01 грудня 2025 року м.Дніпросправа № 340/6587/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Баранник Н.П.,
суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року у справі № 340/6587/25 (суддя Савонюк М.Я.) за позовом Головного управління ДПС у Кіровоградській області до Приватного підприємства «Рулен», фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів,
Головне управління ДПС у Кіровоградській області (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Приватного підприємства «Рулен» (далі - відповідач-1), фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач-2), фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач-3), фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - відповідач-4), фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - відповідач-5), в якому просило суд:
- визнати недійсним правочини, укладені між Приватним підприємством «Рулен» (код ЄДРПОУ 34629107) та ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме: договір оренди №1 від 04.01.2019 та додаткові угоди до даного договору: №1 від 31.12.2019, №2 від 31.12.2020, №3 від 31.12.2021, №4 від 31.12.2022, №5 від 31.12.2023; договір оренди №1 від 04.01.2020 та додаткові угоди до даного договору: №1 від 31.12.2020, №2 від 31.12.2021, №3 від 31.12.2022; №4 від 31.12.2023, договір оренди №1 від 04.01.2021 та додаткові угоди до даного договору: №1 від 31.12.2021, №2 від 31.12.2022, №3 від 31.12.2023; договір оренди №1 від 04.01.2022 та додаткові угоди до даного договору: №1 від 31.12.2022, №2 від 31.12.2023, договір оренди №1 від 04.01.2023 та додаткову угоду до даного договору: №1 від 31.12.2023; договір оренди №1 від 04.01.2024;
- визнати недійсним правочини, укладені між Приватним підприємством «Рулен» (код ЄДРПОУ 34629107) та ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), а саме: договір оренди №1 від 04.01.2019 та додаткові угоди до даного договору: №1 від 31.12.2019, №2 від 31.12.2020, №3 від 31.12.2021, №4 від 31.12.2022, №5 від 31.12.2023; договір оренди №1 від 04.01.2020 та додаткові угоди до даного договору: №1 від 31.12.2020, №2 від 31.12.2021, №3 від 31.12.2022, №4 від 31.12.2023, договір оренди №1 від 04.01.2021 та додаткові угоди до даного договору: №1 від 31.12.2021; №2 від 31.12.2022, №3 від 31.12.2023; договір оренди №1 від 04.01.2022 та додаткові угоди до даного договору: №1 від 31.12.2022, №2 від 31.12.2023; договір оренди №1 від 04.01.2023 та додаткову угоду до даного договору: №1 від 31.12.2023; договір оренди №1 від 04.01.2024;
- визнати недійсним правочини, укладені між Приватним підприємством «Рулен» (код ЄДРПОУ 34629107) та ФОП ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ), а саме: договір оренди №1 від 04.01.2019 та додаткові угоди до даного договору: №1 від 31.12.2019, №2 від 31.12.2020, №3 від 31.12.2021, №4 від 31.12.2022, №5 від 31.12.2023; договір оренди №1 від 04.01.2020 та додаткові угоди до даного договору: №1 від 31.12.2020, №2 від 31.12.2021, №3 від 31.12.2022; №4 від 31.12.2023; договір оренди №1 від 04.01.2021 та додаткові угоди до даного договору: №1 від 31.12.2021, №2 від 31.12.2022, №3 від 31.12.2023; договір оренди №1 від 04.01.2022 та додаткові угоди до даного договору: №1 від 31.12.2022, №2 від 31.12.2023; договір оренди №1 від 04.01.2023 та додаткову угоду до даного договору: №1 від 31.12.2023; договір оренди №1 від 04.01.2024;
- визнати недійсним правочини, укладені між Приватним підприємством «Рулен» (код ЄДРПОУ 34629107) та ФОП ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ), а саме: договір оренди №1 від 01.12.2022 та додаткові угоди до даного договору: №1 від 31.12.2022, №2 від 30.11.2023, №3 від 30.11.2024, договір оренди №1 від 01.12.2023 та додаткову угоду до даного договору: №1 від 30.11.2024; договір оренди №1 від 01.12.2024;
- застосувати до вказаних правочинів наслідки їх недійсності, а саме стягнути на користь Державного бюджету України відповідні суми коштів за вказаними правочинами.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року відмовлено у відкритті провадження у справі № 340/6587/25 за позовом Головного управління ДПС у Кіровоградській області до Приватного підприємства «Рулен», фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів, на підставі п.1 ч.1 ст.170 КАС України, оскільки спір між сторонами не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу. В скарзі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, позивач просить оскаржену ухвалу від 29 вересня 2025 року скасувати, а справу направити в суд першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі. Вважає, що суд першої інстанції, помилково посилався на окремі правові позиції Верховного Суду, оскільки вони відрізняються характером зі спірними правовідносинами (предметом та підставами).
Також, в апеляційній скарзі було заявлено клопотання про розгляд справи за участю позивача.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2025 року у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Кіровоградській області про розгляд справи № 340/6587/25 у відкритому судовому засіданні за участю сторін відмовлено; розгляд справи призначено в порядку письмового провадження.
Від фізичних осіб-підприємців на адресу суду надійшли відзиви на апеляційну скаргу позивача, в яких просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Також заявили клопотання про розгляд справи у відкритому судовому засіданні.
Відповідач-1 своїм правом на подання до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу не скористався, проте подав заяву, в якій вказав про можливість розгляду даної справи в порядку письмового провадження.
Колегія суддів зазначає, з клопотань фізичних осіб-підприємців не встановлено обставин, які б потребували розгляду справи у відкритому судовому засіданні із викликом сторін, з огляду на що розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції виходив з того, що на дані правовідносини поширюється юрисдикція господарських судів.
Колегія суддів, вивчивши позовну заяву та доводи апеляційної скарги позивача, вважає вірними висновки суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно із статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У пункті 2 частини першої статті 4 КАС України надано визначення публічно-правового спору - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Також пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що "суб'єкт владних повноважень" - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
При цьому, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору.
Основними ознаками публічно-правових відносин називають: обов'язкову участь у цих відносинах суб'єкта, який наділений публічно-владними повноваженнями; підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб'єкту владних повноважень (що проявляється у можливості суб'єкта владних повноважень вирішувати питання про права і обов'язки підпорядкованої особи); імперативність публічно-правових відносин; домінування публічно-правового інтересу у цих відносинах.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Під час визначення предметної юрисдикції справ слід виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Адміністративно-правовий спір має певні ознаки. Такі спори виникають у сфері державного управління, в процесі здійснення органами виконавчої влади своїх управлінських функцій. Для цих спорів характерно особливе становище його суб'єктів (учасників спірного правовідношення). Обов'язковим учасником адміністративно-правового спору є наділений владними повноваженнями орган виконавчої влади, місцевого самоврядування, посадові особи, наділені державно-владними повноваженнями. Адміністративно-правовий спір має особливий предмет, що пов'язано з широтою і різноплановістю діяльності управлінського характеру.
Обов'язковою ознакою позовної форми захисту права в адміністративному суді має бути наявність спору про право публічне, тобто спору про права і обов'язки в публічних правовідносинах.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.
Спір має приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватно-правових відносин.
Вказане узгоджується з висновком, викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №826/3620/17 (провадження №11-1393апп18).
Як вбачається з матеріалів справи, в ході проведення документальної планової виїзної перевірки Приватного підприємства «Рулен» (код згідно з ЄДРПОУ 34629107) за період діяльності з 01.01.2020 по 31.12.2024 встановлені взаємовідносини підприємства з пов'язаними особами - фізичними особами - підприємцями, що перебувають на спрощеній системі оподаткування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ). Зокрема, між ПП «Рулен» та вказаними фізичними особами - підприємцями укладені договори оренди нерухомого майна з правом користування прилеглою територію.
Станом на 31.12.2024 у ПП «Рулен» обліковувалася кредиторська заборгованість:
- перед ФОП ОСОБА_1 у сумі 121827944,00 грн, у тому числі: по договору №1 від 04.01.2020 - 16668000,00 грн, по договору №1 від 04.01.2021 - 22791000,00 грн, по договору №1 від 04.01.2022 - 22678500,00 грн, по договору №1 від 04.01.2023 - 26280000,00 грн, по договору №1 від 04.01.2024 - 27570000,00 грн;
- перед ФОП ОСОБА_2 в сумі 120496133,00 грн, у тому числі: по договору №1 від 04.01.2020 - 17850500,00 грн, договору №1 від 04.01.2021 - 22858800,00 грн, договору №1 від 04.01.2022 - 22908800,00 грн, договору №1 від 04.01.2023 - 26880000,00 грн та договору №1 від 04.01.2024 на суму 27619700,00 грн;
- перед ФОП ОСОБА_3 в сумі 117568310,00 грн, у тому числі: по договору №1 від 04.01.2020 - 16775910,00 грн, договору №1 від 04.01.2021 - 22706000,00 грн, договору №1 від 04.01.2022 - 22668470,00 грн, договору №1 від 04.01.2023 - 26795000,00 грн та договору №1 від 04.01.2024 - 27455000,00 грн;
- перед ФОП ОСОБА_4 в сумі 42705100,00 грн, у тому числі: по договору №1 від 01.12.2022 - 15211900,00 грн, по договору №1 від 01.12.2023 - 25153200,00 грн та по договору №1 від 01.12.2024 - 2340000,00 грн.
При цьому, засновниками ПП «Рулен» є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що вказані договори оренди не мають на своїй меті реального настання змісту господарської операції, а укладені лише з метою заниження ПП «Рулен» сплати податку на прибуток, а отже суперечать інтересам держави та суспільства, а також порушують публічний прядок.
Матеріально-правовою підставою позовних вимог податковий орган визначив норми статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а фактичною те, що оспорювані договори укладені без наміру їх виконання з метою заниження сум податкових зобов'язань.
Отже, у цій справі суб'єкт владних повноважень (контролюючий орган) оспорює правочини (договори), укладені суб'єктами приватного права (господарюючими суб'єктами), з підстав їх недійсності, визначених цивільним законом.
Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Недійсність договору як приватноправова категорія покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів особи або ж їх відновлювати.
Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України визнання недійсним правочину (серед іншого договору) є одним з окремо визначених матеріальним законом способів захисту у приватноправових відносинах.
Натомість до визначених частиною першою статті 5 та частиною другою статті 245 КАС України загальних способів звернення до адміністративного суду та захисту права у публічно-правових відносинах такий спосіб захисту, як визнання недійсними правочинів, зокрема, цивільно-правових договорів, не належить.
У пункті 4 частини першої статті 19 КАС України законодавець конкретизував юрисдикцію адміністративних судів лише стосовно адміністративних договорів, зазначивши, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів.
Отже, обраний Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області спосіб захисту інтересів у спірних правовідносинах - визнання недійсними господарських договорів є характерним саме для приватноправового спору та не властивий публічно-правовим правовідносинам.
Таким чином, позовні вимоги про визнання недійсними укладених суб'єктами господарювання договорів направлені на припинення договірних (зобов'язальних) правовідносин суб'єктів приватного права (відповідачів) у приватноправовій сфері.
При цьому, можливість стягнення з відповідачів на користь держави всього одержаного ними за правочином передбачена ЦК України у разі визнання правочину недійсним, що, за своєю природою, є наслідком припинення договірних (зобов'язальних) правовідносин суб'єктів приватного права (відповідачів) у приватноправовій сфері.
Позивач - контролюючий орган не є стороною оспорюваних правочинів, не вповноважений владно керувати чи здійснювати прямий безпосередній вплив на господарську діяльність відповідачів, давати дозвіл чи іншим чином визначати дії сторін щодо вчинення чи виконання цих правочинів.
Таким чином, спір у цій справі до публічно-правових не належить, з огляду на приватноправовий характер правовідносин стосовно укладення і виконання оспорюваних договорів, у яких позивач - контролюючий орган безпосередньо не здійснював владно-управлінських повноважень та обраний ним спосіб захисту права/інтересу властивий саме приватноправовим правовідносинам - визнання недійсним договору на підставі статей 203, 215 ЦК України.
Самого по собі посилання позивача на наявність повноважень ініціювати судовий розгляд, зокрема, повноважень контролюючого органу за підпунктом 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 ПК України, недостатньо, щоб стверджувати про адміністративну юрисдикцію спору.
При реалізації контролюючим органом повноважень за підпунктом 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 ПК України визначальним для віднесення відповідного спору до юрисдикції адміністративних судів залишається з'ясування його публічно-правової природи (змісту, характеру) із застосуванням наведених вище критеріїв.
Таким чином, справи за позовом контролюючого органу до суб'єктів господарювання про визнання недійсним правочину (договору) через невідповідність інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, та застосування наслідків недійсності правочину відповідно до частини третьої статті 228 ЦК України підвідомчі судам господарської юрисдикції.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.02.2024 у справі № 580/4531/23.
Слід врахувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 08.05.2025 у справі №420/12471/22, відповідно до яких справи, на які поширюється юрисдикція господарських судів, визначені статтею 20 ГПК України. Відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті господарські суди розглядають, зокрема, справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. Тобто в порядку господарського судочинства розглядаються справи, позовні вимоги в яких стосуються правової оцінки договору (правочину) і які виникають із приватноправових відносин. Спір є приватноправовим і підвідомчим господарському суду, зокрема, за таких умов: а) участь у спорі суб'єкта господарювання; б) наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України, іншими актами цивільного і господарського законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; в) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Водночас Велика Палата Верховного Суду у наведеній постанові також зробила висновок, що справи за позовами контролюючого органу про визнання правочинів, укладених підприємствами, які не здійснювали господарської діяльності, що встановлено вироком суду, недійсними та застосування визначених законом наслідків їх недійсності підлягають розгляду адміністративними судами за правилами КАС України, оскільки такі спори пов'язані з реалізацією органами Державної податкової служби України компетенції щодо здійснення податкового контролю, а отже, є публічно-правовими.
Тобто, згідно наведених висновків Великої Палати Верховного Суду у разі наявності вироку суду, яким підтверджено відсутність господарської діяльності, спір є підвідомчим адміністративним судам, натомість у разі, якщо такого вироку немає, спір підвідомчий судам господарської юрисдикції.
Враховуючи, що відповідачі діяли як самостійні господарюючі суб'єкти, відсутній вирок суду, яким встановлено факт фіктивного підприємництва, цей спір за своєю суттю має приватноправовий характер, а отже не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, згідно з частини 1 статті 2 ГПК України, є завданням господарського судочинства та відповідно до статті 20 цього Кодексу вони підвідомчі господарським судам.
Беручи до уваги наведене, суть спірних правовідносин та суб'єктний склад сторін у справі, враховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду висловлену у постанові від 29.02.2024 у справі №580/4531/23, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підвідомчість даного спору суду господарської юрисдикції.
Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом в постанові по справі №826/6559/17 від 23.05.2025.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо: позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З огляду на висновки Верховного Суду, судом першої інстанції вірно роз'яснено позивачу, що даний спір віднесено до юрисдикції господарського суду.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції постановив судове рішення з правильним застосуванням норм процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області - залишити без задоволення.
Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року у справі № 340/6587/25 - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328,329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак