Справа № 344/15562/25
28 листопада 2025 року селище Брусилів
Брусилівський районний суд Житомирської області в складі: головуючого - судді Лівочки Л.І.,
при секретарі - Степанчук С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Брусилівського районного суду Житомирської області цивільну справу №344/15562/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою,
27 жовтня 2025 року до Брусилівського районного суду Житомирської області з Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області на підставі ухвали суду від 05 вересня 2025 року за підсудністю надійшла цивільна справа №344/15562/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою у розмірі 77003,09 грн.
В обгрунтування позову позивач зазначив, що 25 квітня 2024 року надав у борг ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 1000 доларів США. Відповідач зобов'язався повернути даний борг рівними частинами щомісячно у строк до 25 квітня 2025 року, про що написав власноруч розписку та особисто її підписав.
Про те, всупереч взятим на себе зобов'язанням, відповідач у встановлений строк борг не повернув. З відповідача на його користь підлягають стягненню грошові кошти, що отримані відповідачем у позику у розмірі 41260,20 грн., що еквівалентно 1000 доларам США за курсом НБУ (1 долар США - 41,2602 грн.) в день написання позовної заяви.
Оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання, то у позивача виникло право на нарахування відсотків, зазначених у розписці.
Формула розрахунку відсотків є такою: відсотки=сума боргу х 5% х кількість місяців прострочення, де: сума боргу - 41260,20 грн. (еквівалент 1000 доларів США за курсом НБУ), 5% - розмір щомісячних відсотків згідно умов розписки, кількість місяців прострочення -14 (з 27.06.2024 по 26.08.2025).
Отже, сума відсотків нарахованих відповідно до умов розписки за вказаний вище період становить 28882,14 грн.( 41260,20х0,05х14).
Позивач також зазначив, що відповідач відповідно до умов ч.2 ст.625 ЦК України ,так як прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний на його вимогу сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Сума боргу за розпискою становить 41260,20 гривень. Розрахунок інфляційних витрат здійснюється за формулою: ІІС=(ІІІ:100)х(ІІ2:100 )х(ІІ3:100)х... (ІІZ:100), де ІІ1- індекс інфляції за перший місяць прострочення, ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.
Останній період: ІІс(102,20:100)х(100,00:100)х(100,60:100)х(101,50:10)х(101,80:100)х (101,90:100)х(101,40:100)х(101,20:100)х(100,80:100)х(101,50:100)х(100,70:100)х(101,30:100)х(100,80 :100)х (99, 80:100)=1,16630439.
Інфляційне збільшення: 41260,20х1,16630439-41260,20=6861,75 грн.
Сума інфляційних витрат за розпискою за період прострочення з 26.05.2024 року по 29.08.2025 року , відповідно до офіційних індексів інфляції становить 6861,75 грн.
Позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором позики ( розписки) у розмірі 77003,09 грн., з яких : 41260,20 грн. -тіло позики, 28882,14 грн. - відсотки (5% щомісяця) та 6861,75 грн. - інфляційні витрати.
До суду позивач не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтимав та просив позов задовільнити.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, до суду не з'явився; від нього надійшла заява про визнання позову та розгляд справи без його участі.
Суд, дослідивши та оцінивши надані докази, приходить до наступного.
25 квітня 2024 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики (розписка), відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) позику в сумі 1000 доларів США зі строком повернення до 25.04.2025 року, що підтверджується розпискою.
Відповідно до розписки від 25.04.2025 року, ОСОБА_2 зобов'язався ОСОБА_1 повернути борг рівними частинами щомісячно в строк до 25.04.2025 року, а у випадку неповернення ним коштів у вказаний строк, на залишок боргу за користування грошовими коштами сплатити 5% щомісяця.
Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 18 вересня 2013 року (справа № 6-63цс13) щодо застосування норм права, яка згідно з чинним цивільним процесуальним законодавством має ураховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Таким чином, наявність власноручно підписаної розписки відповідача, що долучена до позовної заяви підтверджує факт передачі ОСОБА_1 ОСОБА_2 1000 доларів США, а також те, що між сторонами було досягнуто згоди стосовно всіх істотних умов позики, що також підтвердив відповідач у поданій ним до суду заяві .
Доказів повернення відповідачем суми позики в строк визначений у розписці до суду не надано, що свідчить про те, що боргові зобов'язання в розмірі 41260,20 грн. не виконані.
Відповідачем не надано суду доказів того, що договір позики, який укладено між сторонами у формі розписки, є не чинним, його дійсність не спростована.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Стаття 1049 ЦК України визначає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику (грошові кошти у тій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення позики у розмірі 41260,20 грн. згідно розписки від 25.04.2024 року обґрунтована та підлягає задоволенню.
Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань, незалежно від підстав їх виникнення ( правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц).
Правовий аналіз положень статей 526, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі
№ 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
Судом враховано, що відповідач дійсно має заборгованість за невиконання грошового зобов'язання, тому позивач має право відповідно до розписки від 25.04.2024 року вимагати від відповідача сплати інфляційних втрат та 5% за кожень місяць прострочення грошового зобов'язання.
Як вбачається з розрахунку суми заборгованості, наданого позивачем, період інфляційних втрат та період прострочення грошового зобов'язання становить з 26.05.2024 року по 29 серпня 2025 року.
Інфляційні втрати розраховуються шляхом множення суми заборгованості на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу ( [Інфляційні нарахування] = [Сума боргу] * [Сукупний індекс інфляції] / 100% - [Сума боргу], де: [Сума боргу] сума простроченого боргу, [Сукупний індекс інфляції] добуток щомісячних індексів за відповідний період.
Вказаний розрахунок інфляційного нарахування відображено в позовній заяві позивача, що становить : 41260,20х1.16630439-41260,20 = 6861,75 гривень.
Як вбачається з розрахунку заборгованості по відсотках, позивач просить стягнути з відповідача за залишок боргу 5% щомісячно, від простроченої суми боргу згідно наступного розрахунку: відсотки=сума боргу х 5% х кількість місяців прострочення, де: сума боргу - 41260,20 грн. (еквівалент 1000 доларам США за курсом НБУ), 5% - розмір щомісячних відсотків згідно умов розписки, кількість місяців прострочення -14 (з 27.06.2024 по 26.08.2025).
Сума відсотків нарахованих відповідно до умов розписки за вказаний вище період становить 28882,14 грн.(41260,20х0,05х14).
Наведений позивачем розрахунок та інфляційних втрат є вірними та обґрунтованими.
Таким чином, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню сума 5% щомісячних від простроченої суми боргу відповідно до розписки, що становить 28882,14 грн. та 6861,75 грн. інфляційних втрат.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач свої зобов'язання за договором позики (розписки) від 25.04.2024 року належним чином не виконав, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 77003,09 грн., з яких: 41260,20 грн.- заборгованість за тілом позики, 28882,14 грн.- заборгованість за процентами, 6861,75 грн.-інфляційні втрати.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн.
На підставі ст. ст. 625, 626, 1046-1050 ЦК, та керуючись ст.ст. 10-13, 76-81,141,263-265,352-355 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 77003 (сімдесят сім тисяч три) гривні 09 копійок, з яких : 41260 ( сорок одна тисяча двісті шістдесят) гривень 20 копійок заборгованість за тілом позики, 28882 (двадцять вісім тисяч вісімсот вісімдесят два) гривні 14 копійок - заборгованість за процентами, 6861 (шість тисяч вісімсот шістдесят одну) гривна 75 копійок - інфляційні витрати, та сплачений судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок .
На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення, яке складено 05 грудня 2025 року.
Суддя Л.І. Лівочка