Справа № 560/15768/25
іменем України
08 грудня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Тарновецького І.І. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОБУТ ПОСТАЧ» до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови,
Позивач звернувся до суду з позовом до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач безпідставно визначив митну вартість імпортованого товару не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав.
Ухвалою від 15.09.2025 суд відкрив провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначив за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Зазначає, що митний орган діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Митним кодексом України та іншим законодавством України. Зазначає, що під час митного оформлення у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо правильності визначення митної вартості товару. Декларанту було запропоновано надати додаткові документи, які б усунули виявлені сумніви та розбіжності, однак такі надані не були. З огляду на це, прийняте рішення щодо коригування митної вартості товарів та картку відмови відповідач вважає обґрунтованими.
У відзиві на позов відповідач просить розглянути справу в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін з метою з'ясування всіх обставин справи.
Вирішуючи зазначене клопотання, суд враховує, що частиною шостою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Враховуючи те, що ця справа є незначної складності, характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання, тому у задоволенні клопотання необхідно відмовити.
Позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначив про безпідставність вказаних відповідачем у відзиві на позов тверджень.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОБУТ ПОСТАЧ» зареєстроване 18.04.2025, основним видом економічної діяльності є неспеціалізована оптова торгівля, зокрема торгівля товарами господарського призначення.
30.04.2025 між позивачем (покупець) та компанією «NINGBO AMA INDUSTRY TRADE CO., LTD» (продавець) укладено контракт №30/04/25-1.
У відповідності до п. 1.1. Контракту «Постачальник зобов'язується поставити у власність Покупця Товар, а Покупець - прийняти у власність та оплатити Товар на умовах згідно «Підтвердження товару» (SALESCONFORMATION)».
Ціна за Товар поставлена в іноземній валюті - Долар США «US dollar» і розуміється на умовах поставки, що зазначається в Інвойсах на кожну партію Товару (п. 2.1. Контракту).
Оплата по цьому контракту здійснюється Покупцем згідно умов визначених в інвойсі (п. 4.1. Контракту)
На виконання Контракту здійснено поставку Товару згідно інвойсу №2523 від 22.05.2025, загальна сума інвойсу складає 5 621,80 доларів США.
Відповідно до умов інвойсу №2523 від 22.05.2025 оплата за товар здійснюється протягом 180 днів з дати виставлення рахунку, поставка здійснювалась на умовах «Інкотермс» 2020 - EXW Ningbo (Китай).
Доставка товару здійснено за рахунок Покупця, згідно договору про транспортно-експедиторське обслуговування №05/05 від 05.05.2025 укладеним з ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ».
22.07.2025 з метою митного оформлення поставленого товару, позивачем складено та подано до Хмельницької митниці електронну митну декларацію типу ІМ40ДЕ №25UA400040017277U9.
Митна вартість товару визначена за ціною Контракту (основним методом) в розмірі 438 784,30 грн. До складових митної вартості включено ціну товару - 235 100,30 грн. (5 621,80 доларів США (графа 22 МД №25UA400040017277U9 * 41,8194 грн./1 долар США), також, відповідно до вимог МК України до митної вартості товару включено вартість послуг з транспортування товару, які здійснюються до митної території України в розмірі 203 684 грн.
На підтвердження заявлених відомостей про митну вартість до митної декларації №25UA400040017277U9 позивачем додано (графа 44 Декларації):
- Контракт купівлі-продажу №30/04/25-1 від 30.04.2025;
- Інвойс (Invoice) №2523 від 22.05.2025;
- Пакувальний лист від 22.05.2025;
- Декларація про походження товару №2523 від 22.05.2025;
- Договір про транспортно-експедиторське обслуговування №05/05 від 05.05.2025;
- Протокол узгодження розбіжностей від 05.05.2025;
- Заявка №8 від 18.07.2025;
- Довідка про транспортні витрати №469880 від 18.07.2025;
- Автотранспортна накладна (CMR) №469882 від 18.07.2025;
- Коносамент HYSF2025051395 від 15.05.2025;
- Довіреність б/н від 01.05.2025.
За результатами перевірки поданої митної декларації відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 22.07.2025 №UA400000/2025/000152/2 та оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22.07.2025 №UA400040/2025/000410.
Мотивуючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів відповідач зазначив, що наявні розбіжності, що впливають на правильність визначення митної вартості товарів в частині включення складових митної вартості, зокрема:
- заявлений рівень митної вартості товару не відповідає мінімальному рівню за яким здійснювалось митне оформлення подібних товарів на інших митницях Держмитслужби;
- до митного оформлення не надано «підтвердження товару», замовлення, проформу-інвойс, копію митної декларації країни відправлення, передбачені пунктами 1.1, 1.2, 1.4, 3.2 зовнішньоекономічного контракту, рахунок на перевезення, банківські платіжні документи щодо фрахту;
- вартість транспортування з Польщі в довідці про транспортні витрати нижча, ніж в заявці на перевезення;
- заявка на перевезення датована пізніше ніж коносамент.
- подані до митного оформлення документи не містять усіх, визначних частиною 10 статті 58 МКУ, числових значень складових митної вартості, а саме належним чином підтвердженої вартості транспортування, навантаження в Китаї та транспортування по території Китаю.
При винесенні рішення про коригування митної вартості товару №UA400000/2025/000152/2 від 22.07.2025, відповідач зазначив, що джерелом числового значення митної вартості товару є МД від 02.09.2024 №24UA500080010144U9 (4,67 дол.США/кг) («Нетканий матеріал спанлейс, щільність 45 г/м2, вага 5144,50кг. Країна виробництва: CN Виробник: HANGZHOU INHOME NONWOVEN CO.,L TD), що імпортувався на умовах поставки FOB Китай.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Отже, усі без виключення суб'єкти права на території України зобов'язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб'єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов'язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно зі статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Частинами 1-2 статті 53 Митного кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Зокрема, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
В силу вимог частини 5 статті 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
В свою чергу, відповідно до частини 1 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно з частиною 2 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Частиною 1 статті 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
При цьому, частини 1 статті 57 Митного кодексу України закріплено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
В силу вимог частин 2-3 статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією.
Таким чином, до виключних повноважень митного органу належить здійснення контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, яке полягає у перевірці числового значення та методу визначення заявленої митної вартості.
Разом з тим, з урахуванням положень частини 3 статті 318 Митного кодексу України, яка встановлює, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, реалізація зазначених повноважень повинна відбуватись із обмеженим втручанням у процедуру самостійного визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, котрому повинна передувати наявність в митного органу обґрунтованих сумнiвiв у правильності визначення заявленої митної вартості товарів.
Відповідно до частини 4 статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Згідно з частиною 5 цієї статті, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Частиною 10 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1) витрати, понесені покупцем:
а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;
б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;
в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;
б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;
в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);
г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
7) витрати на страхування цих товарів.
Частиною 11 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.
Частиною 9 статті 58 Митного кодексу України визначено, що розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
В силу вимог частини 2 статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
А відповідно до частини 3 цієї статті, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу
З аналізу вищенаведених норм права вбачається, що обов'язок доведення митної вартості товару лежить на імпортерові. Але, при цьому, митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто, імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнiвiв у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому, в розумінні вищенаведених статей, сумніви митниці є обґрунтованими тоді, коли:
- надані декларантом документи містять розбіжності,
- або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари,
- або наявні ознаки підробки.
Відповідно, наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи мають підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Частиною 4 статті 54 Митного кодексу України передбачено обов'язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.
Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:
- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);
- невірно проведений розрахунок митної вартості;
- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;
- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Здійснюючи оцінку аргументів сторін та досліджених письмових доказів щодо правомірності рішень про коригування митної вартості товарів в частині обґрунтування сумніву в заявленій декларантом митній вартості, суд виходить з наступного.
Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач визначив митну вартість товарів за ціною договору, яка зазначена в інвойсі №2523 від 22.05.2025, до складових митної вартості включено ціну товару 235 100,30 грн. (5 621,80 доларів США (графа 22 МД №25UA400040017277U9 * 41,8194 грн./1 долар США), також, відповідно до вимог МК України до митної вартості товару включено вартість послуг з транспортування товару, які здійснюються до митної території України в розмірі 203684 грн.
На підтвердження заявленої митної вартості товару позивач надав митному органу разом з митною декларацією документи, визначені частиною 2 статті 53 Митного Кодексу України, а саме: контракт купівлі-продажу №30/04/25-1 від 30.04.2025; інвойс №2523 від 22.05.2025; пакувальний лист від 22.05.2025; декларацію про походження товару №2523 від 22.05.2025; договір про транспортно-експедиторське обслуговування №05/05 від 05.05.2025; протокол узгодження розбіжностей від 05.05.2025; заявка №8 від 18.07.2025; довідка про транспортні витрати №469880 від 18.07.2025; автотранспортна накладна (CMR) №469882 від 18.07.2025; коносамент HYSF2025051395 від 15.05.2025.
Аналізуючи наведені вище документи, суд приходить до висновку про те, що позивач до митного оформлення надав усі обов'язкові документи на підтвердження митної вартості товару, що передбачені частиною 2 статті 53 Митного Кодексу України, які дають змогу визначити вартість товару за ціною договору.
Натомість в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач зазначив, що подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2 та 3 статті 53 Митного Кодексу України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, а також що митним органом встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.
Надаючи правову оцінку аргументам відповідача у цій частині, суд виходить з наступного.
Стосовно посилань відповідача на те, що заявлений рівень митної вартості товару не відповідає мінімальному рівню, за яким здійснювалось митне оформлення подібних товарів на інших митницях Держмитслужби, то такі, на думку суду, є безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне.
В рішенні про коригування митної вартості товарів відсутні порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як резервний метод, та відсутні пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Згідно із п. 2.1. Наказу Міністерства фінансів України 24.05.2012 № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Натомість, у рішенні про коригування митної вартості жодних пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, комерційних умов тощо, а також докладної інформації та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні не зазначено.
Отже, в рішенні про коригування митної вартості товарів відсутні порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як резервний метод. Не дано пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов. Не вказані причини, з яких не був застосований основний метод визначення митної вартості, та чотири другорядні методи і чому обраний саме резервний метод визначення митної вартості.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 26.02.2019 у справі №808/454/18 та від 19.06.2018 у справі №826/6346/16.
Верховний Суд наголошував у своїх правових висновках, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Верховний Суд зауважував, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено.
Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанова від 25 лютого 2020 року справа №260/718/19; 27 квітня 2020 року справа №140/804/19).
Стосовно посилань відповідача на те, що до митного оформлення не надано "підтвердження товару" замовлення, проформу-інвойс, копію митної декларації країни відправлення, передбачені пунктами 1.1, 1.2, 1.4, 3.2 зовнішньоекономічного контракту, рахунок на перевезення, банківські платіжні документи щодо фрахту, то такі, на думку суду, є безпідставними та необґрунтованими.
Частина 2 статті 53 Митного Кодексу України містить перелік документів, які підтверджують митну вартість товару.
Частиною 3 статті 53 Митного Кодексу України, визначено перелік додаткових документів, які надаються у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
З системного аналізу частини 3 статті 53 Митного кодексу України судом встановлено, що пакувальний лист, заявка-замовлення, проформа інвойс, копія експортної декларації не є основними документами, що підтверджують митну вартість товарів.
Згідно з частиною 5 статті 53 Митного Кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Наявність підстав для витребування митним органом додаткових документів для підтвердження митної вартості товару не може обумовлюватись лише формальними обставинами, які цей орган підводить під сумнівність митної вартості та лише за наявності підстав, визначених чинним законодавством, митний орган повинен витребовувати, а позивач - надавати лише ті докази, які можуть підтвердити або спростувати сумніви митниці.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові по справі № 540/1918/20 від 22 липня 2021 року, постанові по справі №809/1884/16 від 20.02.2018.
Заявка-замовлення та копія експортної декларації у розумінні ст. 53 МК України не є основними документами, що підтверджують митну вартість товарів.
Проформа-інвойс за своєю правовою природою є попереднім рахунком, що виписується як пропозиція (оферта), або як рахунок на передоплату в рамках зовнішньоекономічної операції, що передбачає попередні платежі.
Відмінність проформи інвойсу від інвойсу тільки в тому, що деякі дані, наприклад кількість одиниць може змінюватися в процесі узгодження замовлення.
Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, зокрема, рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу).
Тобто, законодавцем альтернативно визначено документи, які мають бути подані декларантом до митного оформлення в залежності від умов проведення оплати.
Суд зазначає, що відмінності у назві «проформа-інвойс» та «інвойс» не змінюють суті документа. До того ж, така відмінність жодним чином не впливає на числові значення митної вартості, перевіряти які уповноважений митний орган.
Митна декларація країни відправлення у відповідності з п. 7 ч. 3 ст. 53 МКУ є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, у випадку якщо в документах визначених ч. 2 ст. 53 МКУ містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Судом встановлено, що позивачем до митного оформлення надані всі основні документи визначені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, вказані документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про митну вартість товарів, й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Стосовно посилань відповідача на те, що вартість транспортування з Польщі в довідці про транспортні витрати нижча, ніж в заявці на перевезення, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що згідно довідки про транспортні витрати №469880 від 18.07.2025 вартість транспортування товару за маршрутом Ningbo, China - п/п Ягодин, Україна становить 203 684,00 грн.
Пунктом 4.3. Договору про транспортно-експедиторське обслуговування №05/05 від 05.05.2025 визначено, що виконані послуги оформлюються Актом виконаних робіт (наданих послуг) та рахунком Експедитора. Остаточна вартість послуг вказується в рахунку-фактурі та/або в Акті виконаних робіт (наданих послуг) Експедитора на кожне ТЕО. Оплата здійснюється Клієнтом на підставі рахунку Експедитора у повному обсязі.
Заявка на транспортне перевезення у розумінні ст. 9 Закону Уураїни «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість перевезення товару, такими документами можуть бути акти приймання виконаних робіт (послуг), рахунки-фактури (інвойс), бухгалтерські довідки, тощо.
В матеріалах справи наявний акт наданих послуг №ЛШ00-009036 від 25.07.2025 та платіжна інструкція №2п169-25 від 25.07.2025.
В ході розгляду справи судом встановлено, що довідка про транспортні витрати №469880 від 18.07.2025, акт наданих послуг №ЛШ00-009036 від 25.07.2025 та платіжна інструкція №2п169-25 від 25.07.2025 містять аналогічні числові показники вартості транспортування.
Суд зауважує, що Митним кодексом України не визначено конкретно вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказано, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому інвойс, довідка про транспортно-експедиційні витрати, платіжні доручення та свіфт-платежі є допустимими доказами на підтвердження розміру витрат на перевезення товарів.
Суд вважає, що надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку і зрозумілу інформацію про складові митної вартості, й не дають підстав для сумніву щодо їх повноти та правильності визначення.
Стосовно посилань відповідача на те, подані до митного оформлення документи не містять усіх, визначних частиною 10 статті 58 МКУ, числових значень складових митної вартості, а саме належним чином підтвердженої вартості транспортування, навантаження в Китаї та транспортування по території Китаю, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що при визначенні митної вартості товару у розмірі - 438784,30 позивачем включено наступні складові:
- вартість товару - 235 100,30 грн.;
- транспортування до митного кордону України у розмірі - 203 684,00 грн., де вказана сума включає в себе: міжнародне морське перевезення за маршрутом Ningbo, China - Gdansk Poland вартість якого становить: 131 664,00 грн.; транспортно-експедиторське обслуговування за межами державного кордону України вартістю - 21 800,00 грн.; міжнародне автоперевезення за межами державного кордону України до п/п Ягодин вартістю - 50 220,00 грн.
У вартість транспортування входять вантажно-розвантажувальні роботи. Страхування вантажу не проводилось.
Інших витрат, що включаються до складових митної вартості товару позивач не поніс, відповідачем не надано доказів протилежного.
Суд вважає, що надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку і зрозумілу інформацію про складові митної вартості, й не дають підстав для сумніву щодо їх повноти та правильності визначення.
Вимога про надання додаткових документів, перелік яких визначено у частині третій статті 53 МК України, може мати місце лише тоді, коли подані згідно з частиною другою цієї статті документи містять такі розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.
Отже, аналізуючи зазначене вище, позивачем надано до митного органу всі необхідні документи для підтвердження вартості транспортування.
Оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суд враховує, що законодавцем встановлено чіткий алгоритм, яким повинен керуватись митний орган при виборі методу визначення митної вартості товару, зокрема кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Як встановлено з матеріалів справи, джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала митна декларація від 02.09.2024 №24UA500080010144U9.
Втім, суд враховує, що сама лише інформація з бази даних відповідача про митну декларацію, яка була взята ним за основу при коригуванні митної вартості ввезеного позивачем товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України.
Відповідно до висновків Верховного Суду, наявність в базі даних митного органу інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж задекларовано позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору (постанови Верховного Суду від 04.09.2018 року по справі №814/2659/16, від 21.08.2018 року по справі №804/7845/17, від 07.12.2018 року по справі №809/4367/15).
З аналізу положень ч. 2 ст. 55 МК України слідує, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Однак у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували обставини того, що митний орган застосовував інші методи визначення митної вартості товару, які передують резервному, відповідачем не надано обґрунтувань неможливості застосування таких методів.
В контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалися між їх суб'єктами, суд вважає, що в даному випадку контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.
Беручи до уваги те, що оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA400000/2025/000152/2 від 22.07.2025 є правовим актом індивідуальної дії, суд констатує невідповідність такого рішення критеріям чіткості та зрозумілості, що породжує його неоднозначне трактування, а тому таке рішення належить визнати протиправним та скасувати. Разом з тим, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400040/2025/000410 є похідною від рішення про коригування митної вартості, а тому також підлягає скасуванню.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи наведені вище мотиви, суд дійшов висновку, що оскаржувана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22.07.2025 №UA400040/2025/000410 та рішення про коригування митної вартості товарів від 22.07.2025 №UA400000/2025/000152/2, є протиправними, тому їх необхідно скасувати.
Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 5638,50 грн., тому ці витрати необхідно стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів від 22.07.2025 №UA400000/2025/000152/2;
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Хмельницької митниці від 22.07.2025 №UA400040/2025/000410.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Побут Постач» 5638,50 (п'ять тисяч шістсот тридцять вісім) грн. 50 коп. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької митниці.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОБУТ ПОСТАЧ» (вул. Костя Степанкова, 3/1, м. Хмельницький, Хмельницький р-н, Хмельницька обл., 29025 , код ЄДРПОУ - 45790610)
Відповідач:Хмельницька митниця (вул. Пілотська, 2, м. Хмельницький, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, 29010 , код ЄДРПОУ - 43997560)
Головуючий суддя І.І. Тарновецький