Справа № 756/14416/25
Провадження № 2/357/8204/25
08.12.2025 місто Біла Церква
Суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Бондаренко О. В. оглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів, про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів,
12.09.2025 ОСОБА_1 звернулася до Оболонського районного суду м. Києва з даним позовом, якому просила шлюб зареєстрований 09.08.2022 у Білоцерківському РАЦС розірвати, визначити місце проживання дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_4 разом з матір'ю та стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дітей у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку щомісячно, на кожну дитину, починаючи з дня звернення з даним позовом до суду і до досягнення дітьми повноліття.
16.09.2025 ухвалою Оболонського районного суду м. Києва цивільну справу №374/142/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів, про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів, передано за підсудністю для розгляду до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, відповідно до вимог ч. 1 ст. 27 ЦПК України.
03.12.2025 справа надійшла до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області для розгляду за підсудністю, яку розподілено відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями та 04.12.2025 передано для розгляду.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленого цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд зберігаючи об'єктивність і неупередженість, крім іншого, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Встановлено, що позовна заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам встановленим ст. 175, 177 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
В порушення вимог ч. 3 ст. 175 ЦПК України в позовній заяві не зазначено докази що підтверджують усі викладені обставини, зокрема з урахуванням ст. 182 СК України, не додано доказів того, що позивачка ОСОБА_1 та її малолітні діти - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживають разом і діти перебувають на утриманні матері, не зазначено обставини та докази, які їх підтверджують, зокрема, щодо наявності спору між батьками щодо визначення місця проживання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_4 , разом з матір'ю, а відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів); не зазначено відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; не зазначено доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); не зазначено щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; не зазначено відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися; не зазначено доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); не зазначено попереднього розрахунку судових витрат; не зазначено підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
В п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено, що оскільки розгляд справи провадиться в межах заявлених вимог і на підставі поданих доказів, суди повинні вимагати від осіб, що подали заяву, повного викладення обставин, якими обґрунтовуються дані вимоги, й посилання на засоби їх доказування. Наприклад, у заяві про розірвання шлюбу має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, мотиви його розірвання, чи є від шлюбу неповнолітні діти, при кому з батьків вони перебувають, пропозиції щодо участі подружжя в утриманні та вихованні дітей після розірвання шлюбу, чи заявляються інші вимоги, які може бути вирішено одночасно з позовом про розірвання шлюбу. До заяви додаються: свідоцтво про реєстрацію шлюбу, копії свідоцтв про народження дітей, довідки щодо розміру заробітку та інших доходів, а також усі необхідні документи відповідно до заявлених вимог. Якщо заява не відповідає вимогам закону, слід застосовувати правила ст. 185 ЦПК України.
Однак, позивачкою не додано до позову оригінал свідоцтва про шлюб, а також усіх необхідні документи відповідно до заявлених вимог.
Крім того, позивачка до заяви про визначення місця проживання дитини повинна додати характеризуючі дані про особу батька дітей і його відношення до дітей, про його майновий стан та житлові умови, поведінку за місцем роботи і за місцем проживання, надати довідки та характеристики з місця роботи і місця проживання, а також акти обстеження житлових умов батьків, станом на дату подачі позову до суду, медичні довідки (суд обов'язково враховує стан здоров'я і батьків, і дитини), довідки про доходи (інші документи, які підтверджують матеріальне становище заявника), документи, що підтверджують право власності на житло.
За змістом ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Пунктом 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 №866, передбачено, що для розв'язання спору, що виник між батьками, щодо визначення місця проживання дитини, один з батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини, довідку з місця навчання, виховання дитини, довідку про сплату аліментів (у разі наявності).
У постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18 (провадження № 61-14859св19) вказано, що під час вирішення питання про визначення місця проживання дитини участь органу опіки та піклування є обов'язковою, а позивач до заяви про визначення місця проживання дитини повинен надати висновок органу опіки та піклування про доцільність проживання дитини з одним із батьків, характеристики з місця проживання, роботи, місця навчання дитини (гуртків), медичні довідки (суд обов'язково врахує стан здоров'я і батьків, і дитини), довідки про доходи (інші документи, які підтверджують матеріальне становище заявника), акти обстеження житлово-побутових умов, документи, що підтверджують право власності на житло.
Під час розв'язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання дитини служба у справах дітей має захищати інтереси дитини з урахуванням рівних прав та обов'язків матері та батька щодо дитини.
Працівник служби у справах дітей за місцем проживання дітей проводить бесіду з батьками та відвідує їх за місцем проживання, про що складає акт.
У разі коли батьки дитини проживають у межах різних адміністративно-територіальних одиниць, той із батьків, який подав заяву про визначення місця проживання дитини з ним, звертається до служби у справах дітей за місцем свого проживання для здійснення обстеження його житлово-побутових умов та складення акта обстеження умов проживання. Зазначений акт передається заявником до служби у справах дітей за місцем проживання дитини, працівник якої проводить з ним бесіду.
Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.
Однак, у матеріалах справи відсутні докази того, що позивачка зверталася до органу опіки та піклування за місцем свого проживання для розв'язання спору про визначення місця проживання дітей з нею.
Тому, позивачу необхідно додати до матеріалів позовної заяви висновок органу опіки і піклування щодо розв'язання спору, на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дітей, батьків, які бажають проживати з дітьми, а також на підставі інших документів, що стосуються справи, як це передбачено ст. 19 СК України, надати докази щодо звернення до органу опіки та піклування за місцем свого проживання щодо розв'язання спору про визначення місця проживання дітей з нею та неможливості отримання висновку особисто.
Також, враховуючи вимогу позивачки про визначення місця проживання дітей разом із нею, їй необхідно залучити в якості третьої особи орган опіки та піклування за місцем проживання дітей у справі за даним позовом, зазначивши її у позовній заяві відповідно до вимог ч. 3 ст. 175 ЦПК України та надавши для такої третьої особи примірник позовної заяви разом з копією всіх документів, що додаються до неї відповідно до вимог ч. 1 ст. 177 ЦПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно із ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року складає 3028 гривень.
Відповідно до пп. 2, п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання заяви немайнового характеру фізичною особою складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто судовий збір складає 1211,20 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Як вбачається з позовної заяви, позивачем заявлено три вимоги про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та визначення місця проживання дітей, за одну з яких позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Таким чином, позивачкою заявлено дві вимоги немайнового характеру.
Позивачка при зверненні до суду з вказаною позовною заявою надала до суду квитанцію про сплату судового збору від 11.09.2025 у розмірі 1211,20 грн.
Тому, позивачці необхідно надати до суду оригінал квитанції про сплату судового збору за другу позовну вимогу немайнового характеру в розмірі 1211,20 грн., або надати до суду документ, який звільняє від сплати судового збору.
Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів: ГУК у Київ.обл/Білоцерків. міс/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37955989, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: UA188999980313101206000010776, код класифікації доходів бюджету: 22030101.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст. 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Крім того, слід зазначити, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням права позивача на доступ до правосуддя.
Так, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, сформульованою, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 31), в яких зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою; регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у пункті 55 справи «Креуз проти Польщі», про те, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти («Kreuz v. Poland» № 28249/95).
Тому, встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, ЦПК України при цьому покладає обов'язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі.
Отже, позивачу надається строк для усунення зазначених вище недоліків, в іншому випадку вона буде вважатись неподаною і повернута позивачу.
Керуючись ст. 185 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів, про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів, залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у зазначений вище строк, заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Бондаренко