Справа № 161/24601/25
Провадження № 1-кс/161/7107/25
про арешт майна
м. Луцьк 05 грудня 2025 року
Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , в залі суду м. Луцька розглянув клопотання прокурора Луцької окружної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025030580002864 від 21 листопада 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, -
До Луцького міськрайонного суду Волинської області надійшло клопотання прокурора Луцької окружної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025030580002864 від 21 листопада 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, а саме: на вилучений в ході проведення огляду місця події 21.11.2025 року за адресою: м. Луцьк, вул Львівська, 121, а саме: транспортний засіб марки «Opel», модель «Kadet», д.н.з. НОМЕР_1 . Клопотання просить задовольнити з підстав, викладених в ньому.
В судове засідання прокурор та слідчий надали заяву про розгляд клопотання у їх відсутність. Клопотання просили задовольнити.
Підозрюваного ОСОБА_4 було повідомлено про розгляд вказаного клопотання через ДУ «Луцький слідчий ізолятор». Письмових заперечень від підозрюваного до суду не надходило.
Ст. 172 КПК України передбачено, що неприбуття осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Об'єктивно, повно та всебічно дослідивши надані до клопотання матеріали, включаючи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, у рамках якого було подане клопотання, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.
Клопотання про арешт майна відповідає вимогам ст.171 КПК України.
В судовому засіданні встановлено, що Луцьким РУП ГУНП у Волинській області проводиться досудове розслідування № 12025030580002864 від 21 листопада 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Відповідно до витягу з ЄРДР вбачається, що у період часу з 20.11.2025 року по 21.11.2025 року невстановлені особи перебуваючи в невстановленому місці, шляхом обману, діючи шахрайським методом, заволоділи металобрухтом кількістю 4,21 тон, чим спричинили ОСОБА_5 матеріальну шкоду на суму, яка встановлюється.
21.11.2025 року під час проведення огляду місця події, а саме: на території гаражного кооперативу, що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул Львівська, 121, було виявлено та вилучено транспортний засіб марки «Opel», модель «Kadet», д.н.з. НОМЕР_1 .
Постановою старшого слідчого СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_6 від 22.11.2025 року вищевказане майно визнано речовим доказом.
Відповідно до ч. 1 ст 170 КК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
У даному випадку метою арешту є збереження речових доказів, задля забезпечення кримінального провадження, встановлення об'єктивної істини по кримінальному провадженню, оскільки органу досудового розслідування необхідно встановити всі обставини вчинення злочину по вказаному кримінальному провадженню.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, а саме критеріям речових доказів.
Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Слідчим суддею згідно матеріалів клопотання, наданих прокурором, встановлено, що власником транспортного засобу марки «Opel», модель «Kadet», д.н.з. НОМЕР_1 , є ОСОБА_7 .
Крім того, прокурором не доведено, що в арешті вказаного автомобіля є потреба, оскільки відсутні докази того, що вказаний транспортний засіб, на який він просить накласти арешт, має відношення до вчиненого кримінального правопорушення, є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберіг на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто відповідає критеріям ст. 98 КПК України.
Також слідчий суддя звертає увагу на те, що власник вказаного транспортного засобу ОСОБА_7 не є фігуранткою у вказаному кримінальному провадженні та відповідно до довідки виїхала за межі України 31.07.2023 року.
Згідно із ст.1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом, та має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (наприклад, рішення ЄСПЛ у справі "Беєлер проти Італії" від 05.01.2000, заява № 33202/96). При цьому будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (наприклад, рішення ЄСПЛ у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, заява №8793/79).
Спеціальні підстави законного обмеження особи у реалізації права власності передбачені, зокрема, нормами кримінального процесуального закону для виконання завдань кримінального провадження як легітимної мети відповідного втручання у право мирного володіння майном. Слідчий суддя не знайшов достатніх підстав для накладення арешту на вказаний транспортний засіб.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, слідчий суддя вважає, що в задоволенні клопотання слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 170-175, 309 КПК України, слідчий суддя,-
В задоволенні клопотання прокурора Луцької окружної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025030580002864 від 21 листопада 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, - відмовити.
На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга протягом п'яти днів з дня її проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1