08 грудня 2025 р.Справа № 546/343/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. ,
за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 05.11.2025, головуючий суддя І інстанції: Романенко О.О., с. Решетилівка, повний текст складено 05.11.25 року по справі № 546/343/25
за позовом ОСОБА_1
до Державної екологічної інспекції Центрального округу третя особа інспектор ОНПС ДЕІ ЦО Слуцький Владислав Миколайович
про визнання постанови протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Решетилівського районного суду Полтавської області з позовом до Державної екологічної інспекції Центрального округу (далі по тексту - Держекоінспекція, відповідач), інспектора ОНПС ДЕІ ЦО Слуцького Владислава Миколайовича (далі по тексту - інспектор, третя особа), в якому просив суд:
- скасувати постанову Державної екологічної інспекції Центрального округу від 03.04.2025 № 26/02.1-16, винесену державним інспектором ОНПС ДЕІ ЦО Слуцьким Владиславом Миколайовичем, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
В обґрунтування позовних вимог послався на протиправність винесеної інспектором постанови від 03.04.2025 № 26/02.1-16, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 53-1 КУпАП, оскільки позивач не порушував земельне законодавство та не вчиняв дії, які б свідчили про фактичне використання земельної ділянки без рішення власника про передачу земельної ділянки у власність чи користування.
Також, на переконання позивача, інспектором під час винесення спірної постанови було порушено порядок розгляду справи, оскільки третьою особою одночасно із винесенням протоколу про адміністративне правопорушення одразу винесено постанову, що не може вважатись обґрунтованим.
З посиланням на роз'яснення Державного комітету України із земельних ресурсів № 14-17-4/12991 від 11.11.2018 наполягав, що не вважається самовільним зайняттям земельної ділянки, якщо орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування прийняв рішення про передачу такої земельної ділянки у власність або надання у користування (оренду).
Відтак, враховуючи те, що ОСОБА_1 вже тривалий час намагається належним чином оформити документи на відведення спірної земельної ділянки для городництва, що підтверджується відповідними документами органу місцевого самоврядування, такі обставини виключають умисел на самовільне зайняття земельної ділянки.
Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 05.11.2025 по справі № 546/343/25 адміністративний позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Гиря Анна Володимирівна, до Державної екологічної інспекції Центрального округу, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - інспектор ОНПС ДЕІ ЦО Слуцький Владислав Миколайович, про визнання постанови протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - залишено без задоволення.
Постанову № 26/02.1-16 від 03.04.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 53-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 850,00 грн - залишено без змін.
Заходи забезпечення позову, застосовані відповідно до ухвали Решетилівського районного суду Полтавської області від 13.05.2025 по справі № 546/343/25, провадження № 2-аз/546/1/25, а саме - зупинення стягнення у виконавчому провадженні № 77941047, відкритому державним виконавцем Решетилівського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шут Тамарою Василівною на підставі постанови від 03.04.2025 року №26/02.1-16, винесеної державним інспектором ОНПС ДЕІ ЦО Слуцьким Владиславом Миколайовичем, до закінчення розгляду справи - скасовано.
Судові витрати понесені позивачем ОСОБА_1 покладено на позивача - Горпинченка Сергія Івановича.
Позивач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його необґрунтованість та порушення судом норм матеріального права, просив суд апеляційної інстанції рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 05 листопада 2025 року у справі № 546/343/25 скасувати, прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю, закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення; стягнути судові витрати, понесені ОСОБА_1 , за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції, відмовляючи у позові, ґрунтувався на суто формальному критерії відсутності оформленого права користування станом на 03.04.2025, пославшись при цьому на роз'яснення Держкомзему, надавши йому переважну силу над законодавством, що не може вважатись правомірним.
Стверджував, що найбільш суттєвим порушенням, яке унеможливлює підтвердження об'єктивної сторони правопорушення, є недопустимість єдиного доказу, що ідентифікує об'єкт адміністративного правопорушення - географічних координат.
Так, оскільки фіксація координат здійснювалась на невідомий телефон «Android», а на запитання звідки було взято координати, державний інспектор Слуцький В. М. під час судового засідання у суді першої інстанції повідомив, що найімовірніше вони перенесені із минулої перевірки, яка була рік назад, такі координат не є належним та допустимим доказом у розумінні статті 251 КУпАП. Юридична неспроможність такого доказу свідчить про те, що суб'єкт владних повноважень не підтвердив і не встановив, яку саме земельну ділянку вважає самовільно зайнятою.
Крім того, з огляду на отримання позивачем дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для городництва (рішення Решетилівської міської ради Полтавської області від 27 вересня 2024 року №1961-49-VIII), у ОСОБА_1 виникли підстави для оформлення прав на земельну ділянку, що спростовує твердження про самовільне її зайняття.
Відповідач у надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти викладених у ній доводів, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.
Вважає, що позивач, стверджуючи у апеляційній скарзі про недопустимість такого доказу, як лист Державного комітету України із земельних ресурсів № 14-17-4/12991 від 11.11.2008, навмисно перекручує відомості, надані ним особисто як в позовній заяві, так і у відповіді на відзив, так і під час судового засідання. Так, представник позивача особисто зазначала, що вказаний лист надає право позивачу користуватися земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, а тому дії позивача не є самовільним зайняттям ним земельної ділянки. Однак, у спірних правовідносинах позивачем не було дотримано вимог статей 125, 126 ЗК України, а відтак користування неоформленою земельною ділянкою слід вважати самовільним її зайняттям.
Щодо правомірності складання протоколу та постанови стверджував, що до Державної екологічної інспекції Центрального округу надійшла колективна скарга від мешканців села Прокопівка щодо забруднення земельної ділянки та створення нестерпних умов для проживання мешканцям села. З метою реагування на дане звернення та на підставі наказу Державної екологічної інспекції Центрального округу від 01.04.2025 за № 05-25/105 проведено 03.04.2025 обстеження земельної ділянки у с. Прокопівка Решетилівської ТГ Полтавського району Полтавської області, за результатами якого складено акт обстеження земельної ділянки № 19/02.1-14 від 03.04.2025, яким зафіксовано правопорушення - самовільне зайняття земельної ділянки.
Так, на локації з географічними координатами: 49.590897, 34.090492, 49.590758, 34.090133, 49.590772, 34.090232, 49.590603, 34.090141 розміщенні побічні продукти тваринного походження не призначені для споживання людиною (гній свинячий) на площі 79,95 м2 та об'ємом 47,97 м2, де висота зазначених продуктів складає 0.6 м на висоті ґрунту. На підставі зазначеного огляду земельної ділянки та акту винесено протокол № 004803 про адміністративне правопорушення за статтею 53-1 КУпАП та спірну постанову.
Третя особа правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась.
Сторони про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені заздалегідь та належним чином шляхом направлення повісток та оголошення та офіційному веб-порталі «Судова влада».
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що 03.04.2025 державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції Центрального округу Слуцьким В. М. складено протокол № 004805 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про те, що останній 03.04.2025 о 11:00 год на суміжній ділянці з його домоволодінням за адресою: АДРЕСА_1 за географічними координатами 49.5905124, 34.0889457, 49.590603, 34.090141, 49.590897, 34.090492, 49.590758, 34.090133, 49.590772, 34.090235 здійснює будівництво дерев'яного загону для утримання свиней та побічного продукту тваринного походження (гній свинячий). Таким чином самовільно зайняв земельну ділянку, яка перебуває у комунальній власності Решетилівської ТГ на відстані 14,0 м та 15,0 м від ставка, чим порушив статті 125, 126 Земельного кодексу України, статті 88, 89 Водного кодексу України. На місці правопорушення відібрані проби.
03.04.2025 складено акт № 31-25/П про те, що на самовільно зайнятій земельній ділянці виявлено розміщення побічних продуктів тваринного походження. Надавати пояснення особа, яка притягається до адміністративної відповідальності відмовилася. ОСОБА_1 від підписання протоколу, надання пояснень та отримання другого примірнику протоколу відмовився у присутності свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.11, 93).
З копії постанови про накладення адміністративного стягнення № 26/02.1-16 від 03.04.2025 вбачається, що ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за статтею 53-1 КУпАП за фактом того, що останній 03.04.2025 о 11:00 год на суміжній ділянці з його домоволодінням за адресою: АДРЕСА_1 за географічними координатами 49.5905124, 34.0889457, 49.590603, 34.090141, 49.590897, 34.090492, 49.590758, 34.090133, 49.590772, 34.090235 здійснює будівництво дерев'яного загону для утримання свиней та розмістив побічний продукт тваринного походження не призначених для споживання людиною (гній свинячий), не маючи права власності або права користування вказаною ділянкою, на відстані відповідно 14,00 м та 15,00 м від ставка. Таким чином самовільно зайняв земельну ділянку, яка перебуває у комунальній власності Решетилівської ТГ, чим порушив статті 125, 126 Земельного кодексу України.
На ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 850,00 грн та роз'яснено, що у разі несплати штрафу у строк при примусовому виконанні цієї постанови органами державної виконавчої служби з правопорушника буде стягнуто у примусовому порядку подвійний розмір штрафу - 1700,00 грн. ОСОБА_1 від підписання постанови про накладення адміністративного стягнення та отримання її другого примірнику відмовився у присутності свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 9, 92).
Дану постанову Інспекцією направлено рекомендованим листом разом з супровідним листом (а.с.94) та отримано ОСОБА_1 09.04.2025, про що свідчать особистий підпис про вручення поштової кореспонденції на рекомендованому поштовому повідомленні (а. с. 94 оборот, 187 оборот), копія конверту (а. с. 13, 187), копія фіскального чеку Укрпошти про направлення кореспонденції ОСОБА_1 (а. с. 94 оборот, 187 оборот), та трекінгу поштового відправлення № 3603900010955 (а.с. 14, 188).
Відповідно до копії рішення Решетилівської міської ради Полтавської області № 1961-49-VIII від 27.09.2024, ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовної площею 0,35 га для городництва, що розташована в межах АДРЕСА_1 на території Решетилівської міської територіальної громади Полтавського району Полтавської області поблизу земельної ділянки з кадастровим номером 5324255105:05:001:0038 з метою подальшого користування на умовах оренди. Замовником робіт з виготовлення проєкту землеустрою визначено ОСОБА_1 (а.с.18).
Згідно з копією листа Державного комітету України із земельних ресурсів № 14-17-4/12991 від 11.11.2008 «Щодо застосування терміну «самовільне зайняття земельної ділянки», який надано стороною позивача та на норми якого посилається сторона позивача, в абзацах 4, 5 надано наступні роз'яснення: абз.4 «самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними». Абз. 5 «Тобто, згідно із зазначеним терміном, не вважається самовільним зайняттям земельної ділянки, якщо орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування прийняв рішення про її передачу у власність або надання у користування (оренду). Даний перелік рішень є вичерпним. У разі використання земельної ділянки за наявності будь-яких інших рішень зазначених органів (наприклад, про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, про погодження місця розташування об'єкту тощо), дані дії слід кваліфікувати як самовільне зайняття земельної ділянки» (а. с. 19).
До Державної екологічної інспекції Центрального округу надійшла колективна скарга від мешканців села Прокопівка щодо забруднення земельної ділянки та створення нестерпних умов для проживання мешканцям села ОСОБА_1 , що підтверджується копією заяви. Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 у с. Прокопівка, Полтавського району Полтавської області безпосередньо між житловими будинками по АДРЕСА_2 в своїй оселі № 8, в якій фактично не проживає, побудував свинарник. Гній та інші наслідки життєдіяльності свиней він у великій кількості видаляє на власний огород та на межу між сусідніми оселями, виведення гною проводиться у власну каналізаційну ємність, де відстоюється. Рідкі відходи, що забруднюють водні ресурси, інколи вивозяться асенізаторним автомобілем. На самій ділянці знаходяться продукти побічного тваринного походження, які мають зловонний запах. Своєю діяльністю громадянин ОСОБА_1 порушує ветеринарні, санітарні норми і правила, екологічного законодавства та містобудівних норм, що проявляється в кількості поголів'я, яке можна утримувати в домашньому господарстві, а саме до 15 голів. Фактично ним утримується поголів'я близько 150-200 голів. Саме на таку кількість голів розрахований самочинно збудований свинарник, без відповідних дозволів, незважаючи на те, що мінімальна відстань від свиноферми має становити не менше 500 м. Зазначене завдає шкоди здоров'ю людей, що є неприпустимим (а. с. 88).
Згідно з копією наказу Державної екологічної інспекції Центрального округу від 01.04.2025 за № 05-25/105 про здійснення заходів, спрямованих на запобігання та виявлення адміністративних правопорушень, наказано здійснити заходи, спрямовані на запобігання адміністративних правопорушень, виявлення й усунення причин та умов, які сприяють вчиненню, у сфері охорони навколишнього природного середовища раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, провести захід на підзвітній території по виявленню незаконного видобування водних живих біоресурсів та використання природних ресурсів без надання дозвільних документів, недопущення самовільних рубок полезахисних та інших зелених насаджень, недопущення пожеж в екосистемах, виявленню фактів розорювання земельних ділянок прибережних захисних смуг водних об'єктів та інших порушень природоохоронного законодавства (а. с. 89-90).
Державною екологічною інспекцією Центрального округу сформовано справу про адміністративне правопорушення, скоєне ОСОБА_1 за статтею 53-1 КУпАП протокол № 004805 від 03.04.2025 постанова № 26/02.1-16 від 03.04.2025. Дана справа відповідно до опису складається з протоколу про адміністративне правопорушення від 03.04.2025 №004805, постанови по справі про адміністративне правопорушення від 03.04.2025 №26/02.1-16, Акту обстеження від 03.04.2025 № 19/02.1-14 та фотознімків (а.с.91-98).
За результатами обстеження державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції Центрального округу Слуцьким В. М., ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , у присутності начальника відділу земельних ресурсів та охорони навколишнього природнього середовища Решетилівської міської ради Добжинської С. В., складено акт обстеження земельної ділянки № 19/02.1-14 від 03.04.2025, яким зафіксовано правопорушення - самовільне зайняття земельної ділянки (а. с. 95-96, 183-184).
Із тексту вищезазначеного акту вбачається, що з метою розгляду колективного звернення мешканців с. Прокопівка Решетилівської ТГ ( ОСОБА_2 ) на підставі Наказу ДЕІ ЦО від 01.04.2025 № 05-25/105 від 01.04.2025 обстежено земельну ділянку, що є суміжною із домоволодінням ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
У акті зазначено, що під час здійснення даних заходів контролю встановлено, що за інформацією начальника відділу земельних ресурсів та охорони навколишнього природнього середовища Решетилівської міської ради ОСОБА_7 зазначена земельна ділянка не сформована, у власність/користування нікому не передавалася.
На локації з географічними координатами: 49.590897, 34.090492, 49.590758, 34.090133, 49.590772, 34.090232, 49.590603, 34.090141 розміщенні побічні продукти тваринного походження не призначені для споживання людиною (гній свинячий) на площі 79,95 м2 та об'ємом 47,97 м2, де висота зазначених продуктів складає 0,6 м на висоті ґрунту.
Поруч із вищевказаною локацією виявлено розміщення дерев'яних конструкцій недобудованого загону для літнього утримання свиней, географічні координати цієї конструкції: 49.5905124, 34.0889457 у чотирьох точках по периметру розміром 28,00 м на 18,28 м, площею 511,84 м2.
Вимірювання вищезазначених параметрів здійснювалося рулеткою вимірювальною, яка належить Державній екологічній інспекції Центрального округу, виробник СІГМА, заводський № 1, свідоцтво про перевірку метрологічних характеристик засобу вимірювальної техніки № 12-01/0284 від 23.05.2024, рекомендована дата перевірки 23.05.2025. Зазначеною рулеткою виміряно відстань до ставка від побічних продуктів складає 14, 0 м та від дерев'яних конструкцій - 15,0 м. Географічні координати ставка 49.5904083, 34.0908380, розміри 20,0 мх45,0 м, площею 900,00 м2. До акту додається опис засмічення земельної ділянки від 03.04.2025 на 2-х арк. в 1 прим.
Обстеження проведено в присутності ОСОБА_1 , який відмовся від підписання Акту.
До Акту додається детальний опис засмічення земельної ділянки, розташованої неподалік садиби ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 , відповідно до якого засмічення відбулося побічними продуктами тваринного походження, а саме гній свинячий, площа засмічення - 79,95 м2, об'єм відходів, якими відбулося засмічення - 47,97 м3, земельна ділянка належить до комунальної власності Решетилівської територіальної громади. Опис здійснено в присутності ОСОБА_1 , який відмовся від його підписання (а. с. 96 оборот - 98,184 оборот-185).
Детальний опис містить також план-схему земельної ділянки та фототаблицю.
Рішенням Решетилівської міської ради Полтавської області № 2211-57-VIII від 30 травня 2025 року затверджено ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування з метою передачі її в оренду ОСОБА_1 з цільовим призначенням для городництва. Також зазначеним рішенням вирішено передати ОСОБА_1 у тимчасове користування (оренду), терміном на 10 років, земельну ділянку площею 0,3500 га (кадастровий номер 5324255105:05:001:0149), що розташована в межах населеного пункту АДРЕСА_1 на території Решетилівської міської територіальної громади Полтавського району Полтавської області для городництва. Встановлено орендну плату у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Уповноважено міського голову О. Дядюнову підписати договір оренди землі з ОСОБА_1 (а.с.127,128).
Відповідно до копії Договору оренди від 18 червня 2025 року №8-2211/05-2025 ОСОБА_1 передано в тимчасове користування (оренду), терміном на 10 років земельну ділянку з кадастровим номером 5324255105:05:001:0149, площею 0,35 га, що розташована в межах населеного пункту АДРЕСА_1 на території Решетилівської міської територіальної громади Полтавського району, Полтавської області для городництва. Згідно з умовами договору, строк оренди обчислюється з дати укладання цього договору. Також договором визначено інші істотні умови оренди (а.с.124-126).
Відповідні відомості внесені до державного реєстру речових прав. Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав вбачається, що 23.06.2025 здійснено державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки, номер запису 60419218, на підставі рішення Решетилівської міської ради від 30.05.2025 № 2211-57-VIII та договору оренди від 18.06.2025 № 8-2211/05-2025. Дата укладення договору 18.06.2025, строк 10 років, дата закінчення дії 18.06.2035 з правом пролонгації. Орендар ОСОБА_1 , орендодавець Решетилівська міська рада, об'єкт земельна ділянка кадастровий номер 5324255105:05:001:0149 площа 0,3500 га (а.с.129).
Не погодившись із винесеною суб'єктом владних повноважень постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 53-1 КУпАП у зв'язку із самовільним зайняттям ним земельної ділянки, у зв'язку із чим вважав, що постанову № 26/02.1-16 від 03.04.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 53-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 850,00 грн слід залишити без змін.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Земельного кодексу України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь визначає Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року № 1264-XII (далі по тексту - Закон № 1264-XII).
Згідно із преамбулою до Закону № 1264-XII охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини - невід'ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України.
З цією метою Україна здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища, захисту життя і здоров'я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів.
Відповідно до частини 2 та 3 статті 16 Закону № 1264-XII державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві ради та виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, державні органи по охороні навколишнього природного середовища і використанню природних ресурсів та інші державні органи відповідно до законодавства України.
Державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та інші державні органи, до компетенції яких законами України віднесено здійснення зазначених функцій.
Статтею 20-2 Закону № 1264-XII визначена компетенція центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політик із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища, зокрема, щодо повноважень з організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Відповідно до статті 35 Закону № 1264-XII державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі та додержання операторами вимог законодавства у сфері реєстрації викидів та перенесення забруднювачів і відходів.
Порядок здійснення державного контролю за охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів визначається цим Законом та іншими законами України.
Згідно із пунктом 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 року № 275 (далі по тексту - Положення № 275), Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
За змістом підпункту 7 пункту 4 Положення № 275 Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань: складає протоколи про адміністративні правопорушення та розглядає справи про адміністративні правопорушення, накладає адміністративні стягнення у випадках, передбачених законом.
Пунктом "б" частини 1 статті 211 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено у суді апеляційної інстанції, відповідачем відносно позивача винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №26/02.1-16 від 03.04.2025 відповідно до якої ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за статтею 53-1 КУпАП за фактом самовільного зайняття та використання за географічними координатами 49.5905124, 34.0889457, 49.590603, 34.090141, 49.590897, 34.090492, 49.590758, 34.090133, 49.590772, 34.090235 земельної ділянки на суміжній ділянці з його домоволодінням за адресою: АДРЕСА_1 , яка перебуває у комунальній власності Решетилівської ТГ, чим порушено статті 125, 126 Земельного кодексу України.
Так, відповідно до статті 35-1 КУпАП самовільне зайняття земельної ділянки тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Приписами статті 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно з вимогами частини 1 статті 9 КУпАП адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свобод громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Приписами статті 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протокол про вилучення речей і документів, а також інші документи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
На підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 53-1 КУпАП, відповідачем до матеріалів справи долучено, зокрема, постанову про накладення адміністративного стягнення, протокол, акт обстеження земельної ділянки, матеріали фотофіксації.
Як вбачається зі змісту акту обстеження, на земельній ділянці, яка перебуває у комунальній власності Решетилівської ТГ, за локацією з географічними координатами: 49.590897, 34.090492, 49.590758, 34.090133, 49.590772, 34.090232, 49.590603, 34.090141 за адресою: вул. Центральна, буд. 15, с. Прокопівка, Решетилівської ТГ, Полтавський район, Полтавської області, розміщенні побічні продукти тваринного походження не призначені для споживання людиною (гній свинячий) на площі 79,95 м2 та об'ємом 47,97 м2, де висота зазначених продуктів складає 0,6 м на висоті ґрунту. Поруч із вищевказаною локацією виявлено розміщення дерев'яних конструкцій недобудованого загону для літнього утримання свиней, географічні координати цієї конструкції: 49.5905124, 34.0889457 у чотирьох точках по периметру розміром 28,00 м на 18,28 м, площею 511,84 м2.
Відповідно до наявних в матеріалах справи фотознімків, вбачається накопичення на земельній ділянці великої кількості побічних продуктів тваринного походження.
Водночас, на переконання позивача, він не може бути притягнутим до адміністративної відповідальності за статтею 35-1 КУпАП, оскільки отримання позивачем дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для городництва (рішення Решетилівської міської ради Полтавської області від 27 вересня 2024 року №1961-49-VIII), свідчить про наявність підстав для оформлення прав на земельну ділянку та виключає її самовільне зайняття.
З приводу наведеного колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.
Згідно з статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначає Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19.06.2003 р. № 963-IV (далі по тексту - Закон № 963-IV).
Статтею 1 Закону № 963-IV визначено поняття самовільного зайняття земельної ділянки як будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Таким чином, самовільному зайняттю земельних ділянок притаманні такі юридичні ознаки, як:
- з об'єктивної сторони - це будь-які дії особи, які свідчать про фактичне заволодіння чи використання земельної ділянки;
- відсутність при цьому відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її відчуження або надання у користування;
- відсутність вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки;
- такі дії є неправомірними, тобто їх правомірність не закріплена жодним нормативно-правовим актом України.
Встановлення самовільного зайняття земельної ділянки є, зокрема, констатацією факту того, що землекористувач не володіє належними документами, вимога щодо яких передбачена чинним законодавством, а також не залежить від добросовісності чи недобросовісності дій суб'єкта щодо використання цієї земельної ділянки, зокрема, у зв'язку з неоформленням її у встановленому порядку.
Такий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 10.11.2020 у справі №818/1000/17 та підтриманий у постанові 11 березня 2021 року у справі № 480/680/19.
У постанові від 20.02.2020 у справі № 1940/1655/18 Верховний Суд у подібних правовідносинах сформував наступний правовий висновок: «будь-які дії, направлені на фактичне використання земельної ділянки без оформлення права власності на земельну ділянку або права постійного користування чи права оренди земельної ділянки в порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», є самовільним заняттям земельної ділянки».
Колегією суддів встановлено, що за інформацією начальника відділу земельних ресурсів та охорони навколишнього природнього середовища Решетилівської міської ради ОСОБА_7 спірна земельна ділянка станом на момент притягнення позивача до адміністративної відповідальності (03.04.2025) була не сформована, у власність/користування нікому не передавалася та належала до комунальної власності Решетилівської територіальної громади, що також зафіксовано актом обстеження.
На підставі рішення Решетилівської міської ради Полтавської області № 1961-49-VIII від 27.09.2024, ОСОБА_1 надано дозвіл лише на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки.
Вказані обставини сторонами не заперечуються, доказів на спростування таких позивачем до матеріалів справи не надано.
Як доречно зазначив суд першої інстанції, саме по собі отримання на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки не означає автоматичного отримання земельної ділянки у користування, позаяк такий дозвіл надає право провести роботи з розробки проекту землеустрою, який, у свою чергу, потім потребує погодження та затвердження органом місцевого самоврядування для остаточного переходу права користування земельною ділянкою.
Однак, отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.
Зміст статті 79-1 ЗК України свідчить, що метою надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок є формування земельної ділянки, яке полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж і внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Такий висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 545/808/17.
Отже, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки, як окремого об'єкта.
Надання дозволу на розроблення проекту відведення не свідчить, що проект радою буде затверджено. Якщо буде виявлено обставини, що за законом є підставами для відмови у затвердженні проекту, рада може відмовити. Такий правовий висновок відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у постанові від 28 лютого 2020 року у справі № 461/1257/17.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що будь-які дії, направлені на фактичне використання земельної ділянки без оформлення права власності на неї або права постійного користування чи права оренди земельної ділянки в порядку, визначеному Законом «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», є самовільним заняттям земельної ділянки.
Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2019 року у справі № 817/1337/17, від 20 лютого 2020 року у справі № 1940/1655/18, від 10 листопада 2020 року у справі №818/1000/17, від 13 квітня 2022 року у справі № 183/2218/19.
До прийняття відповідним органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування рішення про надання земельної ділянки у користування (оренду) та подальшого її оформлення у порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у позивача не виникає права на її використання.
Наведений висновок узгоджуються з висновком Верховного Суду, зробленим в постанові від 30.11.2021року в справі № 540/1848/19.
Однак, доказів оформлення права користування (оренди) спірної земельної ділянки в порядку, встановленому статтями 125, 126 ЗК України, станом на момент винесення спірної постанови (03.04.2025) позивачем не надано.
З огляду на викладене, оскільки право користування спірною земельною ділянкою, за її цільовим призначенням для городництва, у позивача виникло лише з моменту укладення договору оренди землі - з 18.06.2025, станом на момент здійснення перевірки відповідачем (03.04.2025), у позивача були відсутні правові підстави на використання земельної ділянки.
Таким чином, оскільки лише 30.05.2025 рішенням Решетилівської міської ради Полтавської області № 2211-57-VIII від 30 травня 2025 року, затверджено ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування з метою передачі її в оренду ОСОБА_1 , а відповідний договір оренди земельної ділянки укладено 18 червня 2025 року (договір № 8-2211/05-2025) та 23.06.2025 здійснено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, станом на момент вчинення правопорушення, передбаченого статтею 53-1 КУпАП (03.04.2025), у позивача не було оформлене право власності чи право оренди земельної ділянки, а тому її використання, з урахуванням вищенаведеного, слід розцінювати, як самовільне заняття земельної ділянки.
Також, колегія суддів зауважує, що позивач отримав дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки саме для ведення городництва, у той час, як фактичні обставини у даній справі свідчать про те, що ОСОБА_1 використовується земельна ділянка з метою ведення фермерського господарства (будівництво свиноферми), тобто не за її цільовим призначенням, що не може вважатись належним.
Доводи представника позивача, що фіксація координат здійснювалась не у спосіб, встановлений законом, є такими, що базуються виключно на припущеннях, та не підтверджені жодними доказами.
Крім того, враховуючи те, що ОСОБА_1 під час розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення не висловлювалось жодних застережень щодо координат розміщення побічних продуктів тваринного походження не призначених для споживання людиною (гній свинячий), про що свідчить відсутність у акті обстеження будь-яких зауважень, такі доводи підлягають відхиленню.
За встановлених обставин, враховуючи відсутність документів, які підтверджували б правомірність користування позивачем станом на 03.04.2025 спірною земельною ділянкою, оскільки надані ОСОБА_1 документи лише підтверджують, що станом на вказану дату позивач не набув права власності або права користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , колегія суддів вважає доведеним факт самовільного користування земельною ділянкою та, як наслідок, порушення позивачем статей 125, 126 Земельного кодексу України.
А відтак, правомірним є притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 53-1 КУпАП у зв'язку із самовільним зайняттям ним земельної ділянки на підставі спірної постанови, що зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні вимог апеляційної скарги.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується статтею 322 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Як зазначено у пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Згідно зі статтею 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст.241, ст.ст.243, 250, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 05.11.2025 по справі № 546/343/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та не підлягає касаційному оскарженню в силу ч. 3 ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій