08 грудня 2025 року Справа № 580/5541/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю та визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити дії,
21.11.2025 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшла заява представника ОСОБА_1 , в якій просить:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25.07.2025 у справі №580/5541/25 в частині надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.9 ч.1 ст.23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
направити Міністерству оборони України окрему ухвалу для вчинення дій з виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25.07.2025 у справі № 580/5541/25;
зобов'язати Міністерство оборони України повідомити Черкаський окружний адміністративний суд про результати вжитих заходів протягом одного місяця після надходження даної ухвали;
встановити ІНФОРМАЦІЯ_2 місячний строк для подання до суду звіту про виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25.07.2025 у справі №580/5541/25;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 протягом одного місяця з моменту отримання копії даної ухвали подати до суду звіт про виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25.07.2025 у справі №580/5541/25.
Заява мотивована тим, що відповідач не виконує рішення суду, що набрало законної сили.
Оцінивши заявлені доводи, дослідивши докази, суд встановив таке.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 25.07.2025 у справі №580/5541/25 визнано протиправним та скасовано рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оформлене протоколом від 28.04.2025 №203, про відмову ОСОБА_1 в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.9 ч.1 ст.23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) прийняти рішення про надання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.9 ч.1 ст.23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Рішення суду набрало законної сили 26.08.2025.
Суд врахував, що контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах передбачений статтею 3811 КАС України.
Так, вказаною нормою визначено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-3823 і 383 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Згідно з ч.ч.1, 2, 3 ст.3821 КАС України суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
У відповідності до ч.ч.5, 6 ст.3821 КАС України ухвалу суду про відмову у задоволенні заяви може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали є остаточною і оскарженню не підлягає.
Ухвала суду про задоволення заяви та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є остаточною і оскарженню не підлягає. Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 382-3 цього Кодексу.
Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку про те, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання свої зобов'язань у межах відповідної справи.
Тобто, зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком.
Аналогічна правова позиція підтверджується практикою Верховного Суду, що викладена у додатковій постанові у справі №235/7638/16-а від 31.07.2018 та ухвалах від 10.12.2018 в справі №807/2358/15, від 17.10.2019 у справі №826/12592/14.
Крім того, правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами статті 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.
Застосування судом до суб'єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Суд зазначає, що чинне законодавство, зокрема, положення ст.382-1 КАС України, не встановлюють, з яких підстав на суб'єкта владних повноважень може бути покладено обов'язок щодо подачі звіту про виконання судового рішення.
У той же час, за змістом норм статті 129-1 Конституції України, статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» щодо обов'язковості судового рішення такою підставою є обставини, які ставлять під сумнів виконання суб'єктом владних повноважень судового рішення.
Як установлено судом, на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25.07.2025 у справі №580/5541/25 відповідач протоколом від 02.10.2025 відмовив позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу.
Натомість, передумовою подання цієї заяви про встановлення судового контролю є незгода позивача із результатом прийнятого Комісією рішення на виконання рішення суду.
Оскільки позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення в порядку ст.382 КАС України, а спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення, вказане свідчить про наявність підстав для звернення позивача до суду із заявою про визнання протиправними дій або рішень суб'єкта владних повноважень.
Відтак, якщо заявник вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він має звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, що також передбачає судовий контроль за виконанням судового рішення або в порядку примусового виконання рішення відповідно до Закону України “Про виконавче провадження», відповідно до якого контроль за виконанням судового рішення здійснюється державним виконавцем шляхом вчинення дій примусового характеру, зокрема, шляхом накладення на боржника штрафу за невиконання судового рішення та направленням подання про порушення кримінальної справи за його невиконання.
Зважаючи, що на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25.07.2025 у справі №580/5541/25 відповідачем прийняте рішення про відмову у наданні відстрочки, а доводи заяви позивача стосуються результату прийнятого Комісією рішення на виконання рішення суду, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю у порядку ст.ст.3811, 382 та 3821 КАС України.
Щодо визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень у порядку ст.383 КАС України. суд зазначає таке.
Відповідно до ч.1 ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Таким чином, правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований в тому числі і приписами статті 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує законні права та інтереси позивача. Застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів статей 383 КАС України можливе лише у разі встановлення факту протиправного невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.
На підставі ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно зі ст.14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело прав.
Положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Отже, для цілей статті 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.
Конституційний Суд України у абз.3 резолютивної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012 вказав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Як установлено судом, на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25.07.2025 у справі №580/5541/25 відповідач протоколом від 02.10.2025 відмовив позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу з підстав ненадання позивачем документів, передбачених Порядком №560.
Також вказано, що довідка ЛКК про потребу в постійному догляді не за формою, затвердженою МОЗ. Висновок ЛКК дійсний до 13.06.2025. Акт про здійснення догляду від 24.06.2024.
З цього приводу суд зазначає, що вказаним обставинам суд надавав оцінку під час вирішення спору.
Так, у рішення суду від 25.07.2025 у справі №580/5541/25 зазначено, що згідно з актом про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) від 24.06.2024 №04-27/х-348, складеним комісією Леськівської сільської ради у складі 6 осіб, встановлено, що позивач з матір'ю проживають разом. ОСОБА_1 дійсно фактично здійснює постійний догляд за матір'ю. Висновок: “Факт здійснення постійного догляду підтверджений».
Вказаний акт за формою та змістом відповідає Додатку 8 до Порядку №560.
Зважаючи, що диспозиція норми п.9 ч.1 ст.23 Закону №3543-ХІІ передбачає наявність права на відстрочку від призову зайнятість постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю, а вищевказаний акт від 24.06.2024 №04-27/х-348 підтверджує наявність вказаних обставин постійного догляду позивача за матір'ю, суд у вказаному рішення дійшов висновку, що це є підставою для надання позивачу відстрочки від призову на військову служу під час мобілізації на підставі наведеної норми.
Стосовно доводів спірного рішення про невідповідність висновку ЛКК формі, затвердженій МОЗ, суд у рішенні зазначив, що наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 №407 затверджено форму первинної облікової документації №080-4/о “Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» та інструкцію щодо її заповнення (далі - Інструкція №407).
Згідно з п.п.4, 7, 8 Інструкції №407 висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року №859.
Висновок призначений для надання до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчих органів міської, міста обласного значення, районної в місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, або до структурного підрозділу, що визначений договором про співробітництво територіальних громад для вирішення питання призначення особі соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.
Отже, затверджена МОЗ форма первинної облікової документації №080-4/о “Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» призначена виключно для подання з метою призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.
Водночас, Додаток 5 до Порядку №560 передбачає альтернативні шляхи підтвердження здійснення особою догляду, а саме надання: документу про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акту про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).
Як установлено судом, позивач підтвердив факт догляду за матір'ю, передбаченим Порядком №560 шляхом, а саме звернення за встановленням факту здійснення постійного догляду із заявою до органу місцевого самоврядування, за результатом чого відповідною комісією складено акт від 24.06.2024 №04-27/х-348 за формою, передбаченою Додатком 8 до Порядку №560.
Тому, на переконання суду, доводи спірного рішення про невідповідність висновку ЛКК формі, затвердженій МОЗ, є необґрунтованими.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення Комісії з питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оформлене протоколом від 02.10.2025 №290, яким відмовлено позивачу у наданні відстрочки є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно з ч.6 ст.383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Ч.1 ст.249 КАС України визначено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Відповідно до ч.5 ст.249 КАС України з метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.
Тому суд вирішив направити відповідачу окрему ухвалу для вчинення дій з виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25.07.2025 у справі №580/5541/25.
Клопотання направити окрему ухвалу Міністерству Оборони України суд вважає необґрунтованим, оскільки повноваження надавати відстрочки покладені на відповідні Комісії, утворені при районних/міських ТЦК.
Керуючись ст.ст.132-142, 252, 241-246, 255, 295, 3811,382 та 3821, 383 КАС України, суд
1. Задовольнити частково заяву представника ОСОБА_1 від 20.11.2025 (вх. від 21.11.2025 №58013/25) у порядку ст.ст.382-382-1, 383 КАС України.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оформлене протоколом від 02.10.2025 №290, про відмову ОСОБА_1 в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.9 ч.1 ст.23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Направити ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) окрему ухвалу для вчинення дій з виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25.07.2025 у справі №580/5541/25.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомити Черкаський окружний адміністративний суд про результати вжитих заходів протягом одного місяця після надходження цієї ухвали.
У задоволенні іншої частини заяви відмовити.
2. Копію ухвали направити учасникам справи.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Олексій РІДЗЕЛЬ