П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
08 грудня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/9498/24
Перша інстанція: суддя Малих О.В.,
повний текст судового рішення
складено 27.05.2025, м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Федусика А.Г.,
суддів: Семенюка Г.В. та Шляхтицького О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: Квартирно-експлуатаційний відділ міста Миколаїв, про визнання протиправною та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі - Міноборони), третя особа: Квартирно-експлуатаційний відділ міста Миколаїв (далі - КЕВ), та просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Міноборони в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сили України та членів їх сімей жилими приміщеннями, оформлене протоколом від 18.07.2024 року №130, в частині не погодження майстру-сержанту ОСОБА_1 пропозиції про надання для постійного проживання шляхом виключення із числа службового житла - квартири за адресою: АДРЕСА_1 ;
- зобов'язати Міноборони в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями розглянути облікову справу майстра-сержанта ОСОБА_1 та погодити його пропозицію про надання для постійного проживання шляхом виключення із числа службового житла - квартири за адресою: АДРЕСА_1 з урахуванням висновків суду у цьому рішенні.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Міноборони в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців ЗСУ та членів їх сімей жилими приміщеннями, оформлене протоколом від 18.07.2024 року №130 в частині не погодження майстру-сержанту ОСОБА_1 пропозиції про надання для постійного проживання шляхом виключення із числа службового житла - квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Зобов'язано Міноборони в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців ЗСУ та членів їх сімей жилими приміщеннями повторно розглянути облікову справу майстра-сержанта ОСОБА_1 щодо надання йому для постійного проживання шляхом виключення із числа службового житла - квартири за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
В решті позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про відмову в позові.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З матеріалів справи, а саме з прохальної частини апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині задоволених позовних вимог, а тому, з врахуванням наведеного, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції лише в цій частині.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 20.09.2024 року №268 майстера-сержанта ОСОБА_1 , звільненого наказом командира ВЧ НОМЕР_2 від 15.09.2024 року №111-рс з військової служби в запас за станом здоров'я у зв'язку з інвалідністю, виключено зі списків по особовому складу та всіх видів забезпечення.
Позивач перебував на військовій службі у ЗСУ з 1987 року.
На день звільнення вислуга років позивача в календарному обчисленні склала 34 роки 05 місяців 16 днів, пільгова - 00 років 06 місяців 08 днів.
Позивач перебуває на квартирному обліку військовослужбовців ЗСУ, які потребують поліпшення житлових умов: в першочерговій черзі - як УБД, відповідно до протоколу засідання житлово комісії ВЧ НОМЕР_3 від 27.11.2012 року №21, в позачерговій черзі - за станом здоров'я - відповідно до протоколу засідання житлово комісії ВЧ НОМЕР_3 від 18.11.2019 року №41 складом сім'ї 3 особи, разом з дружиною ОСОБА_2 , 1977 р.н., донькою ОСОБА_3 2003 р.н. та займає двокімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_1 .
У зазначеній квартирі ОСОБА_1 разом з родиною проживає з 01.08.2019 року по теперішній час, оскільки іншого житла, що б належало йому на праві власності, позивач не має. Участі в безоплатній приватизації житла ОСОБА_1 до теперішнього часу не брав.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4 , яке видане ВЧ НОМЕР_5 19.08.2017 року, позивач має право на пільги як учасник бойових дій.
Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААВ № 596942 від 08.08.2023 року позивачу надано ІІ групу інвалідності за загальним захворюванням, пов'язаним з проходженням військової служби.
04.04.2024 року позивач на підставі п.3 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого Постановою КМУ від 03.08.2006 року №1081, звернувся до командира ВЧ НОМЕР_3 з усіма необхідними документами для вирішення питання реалізації права на забезпечення житлом для постійного проживання шляхом виключення займаної ним разом із сім'єю вказаної двокімнатної квартири зі списку “службового» житла.
Згідно з витягом з протоколу засідання житлової комісії ВЧ НОМЕР_3 від 02.05.2024 року №51 прийнято рішення відповідно до п.10 розділу 7 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців ЗСУ та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом МОУ від 31.07.2018 року за №380, про виділення постійного житлового приміщення з числа виключених службових погодити зміну статусу двокімнатної квартири АДРЕСА_2 з числа службового житла та забезпечити нею для постійного проживання майстру-сержанту запасу ОСОБА_1 зі складом сім'ї три особи зі зняттям їх з квартирного обліку по Миколаївському гарнізону. Витягом із наказу командира ВЧ НОМЕР_3 №69 від 07.05.2024 року погоджено забезпечення житловою площею для постійного проживання шляхом зняття статусу “службове» із вищезазначеного житла.
Облікова справа майстра-сержанта запасу ОСОБА_1 була направлена до Миколаївського КЕУ для подальшого її перенаправлення до розгляду Комісією з контролю за забезпеченням військовослужбовців ЗСУ та членів їх сімей Головного квартирно-експлуатаційного управління ЗСУ для узагальнення та винесення на розгляд Комісії з контролю.
Згідно довідки ВЧ НОМЕР_3 від 02.10.2024 року № 2462/372/3/2/232, майстер-сержант ОСОБА_1 у період з 10.08.2024 року по день звільнення - 15.09.2024 року перебував за межами Миколаївського гарнізону в районі виконання спеціальних завдань. Після повернення, позивачу через колег стало відомо, що згідно протоколу засідання Комісії з Контролю №130 від 18.07.2024 року йому було відмовлено у погодженні заяви щодо надання житла для постійного проживання шляхом виключення із числа службового з посиланням на рішення МОУ від 31.08.2022 року №20241/3/2 та рішення МОУ від 04.11.2022 року №2551/3/5, якими призупинено виключення із числа службового житла. При цьому, згідно протоколу 11 членів Комісії проголосували “ЗА» (одноголосно) із зазначеного питання, а самі накази МОУ для ознайомлення надані не були. Офіційного листа з копією протоколу від КЕВ м.Миколаєва ОСОБА_1 до теперішнього часу не отримав.
Вважаючи відмову відповідача в погодженні його рапорту про виключення з числа службових квартири за адресою: АДРЕСА_1 протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача наявні усі, визначені п.10 Інструкції №380, умови для реалізації права на виключення житла, яке він займає, з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання у встановленому порядку. Так, Комісія з контролю за забезпеченням військовослужбовців ЗСУ та членів їх сімей, відмовляючи у погодженні надання позивачу житла з виключенням наданого житла з числа службового в постійне проживання зі зняттям з квартирного обліку, діяла не у спосіб, встановлений законом, всупереч вимогам Інструкції № 380, чим порушила права позивача.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Визначення основних засад державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі здійснюється Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII (далі - Закон №2011-ХІІ).
Згідно ст.1-2 Закону №2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана з захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до ст.2 Закону №2011-ХІІ, ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах визначених законами України.
Згідно ч.1 ст.12 Закону №2011-ХІІ, держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінету Міністрів України.
Військовослужбовцям, які мають календарну вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення.
Механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, розвідувальних органів, посади в яких комплектуються військово-службовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей, визначений Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим Постановою КМУ від 03.08.2006 року №1081 (далі - Порядок №1081).
Відповідно до ч.1 п.3 Порядку №1081, військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 календарних років і більше та члени їх сімей надається житло для постійного проживання.
Згідно ч.3 п. 3 Порядку №1081, забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей для постійного проживання провадиться шляхом: надання новозбудованого житла, виключеного з числа службових, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.
Тобто, законодавством прямо передбачено право військовослужбовців самостійно визначатись, яким способом (шляхом) вони бажають реалізувати своє право на забезпечення житлом для постійного проживання.
Відповідно до ч.12 п.11 Порядку №1081, виключення житлових приміщень з числа службового проводиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.
Згідно п.22 Порядку №1081, облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, ведеться в військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах.
Зміст та методику забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців Збройних Сил України (крім військовослужбовців строкової служби), а також осіб, звільнених в запас або відставку, що залишилися перебувати після звільнення з військової служби на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання (далі - військовослужбовці), та членів їх сімей, у тому числі членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), зникли безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов (далі - члени їх сімей), визначено Інструкцією з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженою наказом Міністерства оборони України 31.07. 2018 року №380 (далі - Інструкція №380).
Розділом 7 Інструкції №380 врегульовано порядок та умови виключення квартир з числа службових.
За приписами п.10 цього розділу військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров'я, віком, у зв'язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач має вислугу станом на 15.09.2024 року у календарному обчисленні - 34 роки 05 місяці 16 дні, у пільговому - 00 років 00 місяців 08 дн. Згідно посвідчення НОМЕР_6 позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій.
Згідно довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААВ №596942 від 08.08.2023 року позивачу надано ІІ групу інвалідності за загальним захворюванням, пов'язаним з проходженням військової служби.
Позивач перебуває на квартирному обліку.
Під час проходження військової служби у ВЧ НОМЕР_3 позивач отримав службове житло за адресою: кв. АДРЕСА_2 . Наразі в цій квартирі зареєстроване місце проживання позивача.
Таким чином, на переконання апеляційного суду, у позивача наявні усі, визначені п.10 Інструкції №380 умови для реалізації права на виключення житла, яке він займає, з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання у встановленому порядку.
Відповідно до абз.2 п.10 розділу 7 Інструкції №380, виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.
Так, за наявності умов, визначених п.10 Інструкції №380, виключення житла зі службового здійснюється в порядку, визначеному пунктами 3-7 розділу 7 Інструкції №380.
Пунктами 3 - 7 Інструкції №380 передбачено, що для прийняття рішення про надання житлових приміщень для постійного проживання житлова комісія військової частини (об'єднана житлова комісія) розглядає документи облікових справ військовослужбовців.
Після розгляду документів облікової справи житлова комісія військової частини (об'єднана житлова комісія) приймає рішення про надання житлового приміщення для постійного проживання.
Затверджений командиром військової частини протокол засідання житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії) разом з обліковою справою направляється військовою частиною до КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, що є підставою для видання наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.
На підставі отриманих документів КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району готує список надання житлової площі для постійного проживання (далі - Список надання постійного житла) (додаток 23).
Список надання постійного житла, підписаний начальником КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, з обліковою справою військовослужбовця, витягом із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання, копією протоколу засідання житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії) направляється до ГКЕУ для узагальнення та внесення на розгляд Комісії з контролю.
Для розгляду Списку надання постійного житла Комісією з контролю на її засідання можуть запрошуватися голови житлових комісій військових частин (об'єднаних житлових комісій).
За результатами розгляду Списку надання постійного житла Комісія з контролю приймає рішення окремо щодо кожного військовослужбовця про:
погодження надання постійного житла;
відмову в погодженні надання постійного житла із зазначенням причини такої відмови.
Рішення Комісії з контролю оформлюється протоколом.
У разі прийняття Комісією з контролю рішення щодо відмови в погодженні надання постійного житла воно підлягає новому розподілу у встановленому цією Інструкцією порядку протягом одного місяця та є підставою для скасування наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.
Рішення Комісії з контролю є обов'язковим для виконання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, військовими комісаріатами та військовими частинами.
ГКЕУ на підставі рішення Комісії з контролю готує Список надання постійного житла у Збройних Силах України, що подається на затвердження заступнику Міністра оборони України (згідно з розподілом обов'язків).
Затверджений Список надання постійного житла у Збройних Силах України є підставою для оформлення протягом десяти робочих днів КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району та подання до виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради документів для видачі ордеру на постійну житлову площу, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення.
До виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району надає облікову справу військовослужбовця разом з витягом із Списку надання постійного житла у Збройних Силах України, копію протоколу житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії), витяг із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.
З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що діючим законодавством передбачено чітко визначену послідовну процедуру виключення отриманого військовослужбовцем житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання, складовими частинами якої (процедури) є: розгляд житловою комісією військової частини документів облікових справ військовослужбовців та прийняття відповідного рішення; направлення військовою частиною до КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району затвердженого командиром військової частини протоколу засідання житлової комісії військової частини; підготовка КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району списку надання житлової площі та направлення його (з відповідними додатковими матеріалами) до ГКЕУ для узагальнення та внесення на розгляд Комісії з контролю; підготовка ГКЕУ (за умови наявності рішення про погодження) Списку надання постійного житла у Збройних Силах України та подання його на затвердження заступнику Міністра оборони України, після затвердження якого здійснюється оформлення КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району документів для видачі відповідного ордеру, який подається до виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради разом з обліковою справою військовослужбовця разом з витягом із Списку надання постійного житла у Збройних Силах України, копію протоколу житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії), витяг із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.
Так, зважаючи на службовий статус квартири АДРЕСА_2 , позивач звернувся до ВЧ НОМЕР_3 із заявою щодо зміни статусу квартири.
Житловою комісією ВЧ НОМЕР_3 було прийняте рішення щодо виключення з числа службового житла квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується протоколом житлової комісії військової частини від 02.05.2024 року №51, та затверджене наказом командира ВЧ НОМЕР_3 (з адміністративно-господарської діяльності) від 07.05.2024 року №69.
Як встановлено судом, позивачем вчинено всіх передбачених чинним законодавством дій, спрямованих на отримання постійного житла шляхом виключення його житла з числа службового. Проте, Комісією було відмовлено позивачу у погодженні заяви.
При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованим посилання відповідача/апелянта на рішення Міністра оборони України від 31.08.2022 року №20241/3/2 і рішення заступника Міністра оборони України від 04.11.2022 року №2551/3/5, оскільки зазначеними рішеннями не внесено змін до актів, якими врегульовано порядок надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання шляхом виключення його житла з числа службового.
Більш того, на момент виникнення спірних правовідносин не було прийнято у встановленому порядку жодних правових норм, які б обмежували встановлену п.10 Інструкції №380 та ч.3 п.3 Порядку житлову пільгу щодо можливості реалізації права позивача на виключення його квартири з числа службових.
Як вірно зауважив суд 1-ї інстанції, Конституційний Суд неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, які потребують додаткових гарантій держави, зокрема, гарантії соціального захисту. До них, насамперед, належать громадяни, які відповідно до ст.17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме у Збройних Силах України, органах СБУ, податковій, міліції, прокуратурі, тощо (рішення КСУ від 06.07.1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 року №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій, гарантій).
Колегія суддів також вважає необґрунтованими доводи апелянта, що позивач має забезпечуватись житлом для постійного проживання з житлового фонду МО згідно з чергою, визначеною часом прийняття на облік, а порушення черговості призведе до порушення конституційних прав на житло інших військовослужбовців, оскільки черговість підлягає врахуванню саме при забезпеченні житлом для постійного проживання, оскільки реалізація забезпечення постійним житлом шляхом його виключення з числа службових жодним чином не пов'язується з наявністю квартирної черги особи, яка обрала такий спосіб забезпечення житлом.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду 1-ї інстанції, що Комісія з контролю за забезпеченням військовослужбовців ЗСУ та членів їх сімей, відмовляючи у погодженні надання позивачу житла з виключенням наданого житла з числа службового в постійне проживання зі зняттям з квартирного обліку, діяла не у спосіб, встановлений законом, всупереч вимогам Інструкції №380.
Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо спірних правовідносин.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач А.Г. Федусик
Судді О.І. Шляхтицький Г.В. Семенюк