вул. Димитрія Ростовського, 35, селище Макарів, Бучанський район, Київська область, 08001, тел. (063)069-85-65, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua
"27" листопада 2025 р. Справа № 370/725/25
Провадження № 2/370/228/25
Макарівський районний суд Київської області у складі головуючої судді
Сініциної О.С., розглянувши у приміщенні суду у селищі Макарові Київської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Макарівське виробниче управління житлово-комунального господарства» Макарівської селищної ради про стягнення коштів набутих без достатньої правової підстави
До Макарівського районного суду Київської області у березні 2025 року
надійшла позовна заява ОСОБА_1 про стягнення з Комунального підприємства «Макарівське виробниче управління житлово-комунального господарства» Макарівської селищної ради коштів набутих без достатньої правової підстави у розмірі
2 277,60 грн та стягнення матеріальної шкоди у розмірі 1 207,20 грн й моральної шкоди у розмірі 10 000 грн.
Позов обґрунтовано тим, що Макарівський районний суд Київської області за заявою Комунального підприємства «Макарівське виробниче управління житлово-комунального господарства» Макарівської селищної ради (далі - КП «Макарів ВУЖКГ») видав 07 лютого 2024 року судовий наказ про стягнення з позивача заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 5 014,17 грн.
Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Ніколаєнко Ігор Романович 17 травня 2024 року прийняв Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 75065195. У межах цього виконавчого провадження наклав арешт на карткові рахунки та стягнув кошти з рахунку позивача у розмірі 3 005,35 грн.
Макарівський районний суд Київської області ухвалою від 05 грудня 2024 року за його заявою скасував судовий наказ від 07 лютого 2024 року.
У зв'язку з чим, ОСОБА_1 звернувся до приватного виконавця Ніколаєнка Ігоря Романовича для повернення йому стягнених коштів, на що приватний виконавець роз'яснив, що позивачу необхідно звернутись до КП «Макарів ВУЖКГ». Однак, на день звернення із позовом КП «Макарів ВУЖКГ» неповернуло позивачу стягнуті кошти.
Також позивач зазначив, що через неправомірні дії позивача йому було спричинені моральні та фізичні страждання, які виразились у сильних душевних переживаннях, страхах, фізичному болю, у результаті чого ОСОБА_2 був вимушений тривалий час проходити лікування та на придбання лікарських засобів витратив 1 207,20 грн.
Внаслідок дій відповідача позивач поніс душевні страждання, які вплинули на його душевний стан, порушився його звичний ритм життя, він став знервованим, дратівливим, що негативно відобразилось на стосунках із родиною та оточуючими людьми, тож вважає у необхідності стягнення моральної шкоди із відповідача у розмірі 10 000 грн.
Суд ухвалою від 25 березня 2025 року прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження у справі. Розгляд справи постановив проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання. Відповідачу встановив п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву відповідно до статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.
До суду 24 квітня 2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якій він заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки кошти, які були стягнуті на користь відповідача на підставі судового наказу від 07 лютого 2024 року, який набрав законної сили.
Набуття грошових коштів у цьому випадку відбулось на законних підставах, у межах виконання судового наказу. Факт скасування судом судового наказу є необхідною, але недостатньою підставою для повернення коштів. Для повернення стягнених коштів, у зв'язку із скасуванням судового наказу, належним способом захисту порушених прав, позивачу необхідно звернутись до суду із заявою про поворот виконання рішення суду в порядку частини третьої статті 171 Цивільного процесуального кодексу України.
Обрання ОСОБА_1 неналежного способу захисту своїх прав у порядку статті 1212 Цивільного кодексу України є самостійною підставою для відмови у позові, що відповідає судовій практиці.
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 13 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Із матеріалів справи вбачається, що у межах виконавчого провадження ВП
№ 75065195 від 17.05.2024, 03 грудня 2024 року із рахунку позивача були списані кошті у розмірі 3 005,36 грн, у тому числі: 2 277,60 грн - розмір боргу стягнений на користь стягувача - відповідача (платіжна інструкція № 15217 від 04.12.024); 227,76 грн - основна винагорода та витрати виконавчого провадження - 500 грн (лист приватного виконавця виконавчого округу Київської області Ніколаєнко Ігор Романович від 16.01.2025
№ 75065195).
Зазначені кошти, виплачені відповідачу на підставі судового рішення, судового наказу Макарівського районного суду Київської області від 07 лютого 2024 року, який надалі ухвалою суду від 05 грудня 2024 року був скасований за заявою ОСОБА_1 , поданою до суду 04.12.2024, яка обґрунтована тим, що копію цього судового наказу разом із заявою стягувача та додатками до неї він отримав 03 грудня 2024 року, а також свою заяву мотивував необґрунтованістю вимог заявника та не погодженням із розрахунком заборгованості, наданого стягувачем, оскільки заборгованість за житлово-комунальні послуги відсутня.
Як виснував Верховний Суд у постанові від 22 березня 2023 року у справі
№ 592/12956/21, відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 910/3395/19, від 23 квітня 2019 року у справі № 918/47/18, від 01 квітня 2019 року у справі № 904/2444/18.
Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України
від 22 березня 2016 року у справі № 6-2978цс15 та від 03 червня 2016 року у справі № 6-100цс15.
Кондикційний позов (позов про повернення безпідставно набутого майна) урегульовано нормами матеріального права, а поворот виконання рішення - процесуального права. За змістом кондикційний позов та поворот виконання рішення схожі, проте не є тотожними та регулюються різними нормами права.
Поворот виконання рішення - це процесуальна форма захисту прав боржника. Він можливий лише після набрання судовим рішенням законної сили. Його суть - у поверненні стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим рішенням.
У Рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року № 13-рп/2011 у справі за конституційним зверненням військової частини щодо офіційного тлумачення положення пункту 28 частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України у взаємозв'язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 року Конституції України вказано, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.
Відповідно до частин першої, другої статті 444 Цивільного процесуального кодексу України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він:
1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду справи він:
1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Згідно з частиною дев'ятою статті 444 Цивільного процесуального кодексу України, якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої-третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом (частина перша статті 446 Цивільного процесуального кодексу України).
Для забезпечення такої гарантії відновлення прав учасників процесу, як поворот виконання рішення суди мають задовольняти відповідні заяви та повертати відповідачеві стягнені кошти за скасованим судовим рішенням, у разі відсутності обмежень, установлених законом.
Подібні висновки зроблені у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 червня 2019 року у справі № 336/9595/14 (провадження № 61-14640сво18), у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 04 вересня 2019 року у справі № 569/15646/16-ц (провадження № 14-375цс19) та постанові Верховного Суду у складі Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2022 року у справі № 405/3788/19 (провадження № 61-826св22).
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).
З огляду на викладене, оскільки у цій справі грошові кошти у сумі 2 277,60 грн були набуті КП «Макарів ВУЖКГ» на підстав судового наказу Макарівського районного суду Київської області від 07 лютого 2024 року, який ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 05 грудня 2024 року був скасований, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є звернення до суду із заявою про поворот виконання рішення у порядку, передбаченому статтею 444 Цивільного процесуального кодексу України, а тому у задоволенні позову про стягнення безпідставно набутих коштів у порядку статті 1212 Цивільного кодексу України та похідні вимоги про стягнення матеріальної і моральної шкоди слід відмовити.
Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 13, 141, 178, 258, 259, 263, 264, 265, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Макарівське виробниче управління житлово-комунального господарства» Макарівської селищної ради про стягнення коштів набутих без достатньої правової підстави.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо воно не проголошувалося з дати складання повного його тексту.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація сторін:
- ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
- Комунальне підприємство «Макарівське виробниче управління житлово-комунального господарства» Макарівської селищної ради, адреса розташування: вулиця Варшавська, будинок 6, селище Макарів, Бучанський район Київська область, 08001, код ЄДРПОУ 03346749.
Суддя О. С. Сініцина