19 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 160/24158/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),
суддів: Баранник Н.П., Кругового О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 р. (суддя Неклеса О.М.) в адміністративній справі №160/24158/24 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 , про стягнення податкового боргу, -
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до суду з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету податковий борг в сумі 39 872, 69 грн., який виник у зв'язку із несплатою у встановлений термін сум грошових зобов'язань.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 р., ухваленим за результатом розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено про те, що суд першої інстанції зазначено про те, що згідно даних ДРФО адреса місця проживання ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 На момент формування податкових повідомлень-рішень № 67- 1318 від 04.10.2017, № 297290-5740-0483 20.02.2020, № 168844-2411-0483 від 15.03.2021, № 26609-2410-0483 від 17.02.2022, № 26608-2410-0483 від 17.02.2022 та податкової вимоги 15.01.2018 № 2418-17/83 в автоматичному режимі, адреса платника податків була встановлена, згідно з відомостей ДРФО. Отже, вимога була направлена на останню відому податкову адресу. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення (ф.119) ППР від 04.10.2017 № 67-1318, від 20.03.2018 № 955147, від 18.04.2019 № 0028777- 5750-0483, від 20.02.2020 № 297290-5740-0483, від 15.03.2021 № 168844-2411- 0483, від 17.02.2022 № 26609-2410-0483, від 17.02.2022 № 26608-240-0483, та податкової вимоги від 15.01.2018 № 2418-17/83 поштових відправлень було отримане ОСОБА_1 особисто а також за довіреністю, що також підтверджується підписом працівника об'єкта поштового зв'язку. Також рекомендоване повідомлення про вручення містить печатку УКРПОШТИ, яка засвідчує правильність відомостей внесених до рекомендованого повідомлення про вручення. ГУ ДПС у Дніпропетровській області не здійснює, а отже не відповідальне за доставку та вручення поштою відповідного відправлення.
У письмовому відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване, вказуючи на те, що позивач не довів наявність у відповідача податкового боргу, тобто узгодженого податкового зобов'язання у розмірі 39872, 69 грн., у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ГУ ДПС у Дніпропетровській області.
Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судом першої інстанції встановлено наступні обставини у справі:
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; податкова адреса: АДРЕСА_1 ) перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області як платник податків. Станом на 05.09.2024 р. в інтегрованих картках платника податків - ОСОБА_1 обліковувався податковий борг на загальну суму 39 872, 69 грн., який виникла внаслідок несплати відповідачем грошових зобов'язань по транспортному податку з фізичних осіб та земельному податку з фізичних осіб, нарахованих контролюючим органом згідно з наступними податковими повідомленнями-рішеннями (далі - ППР), а саме: 1) заборгованість по транспортному податку, яка виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов'язань у розмірі 39 583,33 грн., нарахованих згідно: ППР №671318 від 04.10.2017 р. на суму 12 500,00 грн; ППР №955147 від 20.03.2018 р. на суму 25 000,00 грн.; ППР №0028777-5750-0483 від 18.04.2019 р. на суму 2083,33 грн.; 2) заборгованість по земельному податку, яка виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов'язань у розмірі 289,36 грн., нарахованих згідно: ППР №297290-5740-0483 від 20.02.2020 р. на суму 4,63 грн. (залишок); ППР №168844-2411-0483 від 15.03.2021 р. на суму 1,43 грн.; ППР №168845-2411-0483 від 15.03.2021 р. на суму 89,17 грн; ППР №26608-2410-0483 від 17.02.2022 р. на суму 77,18 грн.; ППР №2660-2410-0483 від 17.02.2022 р. на суму 116,95 грн. У зв'язку із несплатою до бюджету сум податкового боргу ГУ ДФС у Дніпропетровській області в порядку ст. 59 Податкового кодексу України була сформована податкова вимога форми «Ф» за №2418-17/83 від 15.01.2018 р. на суму 12 500, 00 грн.
З огляду на наявність у відповідача непогашеного податкового боргу в загальному розмірі 39872, 69 грн., з метою стягнення заборгованості у примусовому порядку ГУ ДПС у Дніпропетровській області звернулося до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено у встановленому законодавством порядку факт направлення на податкову адресу ОСОБА_1 податкових повідомлень-рішень №671318 від 04.10.2017 р., №955147 від 20.03.2018 р., №0028777-5750-0483 від 18.04.2019 р., №297290-5740-0483 від 20.02.2020 р., №168844-2411-0483 від 15.03.2021 р., №168845-2411-0483 від 15.03.2021 р., №26608-2410-0483 від 17.02.2022 р., №2660-2410-0483 від 17.02.2022 р., у зв'язку з чим визначені контролюючим органом за цими податковими повідомленнями-рішенням грошові зобов'язання не є узгодженими.
Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 цього ж Кодексу.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Податковим кодексом України.
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений Податковим кодексом України строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим же Кодексом (п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Згідно з підпунктів 14.1.39, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи; податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Приписами пунктів 59.1,59.5 статті 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України визначено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному п. 42.4 ст. 42 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України визначено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному п. 42.4 ст. 42 цього Кодексу.
Колегія суддів вважає, що обізнаність фізичної особи - платника податків із визначеним контролюючим органом грошовим зобов'язанням податкове законодавство пов'язує, перш за все, із врученням податкового повідомлення-рішення такій особі особисто або її представникові (п. 58.3 ст. 58 ПК України).
За приписами частини 1 статті 45 Податкового кодексу України платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси. Податковою адресою платника податків - електронного резидента (е-резидента) визнається електронна адреса, зазначена такою особою у заяві про набуття статусу електронного резидента (е-резидента).
У цій справі не є спірним питання податкової адреси відповідачки, якою є: АДРЕСА_1 .
Відповідачка заперечила проти обставини обізнаності із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, якими визначено грошове зобов'язання зі сплати податку.
Пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України визначено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
В матеріалах справи наявний корінець податкової вимоги від 15 січня 2018 р. № 2418-17/83, відповідно до якого станом на 11 січня 2018 р. загальна сума податкового боргу ОСОБА_1 становила 12500 грн. (а.с.5). Ця податкова вимога була направлена за податковою адресою відповідачки рекомендованим листом з повідомленням про вручення, в якому наявна відмітка про особисте отримання 30.01.2018 (а.с. 5 звор. бік). Податковий борг виник на підставі податкового повідомлення-рішення № 67-1318 від 04.10.2017 (транспортний податок з фізичних осіб), яке було направлено за податковою адресою відповідачки рекомендованим листом з повідомленням про вручення, в якому наявна відмітка про особисте отримання 11.10.2017 (а.с. 6, 7).
Також, 20.03.2018 контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення № 955147, яким відповідачці визначено грошове зобов'язання зі сплати транспортного податку з фізичних осіб за 2018 рік на суму 25000 грн. (а.с.8). Це податкове повідомлення-рішення було направлено за податковою адресою відповідачки рекомендованим листом з повідомленням про вручення, в якому наявна відмітка про особисте отримання 04.04.2018 (а.с. 8 звор. бік).
18 квітня 2019 р. позивачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0028777-5750-0483, яким відповідачці визначено грошове зобов'язання зі сплати транспортного податку з фізичних осіб за 2019 рік на суму 2083 грн. (а.с.9). Це податкове повідомлення-рішення було направлено за податковою адресою відповідачки рекомендованим листом з повідомленням про вручення, в якому наявна відмітка про особисте отримання 07.05.2019 (а.с. 9 звор. бік).
20 лютого 2020 р. позивачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 297290-5740-0483, яким відповідачці визначено грошове зобов'язання зі сплати земельного податку з фізичних осіб за 2020 рік на суму 89,17 грн. (а.с.10). Це податкове повідомлення-рішення було направлено за податковою адресою відповідачки рекомендованим листом з повідомленням про вручення, в якому наявна відмітка про отримання за довіреністю. Дата вручення - відсутня. Прізвище особи, яка отримала кореспонденцію - відсутня (а.с. 10 звор. бік).
15 березня 2021 р. позивачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № 168844-2411-0483, № 168845-2411-0483, яким відповідачці визначено грошове зобов'язання зі сплати земельного податку з фізичних осіб за 2021 рік на суму 1,43 грн. та 89,17 (а.с.12,13). Докази вручення цих податкових повідомлень-рішень відповідачці - відсутні. Докази повернення поштової кореспонденції без вручення - відсутні.
17 лютого 2022 р. позивачем були прийняті податкові повідомлення-рішення яким відповідачці визначено грошове зобов'язання зі сплати земельного податку з фізичних осіб за 2022 рік на суму 77,18 грн. та 116,95 (а.с.16,17 ). Докази вручення цих податкових повідомлень-рішень відповідачці - відсутні. Докази повернення поштової кореспонденції без вручення - відсутні.
За приписами пункту 4 розділу Ш Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1204 від 28.12.2015 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 за № 124/28254) якщо пошта (поштова служба) не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштою (поштовою службою) в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Згідно ксерокопії поштового конверта, яка наявна в матеріалах справи, на адресу відповідачки 04.08.2022 здійснено направлення поштової кореспонденції (а.с.20). Однак, податкові повідомлення-рішення № 26608-2410-0483, № 26609-2410-2483 датовані 17.02.2022, тому необхідними є докази про їх направлення саме 04.08.2022. Такі докази відповідачем суду не надані.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що узгодженими є грошові зобов'язання за податковими повідомленнями-рішеннями № 67-1318 від 04.10.2017 на суму 12500 грн., № 955147 від 20.03.2018 на суму 25000 грн., № 0028777-5750-0483 від 18.04.2019 на суму 2083 грн. Всього на суму - 39583 грн., яка вважається податковим боргом і підлягає стягненню.
Грошове зобов'язання на загальну суму 379,90 грн. є неузгодженим у зв'язку із відсутністю доказів вручення податкових повідомлень-рішень № 297290-5740-0483, № 168844-2411-0483, № 168845-2411-0483, № 26608-2410-0483, № 26609-2410-2483, відповідачці або уповноваженій особі, або повернуті без вручення.
Висновок суду про відсутність доказів узгодження грошового зобов'язання та ненадання позивачем доказів «належної якості» спростовується письмовими доказами, які надані позивачем суду першої інстанції та досліджені колегією суддів при розгляді апеляційної скарги. Сумніви у їх достовірності, належності, допустимості та достатньості у колегії суддів відсутні.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 22 серпня 2018 р. по справі 820/1878/16, у разі коли предмет позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у такій справі є обставини, які свідчать про наявність підстав з якими законодавець пов'язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту.
Отже, перевірка правомірності визначення контролюючим органом податкового зобов'язання здійснюється у випадку ініціювання судового провадження при оскарженні відповідних податкових повідомлень-рішень.
Відповідачка правом на пред'явлення зустрічного позову з метою оскарження податкових повідомлень-рішень в порядку, передбаченому статтею 177 Кодексу адміністративного судочинства України, не скористалась.
Оскільки позивачем не наведений код класифікації, податковий борг стягується на користь Державного бюджету України із подальшим зарахуванням у відповідності до Бюджетного кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів скасовує оскаржене рішення суду першої інстанції з підстав, визначених статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, через неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та ухвалює нове судове рішення про часткове задоволення адміністративного позову.
Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 р. в адміністративній справі №160/24158/24 - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Адміністративний позов Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Державного бюджету України 39583 (тридцять дев'ять тисяч п'ятьсот вісімдесят три) грн. в рахунок погашення податкового боргу.
У задоволенні решти позову - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 19 листопада 2025 р. і касаційному оскарженню не підлягає, відповідно до частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя А.В. Шлай
суддя Н.П. Баранник
суддя О.О. Круговий