08 грудня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/6424/25
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Димерлія О.О.,
суддів Вербицької Н.В., Шляхтицького О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 року у справі №420/6424/25 за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
03 березня 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою, у якій просив:
- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, який утримано із нарахованих за рішеннями суду у справі №420/24582/24 від 09.10.2024 року суми грошової допомоги на оздоровлення;
- зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, який утримано із нарахованих за рішенням суду у справі №420/24582/24 від 09.10.2024 року суми грошової допомоги на оздоровлення;
- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати;
- зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрат доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати допомоги на оздоровлення у 2016, 2017, 2018 роках, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 у розмірі 60% грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по день її фактичної виплати 28.02.2025 року, відповідно до Закону України від 19.10.2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що нарахування та виплата на користь позивача грошової допомоги на оздоровлення повинна здійснюватися із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44 (далі - Порядок №44).
Крім цього, позивач вказував, що в порушення вимог Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-III та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, відповідач при несвоєчасній виплаті сум грошового забезпечення, не нарахував та не виплатив компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати за весь час затримки, а відтак допустив протиправну бездіяльність.
За наслідками розгляду зазначеної справи Одеським окружним адміністративним судом 27 травня 2025 року прийнято судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю.
Визнано протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 року «Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», яка утримана при виконанні рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 року по справі №420/24582/24.
Зобов'язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) провести нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 року «Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», який утримано при виконанні рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 року по справі №420/24582/24.
Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої на виконання рішення суду від 09.10.2024 року по справі №420/24582/24.
Зобов'язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої на виконання рішення суду від 09.10.2024 року по справі №420/24582/24.
Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що згідно до приписів пунктів 2, 3, 4, 5 Порядку №44 нарахування та виплата грошової допомоги на оздоровлення повинна відбуватися із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 вказаного Порядку.
При цьому, як вказано окружним адміністративним судом, у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину заробітної плати (грошового забезпечення), така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов'язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, військовою частиною НОМЕР_1 (далі - скаржник) подано апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить апеляційний суд скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивач звільнений з військової служби та не отримує грошового забезпечення, а у відповідності до норм Податкового кодексу України та Порядку №44, виплата грошової компенсації здійснюється військовослужбовцям одночасно з виплатою їм грошового забезпечення та таке грошове забезпечення повинно бути одержано військовослужбовцями у зв'язку з виконанням ними обов'язків під час проходження служби, а тому у даному випадку не має підстав для виплат грошової компенсації сум податку на доходи фізичних осіб.
Крім цього, як стверджував скаржник, в силу приписів статті 3 Закону України "Про компенсацію громадянами втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", сума компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць.
Так, положення статті 3 означеного Закону установлюють підставу для виплати компенсації втрати частини доходів, а саме сума доходу громадянина має бути нарахована роботодавцем. Разом з цим, скаржник вказує, що станом на дату розгляду даної справи оспорювані виплати не виплачені, а тому нарахування та виплата компенсації стосується правовідносин, які будуть мати місце в майбутньому.
В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом норм процесуального права при установленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як установлено судом першої інстанції та з'ясовано судовою колегією, що ОСОБА_1 проходив військову службу НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ).
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 року по справі №420/24582/24, яке залишене без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26.12.2024 року, зокрема:
«Зобов'язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення у 2016-2018 роках з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» від 22.09.2010 року №889, враховуючи раніше виплачені суми.».
28.02.2025 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 року по справі №420/24582/24 відповідачем нараховано та виплачено на картковий рахунок ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення у розмірі 7083 грн. 28 коп. (а.с.11)
Стосовно наявності у позивача права на отримання компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44, колегія суддів зазначає про таке.
Так, згідно до пункту 1 вказаного Порядку, цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).
Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Пункти 4, 5 Порядку №44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Аналіз наведених вище норм Порядку №44 дає підстави дійти висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, яка утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
При цьому, нарахування та виплата грошової допомоги на оздоровлення мала бути здійснена відповідачем саме з моменту набуття позивачем права на її нарахування та виплату.
Як слідує з матеріалів справи, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 року по справі №420/24582/24 зобов'язано нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення, право на яку він набув у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що виплату грошової допомоги на оздоровлення відповідач повинен провести із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.
Подібний правовий висновок, викладений Верховним Судом у постанові від 27.07.2023 року по справі №380/813/22.
Що ж стосується заявлених позовних вимог щодо зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, апеляційний суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-III) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159 (далі - Порядок № 159).
Згідно із статями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру:
- пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Зі змісту цих норм слідує, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених строків виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення)).
Умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Водночас, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Згідно до пункту 2 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, серед іншого, заробітна плата (грошове забезпечення).
За такого правового регулювання, основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (заробітної плати (грошового забезпечення)) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
У справі, що розглядається, апеляційним судом установлено, що 28.02.2025 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 року по справі №420/24582/24 відповідачем нараховано та виплачено на картковий рахунок ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення у розмірі 7083 грн. 28 коп. (а.с.11)
Разом з цим, як суб'єкт виконання цього рішення, відповідачем не здійснено розрахунок та виплату на користь позивача компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати, передбаченої положеннями статті 2 Закону №2050-ІІІ.
Враховуючи, що несвоєчасне нарахування та виплата грошового забезпечення відбулось у зв'язку із неправомірними діями відповідача, а рішенням суду у справі №420/24582/24 встановлено факт невиплати вказаного доходу, позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
За таких обставин, бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо невиплати на користь позивача компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, є протиправною.
При цьому, апеляційний суд зауважує, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Як вказано Верховним Судом у постановах від 22 червня 2018 року у справі №810/1092/17, від 13 січня 2020 року у справі №803/203/17, від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19, використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Наведене вище нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів.
За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням.
Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, що у свою чергу спростовує доводи апеляційної скарги відповідача в означеній частині.
Вирішуючи спір, апеляційний суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04.09.2025 року по справі № 420/16557/24.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Враховуючи установлені обставини справи та з огляду на наведені положення законодавства України, колегія суддів дійшла висновку, що суд попередньої інстанції під час розгляду цієї справи ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права.
У відповідності до ст. 315, 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 року у справі №420/6424/25 за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами судового рішення.
Суддя-доповідач О.О. Димерлій
Судді Н.В. Вербицька О.І. Шляхтицький