іменем України
Справа №377/531/24
Провадження №1-кп/377/8/25
08 грудня 2025 року Славутицький міський суд Київської області у складі головуючої - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
прокурорів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ( в тому числі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду),
потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ( в тому числі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду),
обвинуваченого ОСОБА_12 ,
захисника - адвоката ОСОБА_13 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань ( далі- ЄРДР) 14 квітня 2024 року за №12024111150000505 за обвинуваченням:
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Бобровиця Бобровицького району Чернігівської області, громадянина України, із середньою освітою, військовослужбовця, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу статті 89 КК України раніше не судимого,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 2 статті 125 КК України, та злочину, передбаченого частиною 1 статті 121 КК України,
ОСОБА_12 пред'явлено обвинувачення, яке визнано судом доведеним, в умисному легкому тілесному ушкодженні, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, тобто у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 2 статті 125 КК України, та умисному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто умисному тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння, тобто у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 121 КК України, за таких обставин.
13 квітня 2024 року, у вечірній час, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_12 , перебував за адресою: АДРЕСА_2 , разом із ОСОБА_11 та ОСОБА_10 .
У цей же день, близько 20 години 00 хвилин, між солдатом ОСОБА_12 та ОСОБА_11 виник словесний конфлікт, під час якого в ОСОБА_12 виник умисел, спрямований на нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_11 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_11 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, солдат ОСОБА_12 складаним ножем з руків'ям у вигляді карабіну, який він узяв у праву руку, наніс ОСОБА_11 один удар в область лівої лопатки та один удар в область плечового суглобу, тим самим спричинив останньому колото-різані рани області лівої лопатки та області плечового суглобу, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Відповідальність за цей кримінальний проступок передбачена за частиною 2 статті 125 КК України за ознаками умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Також, 13 квітня 2024 року, близько 20 години 00 хвилин, між солдатом ОСОБА_12 та ОСОБА_10 виник словесний конфлікт, під час якого у ОСОБА_12 виник умисел, спрямований на нанесення умисного тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_10 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_10 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, солдат ОСОБА_12 , складаним ножем з руків'ям у вигляді карабіну, який він узяв у праву руку, наніс ОСОБА_10 один удар в область черевної порожнини та один удар в пахову ділянку з правого боку, тим самим заподіяв останньому тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення черевної порожнини у вигляді рани на передній поверхні черева зліва на рівні пупка, раньового каналу що відходить від рани у напрямку зліва на право та спереду-назад, по ходу якого пошкоджуються очеревина, петля тонкої кишки, наявності рідкої крові в черевні порожнині, які відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя; колото-різаного непроникаючою поранення в правій паховій області, яке відноситься до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Відповідальність за цей злочин передбачена за частиною 1 статті 121 КК України за ознаками умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_12 свою вину не визнав, проте факт спричинення ним тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_11 та ОСОБА_10 не заперечував. Пояснив, що 13.04.2024, близько 18:00, перебував у квартирі АДРЕСА_3 , де він проживав разом із дружиною ОСОБА_14 , якій належить квартира, та її сином ОСОБА_10 , з яким перебуває в нормальних стосунках. За 20 хвилин до квартири прийшли ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , якого він в той день побачив перший раз, та їхня подруга ОСОБА_15 , які на кухні вживали пиво та часто бігали курити на балкон через кімнату, в якій він перебував із дружиною в цей час. ОСОБА_11 в той день тричі ходив до магазину, щоб купити спиртні напої. Коли він вийшов на кухню, ОСОБА_15 почала ображати його дружину, тому він вдарив її по губах, у відповідь вона показала йому середнім пальцем непристойний жест. Йому не сподобалась така обстановка, тому він зробив зауваження. У відповідь ОСОБА_10 сказав, що він тут ніхто, тому командувати не буде. ОСОБА_11 запропонував ОСОБА_10 викликати якихось друзів, щоб вони розібрались з ним та почав комусь телефонувати. Після цього він зібрав свої речі та пішов з квартири. На пів дороги виявив, що в квартирі залишились його документи ( паспорт, військовий квиток), тому за 30 хвилин повернувся, щоб їх забрати. В цей час всі сиділи на кухні, ОСОБА_15 лежала на підлозі, а його дружина курила на балконі. ОСОБА_11 почав із ним сварку з приводу того, що він повернувся, виганяв його з квартири разом із ОСОБА_10 , але він хотів забрати свої документи, які були в дружини. Конфлікт наростав, ОСОБА_11 почав роздягатися, знімати верхній одяг, бити в стіну кулаками. Він подумав, що ОСОБА_11 збирається з ним битися. Документів йому не віддали. Він намагався пройти з кухні до туалету, але ОСОБА_11 загородив йому дорогу. Тоді, він відштовхнув ОСОБА_11 , після чого зробив ще один крок уперед і відчув удар в шию та коліно, тому впав на підлогу та вдарився головою. Хто наніс йому ці удари не бачив, в коридорі було темно. Після того як він перевернувся на спину, ОСОБА_10 ліг на нього зверху уздовж його тіла з лівого боку, а ОСОБА_11 з правого, притиснули його до підлоги. ОСОБА_10 наніс йому три удари у вухо. ОСОБА_11 не наносив йому удари. Оскільки він володіє прийомами рукопашного бою та вміє користуватися холодною зброєю, у нього на поясі з правого боку висів карабін, оснащений клинком, довжиною близько 6 см. Він відкрив його та, тримаючи його у правій руці, вдарив ним ОСОБА_11 у спину, в результаті чого наніс останньому колото-різане поранення, після чого ОСОБА_11 піднявся та пішов. ОСОБА_10 перемістився на середину його тіла та поставив лікоть в область шиї і придавив, тобто почав душити, після чого він наніс карабіном, оснащеним клинком, два удари в область черева ОСОБА_10 , після чого той теж пішов. Потім з'явилась його дружина, запитала що трапилось і він її пояснив, після чого взяв на кухні пачку цигарок, запальничку і вийшов у двір, сів у бесідці, закурив. Потім приїхала швидка допомога і працівники поліції. Він зайшов у під'їзд та повідомив працівникам поліції, що це зробив він і надав покази. У подальшому в ході судового розгляду обвинувачений вказував, що лише після першого удару карабіном, оснащеним клинком, послабив ОСОБА_10 , після чого наніс останньому другий удар в область черева. Посилався на виникнення в нього стану сильного душевного хвилювання. Протягом судового розгляду стверджував, що він захищався від потерпілих, які першими розпочали конфлікт, тому вважає, що діяв у стані необхідної оборони, а потерпілі кажуть неправду. Під час конфлікту ОСОБА_11 намагався комусь зателефонувати, щоб розібратися з ним, а тому був розпочатий замах на його вбивство ще до того як він чинив протистояння потерпілим.Зазначав, що вказані події відбувались 13.04.2024 у період часу з 20:00 до 21:00. Під час події він був одягнений у військову форму. Спочатку стверджував, що в той день близько 13:00 із дружиною випив два літри пива, у подальшому заперечував факт вжиття ним алкоголю в той день. Вказував, що в результаті нанесених йому в той день ударів у нього з вуха йшла кров, інших тілесних ушкоджень не було, під час затримання його огляд на наявність тілесних ушкоджень не проводили. Під час виступу у судових дебатах стверджував про можливість перевищення ним меж необхідної оборони, але сторона обвинувачення не довела цих обставин. Вказував на відсутність в нього умислу на спричинення умисних тілесних ушкоджень потерпілим.
Не дивлячись на заперечення обвинуваченим своєї вини, його вина у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 125, частиною 1 статті 121 КК України, підтверджується безпосередньо дослідженими у судовому засіданні доказами:
-даними показань потерпілого ОСОБА_11 , який повідомив у судовому засіданні, що навесні 2024 року, точної дати не пам'ятає, зустрівся зі своїм знайомим ОСОБА_10 біля під'їзду будинку №11 Добринінського кварталу м.Славутича, в якому останній проживає. ОСОБА_10 та ОСОБА_16 , мати ОСОБА_10 , запросили його до себе до додому, де була також їхня знайома на ім'я ОСОБА_15 та ОСОБА_12 . Між ОСОБА_15 та ОСОБА_12 виник якійсь конфлікт, в який вони не втручалися. Потім всі разом на кухні вживали пиво, горілку. Потім ОСОБА_12 почав кричати, просив віддати якісь документи, яких вони не брали, після чого забрав свої речі та пішов, був одягнутий у військову форму. Після того, як повернувся, знову кричав та вимагав віддати якісь документи, тримав у руках гострий предмет. Все це відбувалось на кухні. Він хотів вийти з кухні, але ОСОБА_12 , тримаючи в руках предмет, схожий на розкладний ніж, наніс йому два удари, один в область лівої лопатки та ще один удар в область плечового суглобу. Яким саме чином ОСОБА_12 наніс йому поранення лівої лопатки ( чи коли вони ще стояли, чи під час падіння) не може пояснити, оскільки не пам'ятає. Все відбувалось на кухні, у дверному отворі між кухнею і коридором. Коли він відчув, що ОСОБА_12 тикнув його чимось гострим у ліве плече, то почав кликати на допомогу ОСОБА_10 , щоб той відтягнув від нього ОСОБА_12 , оскільки після того, як вони впали, останній навалився на нього зверху. Він не наносив удари ОСОБА_12 , тільки намагався його відштовхнути руками за плечі знизу, а зверху ОСОБА_12 намагався відтягнути від нього ОСОБА_10 . Положення ОСОБА_10 та ОСОБА_12 в цей час змінювалось, все відбувалось швидко, він не пам'ятає як саме ОСОБА_12 наніс тілесні ушкодження ОСОБА_10 , оскільки пройшло багато часу, бачив, що ОСОБА_12 наніс ОСОБА_10 в область черева не менше двох ударів рукою, але чим саме не може сказати. Пам'ятає як ОСОБА_10 відтягував від нього ОСОБА_12 , знаходячись позаду ОСОБА_12 . Після того, як ОСОБА_10 відтягнув від нього ОСОБА_12 , він піднявся на ноги і вийшов на вулицю. Майже одразу на вулицю вийшов ОСОБА_10 і він побачив в ділянці його черева кров, яка сочилася крізь одяг. Коли ОСОБА_10 відтягував ОСОБА_12 , останній міг припинити свої активні дії та піти. Заперечував той факт, що він та ОСОБА_10 навалились удвох на обвинуваченого і той начебто був вимушений захищатися, оскільки ініціатором конфлікту був саме ОСОБА_12 . Потім ОСОБА_12 пішов, а ОСОБА_10 забрала швидка медична допомога, яку викликав його знайомий із сусіднього під'зду. Заперечував, що того дня телефонував своїм друзям, щоб розібратися з ОСОБА_12 . Показав на слідчому експерименті як все було. На даний час може чогось не пам'ятати, оскільки пройшов час. Скільки ОСОБА_12 в той день випив не пам'ятає, але бачив, що той вживав горілку;
- даними показань потерпілого ОСОБА_10 , який повідомив у судовому засіданні, що проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Обвинувачений ОСОБА_12 є чоловіком його матері ОСОБА_14 , проживали вони всі разом. Приблизно 13.04.2024, близько 18:00, він зустрівся зі своїм знайомим ОСОБА_11 на прізвисько « ОСОБА_17 ». Вони купили в магазині 1 л горілки та 2,5 л пива. Біля під'їзду їх чекала знайома на ім'я ОСОБА_15 , яка перебувала в стані алкогольного сп'яніння. Потім вони зайшли до нього в квартиру, де він, ОСОБА_11 , його мати ОСОБА_14 , ОСОБА_12 та ОСОБА_15 усі разом вживали алкогольні напої. Він виходив із ОСОБА_11 на балкон покурити, коли вони повернулись, ОСОБА_15 чомусь плакала. Пізніше між його матір'ю та ОСОБА_12 виник конфлікт через якісь документи. ОСОБА_12 забрав свій рюкзак та пішов з квартири, за пів години повернувся. Між ОСОБА_12 та ОСОБА_11 виник словесний конфлікт через те, що ОСОБА_12 приревнував ОСОБА_11 до його матері. У той день протягом вечора між ОСОБА_12 та ОСОБА_11 словесний конфлікт виникав декілька разів. Коли ОСОБА_12 повернувся, його мати була на балконі, а ОСОБА_15 спала на кухні. Він та ОСОБА_11 в цей час теж були на кухні. ОСОБА_12 стояв біля дверного отвору кухні. ОСОБА_11 хотів вийти на вулицю, штовхнув ОСОБА_12 , після чого вони впали на підлогу та почали боротися. ОСОБА_12 навалився на ОСОБА_11 зверху. ОСОБА_11 почав кричати, кликати його на допомогу, повідомив, що той його вдарив ножем. Він намагався відтягнути ОСОБА_12 від ОСОБА_11 , щоб розборонити їх, тому тягнув ОСОБА_12 за плечі та вдарив декілька разів по голові, по спині, по нозі. В цей час ОСОБА_12 став на коліна та наніс йому підряд два удари ножем у вигляді карабіну: один в область черева, другий у пахову ділянку. Після цього він схопив ОСОБА_12 за шию та почав душити, коли той заспокоївся, відпустив його та вийшов на вулицю. Пам'ятає, що коли почав душити ОСОБА_12 його штани були залиті кров'ю. У той момент міг переміщатися. Усе відбувалось дуже швидко. Все це відбувалось чи на кухні, чи в коридорі біля кухні, точно не може згадати. Того дня він був у стані алкогольного сп'яніння, всіх подій не пам'ятає, але під час слідчого експерименту розповів та показав як все було, ті обставини, які він повідомив суду, відповідають дійсності;
- даними показань свідка ОСОБА_14 , яка в судовому засіданні повідомила, що проживає за адресою: АДРЕСА_2 з чоловіком ОСОБА_12 та сином ОСОБА_10 . У квітні 2024 року, точної дати не пам'ятає, вона з чоловіком перебувала вдома, коли повернувся її син ОСОБА_10 , потім прийшла знайома її сина ОСОБА_15 , після чого до них ще приєднався друг її сина ОСОБА_18 на прізвисько « ОСОБА_17 ». Всі вони разом сиділи за столом. ОСОБА_19 та ОСОБА_18 пішли курити. ОСОБА_12 зробив комплімент ОСОБА_15 , але та показала йому середнім пальцем непристойний жест, між ним виникла суперечка, ОСОБА_12 вдарив ОСОБА_15 . Потім повернулись ОСОБА_19 та ОСОБА_18 , просили, щоб ОСОБА_15 пішла додому, але та не йшла. ОСОБА_12 пішов, але за 20 хвилин повернувся і попросив, щоб усі пішли. ОСОБА_19 та ОСОБА_18 почали кричати на ОСОБА_12 , щоб той залишив квартиру. Під час цього конфлікту ОСОБА_18 почав знімати з себе футболку і ставав у позу боксера. Намагався дзвонити якимось хлопцям, аби ті приїхали та розібралися з ОСОБА_12 , але син ОСОБА_19 йому заборонив це робити. Вона не була очевидцем подальших подій, знаходилась в цей час на балконі, коли повернулась, то в квартирі вже нікого не було, ОСОБА_15 на той момент спала. Вона вийшла на вулицю, де в цей час вже була поліція і стояв ОСОБА_12 ;
-даними показань свідка ОСОБА_20 , яка в судовому засіданні повідомила, що вона десь навесні чи влітку 2024 року, точно не пам'ятає, увечері, прийшла в гості до ОСОБА_10 , який проживає в будинку АДРЕСА_4 . Там разом із ОСОБА_10 , його матір'ю ОСОБА_16 , ОСОБА_12 та другом ОСОБА_10 на прізвисько « ОСОБА_17 » вони вживали горілку, пиво. ОСОБА_12 почав до неї приставати, але вона зробила йому зауваження, що в нього є дружина та показала йому середнім пальцем непристойний жест, після чого він вдарив її по носу. Потім вона заснула і більше нічого не пам'ятає, коли прокинулась, в кімнаті нікого не було. Про те, що ОСОБА_12 порізав ОСОБА_10 та «Філю» дізналась від ОСОБА_16 .
Крім доказів, отриманих з показань потерпілих та свідків, вина обвинуваченого підтверджується також даними, що зафіксовані в документах, висновках експерта та речових доказах, які безпосередньо досліджені судом:
- даними витягів з Єдиного реєстру досудових розслідувань: у кримінальному провадженні №12024111150000505, згідно з яким 14.04.2024 органом досудового розслідування внесені відомості до ЄРДР за повідомленням оператора спеціалізованої лінії «103», що надійшло до чергової частини Відділення поліції №2 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області 13.04.2024 о 21:12, про доставлення до приймального відділення КНП «Славутицька міська лікарня» ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з попереднім діагнозом: проникаюче ножове поранення в області живота, поранення в області паху зліва, алкогольне сп'яніння ( том 2 а.к.п.108); у кримінальному провадженні №12024116270000023, згідно з яким 14.04.2024 органом досудового розслідування внесені відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про те, що 13.04.2024, близько 20:00, невстановлена особа у квартирі за адресою: АДРЕСА_4 спричинила йому тілесні ушкодження у вигляді колото-різаної рани області лівої лопатки та області плечового суглобу, садна спини ( том 2 а.к.п.115, 128); у об'єднаному кримінальному провадженні № 12024111150000505 за вказаними фактами з правовою кваліфікацією за частиною 2 статті 125, частиною 1 статті 121 КК України ( том 2 а.к.п.124-125);
-даними рапорта старшого інспектора-чергового Відділення поліції №2 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області від 13 квітня 2024 року, з якого вбачається, що 13.04.2024 о 21:05 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 13.04.2024 о 21:05 за адресою: м.Славутич, Добринінський квартал, будинок №11 надійшов виклик від працівника закладу охорони здоров'я про ножове поранення у живіт (том 2 а.к.п. 212);
-даними рапорта старшого інспектора чергового Відділення поліції №2 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області від 13 квітня 2024 року, згідно з яким 13.04.2024 о 22:33 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 13.04.2024 о 22:33 за адресою: : м.Славутич, Добринінський квартал, будинок №11 потерпілий ОСОБА_10 отримав проникаюче ножове поранення ( том 2 а.к.п.213);
-даними протоколу роз'яснення положень статті 30 Конституції України від 13 квітня 2024 року, в якому власниця квартири за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_22 зробила заяву про добровільний огляд житла за вказаною адресою працівниками поліції;
- даними протоколу огляду місця події від 13 квітня 2024 року з фототаблицею, відповідно до якого 13.04.2024 з 21:30 до 22:40 було оглянуто за добровільною згодою власника ОСОБА_22 в її присутності та двох понятих трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . Під час огляду квартири встановлено, що навпроти вхідних дверей розташований коридор довжиною близько 4 м, праворуч від вхідних дверей знаходиться вітальня, ліворуч від вхідних дверей розташована кухня, при вході до якої на підлозі біля кросівка чорного кольору виявлено пляму речовини бурого кольору (РБК), зовні схожу на кров, яку вилучено шляхом змиву ватним диском та поміщено до конверту №1, на якому здійснено відповідний напис. Під час огляду кухні на стільниці виявлено відкривачку з металевою частиною для відкривання та дерев'яною рукояткою, яку поміщено до спеціального пакету № PSP 1255777 з відповідними записами та вилучено. На підлозі в кухні біля стільця, розташованого між холодильником та столом, виявлено замиті сліди речовини бурого кольору (РБК), зовні схожі на кров, яку вилучено шляхом змиву ватним диском та поміщено до пакету №2 з відповідним написом. Праворуч від входу кухні на стіні на висоті близько 1 м від підлоги виявлено відбиток, схожий на відбиток долоні, речовини бурого кольору, зовні схожої на кров. Також оглянуто коридор перед вхідними дверями до квартири АДРЕСА_3 ; сходи поруч з вказаною квартирою, де на другій сходинці зверху вниз виявлено три краплі бурого кольору, зовні схожі на кров; ганок під'їзду №3 будинку №11 Добринінського кварталу, де на підлозі виявлено пляму бурого кольору, зовні схожу на кров ( том 2 а.к.п.215-225);
- даними протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 14 квітня 2024 року, відповідно до якого під час обшуку затриманого 13.04.2024 о 22:40 ОСОБА_12 в останнього виявлено та вилучено ніж з руків'ям у вигляді карабіну з речовиною бурого кольору на лезі, який поміщено до сейф-пакету WAR1178372 ( том 2 а.к.п. 129-132);
- даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 14 квітня 2024 року, прийнятої від ОСОБА_10 , відповідно до якого 13.04.2024, близько 20:00, ОСОБА_23 , його знайомий та чоловік його матері, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , під час словесної сварки завдав йому два удари ножем в область черевної порожнини, чим спричинив тілесні ушкодження ( том 2 а.к.п. 226-227);
- даними протоколу огляду предмету від 14 квітня 2024 року із зображенням оглянутого предмету, згідно з яким старший слідчий оглянула ніж з руків'ям у вигляді карабіну з речовиною бурого кольору на лезі, виявлений у ОСОБА_12 під час складання протоколу про його затримання. Під час огляду встановлено, що ніж з металевим руків'ям чорного кольору у вигляді карабіну з речовиною бурого кольору на лезі загальною довжиною у розкладеному стані становить 19 см, довжина леза -91, см, довжина руків'я -9,9 см; на лезі мається наскрізний отвір у формі овалу, а також зубці на ріжучій частині леза в місці з'єднання з руків'ям. Вказані речі безпосередньо були оглянуті в судовому засіданні (том 2 а.к.п.245-246);
- даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 14 квітня 2024 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_11 впізнав на фотознімку № 4 за загальними рисами обличчя ОСОБА_24 , який декілька разів вдарив ножем ОСОБА_25 ( том 2 а.к.п.242-243);
- даними довідки до протоколу впізнання особи за фотознімками, в якій зазначено, що на фото №4 зображений ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( том 2 а.к.п. 244);
- даними заяви потерпілого ОСОБА_10 від 14 квітня 2024 року старшому слідчому, якою він добровільно видав речі, в які був одягнений під час нанесення йому ножових поранень ОСОБА_26 ( том 2 а.к.п.235);
- даними протоколу огляду від 16 квітня 2024 року із зображенням оглянутих предметів, згідно з яким старший слідчий оглянула речі, в які був одягнений потерпілий ОСОБА_10 під час спричинення йому тілесних ушкоджень, які він видав 14.04.2024. Оглядом джинсів синього кольору, встановлено та виявлено, зокрема, що в області паху, на передній частині джинсів, гульфику та лівій кишені сухі плями бурого кольору, зовні схожі на кров; на правій штанині, на відстані 3-3,5 см від краю металевої блискавки гульфика наскрізний отвір довжиною 1 см з нерівними краями. Оглядом футболки сірого кольору з бавовняної тканини, з круглим вирізом, встановлено та виявлено на передній частині внизу футболки сухі плями бурого кольору, зовні схожі на кров; на передній частині футболки, на відстані 10 см від лівого шва та 7,2 см від нижнього краю під кутом 45 градусів наскрізний отвір довжиною 2,2 см з розтягнутими краями. Після проведення огляду вказані предмети поміщені до сейф-пакету №PSP 3116738. Вказані речі безпосередньо були оглянуті в судовому засіданні ( том 2 а.к.п. 236-238);
- даними заяви підозрюваного ОСОБА_12 від 15 квітня 2024 року старшому слідчому, якою він добровільно видав для проведення експертиз свій тактичний одяг: куртку, штани на підтяжках, тактичний ремінь ( том 3 а.к.п. 4);
- даними протоколу огляду від 24 квітня 2024 року із зображенням оглянутих предметів, відповідно до якого старший слідчий провела огляд речей, в які був одягнений підозрюваний ОСОБА_12 під час вчинення злочину та які він надав 15.04.2024. Оглядом куртки «мілітарі» ( мультикам) зеленого кольору комбінованої в двох кольорах ( олива з камуфляжним принтом мультикам), з капюшоном, встановлено та виявлено на нижніх частинах обох рукавів та лівій передній половинці куртки над клапаном кишені плями бурого кольору. Оглядом штанів «мілітарі» на підтяжках встановлено та виявлено на передній та задній частинах штанів, на клапанах кишень, поряд з ними, на поясі, численну кількість плям бурого кольору різної форми, зовні схожими на кров. Оглядом тактичного ременя з тканини кольору «олива» на застібці «фастекс» шириною 4 см, довжиною 142 см встановлено та виявлено на кромці ременя слід бурого кольору, зовні схожий на кров. Після проведення огляду предмети поміщені до сейф-пакету № PSP 4256501. Вказані речі безпосередньо були оглянуті в судовому засіданні ( том 3 а.к.п.5-7);
- даними висновку експерта судово-медичної експертизи №59 від 22 травня 2024 року потерпілого ОСОБА_10 , згідно з яким в останнього виявлено проникаюче колото-різане поранення черевної порожнини у вигляді рани на передній поверхні черева зліва на рівні пупка, раньового каналу, що відходить від рани у напрямку зліва-направо та спереду-назад, походу якого пошкоджуються очеревина, петля тонкої кишки, наявності рідкої крові в черевній порожнині, а також колото - різане проникаюче поранення в правій паховій області. Виявлені тілесні ушкодження утворились від дії предмету, що має колюче-ріжучі властивості, по типу клинка ножа, можливо при обставинах та у строк 13.04.2024, вказаних у постанові та відносяться до категорії: проникаюче колото-різане поранення черевної порожнини у вигляді рани на передній поверхні черева зліва на рівні пупка, раньового каналу, що відходить від рани у напрямку зліва-направо та спереду - назад, по ходу якого пошкоджується очеревина, петля тонкої кишки, наявності рідкої крові в черевній порожнині - тяжких тілесних пошкоджень за критерієм небезпеки для життя; колото - різане непроникаюче поранення в правій паховій області - легких тілесних пошкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я (том 3 а.с. 14-15);
- даними протоколу отримання зразків для експертного дослідження від 14 квітня 2024 року, відповідно до якого на підставі постанови про відібрання біологічних зразків від 14 квітня 2024 року відібрано у ОСОБА_12 за його добровільною згодою змиви з правої та лівої рук ватними паличками та дистильованою водою, у подальшому ватні палички висушено та поміщено до паперового конверту, який опечатано, з роз'яснювальним написом, підписом слідчого та понятих ( том 3 а.к.п. 1-3);
- даними протоколу отримання зразків для експертного дослідження від 19 червня 2024 року, згідно з яким на підставі постанови про відібрання біологічних зразків від 18 червня 2024 року відібрано у потерпілого ОСОБА_10 за його добровільною згодою зразки крові для проведення експертизи шляхом відібрання венозної крові у шприц, який поміщено до паперового конверту, опечатано, з роз'яснювальним написом, підписами слідчого, понятих та учасників ( том 3 а.к.п.39);
- даними висновку експерта судово-медичної імунологічної експертизи № 129 від 28 червня 2024 року, відповідно до якої кров потерпілого ОСОБА_10 відноситься до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В за системою АВ0. На ватних тампонах експертних аплікаторів зі змивами рук підозрюваного ОСОБА_12 , в об.№№1-4, надісланих на дослідження, виявлена кров людини. При встановленні групової належності крові за системою АВ0, в об.№№1-4, на ватних тампонах виявлені антигени В та Н, отже кров в даних об'єктах могла походити від особи, крові якої властиві дані антигени, також не виключається в виявлених слідах крові можливість домішки крові потерпілого ОСОБА_10 (том 3 а.к.п. 46-48);
- даними висновку експерта судово-медичної імунологічної експертизи № 130 від 28 червня 2024 року, згідно з якою кров потерпілого ОСОБА_10 відноситься до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В за системою АВ0. На куртці підозрюваного ОСОБА_12 в об. №№1-6, надісланій на дослідження, виявлена кров людини. При встановленні групової належності крові за системою АВ0, в об. №№1-4,6, на куртці виявлені антигени В та Н, отже кров в даних об'єктах могла походити від особи, крові якої властиві виявлені антигени, також не виключається в виявлених слідах крові можливість домішки крові потерпілого ОСОБА_10 . В об. №5 виявлений антиген Н та ізогемаглютинін анти-А, отже кров в даному об'єкті могла походити від потерпілого ОСОБА_10 ( том 3 а.к.п. 49-51);
- даними висновку експерта судово-медичної імунологічної експертизи №131 від 28 червня 2024 року, відповідно до якої кров потерпілого ОСОБА_10 відноситься до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В за системою АВ0. На штанах «мілітарі», в об. №№1-4, на поясі до них, в об.№5, вилучених при затриманні ОСОБА_12 , надісланих на дослідження, виявлена кров людини. При встановленні групової належності крові за системою АВ0, в об.№№1,2,4,5 виявлений антиген Н. Отже, кров в указаних об'єктах могла походити від потерпілого ОСОБА_10 . На штанах «мілітарі», в об№3, встановлена група В з ізогемаглютиніном анти-А, виявлений також антиген Н. Таким чином, кров в даному об'єкті могла походити від особи, в крові якої містяться вказані групові ознаки ( том 3 а.к.п.52-53);
-даними висновку експерта судово-медичної цитологічної експертизи № 89/ц від 02 липня 2024 року, згідно з яким при судово-цитологічному дослідженні розкладного ножа на клинку (об.1) та на руків'ї (об.4) знайдена кров людини, статеву та групову належність якої встановити не вдалось у зв'язку з дуже малою кількістю досліджуваного матеріалу (том 3 а.к.п. 54-57);
- даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 14 квітня 2024 року, прийнятої від ОСОБА_11 , відповідно до якого 13.04.2024 ОСОБА_23 , знаходячись у приміщенні кухні за адресою: АДРЕСА_2 спричинив йому тілесні ушкодження, очевидцем вчинення кримінального правопорушення є ОСОБА_27 ( том 3 а.к.п.18-19);
-даними довідки від 14 квітня 2024 року, виданої ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно з якою останній перебував в КНП «Славутицька міська лікарня» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області з діагнозом: колото-різана рана області лівої лопатки та області плечового суглобу; садна спини; алкогольне сп'яніння ( том 3 а.к.п. 20);
- даними висновку експерта судово-медичної експертизи № 175 від 16 квітня 2024 року, відповідно до якого за наданою на судово-медичну експертизу медичною документацією у ОСОБА_11 виявлено тілесні ушкодження: колото-різана рана області лівої лопатки та області плечового суглоба. Садна спини. Алкогольне сп'яніння. Виявлені у ОСОБА_11 тілесні ушкодження у вигляді: колото-різана рана області лівої лопатки та області плечового суглоба могла утворитися по механізму удару від дії предмета, який мав ріжучу кромку. Садна спини могли утворитися по механізму ковзання - тертя від дії твердого тупого предмета, індивідуальні особливості якого не відобразилися на характері ушкоджень. Виявлені у ОСОБА_11 тілесні ушкодження у вигляді: колото-різана рана області лівої лопатки та області плечового суглоба, садна спини - відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я. Виявлені у ОСОБА_11 тілесні ушкодження у вигляді : колото-різана рана області лівої лопатки та області плечового суглоба, садна спини могли утворитися за обставин, на які вказує потерпілий та могли утворитися 13.04.2024, що не суперечить судово-медичним даним ( том 3 а.с. 25-28);
- даними протоколу роз'яснення положень статті 30 Конституції України від 17 квітня 2024 року ОСОБА_14 як власниці квартири за адресою: АДРЕСА_2 у зв'язку з проведенням слідчого експерименту в квартирі та даними заяви ОСОБА_14 від 17 квітня 2024 року, якою вона дозволила проведення слідчого експерименту співробітникам поліції за участю потерпілого ОСОБА_11 за вказаною адресою ( том 3 а.к.п.29-30);
- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 17 квітня 2024 року з фотоілюстраціями до нього та відеозаписом на диску, відповідно до яких потерпілий ОСОБА_11 на місці події у квартирі АДРЕСА_3 розповів та продемонстрував механізм нанесення йому та потерпілому ОСОБА_10 тілесних ушкоджень обвинуваченим ОСОБА_12 , а саме показав на статистові місце в області лівої лопатки, куди ОСОБА_12 , тримаючи у правій руці предмет, зовні схожий на ніж, наніс йому тілесні ушкодження, після того як ОСОБА_11 , стоячи на кухні навпроти ОСОБА_12 , намагаючись вийти у коридор, штовхнув останнього, після чого ОСОБА_12 навалився на нього та вони разом упали на підлогу. Після того як він крикнув ОСОБА_10 : «Він мене ріже, допомагай», ОСОБА_10 почав відтягувати ОСОБА_12 , який в цей час лежав на ОСОБА_11 зверху. ОСОБА_11 показав на статистові місце в області паху зліва та в області живота, куди ОСОБА_12 ножем, який тримав у правій руці, наніс удари ОСОБА_10 , коли той почав відтягувати ОСОБА_12 від ОСОБА_11 , оскільки ОСОБА_12 лежав зверху на ОСОБА_11 ( том 3 а.к.п. 31-36);
- даними протоколу слідчого експерименту від 03 червня 2024 року з ілюстративною таблицею до нього, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_10 за його добровільною згодою як співвласника квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , на місці події у вказаній квартирі розповів та продемонстрував механізм нанесення йому та ОСОБА_11 тілесних ушкоджень обвинуваченим ОСОБА_12 , а саме, показав у квартирі місце на підлозі між коридором та кухнею, де лежав ОСОБА_11 , а над ним знаходився ОСОБА_12 , куди вони впали, коли ОСОБА_11 хотів пройти повз ОСОБА_12 , а останній повалив ОСОБА_11 на підлогу. ОСОБА_10 показав на статистові місце в області лівого плеча (лівої лопатки), куди ОСОБА_12 , тримаючи у правій руці тактичний складаний ніж з руків'ям у вигляді карабіну, наніс ним два удари ОСОБА_11 . ОСОБА_10 розповів про своє положення відносно ОСОБА_12 , а саме, що ОСОБА_12 , стоячи навколішки над ОСОБА_11 , розвернувся до ОСОБА_10 обличчям та наніс тим же ножем останньому удар в пахову область та живіт, в той час, коли він розбороняв ОСОБА_11 та ОСОБА_12 після того як ОСОБА_11 крикнув йому про допомогу, оскільки «Тарас його ріже» ( том 2 а.к.п. 228-234).
Відповідно до висновку експерта повторної амбулаторної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи №168 від 31 січня 2025 року, проведеної відповідно до частини 1 статті 332 КПК України, під час судового розгляду справи, ОСОБА_12 в період інкримінованого йому діяння ( 13.04.2024) не виявляв ознак хворобливого психічного розладу, а виявляв ознаки «Акцентуації особистісних рис» ( Z 73.1 за МКХ-10); за своїм психічним станом в період інкримінованого йому діяння ( 13.04.2024) міг усвідомлювати свої дії та керувати ними; в теперішній час виявляє ознаки «Акцентуації особистісних рис» ( Z 73.1 за МКХ-10); за психічним станом йому не рекомендовано застосування примусових заходів медичного характеру. У період правопорушення ( 13.04.2024) ОСОБА_12 не перебував у будь-якому вираженому емоційному стані, про що свідчить відсутність необхідної сукупності визначальних ознак; знаходився у стані емоційного збудження, який виник у ході суб'єктивно-конфліктної ситуації та проявився в звичному для особистості імпульсивному реагуванні ( том 5 а.к.п. 95-100).
До закінчення судового розгляду клопотань від учасників судового провадження про збір, перевірку чи витребування додаткових доказів крім тих, що досліджено в судовому засіданні, не надійшло.
Надані стороною обвинувачення докази є належними, допустимими та достовірними, а в своїй сукупності та взаємозв'язку - достатніми, якими «поза розумним сумнівом» доводиться винуватість обвинуваченого ОСОБА_12 в тому що, він умисно заподіяв потерпілому ОСОБА_11 легке тілесне ушкодження, тобто умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, і такі його дії правильно кваліфіковані за частиною 2 статті 125 КК України, та умисно заподіяв потерпілому ОСОБА_10 тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, і такі його дії правильно кваліфіковані за частиною 1 статті 121 КК України.
Як зазначав у своїй постанові від 21 січня 2020 року у справі №754/17019/17 Верховний Суд, стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Так, обвинувачений у судовому засіданні факт спричинення ним потерпілим тілесних ушкоджень та ступінь їх тяжкості не заперечував. Проте не визнав вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, посилаючись на те, що саме потерпілі ОСОБА_11 та ОСОБА_10 розпочали конфлікт та перші почали його бити, а він діяв в умовах необхідної оборони та в стані сильного душевного хвилювання, оскільки його вдарили по голові, від чого він впав, а в подальшому притиснули до підлоги та намагались душити. Під час виступу у судових дебатах стверджував про можливість перевищення ним меж необхідної оборони, але сторона обвинувачення не довела цих обставин. Вказував на відсутність в нього умислу на спричинення умисних тілесних ушкоджень потерпілим.
Зазначену версію подій підтримав і захисник обвинуваченого, який у судовому засіданні та під час судових дебатів вказував, що обвинувачений був вимушений захищатися від дій потерпілих, що підтверджується слідчим експериментом, проведеним з участю ОСОБА_12 , та висновками експерта додаткової судово-медичної експертизи за наслідками такого слідчого експерименту, просив виправдати обвинуваченого та закрити провадження у справі.
Під час слідчого експерименту з участю обвинуваченого ОСОБА_12 , його захисника та судово-медичного експерта, який був проведений 15 травня 2025 року за клопотанням останнього в ході судового розгляду в порядку частини 3 статті 333 КПК України, на місці події, в квартирі АДРЕСА_3 , за письмовою згодою власника вказаної квартири ОСОБА_14 , обвинувачений відтворив обставини спричинення ним тілесних ушкоджень ОСОБА_11 та ОСОБА_10 . Вказував, що його декілька разів вдарили в область голови, після чого він впав в коридорі на підлогу. Після цього ОСОБА_11 та ОСОБА_10 навалились на нього та намагались душити. Діючи в умовах оборони, він зняв з поясу карабін, який також мав лезо як в розкладного ножа, та з метою самозахисту наніс декілька ударів ОСОБА_11 та ОСОБА_28 , після чого вони його відпустили ( том 6 а.к.п. 123-129).
За висновками експерта додаткової судово-медичної експертизи № 06-мс та №07-мс від 30 вересня 2025 року, призначеної за клопотанням сторони захисту за результатами вказаного слідчого експерименту, зазначені у висновку експерта №175 від 16 квітня 2024 року судово-медичної експертизи тілесні ушкодження у потерпілого ОСОБА_11 та у висновку експерта № 59 від 22 травня 2024 року судово-медичної експертизи тілесні ушкодження у потерпілого ОСОБА_10 могли утворитися за різних обставин. Враховуючи локалізацію та характер вказаних тілесних ушкоджень, а також, що положення нападника і потерпілих могло змінюватися в процесі отримання тілесних ушкоджень, не виключено їх утворення за обставин та механізмом, на які вказує ОСОБА_12 під час проведення за його участю слідчого експерименту від 15 травня 2025 року ( том 7 а.к.п. 206-224).
Разом із тим, хоча версія розвитку подій 13.04.2024, на якій наполягає обвинувачений ОСОБА_12 , в частині механізму спричинення тілесних ушкоджень не виключається відповідно до висновків експерта судово-медичної експертизи № 06-мс та №07-мс від 30 вересня 2025 року, проте його версія спростовується показаннями потерпілих, слідчими експериментами за їх участі, показаннями свідків, в частині передумов виникнення конфлікту, самою поведінкою ОСОБА_12 до, під час та після його затримання за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, речовими доказами, зокрема одягом ОСОБА_10 та ОСОБА_12 .
Так, з показань свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_20 вбачається, що вони не були очевидцями конфлікту, який виник 13.04.2024 між ОСОБА_12 , з одного боку, та ОСОБА_10 та ОСОБА_11 з іншого. Поряд з цим підтвердили, що в день події ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , якого також знають за прізвиськом « ОСОБА_17 », перебували у квартирі за місцем проживання ОСОБА_10 , ОСОБА_14 та ОСОБА_12 . Свідок ОСОБА_14 підтвердила, що ОСОБА_12 в той день уходив та повертався в квартиру, просив всіх піти та ОСОБА_10 і ОСОБА_11 теж кричали на нього, щоб той залишив квартиру.
Потерпілий ОСОБА_11 під час допиту в судовому засіданні показав, що в ході розпиття алкоголю між ним та ОСОБА_12 виник конфлікт. ОСОБА_11 хотів вийти з кухні та відштовхнув ОСОБА_12 , який в цей час стояв у дверному отворі, але в цей момент ОСОБА_12 , тримаючи в руках предмет, схожий на розкладний ніж, наніс йому один удар в область лівої лопатки та один удар в область плечового суглобу. Після того, як він відштовхнув ОСОБА_12 , вони впали на підлогу у дверному отворі між кухнею та коридором. Він упав на спину, а ОСОБА_12 навалився на нього. Оскільки він вважав, що ОСОБА_12 хоче його «порізати», він покликав на допомогу ОСОБА_10 . Останній відтягнув від нього ОСОБА_12 , який в цей час лежав на ньому, а він лежав на підлозі на спині. Він також намагався обома руками відштовхнути від себе ОСОБА_12 . Коли ОСОБА_10 відтягував від нього ОСОБА_12 , останній почав замахуватися на ОСОБА_10 та вдарив ОСОБА_10 рукою не менше двох разів в область живота, тільки він не побачив яким предметом, а кров на одязі ОСОБА_10 вже помітив, коли той вийшов на вулицю. Як саме ОСОБА_12 спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_10 він не пам'ятає. Заперечив той факт, що вони з ОСОБА_10 перші розпочали конфлікт з ОСОБА_12 , а також те, що він бив ОСОБА_12 . Під час додаткового допиту у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_11 наполіг на своїх попередніх показаннях, зазначив, що він не може пояснити, яким саме чином ОСОБА_12 спричинив йому поранення лівої лопатки та плечового суглобу. Підтвердив, що конфлікт розпочав ОСОБА_12 . Подекуди хоча і плутався в показаннях, що притаманно процесу згадування подій, які відбувались віддалено в часі, проте захисну версію ОСОБА_12 категорично відкинув.
Допитаний потерпілий ОСОБА_10 підтвердив показання ОСОБА_11 . Не міг точно згадати, де відбувся конфлікт, на кухні чи в коридорі, посилаючись на те, що в той день перебував у стані алкогольного сп'яніння. Разом із тим, повідомив, як саме ОСОБА_12 спричинив йому тілесні ушкодження, зазначивши, що між ОСОБА_11 та ОСОБА_12 виник конфлікт, після чого ОСОБА_11 почав кликати ОСОБА_10 на допомогу, оскільки ОСОБА_12 його порізав ножем. ОСОБА_10 побачив, що ОСОБА_12 навалився на ОСОБА_11 зверху, тому вдарив його по голові, спині, нозі, після чого взяв за шию та намагався відтягнути.У цей час ОСОБА_12 , знаходячись в положенні стоячи на колінах, наніс йому два удари ножем, один в область черевної порожнини та один удару в пахову ділянку з правого боку. Тільки після цього ОСОБА_10 повалив ОСОБА_12 та почав душити, але після того як він заспокоївся, відпустив ОСОБА_12 та пішов з квартири. ОСОБА_11 в цей час у квартирі вже не було. При додатковому допиті зазначив, що в день нанесення йому тілесних ушкоджень був п'яний, але ті обставини, які він повідомив суду, відповідають дійсності.
Показання потерпілих, які вони надавали в судовому засіданні зі спливом певного часу хоча і мають деякі розбіжності, проте в основному узгоджуються з обставинами спричинення їм тілесних ушкоджень, які вони відтворили під час слідчих експериментів за їх участі, проведених в ході досудового розслідування. При цьому, такі розбіжності не є настільки істотними, що можуть бути розцінені як недостовірні. Як під час проведення слідчих експериментів за участю потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , так і в ході їх допиту під час судового розгляду останні пригадували значну кількість подій, які відбулись в день спричинення їм тілесних ушкоджень ОСОБА_12 , відповідали на уточнюючі питання, виправляли та пояснювали попередні відповіді, що є притаманним для процесу згадування подій, які супроводжувались стресовим станом, пов'язаним з отриманням тілесних ушкоджень. Слід також врахувати, що потерпілі не зацікавлені у призначенні ОСОБА_12 суворого покарання, претензій до нього не мають, наполягаючи на наданих ними суду показаннях.
Крім того, виявлені під час первинної судово-медичної експертизи у потерпілого ОСОБА_11 , крім інших тілесних ушкоджень, садна спини, які відповідно до висновку експерта судово-медичної експертизи №175 від 16 квітня 2024 року могли утворитися по механізму ковзання -тертя від дії тупого предмета, індивідуальні особливості якого не відобразилися на характері ушкоджень, спричинення яких хоча і не ставиться у вину ОСОБА_12 , утворення їх на спині ОСОБА_11 за обставин, на які він вказує, свідчить на користь очевидності та реальності саме повідомлених ним обставин про те, що саме ОСОБА_12 навалився на нього зверху, коли вони впали на підлогу у дверному отворі між кухнею та коридором під час спричинення йому тілесних ушкоджень ножем. Такі ж показання потерпілого ОСОБА_11 підтвердив і потерпілий ОСОБА_10 , який після того, як ОСОБА_11 покликав його на допомогу, оскільки ОСОБА_12 порізав останнього ножем, побачив як ОСОБА_12 навалився на ОСОБА_11 зверху, тому намагався відтягнути його від ОСОБА_11 .
У свою чергу, ОСОБА_12 , наполягаючи на тому, що конфлікт розпочав ОСОБА_11 , який спочатку почав бити в стіни кулаками, загородив йому вихід, та коли він відштовхнув ОСОБА_11 щоб пройти до туалету, то відчув удар в шию та коліно, впав на підлогу, після чого ОСОБА_11 та ОСОБА_10 навалились на нього, притиснувши до підлоги, та ОСОБА_10 тричі вдарив його у вухо та з метою самозахисту він зняв з поясу карабін, оснащений клинком, відкрив його та наніс колото-різані поранення потерпілим, при його затриманні про спричинення йому тілесних ушкоджень не повідомив, будь-яких заяв від нього з цього приводу під час складення протоколу про його затримання не надійшло. Будь-яких медичних даних, які б свідчили про наявність в ОСОБА_12 тілесних ушкоджень на час його затримання ( 13.04.2024) матеріали кримінального провадження не містять і стороною захисту не надано.
Крім того, як вбачається з висновку експерта додаткової судово-медичної експертизи №07-мс від 30 вересня 2025 року, проведеної за клопотанням сторони захисту, на поставлене експерту стороною захисту питання про те, чи могли дії потерпілого ОСОБА_10 в частині здавлювання своїм передпліччям в області гортані обвинуваченого ОСОБА_12 призвести до механічної асфіксії останнього експерт надав відповідь, що в наданих матеріалах справи відсутні дані про проведення судово-медичної експертизи наявності будь-яких тілесних ушкоджень ОСОБА_12 після подій 13.04.2024, відповідно відсутність будь-яких медичних даних, які б достовірно підтверджували наявність ознак механічної асфіксії на той час, не дає змоги обґрунтовано відповісти на вищевказане запитання ( том 7 а.к.п. 215-224).
У контексті наведеного, суд зауважує, що відповідно до статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Суд, зберігаючи безсторонність, надавав сторонам провадження усіх передбачених законом можливостей для реалізації своїх прав. Сторона захисту не скористалася своїм правом та не заявляла клопотань про проведення інших судово-медичних експертиз з метою доведення наявності в ОСОБА_12 тілесних ушкоджень, які могли утворитися в нього 13.04.2024 за обставин, на які він посилається.
Також, при огляді, в тому числі в суді, речових доказів- одягу потерпілого ОСОБА_10 та одягу обвинуваченого ОСОБА_12 , в які вони були одягнуті під час подій 13.04.2024, встановлено, що джинси та футболка ОСОБА_10 майже всі в крові, в той час як на штанах на підтяжках та куртці «мілітарі» ОСОБА_12 виявлено поодинокі плями крові, що не узгоджується з показаннями ОСОБА_12 в частині того, що він наносив колото-різані поранення ОСОБА_10 , коли той на ньому лежав. Оскільки за таких обставин його одяг був би весь в крові ОСОБА_10 , враховуючи характер та локалізацію тілесних ушкоджень, які були спричинені обвинуваченим ОСОБА_12 потерпілому ОСОБА_10 .
Отже, виходячи із сукупності доказів, якими доводиться вина обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, даними слідчого експерименту, проведеного за участю обвинуваченого 15 травня 2025 року, та висновків експерта додаткової судово-медичної експертизи № № 06-мс та №07-мс від 30 вересня 2025 рокуне спростовується механізм нанесення тілесних ушкоджень за обставин, на які вказують потерпілі ОСОБА_11 та ОСОБА_10 .
Також суд не вбачає обставин, які б свідчили, що ОСОБА_12 станом час вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень (13.04.2024), перебував у стані сильного душевного хвилювання, про що він стверджував у судовому засіданні під час його допиту.
Кримінальний кодекс України статтею 123 КК України визначає окремо відповідальність за умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання.
Водночас окремої відповідальності за умисне легке тілесне ушкодження, заподіяне в стані сильного душевного хвилювання, не передбачає. У разі вчинення такого кримінального правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного жорстоким поводженням, або таким, що принижує честь і гідність особи, а також за наявності системного характеру такого поводження з боку потерпілого зазначена обставина відповідно до статті 66 КК України визнається як така, яка пом'якшує відповідальність.
Суб'єктивна сторона заподіяння тяжкого тілесного ушкодження у стані сильного душевного хвилювання, відповідальність за яке передбачена статтею 123 КК України, характеризується не лише умислом, а й таким емоційним станом винуватого, який значною мірою знижував його здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними. Необхідною умовою кваліфікації дій винного в таких випадках є сильне душевне хвилювання, що зумовлене жорстоким поводженням, або таким, що принижує честь і гідність особи, а також за наявності системного характеру такого поводження з боку потерпілого. Умисел на позбавлення життя потерпілого виникає раптово і реалізується негайно. Стан сильного душевного хвилювання полягає в домінуванні у свідомості особи сильної емоції, що знижує контроль особи над вчинком, певним чином гальмує інтелектуальну діяльність, викликає феномен «звуження» свідомості.Поведінка особи при сильному душевному хвилюванні регулюється не заздалегідь обміркованою метою, а тим почуттям, що повністю захоплює особистість і викликає раптові, імпульсивні, підсвідомі дії ( див. постанову Верховного Суду від 28 травня 2025 року у справі № 643/4662/23).
Як вбачається з висновку експерта повторної амбулаторної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи №168 від 31 січня 2025 року, ОСОБА_12 в період інкримінованого йому діяння ( 13.04.2024) не виявляв ознак хворобливого психічного розладу, а виявляв ознаки «Акцентуації особистісних рис»; за своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними; не перебував у будь-якому вираженому емоційному стані, про що свідчить відсутність необхідної сукупності визначальних ознак; знаходився у стані емоційного збудження, який виник у ході суб'єктивно-конфліктної ситуації та проявився в звичному для особистості імпульсивному реагуванні ( том 5 а.к.п. 95-100).
Отже, суд не встановив під час судового розгляду, що наявність конфлікту між ОСОБА_29 з одного боку та потерпілими ОСОБА_11 та ОСОБА_10 з іншого, а також фактичні обставини, які передували спричиненню їм обвинуваченим тілесних ушкоджень, свідчать про виникнення у ОСОБА_12 сильного душевного хвилювання, яке досягнуло такого рівня впливу на його свідомість і волю, що в момент вчинення кримінальних правопорушень знижували його здатність усвідомлювати свої дії та керувати ними. За вказаних обставин суд вважає неспроможними доводи обвинуваченого про те, що він діяв у стані сильного душевного хвилювання під час вчинення кримінальних правопорушень.
Також суд відхиляє доводи сторони захисту про наявність умов необхідної оброни, в яких діяв обвинувачений та про можливе перевищення ним меж необхідної оброни під час вчинення кримінальних правопорушень стосовно потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_10 .
Відповідно до частини 1 статті 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони. Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту ( частина 3 статті 36 КК України).
Під суспільно небезпечним посяганням слід розуміти спробу заподіяти шкоду охоронюваним законом правам та інтересам особи, яка захищається, або іншої особи, суспільним інтересам або інтересам держави. До таких інтересів належать: життя, здоров'я, особиста і статева свобода, честь і гідність особи, власність, недоторканність житла, а також інші права і законні інтереси особи, яка захищається, або іншої особи.
Кінцевою метою дій того, хто захищається, є захист вищезазначених цінностей. Ця мета досягається шляхом відвернення чи припинення посягання. Захист при необхідній обороні виявляється тільки в активних діях, які за зовнішніми ознаками можуть співпадати з ознаками тих діянь, які передбачені КК України (наприклад, заподіяння тілесних ушкоджень).
Визначення стану необхідної оборони в кожному конкретному випадку повинно оцінюватися судом із врахуванням всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, підтверджених належними та допустимими доказами.
Статтею 124 КК України передбачена відповідальність за умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчинене у разі перевищення меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.
Для кваліфікації злочину за статтею 124 КК України заподіяння тяжкого тілесного ушкодження повинно бути вчиненим з метою захисту охоронюваних правом інтересів від суспільно небезпечних посягань, але з перевищенням меж необхідної оборони. Перебування винного під час вчинення цього діяння у стані необхідної оборони є обов'язковою умовою.
Суд враховує, що особливістю злочину, вчиненого з перевищенням меж необхідної оборони, є специфіка його мотиву, а саме прагнення захистити інтереси особи, держави, суспільні інтереси, життя, здоров'я чи права того, хто обороняється, чи іншої особи від суспільно небезпечного посягання. Намір захистити особисті чи суспільні інтереси від злочинного посягання є визначальним мотивом не тільки в разі необхідної оборони, а й при перевищенні її меж. При цьому перевищення меж оборони може бути зумовлене й іншими мотивами, проте існування різних мотивів не змінює того, що мотив захисту є основним стимулом, який визначає поведінку особи, яка перевищила межі необхідної оборони. Мотивація дій винного при перевищенні меж необхідної оборони має бути в основному зумовлена захистом від суспільно небезпечного посягання охоронюваних законом прав та інтересів.
На відміну від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження (частина 1 статті 121 КК України) визначальним для кваліфікації дій особи за статтею 124 КК України є відповідна обстановка вчинення злочину - перебування винного, зокрема, у стані необхідної оборони. Крім цього, обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони цього злочину є мотив діяння - захист винною особою охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання.
Для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов'язаного з умисним заподіянням тяжкого тілесного ушкодження, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної або уявної оборони, перевищення її меж, суд у кожному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання. До критеріїв визначення правомірності необхідної оборони належать: наявність суспільно небезпечного посягання, його дійсність та об'єктивна реальність, межі захисних дій, які би не перевищували меж необхідності, а шкода особі, яка здійснює посягання, не перевищувала би ту, яка для цього необхідна.
У разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.
Водночас, у цьому кримінальному провадженні, виходячи з обставин, встановлених судом, не вбачається, що потерпілий ОСОБА_11 застосував до обвинуваченого таку фізичну силу або вчинив інші активні агресивні дії, що могли б створити реальну загрозу життю та здоров'ю ОСОБА_12 . У свою чергу посягання з боку потерпілого ОСОБА_10 безпосередньо перед тим як ОСОБА_12 спричинив йому тілесні ушкодження, яке було пов'язане з тим, що ОСОБА_10 намагався відтягнути ОСОБА_12 від ОСОБА_11 , щоб розборонити їх, після того як останній почав кликати його на допомогу, оскільки ОСОБА_12 його порізав ножем, не було таким, що не можна було відвернути у інший спосіб, не використовуючи ніж та не завдаючи потерпілому ОСОБА_10 тяжкого тілесного ушкодження.
Крім того, матеріали справи не містять будь-яких даних про те, що внаслідок активних дій потерпілих 13.04.2024 обвинуваченому були спричинені тілесні ушкодження, що з урахуванням встановлених обставин свідчить не на користь доводів обвинуваченого про те, що він захищався.
Навпаки те, що обвинувачений, маючи при собі предмет, що має колюче-ріжучи властивості ( складаний ніж з руків'ям у вигляді карабіну), за відсутності активних дій з боку потерпілого ОСОБА_11 , які б свідчили про суспільно-небезпечне посягання та реальну загрозу для життя і здоров'я обвинуваченого, спочатку наніс потерпілому ОСОБА_11 один удар та майже одразу інший, але після цього не припинив свої активні дії, через що ОСОБА_10 почав наносити йому удари по голові, спині, нозі та намагався відтягнути від ОСОБА_11 , і тоді він наніс два удари ОСОБА_10 у життєво -важливі органи ( в область черева), і лише після цього ОСОБА_10 почав його душити, але відпустив, коли той заспокоївся, а також поведінка обвинуваченого після спричинення ним тілесних ушкоджень ( не надав допомогу потерпілим, не викликав швидку та вийшов на вулицю), свідчать про наявність умислу на спричинення тілесних ушкоджень потерпілим, тобто про усвідомлення обвинуваченим небезпечності своїх дій, передбачення ним суспільно небезпечних наслідків та бажання їх настання.
При цьому, суд не встановив обставин, визначених частиною 5 статті 36 КК України, які б виключали кримінальну протиправність діянь ОСОБА_12 , зокрема, що на обвинуваченого мав місце напад групи осіб або озброєної особи. Встановлені обставини не підтверджують, що потерпілі ОСОБА_11 та ОСОБА_10 діяли між собою узгоджено, одночасно з метою спричинення шкоди життю та здоров'ю обвинуваченого, або домовились про це заздалегідь, або використовували предмети чи зброю, що дали би можливість обвинуваченому відчувати реальну загрозу його життю та здоров'ю.
Доводи обвинуваченого про те, що потерпілі перші розпочали конфлікт, під час якого ОСОБА_11 намагався комусь зателефонувати, щоб розібратися з обвинуваченим, а тому був розпочатий замах на вбивство обвинуваченого ще до того як він чинив протистояння потерпілим, не можуть створювати для обвинуваченого умов необхідної оборони, оскільки
однією з таких умов є наявність суспільно небезпечного посягання, тобто вчинення активних дій іншою особою, яка посягає на охоронювані законом права та інтереси особи, яка захищається, або іншої особи.
Зважаючи на викладене, суд розцінює твердження обвинуваченого про відсутність в нього умислу на спричинення тілесних ушкоджень потерпілим як позицію захисту, обрану з метою уникнення відповідальності за фактично скоєне.
Також суд зазначає, що не покладає в обґрунтування вироку дані висновку судово-психіатричного експерта №461/489 від 29 жовтня 2024 року, оскільки відповідно до нього ОСОБА_12 відмовився від проведення судової психолого-психіатричної експертизи ( том 4 а.к.п.148-154).
Щодо особи обвинуваченого та призначення йому покарання.
У зв'язку з тим, що суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_12 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 2 статті 125 КК України, та злочину, передбаченого частиною 1 статті 121 КК України, необхідно вирішити питання про призначення засудженому покарання.
Відповідно до вимог статті 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Частинами першою, другою статті 65 КК визначено загальні засади призначення покарання, зокрема суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов'язковому врахуванню.
Варто ураховувати, що каральна функція не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільш сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства. У будь-якому разі покарання має бути співмірним кримінальному правопорушенню, що передбачає врахування способу й об'єкта посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності ( див. постанову Верховного Суду у справі № 643/4662/23 від 28 травня 2025 року).
Суд не встановив обставин, які відповідно до статті 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого.
Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до статті 67 КК України, в обвинувальному акті не зазначені.
Проте, слід відмітити, що не зважаючи на відсутність в матеріалах кримінального провадження висновку відповідного експерта та інших документів, зокрема, щодо проведення відповідного медичного огляду для встановлення стану сп'яніння обвинуваченого, в судовому засіданні з показань свідка ОСОБА_20 , потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , які були попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, встановлено, що в день події ( 13.04.2024), до спричинення ОСОБА_30 тілесних ушкоджень ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , обвинувачений вживав алкогольні напої. Крім того, ОСОБА_12 під час допиту підтвердив, що в той день випив із дружиною ОСОБА_14 близько двох літрів пива.
У постанові від 11 лютого 2020 року у справі № 643/20474/15-к Верховний Суд наголосив, що норми кримінального процесуального законодавства не передбачають необхідності доведення факту перебування особи у стані алкогольного сп'яніння якимось певним видом доказів. Зазначені обставини підлягають доказуванню і оцінці, виходячи з положень статей 84, 92, 94 КПК.
Однак, відповідно до вимог статті 337 КПК України, суд розглядає кримінальне провадження в межах пред'явленого обвинувачення і може вийти за його межі лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
З урахуванням зазначеного, суд при призначенні покарання ОСОБА_12 не може визнати обставину - вчинення кримінального правопорушення особою, яка перебуває в стані алкогольного сп'яніння, як таку, що обтяжує покарання, оскільки у формулюванні висунутого йому обвинувачення, яке визнано судом доведеним, така не вказана.
При призначенні покарання ОСОБА_12 суд враховує, що відповідно до статей 3 та 27 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.
Суд керується санкцією частини 2 статті 125 та частини 1 статті 121 КК України та бере до уваги тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до статті 12 КК України відносяться: частина 2 статті 125 КК України до кримінальних проступків, частина 1 статті 121 КК України до тяжких злочинів.
ОСОБА_12 за даними довідки від 03 червня 2024 року, виданої КНП «Славутицька міська лікарня» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, не перебуває на обліку в лікаря- нарколога та психіатра, і за допомогою не звертався ( том 3 а.к.п.63).
З 05 жовтня 2023 року ОСОБА_12 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_31 , що підтверджується даними свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 (том 8 а.к.п.112). Обвинувачений повідомив у судовому засіданні, що від попереднього шлюбу має двох неповнолітніх дітей 2013 та 2018 року народження, що сторона обвинувачення не заперечувала.
За даними відповіді Відділення поліції №2 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області №2904/109/1503/01-2024 від 26 квітня 2024 року та характеристики, складеної дільничним офіцером поліції СП Відділення поліції №2 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області, ОСОБА_12 до адміністративної відповідальності не притягувався, за місцем проживання зі слів сусідів характеризується негативно, неодноразово надходили усні скарги на нього щодо порушення тиші, коло його зв'язків складається переважно з осіб, які вживають алкогольні напої ( том 3 а.к.п.64, 68).
Обвинувачений є військовослужбовцем, призваний у Збройні Сили України за призовом під час мобілізації 30 серпня 2022 року на підставі Указу Президента України №69/2022, що підтверджується даними його військового квитка серії НОМЕР_3 , копія якого знаходиться в матеріалах кримінального провадження ( том 3 а.к.п.59-62). Залучався та брав безпосередню участь у бойових діях ( забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ проти України), про що свідчать дані витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_4 №168 від 28 листопада 2022 року ( том 3 а.к.п.153). Під час виконання бойового завдання отримав поранення, пов'язане з проходженням військової служби, що підтверджується даними довідки про обставини травми, поранення, контузії, каліцтва) №3709 від 12 січня 2023 року, виданої командиром військової частини НОМЕР_4 , та довідки військово-лікарської комісії №752 від 15 грудня 2022 року ( том 3 а.к.п. 71, 154). За останнім місцем служби характеризується негативно, що підтверджується даними його службової характеристики від 03 жовтня 2023 року, складеної командиром взводу зв'язку 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 ( том 3 а.к.п.70). Згідно з даними відповіді №1789/14/8394 від 07 червня 2024 року командира військової частини НОМЕР_1 на запит слідчого, станом на 06.06.2024 солдат ОСОБА_12 рахується таким, що 07.10.2023 самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 ( том 3 а.к.п. 69).
ОСОБА_12 відповідно до статті 89 КК України вважається таким, що не має судимості, оскільки за даними довідки про судимості №8-15042024/32032 за раніше вчинені кримінальні правопорушення відбув покарання повністю, судимості погашені. Будучи раніше засудженим останній разі вироком Згурівського районного суду Київської області від 23 квітня 2018 року за частиною 1 статті 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1 360 гривень штраф сплатив повністю, що підтверджено відповіддю Згурівського районного суду Київської області №365/34/18/9801/2024 від 23 жовтня 2024 року на запит прокурора ( том 4 а.к.п.182-185).
Крім того, суд враховує досудову доповідь, складену 13 серпня 2024 року Вишгородським районним сектором філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області щодо особи обвинуваченого ( том 2 а.к.п. 51-53).
За висновком органу пробації ризик повторного вчинення кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства, в тому числі окремих осіб, оцінюються як високий. Дослідження інформації, що характеризує особу обвинуваченого за місцем його проживання, служби, умов його життєдіяльності, відносин в суспільстві, результати оцінки ризику вчинення ним повторного кримінального правопорушення, а також його ймовірної небезпеки для суспільства, свідчать про неможливість виправлення його без ізоляції від суспільства (том 2 а.к.п. 50-54).
З урахуванням фактичних обставин цієї справи, ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, даних про особу обвинуваченого, позиції потерпілих, які в судовому засіданні та в поданих до суду заявах зазначили про відсутність в них претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого та при призначенні покарання останньому поклались на розсуд суду ( том 1 а.к.п. 29, 31, 152-153), суд вважає, що ОСОБА_12 необхідно призначити покарання: за вчинення кримінального проступку, передбаченого частиною 2 статті 125 КК України, у виді обмеження волі на строк один рік; за вчинення злочину, передбаченого частиною 1 статті 121 КК України, у виді позбавлення волі на строк п'ять років.
Підстави для застосування при призначенні покарання обвинуваченому приписів статті 69 КК України відсутні.
На підставі частини 1 статті 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим необхідно призначити ОСОБА_12 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років.
Суд зауважує, що остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень призначене обвинуваченому шляхом поглинання менш суворого більш суворим в межах мінімальної межі, встановленої санкцією інкримінованого злочину ( п'ять років позбавлення волі).
Саме таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та вчинення ним нових кримінальних правопорушень, а також домірне скоєному.
Суд не встановив даних про те, що за станом здоров'я ОСОБА_12 не може утримуватися в установі виконання покарань у виді позбавлення волі.
Також суд не вбачає обставин для можливості застосування до обвинуваченого положень статті 75 КК України.
Щодо цивільного позову, процесуальних витрат, речових доказів та заходів забезпечення кримінального провадження.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Вишгородського районного суду Київської області від 15 квітня 2024 року ОСОБА_12 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, з визначенням застави, строк дії якого продовжено ухвалою слідчого судді Вишгородського районного суду Київської області від 11 червня 2024 року ( том 1 а.к.п. 53-67; том 2 а.к.п. 156-160, 186-191). Під час судового провадження ухвалами Славутицького міського суду Київської області неодноразово продовжено ОСОБА_12 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з визначенням застави, останній раз ухвалою Славутицького міського суду Київської області від 28 жовтня 2025 року до 26 грудня 2025 року включно з визначенням застави в розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 гривень, з покладенням обов'язків, передбачених статтею 194 КПК України (том 1 а.к.п. 129-134; том 2 а.к.п. 84-89; том 4 а.к.п. 96-97, 106-112; том 5 а.к.п.46-47, 57-63, 130-131, 158-163; том 6 а.к.п. 42-43, 58-63, 160-165; том 7 а.к.п. 33-34, 52-59, 137-138, 170-176; том 8 а.к.п. 25-26, 57-63).
Отже, строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою спливає 26 грудня 2025 року. Однак, ризики, передбачені пунктами 1, 5 частини 1 статті 177 КПК України, для запобігання яких ОСОБА_12 обрано запобіжний захід та неодноразово продовжено строк його дії, є сталими, тому зберігатимуться до набрання вироком законної сили.
Відтак, ОСОБА_12 до набрання вироком законної сили необхідно залишити без змін запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначеною заставою, з утриманням його в Державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор».
Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 14 квітня 2024 року, ОСОБА_12 затримано в порядку статті 208 КПК України о 22 години 40 хвилин 13 квітня 2024 року ( том 2 а.к.п. 129-132).Тому за правилами частини 5 статті 72 КК України необхідно зарахувати ОСОБА_12 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 13 квітня 2024 року до 07 грудня 2025 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Згідно з положеннями частини 4 статті 174 КПК України необхідно скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вишгородського районного суду Київської області від 17 квітня 2024 року на майно, яке належить ОСОБА_12 , та предмети, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, виявлені та вилучені в ході проведення огляду місця події за адресою: АДРЕСА_2 , що визнані речовими доказами ( том 2 а.к.п.146-148).
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні, долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог статті 100 КПК України.
Керуючись статтями 369-371, 373-375 КПК України, суд
ОСОБА_12 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 2 статті 125 КК України, та злочину, передбаченого частиною 1 статті 121 КК України, і призначити покарання:
- за частиною 2 статті 125 КК України у виді обмеження волі на строк один рік;
- за частиною 1 статті 121 КК України у виді позбавлення волі на строк п'ять років.
На підставі частини 1 статті 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_12 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_12 рахувати з 08 грудня 2025 року, зарахувавши в строк відбування покарання у виді позбавлення волі, відповідно до частини 5 статті 72 КК України, строк його попереднього ув'язнення з 13 квітня 2024 року до 07 грудня 2025 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
До набрання вироком законної сили залишити без змін запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначеною заставою, ОСОБА_12 з утриманням його в Державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор».
Скасувати після набрання вироком законної сили арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вишгородського районного суду Київської області від 17 квітня 2024 року на: ніж з руків'ям у вигляді карабіну з речовиною бурого кольору на лезі, який поміщено до сейф-пакету WAR1178372; предмети, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, виявлені та вилучені в ході проведення огляду місця події за адресою: Київська область, Вишгородський район, м. Славутич, Добринінський квартал, будинок №11, квартира № 41: змив РБК з підлоги поряд з приміщенням кухні, вилучений та поміщений до паперового конверту №1 з відповідними написами та підписами; змив РБК з підлоги в приміщенні кухні, вилучений та поміщений до паперового конверту №2 з відповідними написами та підписами; відкривачку, з металевою частиною для відкривання та дерев'яною ручкою, виявлену в приміщенні кухні та поміщену до спец. пакету PSP 1255777.
Речові докази: джинси синього кольору з наскрізним отвором в області паху і плямами бурого кольору та футболку сірого кольору з плямами бурого кольору і наскрізним отвором, поміщені в сейф-пакет PSP 3116738, що належать ОСОБА_10 та згідно з постановою про визнання речовими доказами та визначення місця їх зберігання від 16 квітня 2024 року передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Відділення поліції №2 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області відповідно до квитанції № 0018-2024, знищити.
Речові докази: ніж з руків'ям у вигляді карабіну з речовиною бурого кольору на лезі, поміщений до сейф-пакету WAR1178372; змив РБК з підлоги поряд з приміщенням кухні, вилучений та поміщений до паперового конверту №1 з відповідними написами та підписами; змив РБК з підлоги в приміщенні кухні, вилучений та поміщений до паперового конверту №2 з відповідними написами та підписами; відкривачку, з металевою частиною для відкривання та дерев'яною ручкою, виявлену в приміщенні кухні та поміщену до спец. пакету PSP 1255777, які згідно з постановою про визнання речовими доказами та визначення місця їх зберігання від 14 квітня 2024 року передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Відділення поліції №2 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області відповідно до квитанції № 0017-2024, знищити.
Речові докази: куртку «мілітарі» зеленого кольору, штани «мілітарі» на підтяжках та ремінь з тканини, поміщені до сейф-пакету PSP 425651, що належать ОСОБА_12 та згідно з постановою про визнання речовими доказами та визначення місця їх зберігання від 24 квітня 2024 року передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Відділення поліції №2 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області відповідно до квитанції № 0019-2024, повернути ОСОБА_12 .
Речові докази: змиви з правої та лівої рук (Пакет №1 та Пакет №2 ), які згідно з постановою про визнання речовими доказами та визначення місця їх зберігання від 24 квітня 2024 року передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Відділення поліції №2 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області відповідно до квитанції №0019-2024, знищити.
Речові докази: медичну картку стаціонарного хворого № 828/329 від 13.04.2024 на ім'я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка згідно з постановою про визнання речовими доказами та визначення місця їх зберігання від 21 травня 2024 року передана на зберігання Комунальному некомерційному підприємству «Славутицька міська лікарня» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області - залишити Комунальному некомерційному підприємству «Славутицька міська лікарня» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області.
Речові докази: зразок букального епітелію ОСОБА_10 , поміщений до паперового конверту з відповідними написами та підписами; зразок крові ОСОБА_10 , поміщений до паперового конверту з відповідними написами та підписами, які згідно з постановою про визнання речовими доказами та визначення місця їх зберігання від 03 липня 2024 року передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Відділення поліції №2 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області відповідно до квитанції № 0020-2024, знищити.
На вирок суду сторонами можуть бути подані апеляційні скарги до Київського апеляційного суду через Славутицький міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору, обвинуваченому та захиснику. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1