154/4091/25
2/154/1616/25
08 грудня 2025 року. м. Володимир
Володимирський міський суд Волинської області в складі:
головуючого судді Вітера І.Р.,
з участю секретаря судового засідання Багдасарової Л.А.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Володимирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,-
Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом на 1/6 частку квартири АДРЕСА_1 , яку вона успадкувала в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Свої позовні вимоги обґрунтувала тим, що квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної сумісної власності їй ОСОБА_1 , та членам її сім'ї - матері ОСОБА_3 та дочці ОСОБА_4 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 її матір ОСОБА_2 померла. Заповіту вона не склала, тому після її смерті відкрилась спадщина на усе належне їй на праві приватної власності майно, в тому числі на належну їй на праві приватної власності 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 .
Крім неї спадкоємцем спадкового майна після смерті матері є відповідач по справі ОСОБА_2 .
На момент смерті матері вона постійно проживала та була зареєстрована разом із матір'ю, тому є такою, що прийняла спадщину.
Відповідач ОСОБА_2 на момент відкриття спадщини проживав разом із своєю сім'єю за іншою адресою, а саме у житловому будинку, який мати подарувала йому за місяць до своєї смерті. Відповідно, згідно з її волею та їх спільними усними домовленостями, частка в квартирі мала залишитися позивачці.
Проте, відповідач після смерті матері подав у визначений законом шестимісячний термін до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Таким чином, вони з братом є належними спадкоємцями майна після смерті їхньої матері ОСОБА_2 .
Позивачка успадкувала 1/3 частку квартири, що належала її матері. Відповідно, за нею зареєстроване право спільної часткової власності на 1/6 частку квартири, тобто на половину спадщини.
Відповідач ОСОБА_2 оформляти спадщину та визнавати за собою право власності на 1/6 частку квартири не бажає і відмовляється, не дивлячись на неодноразові її звернення і прохання. Квартирою не цікавиться, участі у витратах за комунальні послуги по утриманню квартири не бере. Тобто він фактично відмовився від прийняття спадщини і на спадщину після смерті матері не претендує.
Таким чином, вважає, що вона, як спадкоємиця першої черги, має право на спадкування 1/6 частки квартири, яку мав би успадкувати її брат відповідач по справі.
Проте, оформити спадщину в нотаріальному порядку вона не може через те, що як вказувалося вище, є заява відповідача про прийняття спадщини.
Враховуючи зазначені обставини, вона вимушена звернутися до суду із зазначеним позовом.
Ухвалою суду від 07 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі, постановлено її розгляд проводити за правилами загального позовного провадження, визначено строки для подання заяв по суті справи, призначено підготовче судове засідання, задоволено клопотання позивача про витребування матеріалів спадкової справи по смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
23 жовтня 2025 року Володимирською державною нотаріальною конторою надано суду матеріали справи № 24/2018 по смерті ОСОБА_2 за матеріалами якої встановлено, що крім позивачки спадщину в порядку спадкування за законом прийняв її рідний брат відповідач по справі ОСОБА_2 .
03 листопада 2025 року від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Закревського І.В. надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого зазначив, що від спадщини після смерті матері ОСОБА_2 не відмовлявся і оформлятиме її на себе, у встановленому законом порядку. Також зазначив, що ніякої усної домовленості між ним та позивачкою щодо обставин про які зазначається вище, не було і не могло бути.
18 листопада 2025 року від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про те, що позовні вимоги підтримує повністю, зазначає що станом на день подання цієї заяви між нею та відповідачем досягнуто домовленості щодо спірної квартири, а саме нею сплачено відповідачу кошти за належну відповідачу частку у вказаній вище квартирі. Розгляд справи просила проводити у її відсутності.
18 листопада 2025 року від представника відповідача адвоката Закревського І.В. надійшла заява про визнання позову в повному обсязі, у зв'язку із сплатою позивачкою відповідачу грошові компенсації за належну йму частину квартири, відповідач відмовляється від своєї частки на користь позивача, просить прийняти дану відмову судом.
Сторони у підготовче засідання не з'явилися, однак в матеріалах справи наявні їхні заяви датовані 18.11.2025 року про розгляд справи у їх відсутності. .
Враховуючи те, що учасники справи в підготовче засідання не з'явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності з ч.2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалося.
Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Відповідно до ч.4 ст.200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Зважаючи на те, що відповідачі визнали позовні вимоги і визнання позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити за результатами підготовчого провадження.
Суд, оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов таких висновків.
Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних обов'язків, передбачених законом.
Суд, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається з копії свідоцтва про право власності на житло від 28 березня 2005 року, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно 6886263 від 31.03.2005 р., квартира, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 належить на праві приватної, спільної, сумісної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджено копією свідоцтва про її смерть серії НОМЕР_1 , а отже її діти ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вправі успадкувати все належне їй майно, оскільки є спадкоємцями першої черги за законом.
За матеріалами витребуваної у Володимирської державної нотаріальної контори спадкової справи № 24/2018 щодо майна ОСОБА_2 встановлено, що її діти ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийняли спадщину у встановленому порядку.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, особи вправі набути право власності на підставах, що не заборонені законом і згідно зі ст. 392 ЦК України, можуть звертатись до суду з позовом про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.
Згідно положень ст. 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 346 ЦК України, смерть власника є однією з підстав припинення права власності.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялись внаслідок його смерті.
Згідно до вимог ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України, судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є такою, що прийняла спадщину, оскільки постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Також встановлено, що згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України відповідач ОСОБА_2 у встановлений законом строк подав заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори, що підтверджується матеріалами спадкової справи № 24/2018.
Таким чином, спадщина була прийнята обома спадкоємцями у рівних частках:
Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 07.08.2025 р., Витягом з державного реєстру речових прав від 11.08.2025 р., витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі від 11.08.2025 р. стверджується, що позивачкою ОСОБА_1 успадкована частина належного матері ОСОБА_2 майна, яке складається з 1/3 частки вказаної вище квартири.
Отже, відповідачу ОСОБА_2 належить 1/6 частка квартири АДРЕСА_1 ,оскільки він у визначений шестимісячний строк звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.
18.11.2025 року сторони досягли домовленості про перехід частки відповідача до позивачки в обмін на компенсацію, що виразилося у визнанні позову відповідачем.
Відповідно до ч.3 ст. 1267 ЦК України спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.
Згідно з частиною 3 статті 1274 ЦК України, спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого з інших спадкоємців за законом.
Заява відповідача про визнання позову в повному обсязі після отримання грошової компенсації є юридичним оформленням його волі щодо відмови від своєї 1/6 частки на користь позивачки, яка є спадкоємцем першої черги.
Оскільки визнання позову відповідачем не суперечить закону (узгоджується зі ст. 1274 ЦК України) та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає, що існують законні підстави для задоволення позову на підставі статті 206 ЦПК України.
Визнання за позивачкою права власності на 1/6 частку, яку мав успадкувати відповідач, забезпечує реалізацію досягнутої між сторонами домовленості та відновлення права позивачки на спадкове майно.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні надано достатньо доказів того, що позивачка ОСОБА_1 , що претендує за законом на спадкове майно після померлої матері ОСОБА_2 , а відтак має право на успадкування всіх прав та обов'язків останньої, тож вимоги про визнання за нею у порядку спадкування за законом після смерті матері права власності на 1/6 частину квартири є цілком обґрунтованими, такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст.328, 346, 1217-1218, 1258, 1262, 1268-1270, 1274 ЦК України, ст. ст.12, 13, 81, 247, 258, 259 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) право власності на 1/6 частку квартири за АДРЕСА_1 , яку вона успадкувала в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Володимирського міського суду Ігор ВІТЕР