Справа № 560/14804/25
іменем України
08 грудня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Салюка П.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернулась до суду з позовом до Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради, в якому просить:
- визнати протиправними дії Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у реєстрації місця проживання у житло за адресою: АДРЕСА_1 .
- зобов'язати Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 у житлі за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона має право на реєстрацію місця проживання у квартирі померлої бабусі ОСОБА_2 , оскільки проживала та вела спільне господарство разом із нею у зазначеній квартирі. Відповідачем безпідставно відмовлено їй у реєстрації місця проживання, чим порушено її житлові та спадкові права.
Ухвалою суду від 29 серпня 2025 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 04 вересня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що 01.07.2025 року позивачка подала заяву про реєстрацію місця проживання, однак до неї не було додано документів, що підтверджують право на проживання у житлі, зокрема ордера, договору найму, рішення суду чи інших документів, визначених пунктом 35 Порядку №265. Відповідач посилається на положення пункту 87 Порядку №265, згідно з якими орган реєстрації відмовляє у реєстрації місця проживання у разі неподання особою повного пакета необхідних документів. З огляду на те, що позивачка подала паспорт громадянина України та квитанцію про сплату адміністративного збору, відповідач вважає відмову у реєстрації місця проживання правомірною та такою, що повністю відповідає вимогам законодавства щодо надання адміністративних послуг.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
16 травня 1995 року ОСОБА_2 було видано ордер на жиле приміщення за №001277 серії ХМ на право заселення в жиле приміщення жилою площею 18,8 кв.м. Вказане житлове приміщення є окремою ізольованою квартирою під номером АДРЕСА_2 , загальною площею 35,7 кв.м.
ОСОБА_1 , є спадкоємицею спадкового майна померлої ОСОБА_2 за законом, що підтверджується повідомленням №295/01-16 від 20 листопада 2023 року.
У зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів на квартиру, нотаріусом рекомендовано звернутись до суду для визнання права власності, що підтверджується листом №97/01-16 від 17 квітня 2024 року.
Відповідно до довідки №4 від 12.06.2025, виданої ОСОБА_1 , підтверджено, що вона проживала разом з ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_2 у період з серпня 2020 року по листопад 2023 року, вела з нею спільне господарство, мала взаємні права та обов'язки як члени сім'ї.
У листі від 17 квітня 2024 року №97/01-16 зазначено, що приватний нотаріус Наконечна М.І., розглянувши звернення щодо оформлення спадщини після смерті ОСОБА_2 , повідомила про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину на квартиру АДРЕСА_2 через відсутність правовстановлюючого документа на цю квартиру на ім'я спадкодавця. У зв'язку з цим позивачці роз'яснено, що для вирішення питання оформлення спадщини їй необхідно звернутися до суду з позовом про визнання права власності на зазначену квартиру в порядку спадкування.
Позивачка 01 липня 2025 року, звернулась до відповідача із заявою про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідачем у реєстрації місця проживання позивачці було відмовлено, оскільки позивачка не подала необхідні документи або відомості для реєстрації місця проживання АДРЕСА_1 .
Позивач вважає дії відповідача протиправними, тому звернулась до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Законом України від 11.12.2003 №1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання" (далі - Закон №1382-IV) визначено, зокрема :
- цей Закон відповідно до Конституції України регулює відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження. ( Преамбула Закону №1382-IV),
- громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом (стаття 2 Закону №1382-IV ) ;
- місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об'єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги (стаття 3 Закону №1382-IV ) .
Нормативно-правове регулювання відносин у сфері надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні, порядок надання таких послуг та порядок внесення, обробки, обміну відповідними відомостями в електронних реєстрах, базах даних для надання таких послуг визначає Закон України від 05.11.2021 №1871-IX "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" (далі - Закон №1871-IX) в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, зокрема :
- декларування місця проживання, реєстрація місця проживання (перебування) особи не є підставою для набуття такою особою права володіння, користування чи розпорядження житлом (у тому числі не є підставою для вселення чи визнання за особою права на проживання та/або права користування житлом), про проживання в якому особа повідомила. (частина 3 статті 1 Закону №1382-IV)
- реєстрація місця проживання (перебування) особи - внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи. (пункт 12 частина 1 стаття 2 Закону №1382-IV);
- декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється з метою: 1) створення умов для реалізації прав особи, зокрема виборчих прав, права на участь у місцевому самоврядуванні, на отримання соціальних, публічних послуг, у випадках, передбачених законом; 2) ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою; 3) використання знеособлених даних реєстрів територіальних громад для обґрунтованого розроблення органами державної влади та органами місцевого самоврядування програм економічного і соціального розвитку адміністративно-територіальних одиниць, визначення правомочності зборів жителів територіальної громади, для статистичних, наукових та інших потреб у визначених законом та актами Кабінету Міністрів України випадках. (стаття 3 Закону №1871-IX )
- реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється за заявою такої особи, поданою в паперовій формі до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг, за адресою житла будь-якої форми власності. (частина 6 стаття 5 Закону №1871-IX);
- у разі реєстрації місця проживання (перебування) особи під час особистого відвідування органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) подається заява про реєстрацію місця проживання (перебування) за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Реєстрація місця проживання (перебування) особи, зміна її місця проживання (перебування) може бути здійснена за зверненням її законного представника або представника, що діє на підставі довіреності, посвідченої у встановленому законом порядку (далі - представник) (частина 1 стаття 9 Закону №1871-IX ) ;
- до заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи додаються: 1) паспортний документ особи або довідка про звернення за захистом в Україні, або документ, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними; (...); 3) документи, що підтверджують право на проживання (перебування) в житлі, адреса якого реєструється для проживання (перебування) (відомості про житло (документи), що підтверджують право власності на житло, рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житла, визнання за особою права користування житлом, жилим приміщенням, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи, визначені Кабінетом Міністрів України); 6) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору; 7) військово-обліковий документ (для громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).(...) (частина 2 стаття 9 Закону №1871-IX ) ;
- у разі відсутності документів, передбачених пунктом 3 частини другої цієї статті, реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника (співвласників) житла, уповноваженої особи житла (абзац 1 частини 3 стаття 9 Закону №1871-IX ) ;
- забороняється вимагати для реєстрації місця проживання (перебування) подання особою відомостей та/або документів, не передбачених цим Законом (частина 7 стаття 9 Закону №1871-IX ).
- особа, яка декларує або реєструє своє місце проживання (перебування) у житлі, яке не є власністю (співвласністю) такої особи, та за відсутності документів, що підтверджують право на проживання в цьому житлі, під час подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) або декларації про місце проживання надає згоду власника (співвласників) житла чи уповноваженої особи житла на декларування або реєстрацію особою свого місця проживання (перебування) за адресою цього житла у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У разі декларування або реєстрації місця проживання особою, яка є власником (співвласником) цього житла, згода інших співвласників або інших осіб, місце проживання яких зареєстровано / задекларовано в цьому житлі, не вимагається. (частина 1 стаття 11 Закону №1871-IX);
- орган реєстрації відмовляє у внесенні до реєстру територіальної громади інформації про задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) особи у разі, якщо особа подала документи або відомості, передбачені цим Законом, не в повному обсязі (пункт 3 частина 1 стаття 12 Закону №1871-IX)
7 лютого 2022 року постановою Кабінету Міністрів України від № 265 затверджено Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування) (далі - Порядок №265) який визначає механізм здійснення декларування/реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування), а також встановлює форми необхідних для цього документів.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що за результатами розгляду заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, яка подається до органу реєстрації, посадова особа органу реєстрації в день звернення особи чи в день отримання документів від центру надання адміністративних послуг приймає рішення про реєстрацію місця проживання (перебування) або про відмову у реєстрації місця проживання (перебування) особи.
Спірність питання у даній справі полягає у правомірності рішення відповідача про відмову у здійсненні реєстрації місця проживання позивача, з підстав неподання або подання не в повному обсязі необхідних документів або відомостей.
Так, пунктом 35 Порядку № 265 передбачено, що для реєстрації місця проживання (перебування) особа або її законний представник (представник), уповноважена особа житла або уповноважена особа спеціалізованої соціальної установи, закладу для бездомних осіб, іншого надавача соціальних послуг з проживанням подає, поміж іншого, документи, що підтверджують право на проживання (перебування) в житлі, зокрема свідоцтво про право власності, ордер, договір оренди (найму, піднайму), договір найму житла у гуртожитку (для студентів), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші підтверджуючі документи.
У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється за згодою власника (співвласників) житла, наймача та членів його сім'ї, уповноваженої особи житла (зазначені документи та згода не вимагаються під час реєстрації місця проживання (перебування) малолітніх та неповнолітніх дітей за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або законних представників (представників), або одного з них;
Відповідно до підпункту 3 пункту 87 цього Порядку, орган реєстрації відмовляє в декларуванні/реєстрації місця проживання (перебування), знятті із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі, коли особа не подала або подала не в повному обсязі необхідні документи або відомості.
Судом встановлено, що позивачка до заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) з одночасним зняттям із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) не надала документів, що підтверджують право на її проживання (перебування) в житлі, зокрема свідоцтво про право власності, ордер, договір оренди (найму, піднайму), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші підтверджуючі документи. Тому, відповідачем у реєстрації місця проживання позивачці було відмовлено.
Суд, враховуючи положення адміністративного судочинства, зазначає, що вирішення спору у цій справі не стосується встановлення чи підтвердження права позивачки на власність або користування житловим приміщенням, оскільки такі питання не входять до предмета розгляду адміністративного суду. Натомість суд перевіряє виключно те, чи були дії та рішення суб'єкта владних повноважень, органу реєстрації місця проживання, вчинені на підставі, у межах повноважень і у спосіб, визначені Конституцією та законами України, а також чи відповідають вони вимогам обґрунтованості, добросовісності, безсторонності, пропорційності, розсудливості та іншим критеріям, наведеним у пункті 2 частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Тобто предметом перевірки є законність та правомірність відмови у реєстрації місця проживання, а не питання речового права на спірну квартиру.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що дії Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у реєстрації місця проживання у житло за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку з неподанням необхідних документів або відомостей для реєстрації місця проживання, є правомірними.
Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскільки в межах розгляду даної справи судом не встановлено, а позивачем не надано доказів на підтвердження порушення прав в межах заявлених вимог, тому суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати, які визначеніст. 132 КАС Україниі підлягають розподілу, відсутні.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради (вул. Пилипчука, 3,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29001 , код ЄДРПОУ - 36450818)
Головуючий суддя П.І. Салюк