П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 грудня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/221/25
Суддя першої інстанції: Лісовська Н.В.
Час та місце ухвалення судового рішення «--:--», м. Одеса
Повний текст судового рішення складений 10.06.2025
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Крусяна А.В.,
суддів Шевчук О.А., Яковлєва О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Нікспецтранс» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Нікспецтранс» до Рівненської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, -
09.01.2025 товариство з обмеженою відповідальністю (надалі - ТОВ) «Нікспецтранс» звернулося до суду з позовом до Рівненської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 11.07.2024 №UA204000/2024/000070/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11.07.2024 №UA204020/2024/000515.
В обґрунтування позову зазначено, що ТОВ «Нікспецтранс» надано відповідачу вичерпний перелік наявних документів, що дозволяють використовувати основний метод визначення митної вартості імпортованих товарів - за ціною контракту відповідно до п.1 ч.1 ст.57 Митного кодексу України, однак відповідач протиправно скоригував митну вартість товарів.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.06.2025 в задоволені позову відмовлено з підстав того, що позивачем для оформлення товару за першим методом не надано передбачених законодавством документи для підтвердження ціни товару, що імпортується, а митним органом правомірно застосовано оскаржуваним рішенням резервний метод визначення митної вартості товару та прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвали нове про задоволення позовних вимог.
Апелянт зазначає, що в поданих до митного оформлення документах містяться всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всі відомості щодо ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що 22.09.2023 між ТОВ «Нікспецтранс» (покупець) та компанією MAN Truk & Bus Vertrieb Цsterreich GesmbH, Австрія (продавець) укладено контракт купівлі-продажу №18UKR, згідно умов якого продавець продає, а покупець купує і оплачує вживані сідлові тягачі (надалі - «Обладнання») в асортименті, кількості та за ціною, згідно з рахунками-фактурами (інвойсами), що складаються покупцем і є невід'ємними частинами цього контракту.
У відповідності до п.3.1. вищезазначеного контракту, постачання обладнання здійснюється відповідно до Інкотермс 2020 DAP- Миколаїв, або на інших умовах, зазначених у рахунку- фактурах (інвойсі). /а.с.25-26/
Згідно п.1 Додаткової Угоди від 25.06.2024№1 до контракту купівлі-продажу від 22.09.2023 №18UKR, сторони погодили викласти п.3.І. контракту №18UKR наступним змістом: «Постачання обладнання здійснюється відповідно до Інкотермс 2020 на умовах EXW-Leopoldsdorf або на інших умовах, зазначених у рахунку-фактурі (інвойсі). /а.с.21/
11.07.2024 ТОВ «Нікспецтранс» подано до Рівненської митниці електронну митну декларацію №24UA204020017777U1, у якій митна вартість товару визначена за ціною контракту (перший метод) у розмірі 13500 євро. Товар ввезено на умовах поставки EXW AT Leopoldsdorf на виконання умов контракту від 22.09.2023 №18UKR. /а.с.16-17/
Для підтвердження митної вартості товару позивачем були надані документи, передбачені ст.53 Митного кодексу України: рахунок-проформу, рахунок-фактуру, автотранспортну накладну, сертифiкат, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, платіжний документ, що підтверджує вартість товару, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги, висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту), договір (контракт) про перевезення, довідку від 10.07.2024 № 56193, лист від 04.07.2024 № 162, копію митної декларації країни відправлення.
За результатами розгляду поданих підприємством документів відповідачем прийнято рішення від 11.07.2024 №UA204000/2024/000070/2 про коригування митної вартості товарів, в яких митна вартість визначена за резервним методом. /т.1 а.с.171-173, 260-262/
Відповідно до картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11.07.2024 №UA204020/2024/000515 за результатами перевірки митної декларації та відповідних документів, відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів з причин прийняття вищезазначеного рішення про коригування митної вартості товарів. /а.с.13/
Не погоджуючись з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Перевіривши матеріали справи, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог.
Так, за визначенням, наведеним в п.24 ч.1 ст.4 Митного кодексу України (надалі - МК України), митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.318 названого Кодексу, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України.
Згідно з ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 1 ст.51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту визначені в ст.57 МК України.
Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
За приписами ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та главою 9.
Стаття 53 МК України визначає, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частина друга вищезазначеної статті містить перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Такими, зокрема, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною 1 ст.54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч.5 ст.58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Так, предметом спору у даній справі є перевірка правомірності рішень про коригування митної вартості товарів від 11.07.2024 №UA204000/2024/000070/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11.07.2024 №UA204020/2024/000515.
В даному випадку, з вказаного рішення та картки відмови вбачається, що заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано у зв'язку з тим, що заявлено не повні відомості про митну вартість та складові митної вартості достовірно документально не підтверджено. За результатами проведеної консультації, митну вартість визначено за резервним методом.
При цьому, за наслідком проведення митних процедур, митним органом встановлено, що інвойс від 28.06.2024 №4020189664 не містить інформації про реквізити зовнішньоекономічного контракту;
подане до митного оформлення свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 26.09.2018 містить відомості про фірму на яку зареєстрований транспортний засіб, які не кореспондуються із відомостями про покупця та продавця, заявленими декларантом;
враховуючи зміну умов поставки та юридичну адресу ТОВ «Нікспецтранс», сторони уклали між собою Додаткову угоду від 25.06.2024 №1 до Контракт купівлі-продажу від 22.09.2023 №18UKR, однак дані юридичної адреси ТОВ «Нікспецтранс» зазначені в графі 8 та 9 ЕМД та в інвойсі від 28.06.2024 №4020189664 не кореспондуються з відомостями про юридичну адресу ТОВ «Нікспецтранс» в Додатковій угоді від 25.06.2024 №1.
відповідно до Додаткової угоди від 25.06.2024 №1 до Контракту купівлі-продажу від 22.09.2023 №18UKR поставка транспортного засобу здійснюється на умовах EXW Leopoldsdorf (AT), відповідно до рахунку від 10.07.2024 № 17 місцем завантаження є місто Leopoldsdorf (AT), однак це суперечить інформації наявній в автотранспортній накладній від 04.07.2024 А№754173, де зазначено, що місцем завантаження є місто Ansfelden (АТ).
відповідно до Договору про транспортні послуги від 06.02.2024 №ТР200220-24 строки розрахунків та умови оплати послуг визначаються в заявці. Однак в наданій заявці від 25.06.2024 №200220-24/2 така інформація відсутня, а банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортних послуг не надані.
- інформація про стан транспортного засобу в гр.31 ЕМД не підтверджується експертною довідкою від 10.07.2024 № 8224/24;
- митна декларація країни відправлення від 01.07.2024 №24AT320000EУJCS9M0 не містить жодних відміток митниці відправлення, відомостей щодо умов поставки, реквізитів інвойсу та вартісних характеристик товару.
В свою чергу, відмовляючи в задоволенні позовних вимог судом першої інстанції зроблено висновок про те, що позивачем для оформлення товару за першим методом не надано всіх передбачених законодавством документів для підтвердження ціни товару, що імпортується, а митним органом обґрунтовано застосовано оскаржуваним рішенням резервний метод визначення митної вартості товару.
Перевіривши матеріали справи, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки посилання митного органу на розбіжність у місцях завантаження товару та вартості його транспортування заслуговують на увагу.
Так, відповідно до п.3.1 додаткової угоди від 25.06.2024 №1 поставка транспортного засобу здійснюється на умовах EXW Leopoldsdorf (AT).
Умови EXW (Ex Works - «Франко завод») за правилами Інкотермс 2020 передбачають, що продавець виконує свої зобов'язання, коли надає товар у розпорядження покупця на своїй території (складі). З цього моменту всі ризики та витрати на транспортування, навантаження, митне оформлення та подальші перевезення лягають на покупця.
Відповідно до рахунку від 10.07.2024 №17 місцем завантаження є місто Leopoldsdorf (AT).
Вищезазначене суперечить автотранспортній накладній від 04.07.2024 А№754173, де зазначено, що місцем завантаження є місто Ansfelden (AT), що унеможливлює встановлення дійсного маршруту транспортування заявленого декларантом товару.
Більше того, відповідно до п.3 договору про транспортні послуги від 06.02.2024 №ТР200220-24 строки розрахунків та умови оплати послуг визначаються в заявці по конкретному перевезенню. /а.с.36-37/
Однак, в наданій декларантом до митного оформлення заявці від 25.06.2024 №200220-24/2 така інформація відсутня. /а.с.23/
Наведене свідчить про обґрунтований висновок митного органу щодо правильності визначення митної вартості товарів, в частині необхідності включення такої складової митної вартості як вартість транспортування, передбаченої ст.58 МК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.05.2024 у справі №520/22458/23.
Положеннями частини 3 ст.53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, згідно переліку, передбаченого цією частиною.
Колегія суддів зазначає, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. З цією метою вони мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України. Митниця може вимагати, а декларант має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності визначення митної вартості товару. Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митного органу щодо підтвердження митної вартості товарів.
Статтею 17 угоди про застосування статті VII ГАТТ, згода на обов'язковість якої надана Верховною Радою України, передбачено, що ніщо не повинно тлумачитися так, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданих для цілей митної оцінки.
Верховний Суд у постанові від 15.02.2022 у справі №826/12901/17 зазначив, що відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.
Верховним Судом вже також сформована стала та послідовна судова практика, висновки якої, якщо їх систематизувати, зводяться до того, що обов'язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов'язаний надати документи за переліком, визначеним ч.2 ст.53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає контролюючому органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що витребування додаткових документів у позивача було обумовлене необхідністю оцінки наявних ризиків щодо можливого заниження митої вартості, необхідністю у зв'язку з цим перевірки даних щодо правильності формування ціни на задекларований товар, а також підтвердження того наскільки обґрунтованим є декларування митної вартості товару за ціною, нижчою аніж та що вже наявна в митного органу, а також законодавчо закріпленим правом митного органу упевнитись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку поданих для цілей визначення митної вартості, яке кореспондується з обов'язком декларанта надавати відомості для підтвердження митної вартості, які повинні базуватися на підтверджених документально об'єктивних даних, та піддаватися обчисленню. Однак, позивач не надав жодних витребуваних документів, не спростував сумнівів митниці щодо заявленої митної вартості та не довів, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товарів, що не дало можливості митниці перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі та стало підставою для визначення митної вартості не за першим методом, а інакше таку вартість визначити не було можливості.
Отже, зазначені розбіжності у документах, викликали потребу відповідача у витребуванні додаткових документів, а вже їх ненадання стало підставою/для коригування митної вартості.
Таким чином, посадові особи Рівненської митниці при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України.
Зважаючи на наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач мав об'єктивні сумніви щодо достовірності наданої декларантом інформації, оскільки документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджували числові значення складових митної вартості товарів, у зв'язку із чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості, про що зазначено безпосередньо і в рішенні про коригування митної вартості, а позивач такі розбіжності не усунув та не підтвердив задекларовану ним митну вартість.
Таким чином, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо подання усіх необхідних документів на підтвердження митної вартості товарів.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності визначення відповідачем митної вартості товарів у зв'язку із тим, що поданими до митного оформлення документами не підтверджено митної вартості товарів, визначеної за основним методом - за ціною, визначеною у договорі.
Враховуючи викладене, при розгляді справи суд першої інстанції правильно встановив обставини, які мають значення для справи, а тому рішення суду першої інстанції в порядку ст.316 КАС України підлягає залишенню без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Нікспецтранс» залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на товариство з обмеженою відповідальністю «Нікспецтранс».
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.
Суддя-доповідач А.В. Крусян
Судді О.А. Шевчук О.В. Яковлєв