Справа № 560/8434/25
іменем України
08 грудня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Петричковича А.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом від 19 травня 2025 року, в якому просить: 1) визнати протиправною відмову (не погодження) Військової частини НОМЕР_1 у задоволенні рапорту про звільнення ОСОБА_1 за ч. 12, п.3, статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я; 2) зобов'язати військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 26.04.2025 щодо його звільнення з військової служби на підставі пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України від 25.03.92 N 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу", з урахуванням висновків суду; 3) зобов'язати військову частину НОМЕР_1 у відповідності до вимог чинного законодавства надіслати у триденний строк до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання сім'ї військовослужбовця запит для перевірки його сімейного стану.
У позові позивач пояснив, що призваний на військову службу по мобілізації і проходить службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Вважає, що має право на звільнення з військової служби під час воєнного стану, у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір'ю, яка є особою з інвалідністю 2 групи, інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, які б здійснювали догляд за нею не має. Однак, рапорт не погоджено, оскільки відсутнє підтвердження відсутності інших осіб, що підтверджується резолюцією на рапорті. Позивач вважає відмову відповідача неправомірною та такою, що порушує його законні права та інтереси, тому звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ухвали від 26.05.2025 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та витребував докази.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому не погоджується з заявленими позовними вимогами та вважає їх необґрунтованими. Зазначає, що військовослужбовцем були додані до рапорту документи на підтвердження того, що матір ОСОБА_2 дійсно потребує постійного нагляду. Зокрема, висновок центру первинної медико-санітарної допомоги Наркевицької селищної ради № 58 від 22.08.2024 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, а також акт встановлення факту здійснення догляду №17 від 22.04.2025, складений посадовими особами Наркевицької селищної територіальної громади. Вищенаведені документи стали підтвердження необхідності догляду за ОСОБА_2 , однак не виключили факт наявності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення ОСОБА_2 . Відсутність реалізації права на звільнення позивача виникла виключно в результаті бездіяльності позивача у вигляді небажання надати документи на підтвердження факту, що виключав би наявність інших, окрім позивача, членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, котрі могли б здійснювати нагляд за ОСОБА_2 .
Позивач подав відповідь на відзив на позовну заяву, в якому вказує, що згідно довідки Наркевицької селищної ради про склад сім'ї ОСОБА_1 зареєстрований та проживає разом з матір'ю ОСОБА_2 , інших осіб які зареєстровані та проживають за адресою АДРЕСА_1 , не має. Також, згідно довідки про місце реєстрації, копії акту встановлення факту догляду, ОСОБА_1 єдиний хто проживає та здійснює догляд за матір'ю.
Представник Військової частини НОМЕР_1 подав заперечення, в якому вказує, що позивач мав би надати документи на підтвердження відсутності, окрім нього, інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, котрі могли б здійснювати нагляд за ОСОБА_2 . Зокрема, стосовно батька ОСОБА_3 . Оскільки, ОСОБА_1 жодних відомостей про наявність чи відсутність факту розлучення не надав. Оскільки у разі нерозірваного шлюбу, відповідно до ст.55 Сімейного Кодексу України ОСОБА_3 як один з подружжя зобов'язаний турбуватися про сім'ю. Відповідно до статті 75 Сімейного кодексу України ОСОБА_2 має право на утримання, оскільки є непрацездатною (Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю I, II чи III групи). Також стосовно сестри ОСОБА_4 не було жодного документального підтвердження щодо її проживання за кордоном, аналогічного жодного документального підтвердження щодо брата ОСОБА_5 щодо документального посвідчення його проживання за кордоном.
З'ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог, так і заперечень, та оцінивши докази, суд прийшов до таких висновків, враховуючи наступне.
ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді сапер 2 відділення саперно-інженерного взводу 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Згідно з висновком МСЕК серії 12ААГ №915996 від 24.07.2024, мати позивача, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має інвалідність ІІ групи до 01.08.2027.
Відповідно до висновку ЛКК № 58 від 22.08.2024 (форма №080-4/о) ОСОБА_2 , за станом здоров'я потребує постійного стороннього догляду.
Згідно довідки Наркевицької селищної ради позивач проживає разом з матір'ю, та інших осіб, першого чи другого ступеня споріднення, які б здійснювали постійний сторонній догляд ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не має.
Актом встановлення факту здійснення догляду стверджено, що ОСОБА_2 , є особою з інвалідністю та потребує постійного стороннього догляду. Догляд за нею здійснює ОСОБА_1 , який разом із нею зареєстрований і проживає.
26.04.2025 ОСОБА_1 подав рапорт про звільнення, до рапорту додав копію свідоцтва про народження, копії паспорта та РНОКПП, копію висновку МСЕК, копію довідки ЛКК, копію довідки про місце реєстрації, копію довідки селищної ради, копію акту встановлення факту догляду.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" від 25.03.92 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 6 ст. 2 Закону № 2232-XII передбачено зокрема такий вид військової служби, як військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Пунктом 12 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оборону України" визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII і залежать від виду військової служби.
Суд звертає увагу, що пункт 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-ХІІ містить широкий перелік підстав звільнення військовослужбовців з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини, серед яких передбачено і таку підставу як необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я (абз. 13).
Суд враховує, що 18.05.2024 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-IX від 11.04.2024, яким внесено зміни до Закону №2232-XII.
Відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII (у редакції до внесення змін Законом №3633-IX) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, під час дії воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), наявність дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
На відміну від попередньої редакції, яка підставою для звільнення визначала саму лише наявність батьків із числа осіб з інвалідністю I чи II групи, нова редакція в цьому контексті дозволяє звільнення з військової служби лише при необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Тобто, аналіз положень підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII та абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII свідчить про те, що для звільнення з військової служби необхідною є наявність таких умов:
- необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка);
- наявність у осіб, які потребують догляду, I чи II групи інвалідності;
- відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Як встановлено судом, позивачу відмовлено у звільненні з військової служби, оскільки, позивачем до рапорту не додано документи, які б підтверджували відсутність у матері військовослужбовця інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Аналізуючи наведені підстави відмови у звільненні з військової служби позивача, суд враховує таке.
Порядок звільнення з військової служби визначено Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008).
Відповідно до пункту 12 Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Пунктом 233 Положення №1153/2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:
підстави звільнення з військової служби;
думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Статтею 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV, передбачено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Пунктом 31 Статуту передбачено, що начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Згідно з п. 117 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 р. N 551-XIV, пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді.
Відмова у вирішенні питань, викладених у пропозиції, заяві чи скарзі, доводиться до відома військовослужбовців, які їх подали, у письмовій формі з посиланням на акти законодавства із зазначенням причин відмови та роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 № 438/16454, відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (із змінами і доповненнями) та Указу Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153 "Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Інструкція).
Згідно з п.14.30 Інструкції під час дії особливого періоду, періоду проведення мобілізації та дії воєнного стану, за наявності підстав для звільнення з військової служби через сімейні обставини або інших поважних причин, визначених абзацами дванадцятим, чотирнадцятим, п'ятнадцятим пункту 2 та абзацами тринадцятим, чотирнадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", військовослужбовець особисто, за підпорядкованістю, подає на ім'я командира (начальника) військової частини або керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки за задекларованим / зареєстрованим місцем проживання / перебування особи, за якою здійснює або здійснюватиме постійний догляд, рапорт (заяву) за формою, визначеною у додатку 22 до цієї Інструкції. До рапорту (заяви) додаються документи, що підтверджують право на звільнення (зазначені в підпунктах 22, 25 - 28 пункту 5 додатку 19 до цієї Інструкції), або копії таких документів, засвідчених в установленому порядку.
Після подання військовослужбовцем рапорту (додаток 22 до цієї Інструкції), командир (начальник) військової частини з урахуванням вимог, визначених Порядком організації роботи з рапортами військовослужбовців, зобов'язаний надіслати у триденний строк з дня отримання такого рапорту до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, зазначеному у рапорті, запит на перевірку його сімейного стану.
Отже, відповідач після отримання рапорту позивача від 26.04.2025 у триденний строк з дня його отримання повинен був надіслати запит на перевірку сімейного стану військовослужбовця ОСОБА_1 .
Наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 року №531, який набрав чинності 08.08.2024, затверджено Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України (далі - Порядок №531).
Відповідно до пунктів 2 -5 розділу 3 Порядку №531 командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції. Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку
Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку. Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.
Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.
Командиру (начальнику), уповноваженому приймати рішення стосовно порушеного у рапорті питання, забороняється відмовляти у задоволенні рапорту у разі, якщо до рапорту не додано документів, які є або повинні бути в розпорядженні відповідного командира (начальника).
Пунктом 9 розділу Порядку №531 унормовано, що розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється:
1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов'язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров'я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;
2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.
Суд зазначає, що у даній адміністративній справі не спірними ті обставини, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є родичами першого ступеня споріднення (син та мати).
Спірним питанням у даній справі є доведення (не доведення) позивачем відсутності в ОСОБА_2 - особи з інвалідністю ІІ групи інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які могли б здійснювати постійний догляд за нею, або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Перелік осіб які відносяться до членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення зокрема визначений у пп. 14.1.263 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Відповідно до пп. 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 ПК України членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені.
Членами сім'ї фізичної особи другого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.
На підтвердження відсутності родичів першого та другого ступеня споріднення у ОСОБА_2 , позивач до рапорту додав: свідоцтво про народження, довідку Наркевицької селищної ради про склад сім'ї, довідку про місце реєстрації, копію акту встановлення факту догляду.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Оскільки, відповідач не дотримався п.14.30 Інструкції, зокрема, обов'язку при вирішенні рапорту позивача від 26.04.2025 щодо надіслання у триденний строк з дня його отримання запиту на перевірку сімейного стану військовослужбовця ОСОБА_1 , резолюція на цьому рапорті про не погодження протиправна. Таким чином суд робить висновок, що позивач довів позовні вимоги, що підтверджено доказами, які перевірено судом. При цьому, при прийнятті рішення по рапорту позивача від 26.04.2025 про звільнення з військової служби відповідач повинен встановити, що мати ОСОБА_2 (як особа з інвалідністю ІІ групи, яка потребує постійного догляду) не має інших, окрім позивача, членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати постійний догляд за нею, або ж, що такі інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, виконавши вимоги п.14.30 Інструкції, і тільки після цього прийняти рішення по рапорту позивача з урахуванням обставин встановлених у цій справі.
Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною резолюцію на рапорті військовослужбовця ОСОБА_1 від 26.04.2025 про звільнення з військової служби відповідно до ч.12 п.3 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу".
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 повторно вирішити рапорт військовослужбовця ОСОБА_1 від 26.04.2025 про звільнення з військової служби, відповідно до ч.12 п.3 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", після виконання вимог Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року N 170, зокрема, пункту п.14.30 цієї Інструкції та обставин встановлених у цій адміністративній справі.
Судових витрат, які визначені ст. 132 КАС України і підлягають розподілу, немає.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 08 грудня 2025 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )
Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 )
Головуючий суддя А.І. Петричкович