05 грудня 2025 року Чернігів Справа № 620/2804/24
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі також - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (далі також - відповідач), про:
- визнання незаконним нарахування в неповному обсязі ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період проходження ним служби у ІНФОРМАЦІЯ_1 з 01.04.2022 по 31.12.2022;
- зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в повному обсязі відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 01.04.2022 по 31.12.2022 з урахуванням раніше виплачених сум.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що у спірний період брав участь у здійсненні заходів із збереження національної безпеки і оборони, виконуючи бойові завдання у складі прикордонного загону, у зв'язку з чим у позивача існує право на виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.
13.06.2024 рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду у задоволенні позову відмовлено повністю.
08.10.2024 постановою Шостого апеляційного адміністративного суду рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.06.2024 залишено без змін.
04.06.2025 постановою Верховного Суду рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 червня 2024 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року скасовано, а справу № 620/2804/24 направлено на новий судовий розгляд до Чернігівського окружного адміністративного суду. Підсумовуючи, Верховний Суд констатував, при оцінці доказів, що підтверджують право особи на додаткову винагороду, необхідно враховувати зміни, внесені Наказами № 392/0/81-22-АГ та № 628/0/81-22-АГ, і оцінювати надані документи відповідно до їхніх вимог. Лише на основі такого підходу можна об'єктивно визначити, чи має особа право на отримання додаткової виплати згідно з оновленими критеріями та процедурами. Виплата додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100000,00 грн обумовлена участю у бойових діях або заходах, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення / здійснення (пункт 1 Постанови № 168). З цієї позиції повнота судового розгляду передбачала б з'ясування (у сукупності): чи пов'язувалася виплата позивачеві як військовослужбовцю Держприкордонслужби додаткової винагороди у розмірі до 100000,00 грн з перебуванням на території Чернігівської області, а конкретно - на ділянці державного кордону з росією, відповідальність за охорону якої було покладено на Військову частину НОМЕР_1 , в якій проходить позивач військову службу, починаючи з 25 лютого 2022 року; що розуміється під територією «можливих бойових» дій й у чому відмінність цього «статусу» території від умовно «мирної» території України (в умовах збройної агресії росії) або від території, де ведуться (велися) бойові дії, в контексті перебування там підрозділів (загонів) прикордонної служби в умовах воєнного стану; які завдання (накази, розпорядження) виконував позивач як військовослужбовець у складі Військової частини НОМЕР_1 протягом спірного періоду, зокрема чи охоплюються (могли охоплюватися) вони (тобто їхній зміст) тими умовами (обставинами), які визначені у наказах Адміністрації Держприкордонслужби від 31 березня 2022 року № 164-АГ, від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ, від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ, за яких командування військової частини, де проходить службу військовослужбовець, мало б видати документи для нарахування додаткової винагороди у «збільшеному» розмірі; чи були випадки нарахування/виплати (за спірний період) додаткової винагороди у «збільшеному» розмірі іншим прикордонникам, які в той самий період, що й позивач, були у складі Військової частини НОМЕР_1 й несли військову службу на тій самій території (ділянці), що й він [позивач]; якщо так, то чим це було продиктовано.
01.09.2025 ухвалою суду справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачем подано відзив, у якому заперечував проти позовних вимог, зазначив, що всі належні позивачу виплати додаткової винагороди, відповідно до постанови КМУ №168 нараховані та виплачені.
Позивачем подано відповідь на відзив, у якій заперечував проти доводів позивача, викладених у відзиві.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.
Починаючи з 25.02.2022 позивач проходить службу в ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується витягом з наказу від 25.02.2022 № 101-ОС.
У період з 01.04.2022 по 31.12.2022 позивач, перебуваючи у підпорядкуванні ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), виконував службові обов'язки.
З інформації відповідача, у період з 01.04.2022 по 01.08.2022 позивачу нарахована додаткова винагорода у розмірі 30000,00 грн відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року. Також у травні 2022 року позивачу виплачена додаткова винагорода до 70000,00 грн за 4 дні лютого 2022 року (10000,00 грн) та за 31 день у березні 2022 року ( 70000,00 грн). Щодо іншого періоду, то у відповідача відсутні будь-які докази (документи, матеріали) щодо виконання позивачем безпосередніх бойових дій чи заходів з безпосередньої відсічі і стримуванні збройної агресії в період перебування безпосередньо в районах ведення бойових дій.
Вважаючи, що відповідачем у неповному обсязі проведені спірні виплати позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
У справі, що розглядається, позивач просить у спірний період виплатити йому збільшену додаткову грошову винагороду, передбачену пунктом 1 Постанови КМУ № 168, у розмірі до 100 000 гривень як військовослужбовцю Держприкордонслужби.
Згідно з частиною першою статті 6 та частиною першою статті 14 Закону України від 03.04.2003 № 661-IV «Про Державну прикордонну службу України» (далі Закон № 661-IV), Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, до особового складу якого входять військовослужбовці та працівники. За статтею 16 цього Закону, умови грошового забезпечення військовослужбовців визначаються законодавством.
Відповідно до статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) до грошового забезпечення військовослужбовців входять посадовий оклад, оклад за званням, щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення. Воно виплачується у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, і повинно покривати потреби ЗСУ та інших військових формувань. Порядок його виплат визначають Міністр оборони та керівники відповідних органів.
На виконання Указів Президента України про воєнний стан та загальну мобілізацію, Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин). У пункті 1 цієї постанови Уряд установив виплату додаткової винагороди на період дії воєнного стану військовослужбовцям. Тим із них, хто бере безпосередню участь у бойових діях або забезпечує заходи з національної безпеки та оборони, розмір винагороди збільшується до 100 000 гривень на місяць пропорційно часу участі.
Реалізація приписів постанови КМУ № 168 вимагала чіткого визначення порядку та умов виплати, а також переліку документів для підтвердження участі у бойових діях.
Впродовж спірного періоду, за який позивач просить виплатити підвищену додаткову винагороду діяли:
- наказ від 30.07.2022 № 392-/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168» (далі наказ № 392-АГ), уведений в дію з 01.08.2022;
- з 01.12.2022 прийнято наказ Адміністрації Держприкордонслужби від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ (далі наказ № 628-АГ);
- з 01.02.2023 Порядок та умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджений наказом МВС України від 26.01.2023 № 36.
Наказом № 392-АГ внесено зміни в перелік бойових дій і заходів (порівняно з попереднім наказом № 164-АГ), але перелік документів для підтвердження участі залишився незмінним.
У пункті 2 наказу № 392-АГ конкретизовано за здійснення яких заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів, військовослужбовцям, які проходять службу в органах Держприкордонслужби, додаткова винагорода збільшується до 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу їх безпосередньої участі:
(1) рух опору на окупованих територіях;
(2) знешкодження ДРГ та незаконних збройних формувань із безпосереднім контактом;
(3) виявлення та знищення повітряних цілей у зоні бойових дій;
(4) бойові польоти, вивід повітряних суден з-під удару;
(5) бойові дії кораблів, катерів, суден із вогневим ураженням противника;
(6) відбиття збройних нападів на об'єкти, їх звільнення у разі захоплення;
(7) участь у бойових діях на лінії зіткнення в складі штабів чи угруповань;
(8) забезпечення бойових підрозділів із вогневим контактом з противником.
Пунктом 4 наказу № 392-АГ визначено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах:
(1) бойового наказу (бойового розпорядження);
(2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад;
(3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.
Згідно з пунктом 5 наказу № 392-АГ для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (абзац перший пункту 5 наказу).
Відповідно до пункту 10 наказу № 392-АГ облік військовослужбовців, які беруть безпосередню участь в бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу та підготовку проєкту наказу про виплату додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 цього наказу, в органах Держприкордонслужби покладено на штаб органу, а у випадку відсутності штабу на підрозділ (посадову особу), який веде облік бойових дій.
Відповідно до пункту 11 наказу № 392-АГ склад органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України (абзац перший пункту 11 Наказу).
Згідно з пунктом 12 Наказу № 392-АГ виплата військовослужбовцям додаткової винагороди здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби на підставі наказів вищих начальників (командирів).
До наказу про виплату додаткової винагороди, виходячи з розміру до 100 тисяч гривень на місяць, в обов'язковому порядку додаються узагальнені дані, отримані з документів, передбачених пунктами 4-6 цього наказу.
З 01.12.2022 був уведений в дію наказ № 628-АГ, в якому було дещо змінено перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168, проте залишився незмінним перелік документів для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців, у тому числі відряджених, у таких бойових діях або заходах.
Для військовослужбовців Держприкордонслужби цей наказ (№ 36) чітко визначає види робіт і завдань, виконання яких є підставою для додаткових виплат: безпосередній вогневий контакт на лінії зіткнення, знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, охорона об'єктів під час вогневого ураження, участь у бойових операціях у складі перших ешелонів оборони чи наступу тощо. Саме ці завдання, підтверджені сукупністю відповідних документів, дають право прикордонникам на збільшену винагороду.
Суд зазначає, що для відповідача підставою для виплати додаткової винагороди відповідно до пункту 1 постанови № 168 є саме документальне підтвердження участі позивача як військовослужбовця у бойових діях (заходах) (правова позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 21.12.2023 у справі № 200/193/23, від 26.06.2024 у справі № 200/216/23, від 31.07.2024 у справі № 200/625/23, від 05.08.2024 у справі № 200/4100/23, від 28.08.2024 у справі № 200/1310/23, від 04.09.2024 у справі № 280/2228/23, від 30.09.2024 у справах № 200/232/23 та № 200/440/23 та багатьох інших).
Верховний Суд у постанові від 05.12.2024 у справі № 120/4135/23 наголосив, що безпосередня участь військовослужбовців у бойових діях або заходах не має тлумачитись надмірно вузько, а перелік завдань може охоплювати широкий спектр бойової діяльності як у районах ведення бойових дій, так і поза ними. За наказом № 164-АГ достатньо було одного документа (бойовий наказ, журнал бойових дій чи рапорт командира), тоді як накази № 392/0/81-22-АГ та № 628/0/81-22-АГ запроваджують додаткові або конкретизовані вимоги і до підтвердження «безпосередньої участі» (конкретизувавши критерії до певних видів бойових завдань) і до кількості, необхідних для підтвердження участі у бойових діях чи заходах, документів сукупність (альтернатива). Суд підкреслив, що за наявності формальних недоліків у документах, але при фактичному встановленні участі військовослужбовця у бойових діях, відмова у виплаті додаткової винагороди є необґрунтованою. Водночас необхідно керуватися оновленими критеріями, враховуючи вимоги нових наказів, і ретельно оцінювати кожен наданий доказ, аби визначити, чи дає він підстави для отримання додаткової виплати.
У постанові від 06.03.2025 у справі № 620/18189/23 Верховний Суд вказував про важливість дотримання саме того наказу, який діяв у відповідний період, та необхідність урахування воєнних реалій при оцінці завдань військовослужбовця.
У цій постанові Верховний Суд зауважив, що під час оцінки права на додаткову винагороду за певний період необхідно застосовувати положення того наказу, який був чинним у відповідний час (встановлення права позивача на виплату додаткової винагороди, потребує комплексної оцінки виконуваних ним завдань та аналізу наявних в матеріалах справи доказів у контексті приписів відповідного наказу, який регулював спірний період).
Окремо Верховний Суд підкреслив, що в умовах воєнного стану аналіз виконуваних військовослужбовцем завдань не можна проводити виключно на підставі Положення про відділ прикордонної служби, адже воно не враховує специфіку виконання таких завдань під час бойових дій. Якщо в мирний час певне завдання може виглядати як складова звичайної «оперативно-службової діяльності», то в контексті відсічі збройної агресії воно може означати безпосередню участь у бойових діях або заходах. Тому висновки про те, що виконання завдання «вогнева засідка» належить лише до службових обов'язків військовослужбовця і не дає права на збільшену винагороду, визнаються необґрунтованими, оскільки вони не враховують специфіку виконання таких завдань позивачем в умовах воєнного стану.
Таким чином, Верховний Суд у справі № 620/18189/23 дійшов висновку, що для об'єктивної перевірки права особи на додаткову винагороду треба детально з'ясувати, в який період і під дію якого наказу підпадало спірне завдання, чи входить воно за своїм змістом до переліку бойових (безпекових) заходів та чи підтверджене воно відповідними документами згідно з актуальними нормами (що діяли на той момент). Якщо відповіді на ці запитання є позитивними, відмова у виплаті не може ґрунтуватися лише на доводах про «звичайну службову діяльність» або через формальні прогалини в оформленні документів.
Повертаючись до спору, який виник у цій справі та даючи оцінку завданням, які виконував позивач у період дії воєнного стану, слід зазначити, що якщо в умовах повсякденної служби певні обов'язки можуть вважатися звичайною «оперативно-службовою діяльністю», - у період реальних бойових дій вони можуть набувати характеру безпосередньої участі у бойових діях або заходах, спрямованих на відсіч та стримування збройної агресії.
Слід урахувати, що у постанові від 06.08.2024 у справі № 360/290/23 Верховний Суд вказав, що згідно з пунктом 4 наказу № 392-/0/81-22-АГ, підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах здійснюється на підставі комплексу інформації, наявної у відповідних документах, а відповідно до пункту 3 наказу № 628/0/81-22-АГ перелік підтверджуючих документів допускає альтернативність і не зведений винятково до їхньої сукупності.
Верховний Суд постановою від 04.06.2025 направляючи цю справу № 620/2804/24 на новий розгляд до суду першої інстанції вказав, зокрема, що суди попередніх інстанцій:
- не з'ясували, чи пов'язувалася виплата позивачеві як військовослужбовцю Держприкордонслужби додаткової винагороди у розмірі до 100000,00 грн з перебуванням на території Чернігівської області, а конкретно - на ділянці державного кордону з росією, відповідальність за охорону якої було покладено на Військову частину НОМЕР_1 , в якій проходить позивач військову службу, починаючи з 25 лютого 2022 року;
- що розуміється під територією «можливих бойових» дій й у чому відмінність цього «статусу» території від умовно «мирної» території України (в умовах збройної агресії росії) або від території, де ведуться (велися) бойові дії, в контексті перебування там підрозділів (загонів) прикордонної служби в умовах воєнного стану; які завдання (накази, розпорядження) виконував позивач як військовослужбовець у складі Військової частини НОМЕР_1 протягом спірного періоду, зокрема чи охоплюються (могли охоплюватися) вони (тобто їхній зміст) тими умовами (обставинами), які визначені у наказах Адміністрації Держприкордонслужби від 31 березня 2022 року № 164-АГ, від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ, від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ, за яких командування військової частини, де проходить службу військовослужбовець, мало б видати документи для нарахування додаткової винагороди у «збільшеному» розмірі;
- чи були випадки нарахування/виплати (за спірний період) додаткової винагороди у «збільшеному» розмірі іншим прикордонникам, які в той самий період, що й позивач, були у складі Військової частини НОМЕР_1 й несли військову службу на тій самій території (ділянці), що й він [позивач]; якщо так, то чим це було продиктовано.
Тож, з'ясовуючи та перевіряючи такі обставини, суд зазначає таке.
Згідно зі ст. 1 Закону № 1932-ХІІ саме до повноважень Головнокомандувача Збройних Сил України належить визначення території України, на якій впродовж певного часу ведуться та/або можуть вестися воєнні (бойові) дії, території ведення воєнних (бойових) дій.
У період з 24.02.2022 по 03.04.2022 Чернігівська область входила до переліку районів ведення воєнних (бойових) дій за загальновідомою інформацією.
За змістом наказів Головнокомандувача Збройних Сил України «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» від 01 листопада 2022 року № 282, від 02 грудня 2022 року № 311 і від 02 січня 2023 року № 1 встановлено включення всієї території Чернігівської області до районів ведення воєнних (бойових) дій з 01 жовтня 2022 року до 31 грудня 2022 року включно.
Як було зазначено вище, впродовж спірного періоду, за який позивач нарахувати підвищену додаткову винагороду діяли: наказ № 392-АГ), уведений в дію з 01.08.2022; з 01.12.2022 наказ № 628-АГ).
Як вже встановив суд позивач у спірний період проходив службу у відповідача.
Також судом встановлено, що рапорти про прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії щодо позивача за спірний період від керівника підрозділу охорони державного кордону не надходили.
Зміст наданих суду документів свідчить, що позивач в окреслений вище період виконував службові обов'язки (здійснювання заходів щодо прикриття та оборони державного кордону), проте, виконання цих обов'язків не відбувалось у період реальних бойових дій, що свідчить про те, що позивачем не виконувались заходи з відсічі збройній агресії рф, оскільки ним безпосередньої участі не приймалось, зокрема, щодо: (1) рух опору на окупованих територіях; (2) знешкодження ДРГ та незаконних збройних формувань із безпосереднім контактом; (3) виявлення та знищення повітряних цілей у зоні бойових дій; (4) бойові польоти, вивід повітряних суден з-під удару; (5) бойові дії кораблів, катерів, суден із вогневим ураженням противника; (6) відбиття збройних нападів на об'єкти, їх звільнення у разі захоплення; (7) участь у бойових діях на лінії зіткнення в складі штабів чи угруповань; (8) забезпечення бойових підрозділів із вогневим контактом з противником, з чим зумовлюється право на додаткову винагороду у збільшеному до 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі відповідно до наказів Адміністрації Держприкордонслужби України № 392- АГ та № 628-АГ.
Відтак, у суду відсутні будь-які належні, допустимі та достовірні докази щодо безпосереднього залучення позивача у спірному періоді до участі у бойових діях чи заходах з безпосередньої відсічі і стримуванні збройної агресії в період перебування безпосередньо в районах ведення бойових дій за спірний період, і як наслідок, наявності у нього права для нарахування та виплати додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою № 168, у розмірі 100000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за спірний період.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити повністю.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, № 303-A, пункт 29).
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_3
Повний текст рішення виготовлено 05 грудня 2025 року.
Суддя І.І. Соломко