Іменем України
Справа № 285/5306/25
провадження у справі № 2/0285/2421/25
08 грудня 2025 року м. Звягель
Звягельський міськрайонний суд Житомирської області в складі:
головуючої судді Васильчук Л. Й.,
за участі секретаря судового засідання Букши О. В.,
розглянувши цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Кошельок», в інтересах якого діє представник позивача Гурський Герман Юрійович
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості, -
Представник позивача через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом в якому просив стягнути із відповідача ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Кошельок» (далі - Товариство) заборгованість за договором №2752611941-604917 від 03.02.2022 (далі - Кредитний договір) у розмірі 16098,48 грн., а також понесені позивачем судові витрати, а саме: судовий збір в сумі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 03.02.2022 між ТОВ “Кошельок» та ОСОБА_1 укладено договір №2752611941-604917 про надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту, на умовах строковості, зворотності, платності, за яким відповідач зобов'язавсь повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Відповідно до умов Кредитного договору сума кредиту становить 5400 грн, які було перераховано на картку №4731219124106182 Однак відповідач не виконав свої зобов'язання за Кредитним договором , у зв'язку із чим станом на момент звернення до суду у відповідача у творилась заборгованість у сумі 16098,48 грн, що складається із: 5400 грн - заборгованості за сумою кредиту; 10698,48 грн - заборгованості за відсотками за користування кредитом, яку представник позивача просить стягнути на користь позивача в примусовому порядку.
Ухвалою від 07.10.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін, заперечення проти чого від них не надійшло.
Правом подати відзив на позов або будь-які заперечення щодо змісту і вимог позовної заяви відповідач не скористався. Також до суду не надходили від відповідача заяви чи клопотання щодо розгляду справи. Повідомлення відповідача про розгляд справи здійснювалися рекомендованим листом за місцем реєстрації та проживання. Відповідно до трекінгу відправлення «Укрпошта» відповідач отримала повідомлення за місцем проживання 15.10.2025 та за місцем реєстрації 23.10.2025.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 03.02.2022 між ТОВ “Кошельок» і ОСОБА_1 в електронній формі був укладений договір №2752611941-604917 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту. Відповідно до умов договору кредитодавець зобов'язується надати позичальнику кредит в сумі 5400 грн; проценти за користування кредитом 6,48 грн, які нараховуються за ставкою 0,01% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом 2,20% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом; кредит надається строком на 12 днів («Лояльний період»); строк Лояльного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом оплати ним протягом лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом.
Кредит надається позичальнику, згідно його заявки, шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на рахунок, вказаний позичальником у заявці.
Відповідно до пунктів 3.6., 3.7, 3.8. договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною в розумінні ст 212 ЦК України, що має наслідком продовження строку користування кредитом, а саме зобов'язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення лояльного періоду. З наступного дня після закінчення лояльного періоду позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 803% річних, що становить 2,2% в день від суми кредиту за кожен день користування ним.
Відповідно до відповіді на лист від 15.07.2025 ПАТ «МТБ Банк» підтвердило, що 03.02.2022 через систему хPAY грошові кошти на суму 5400 грн було перераховано на картку № НОМЕР_1 , що також підтверджується повідомленням XPAY Group LLC про успішне зарахування коштів на вказану картку.
За розрахунком Товариства загальна заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором станом на 15.05.2022 складає 16098,48 грн, з яких: 5400 грн - заборгованість за кредитом; 10698,48 грн - заборгованість за процентами (6,48 грн - нараховано в межах Лояльного періоду; 10692 грн - нараховано за продовжений строк користування позикою).
З наданої на запит суду АТ КБ «Приват Банк» інформації слідує, що на ім'я ОСОБА_1 емітовано картку № НОМЕР_1 , на яку 03.02.2022 було зараховано 5400 грн.
Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За нормою ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч.1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Разом з тим, статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
Відповідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оскільки судом встановлено, що відповідач належним чином не виконувала взяті на себе за договором зобов'язання, внаслідок чого виникла заборгованість, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 5406,48 грн, з якої: 5400 грн - тіло кредиту, 6,48 грн - відсотки, нараховані за 12 днів з 03.02.2022 по 14.02.2022 (Лояльний період), є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо нарахованих відсотків у сумі 10692 грн за період з 15.02.2022 по 15.05.2022 слід зазначити наступне.
Як вбачається з п. 2.1 Кредитного договору кредит надається строком на 12 днів. Як слідує із графіку розрахунків, що є Додатком №1 до Договору, кінцева дата повернення кредиту 14.02.2022 у сумі 5406,48 грн.
Згідно із п.3.6, 3.7 Кредитного договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення Лояльного періоду є відкладальною обставиною, в розумінні ст.212 ЦК України, що має наслідком продовження строку користування кредитом на наступних умовах: зобов'язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення Лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення Лояльного періоду; з наступного дня після закінчення лояльного періоду позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 803% річних, що становить 2,2% в день від суми кредиту за кожен день користування ним.
Проте, наведені умови Кредитного договору є суперечливими, так як пунктом 2.1 Кредитного договору чітко визначено, що позичальник зобов'язаний повернути кредитодавцю кредит та проценти за користування кредитом протягом 12 днів.
Право кредитодавця нараховувати передбачені Договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного Договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
Також у відповідності до п. 2.2. Кредитного договору сторони погодили, що встановлений в п. 2.1. Договору строк Лояльного періоду може бути продовжений позичальником шляхом оплати ним протягом Лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом.
Однак позивачем не надано доказів продовження позичальником Лояльного періоду та сплати позичальником нарахованих відсотків, а тому Товариство не мало права нараховувати проценти за користування кредитом у сумі 10692 грн за період з 15.02.2022 по 15.05.2022.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 753/8945/19 (провадження №61-8829сво21) зазначено, що: «Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (not individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the dominant influence of one of the party).
Contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність. Сontra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань). Сontra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. У разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань (постанова Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі №613/1436/17).
Зазначення в Кредитному договорі двох різних строків кредитування та процентних ставок призвело до неясності такої умови договору, як строк кредитування, що в даному випадку слід тлумачити проти того, хто їх написав (Contra proferentem), а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення нарахованих відсотків за кредитним договором після закінчення строку дії кредитного договору.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення із відповідача заборгованості за Кредитним договором у сумі 5406,48 грн., з яких 5400 грн. тіло кредиту, 6,48 грн. відсотки в межах Лояльного періоду.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені та документально підтверджені судові витрати.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача на його користь 10000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Як передбачено ч.4 та ч.5 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Предметом спору в даній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором.
На теперішній час судова практика розгляду даної категорії справ є поширеною. Її вивчення, аналіз обставин справи та складання процесуальних документів, на думку суду, за наявності звичайної професійної підготовки в галузі права, об'єктивно не вимагає витрачання значного часу та зусиль адвоката.
Враховуючи фактично надані послуги адвоката зі складання позовної заяви, суд визнає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 гривень.
Решта частина виплати позивача у даній справі на користь адвоката в сумі 6000 грн. є необґрунтованою, отже - не підлягає відшкодуванню.
На підставі вище викладеного, суд приходить до висновку про часткове відшкодування витрат на забезпечення професійної правничої допомоги.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, із відповідача на користь Товариства підлягають стягненню 813,53 грн (5406,48*2422,4/16098,48) судового збору за подання позовної заяви.
Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд ,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Кошельок» (ЄДРПОУ 40842831, вул. Антонова, 8А, с. Чайки, Києво-Святошинський район, Киїівська область, 08135) заборгованість за кредитним договором №2752611941-604917 від 03.02.2022 у розмірі 5406,48 грн. (п'ять тисяч чотириста шість гривень 48 коп.), з яких: 5400 грн. - тіло кредиту, 6,48 грн. - відсотки, а також понесені позивачем судові витрати, а саме: судовий збір в сумі 813,53 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 грн.
Судове рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на нього протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення або з дня його складення, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи (ст.ст.352, 354 ЦПК України).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну його частини або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано; у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після апеляційного перегляду (ст.273 ЦПК України).
Головуючий суддя Л. Й. Васильчук