дітей, а про те чи ухиляється відповідач від виконання батьківських обов'зків їм невідомо.
Оцінюючи свідчення неповнолітньої ОСОБА_5 , також не можна їх розцінювати, як беззаперечний доказ свідомого ухилення відповідача від виконання нею своїх батьківських обов'язків, оскільки вони є суб'єктивними та залежать від того, як дитина сприймає ситуацію в сім'ї в даний момент. Так, відсутність біологічної матері у житті дитини не обов'язково вказує на її байдужість або небажання виконувати свої обов'язки, а може відображати нинішній емоційний стан дитини та її прив'язаність до осіб, з якими вона проводить більшість часу.
Стосовно висновку служби у справах дітей виконавчого комітету Карлівської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , суд зазначає наступне.
Так, відповідно до ч. 4-6 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів, зокрема, щодо позбавлення та поновлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Тлумачення частини шостої статі 19 СК України дає підстави для висновку, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам необхідно враховувати, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, застосовується лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки недостатньо спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні, не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальній забезпеченості. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість, і застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини (постанову Верховного Суду від 06 березня 2024 року у справі № 317/2256/22).
З огляду на викладене, оцінюючи висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 служби у справах дітей виконавчого комітету Карлівської міської ради, суд вважає, що вказаний висновок не є достатньо об'єктивним та обґрунтованим, не містить даних, які об'єктивно характеризують відповідача як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов'язків, органом опіки та піклування не надано оцінки причинам ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, не враховано наявність позитивних характеристик, її працевлаштування та розпорядження голови Карлівської районної державної адміністрації від 17.03.2020 №43 про способи участі відповідача у вихованні молоітніх дітей.
Натомість, суд звертає увагу на поведінку відповідача, зокрема, встановлення днів та годин побачення матері з сином за вищенаведеним розпорядженням, що свідчить про способи участі ОСОБА_3 у вихованні дітей, заперечення заявником проти позову про позбавлення її батьківських прав, яку можна розцінювати, як намагання підтримувати зв'язок з дітьми та виконувати свої батьківські обов'язки. Встановлення днів та годин побачення матері з дітьми за наведеним розпорядженням свідчить про її бажання брати участь у вихованні дитини.
Крім того, активне заперечення проти позову про позбавлення відповідача батьківських прав може бути розцінене як прояв відповідальності та намір зберегти свої права та обов'язки стосовно дітей. Цей факт демонструє, що відповідач не лише визнає свої батьківські обов'язки, але й прагне їх виконувати, шукаючи можливості для підтримання відносин з дітьми у складних відносинах, що існують між сторонами справи.
Таким чином, поведінка відповідача, включаючи встановлення режиму побачень та заперечення проти позбавлення батьківських прав, вказує на її активну позицію щодо виконання батьківських обов'язків. Це свідчить про те, що відповідач не ухиляється від відповідальності, а навпаки, робить зусилля для участі в житті дітей.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.
З огляду на викладене, дослідивши матеріали справи та надані докази в сукупності і кожен окремо, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з підстав ненадання позивачем достатніх, належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність виключних підстав для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов'язками щодо доньки та сина, а також враховує, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу.
Проте встановлені судами обставини справи вказують на наявність підстав для того, щоб попередити ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов'язків щодо виховання дітей.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76-80, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України,
ухвалив:
відмовити у задоволенні позовних вимог.
Попередити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов'язків щодо виховання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 04.12.2025.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_2 .
Третя особа: Виконавчий комітет Карлівської міської ради, адреса: вул. Полтавський шлях, 54 м. Карлівка, Полтавського району, Полтавської області, ЄДРПОУ 04057356.
Суддя О. В. Любчик