Справа № 560/10107/25
іменем України
08 грудня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Матущака В.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить:
1. Визнати протиправною відмову штабу ІНФОРМАЦІЯ_1 викладену у листі-відмові №9045/160 від 15.05.2025 щодо не звільнення ОСОБА_1 на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок i військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за батьком з числа осіб з інвалідністю ІІ групи.
2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не звільнення ОСОБА_1 на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок i військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за батьком з числа осіб з інвалідністю ІІ групи.
3. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок i військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за батьком з числа осіб з інвалідністю ІІ групи.
4. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок i військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за батьком з числа осіб з інвалідністю ІІ групи.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при проходженні військової служби у позивача виникли підстави для звільнення з такої служби, а саме - необхідність здійснення постійного нагляду за батьком, який є особою з інвалідністю ІІ групи. Позивач зазначає, що звертався до Військової частини НОМЕР_2 з рапортом та відповідними підтверджуючими документами про звільнення його з військової служби. Проте, отримав відмову у зв'язку з відсутністю у довідці МСЕК ОСОБА_2 інформації про потребу у постійному сторонньому догляді, наявності дружини - ОСОБА_3 (яка є інвалідом 3 групи), яка незважаючи на наявність інвалідності та необхідності оперативного втручання, на думку відповідача, може здійснювати постійний догляд за своїм чоловіком, а також вказано посилання на постанову КМУ №1338 від 15.11.2024, яка регулює порядок встановлення груп інвалідності та визначення обсягу необхідності особи у сторонньому догляді, незважаючи на те, що інвалідність ОСОБА_2 була встановлена 18.02.2014. Позивач вважає дії відповідача щодо відмови у звільненні з військової служби на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок i військову службу" неправомірними та такими, що порушують його законні права та інтереси. Просить позов задовольнити.
На адресу суду надійшов відзив на адміністративний позов від Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому представник зазначає, що до подання на звільнення з військової служби солдата ОСОБА_1 не додано документів, які б підтверджували підставу для його звільнення з військової служби за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 та пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", зокрема потребу здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, у зв'язку з чим підстав для його звільнення з військової служби не вбачається. З огляду на викладене, військова частина НОМЕР_1 вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Військова частина НОМЕР_2 також скористалася правом подання відзиву на позовну заяву, в якому зазначено, що оскільки позивач до рапорту про звільнення з військової служби на підставі п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-ХІІ не долучив висновок медико-соціальної експертної комісії, який би підтверджував необхідність здійснення постійного догляду за своїм батьком, то це свідчить про відсутність підстав для звільнення солдата ОСОБА_1 з військової служби.Просить відмовити у задоволенні позову.
ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою від 16.06.2025 суд відкрив провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Суд встановив, що згідно відмітки у військовому квитку серії НОМЕР_3 на підставі наказу №27 від 25.01.2025 солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 .
У квітні 2025 ОСОБА_1 , тележник дорожнього взводу дорожньо-будівельної роти військової частини НОМЕР_2 звернувся з рапортом до командира військової частини НОМЕР_2 про звільнення з військової служби на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок i військову службу" у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за батьком, який є особою з інвалідністю ІІ групи.
До вказаного рапорта були додані нотаріально завірені копії документів, що підтверджують наявність підстави для звільнення, а саме: копія паспорта ОСОБА_1 ; копія картки платника податків ОСОБА_1 ; копія паспорта ОСОБА_2 ; копія картки платника податків ОСОБА_2 ; копія паспорта та РНОКПП ОСОБА_3 ; копія свідоцтва про шлюб; копія паспорта та РНОКПП ОСОБА_4 ; копія довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією Серія АВ №0322054 від 19.02.2014; копія висновку про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують надання соціальної послуги з догляду на професійній основі від 11.03.2025 №139; копія пенсійного посвідчення ОСОБА_2 ; копія свідоцтва про народження ОСОБА_5 ; копія свідоцтва про народження ОСОБА_4 ; довідка про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб; копі військового квитка ОСОБА_4 ; копія довідки МСЕК серії 12ААВ №538401 від 25.11.2021 року ОСОБА_3 , копія довідки форми А5 ОСОБА_4 про проходження військової служби; копія посвідчення учасника бойових дій ОСОБА_4 .
Листом №9045/160 від 15.05.2025 ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні рапорта про звільнення з військової служби у зв'язку з відсутністю у довідці МСЕК ОСОБА_2 інформацію про потребу у постійному сторонньому догляді, наявності дружини - ОСОБА_3 (яка є інвалідом 3 групи), яка може здійснювати постійний догляд за своїм чоловіком.
Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
ІV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992№ 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 6 статті 2 Закону № 2232-XII передбачено наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про Загальну мобілізацію" оголошено загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.
На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Як зазначалось вище, позивач перебуває на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_2 на посаді тележник дорожнього взводу дорожньо-будівельної роти військової частини НОМЕР_2 .
У той же час, як вбачається з матеріалів справи, позивач висловив своє бажання не продовжувати проходження військової служби та подав рапорт про звільнення у запас на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4статті 26 Закону №2232-ХІ, у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за хворим батьком.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.
Так, відповідно до підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації звільняються з військової служби під час воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема: у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Отже, системний аналіз вищевказаної норми пп. «г» п. 2 ч. 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ дає підстави для висновку, що під час воєнного стану військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються за сімейними обставинами, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу, у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду, зокрема, за хворим батьком, що підтверджується відповідним медичним висновком МСЕК або ЛКК закладу охорони здоров'я. При цьому вказана норма не ставить звільнення з військової служби у залежність від обов'язкового перебування військовослужбовця на обліку в управлінні соціального захисту для здійснення не на професійній основі догляду за особою, яка потребує постійного догляду.
Суд встановив, що Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі форми №080-4/о №139 від 11.03.2025, виданого КП «Хмельницький міський центр первинної медико-санітарної допомоги Хмельницької міської ради», засвідчений, зокрема, печаткою ЛКК, містить висновок про те, що ОСОБА_2 , потребує догляду вдома та отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
Такий правовий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2024 у справі №120/1909/23 за подібних обставин справи, суті спору і правового регулювання. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.06.2024 у справі №520/21316/23.
Щодо відсутності інших осіб першого чи другого ступеню спорідненості, які можуть здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 .
До рапорту про звільнення було надано акт обстеження сімейного стану військовослужбовця ОСОБА_1 №3400 від 08.04.2025, затверджений начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якому вказано, що у громадянина ОСОБА_2 відсутні інші члени сім'ї, які здійснюють або можуть здійснювати за ним догляд.
Відповідно до довідки МСЕК серії 12 ААВ №538401 від 25.11.2021 ОСОБА_3 , яка є дружиною ОСОБА_2 , є особою з інвалідністю 3 групи.
Також, відповідно до довідки №36 від 24.03.2025 ОСОБА_3 має розрив меніска правого колінного суглобу, розрив пальців правої китиці та рекомендовано оперативне втручання, що унеможливлює здійснення догляду ОСОБА_3 за своїм чоловіком.
Також, у ОСОБА_2 є ще один син, однак, він, також, перебуває на службі у Збройних Силах України та не може здійснювати догляд за своїм батьком.
Відповідно до частини 7 статті 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до абзацу 2 пункту 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення) право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Згідно з пунктом 233 Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Пунктом 14 Закону України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" визначено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
За приписами пп.2 п. 225 Положення, звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється:
під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу":
у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Згідно із абзацом 2 пункту 14.10 розділу XIV Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України 10.04.2009 №170 (далі - Інструкція №170) звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Додатком 19 Інструкції №170 передбачено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби. Зокрема відповідно до п.5 Додатку при поданні до звільнення з військової служби за підставами: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 №413 та визначено підпунктом г пункту 1 частини 4, підпунктом ґ пункту 2 частини 5, підпунктом г пункту 2 частини 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", подаються: копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).
Суд враховує, що позивачем дотримано законодавчо визначену процедуру подання рапорту та доданих до нього документів. Крім того, на виконання пп. «г» п. 2 ч. 4статті 26 Закону №2232-ХІІ позивачем підтверджено наявність поважних сімейних обставин відповідним медичним висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Суд зазначає, що безпідставними є доводи відповідачів про те, що, окрім позивача, постійний догляд за батьком ОСОБА_2 можуть здійснювати інші члени його сім'ї, зокрема, мати позивача - ОСОБА_3 , позаяк законом встановлено саме право військовослужбовців, які не висловили бажання продовжувати військову службу, на звільнення з такої служби за наявності визначених обставин та певних умов (пп. «г» п. 2 ч. 4статті 26 Закону №2232-ХІІ). Необхідність здійснення постійного догляду за хворою матір'ю є самостійною підставою для звільнення з військової служби за сімейними обставинами, незалежно від того чи має військовослужбовець інших родичів. До того ж, факт реєстрації місця проживання за однією адресою не може свідчити про сумісне проживання зареєстрованих осіб та безумовну можливість забезпечення постійного догляду.
Відповідно до частин 1, 2статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частинами 1-3 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підсумовуючи вищенаведене, суд вважає, що відповідачі допустили протиправну бездіяльність щодо не звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок i військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за батьком з числа осіб з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується відповідним медичним висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Суд доходить висновку, що належним та ефективним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідачів прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби у запас за сімейними обставинами на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відтак, позовні вимоги належить задовольнити частково.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати розподілу не підлягають.
Разом з тим, суд встановив, що в адміністративному позові, позивач зазначає, що докази по розмір витрат на правову допомогу у зв'язку з розглядом справи будуть подані до суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами 1 - 4 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Отже, для вирішення питання про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу позивач скористався своїм правом, визначеним частиною 7 статті 139 КАС України, подавши відповідну заяву, у якій просить відкласти вирішення питання про стягнення витрат на оплату правничої допомоги, оскільки надати усі докази понесених витрат буде можливим лише після вирішення справи по суті.
Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне встановити позивачу строк для надання доказів розміру судових витрат на професійну правничу допомогу - 5 днів з дня ухвалення рішення по справі.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_2 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо звільнення ОСОБА_1 на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок i військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за батьком з числа осіб з інвалідністю ІІ групи.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та Військову частину НОМЕР_2 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок i військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за батьком з числа осіб з інвалідністю ІІ групи.
У решті позовних вимог відмовити.
Встановити позивачу строк для надання доказів розміру судових витрат на професійну правничу допомогу - 5 днів з дня ухвалення рішення по справі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 08 грудня 2025 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 )
Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_5 ) Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_6 )
Головуючий суддя В.В. Матущак