Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про повернення позовної заяви
08 грудня 2025 р. справа № 520/31798/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України) (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), треті особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_5 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ) про визнання протиправним та скасування пунктів наказу, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_2 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України), в якому просить суд:
- визнати протиправними та скасувати пункти 7, 20 наказу НОМЕР_3 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 ) №4241-АГ від 14.08.2025 «Про підсумки службового розслідування» у частині щодо притягнення до повної матеріальної відповідальності в розмірі завданого збитку начальника другого відділу прикордонної служби (тип С) приккшр НОМЕР_3 прикордонного загону майора ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_7 , на загальну суму 757 731 (сімсот п'ятдесят сім тисяч сімсот тридцять одна) гривня 63 копійки;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) щодо не нарахування та невиплати у повному обсязі належної частини грошового забезпечення, у тому числі належної частини додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1-2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" військовослужбовця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_7 , його дружині ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , у тому числі неповнолітньому сину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_8 , за серпень, вересень, жовтень, листопад 2025 року у розмірі однієї третини на кожного від передбаченого грошового забезпечення ОСОБА_3 по постанові Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884 "Про затвердження Порядку виплати 41 грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти";
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) нарахувати та виплатити у повному обсязі належну частину грошового забезпечення, у тому числі належну частину додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1-2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" військовослужбовця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_7 , його дружині ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , у тому числі неповнолітньому сину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_8 , за серпень, вересень, жовтень, листопад 2025 року у розмірі однієї третини на кожного від передбаченого грошового забезпечення ОСОБА_3 по постанові Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти", з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи немає підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку про те, що зазначений позов необхідно повернути позивачу на підставі п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України, виходячи з наступного.
Частиною першою статті 172 КАС України передбачено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Інститут об'єднання позовних вимог забезпечує правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об'єднуються однорідністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же правовідносин.
Крім того, об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин.
Відтак, порушенням правила об'єднання вимог, є об'єднання неоднорідних вимог, тобто таких, які не пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що підтверджують ці обставини, зокрема, факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.
Частиною першою статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного права позивача та об'єктивного обов'язку відповідача.
У силу вимог частини першої статті 21 КАС України, позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.
Суд зауважує, що зазначені правові норми стосовно можливості заявлені позивачем пов'язаних між собою вимог в одному позові направлені на гарантування процесуальної економії в межах судового розгляду, а також на забезпечення єдності судової практики, з огляду на те, що спірні правовідносини, задля вирішення яких позивач звертається до суду, пов'язані між собою єдиними підставами їх виникнення або поданими доказами, внаслідок чого окремий розгляд цих вимог в межах різних проваджень є недоцільним та не сприяє уніфікованості національної судової практики.
Водночас, аналіз заявлених позивачем вимог свідчить про їх не пов'язаність між собою.
Так, предметом позову у даній справі є:
1) оскарження наказу НОМЕР_3 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 ) №4241-АГ від 14.08.2025 "Про підсумки службового розслідування" в частині притягнення до повної матеріальної відповідальності в розмірі завданого збитку начальника другого відділу прикордонної служби (тип С) приккшр НОМЕР_3 прикордонного загону майора ОСОБА_3 ;
2) оскарження дій Військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) щодо не нарахування та невиплати у повному обсязі належної частини грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_3 його дружині ОСОБА_1 , неповнолітньому сину ОСОБА_2 , за серпень, вересень, жовтень, листопад 2025 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884.
Дослідивши зміст позовної заяви та доданих до неї документів, суд дійшов висновку, що вищевказані вимоги не пов'язані між собою підставою виникнення або поданими доказами. Такі вимоги не є основними та похідними.
Тобто, предметом даної позовної заяви є вимоги, які виникли з різних підстав та які, відповідно, підтверджуються (обґрунтовуються) різними доказами.
Вказане свідчить про те, що в основу спірних правовідносин покладено різні підстави їх виникнення, та різні докази, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги. Відповідно, різним є і правове регулювання спірних правовідносин.
Крім того, сумісний розгляд об'єднаних позивачем вимог ускладнить та сприятиме затягуванню учасниками справи вирішення спору по суті.
При цьому, суд зауважує, що лише виникнення спірних правовідносин між тими самими суб'єктами не є достатньою підставою для об'єднання не пов'язаних між собою вимог в одне провадження.
Фактично, звернувшись до суду з таким позовом, позивач має намір одночасно врегулювати усі наявні у нього спірні правовідносини з відповідачем, незважаючи на те, що підстави їх виникнення є різними та не пов'язаними між собою, а також не враховуючи, що таке об'єднання непов'язаних між собою вимог значно ускладнить розгляд справи.
Таким чином, дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем позовні вимоги мають різні підстави їх виникнення, які не пов'язані між собою, та обґрунтовуються різними доказами, що, у свою чергу, не відповідає правилам об'єднання позовних вимог, які викладені у статті 172 КАС України.
Згідно пункту 6 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
У даному випадку підстави для застосування положень статті 172 КАС України відсутні.
З огляду на те, що позивачем при зверненні з даним позовом було порушено правила об'єднання позовних вимог, а їх сумісний розгляд буде перешкоджати з'ясуванню дійсних прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору, суд вважає за необхідне позовну заяву повернути позивачу з усіма доданими до неї документами.
У пункті 35 рішення у справі "Плахтєєв та Плахтєєва проти України" від 12.03.2009 (Заява №20347/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом (див. рішення у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року, серія A, №18, сс. 17-18, пп. 35-36). Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності, заходи забезпечення позову, нормативне регулювання такого права стосовно неповнолітніх та психічно хворих осіб (див. рішення у справі "Стаббінґс та інші проти Сполученого Королівства" (Stubbings and Others v. the United Kingdom) від 22 жовтня 1996 року, Reports 1996-IV, с. 1502-3, пп. 51-52; і у справі "Толстой Милославський проти Сполученого Королівства" (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, серія A, №316-B, сс. 80-81, пп. 62-67). Якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, Суд має з'ясувати, чи не порушило встановлене обмеження саму суть цього права і, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою (див. рішення у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, серія A, №93, сс. 24-25, п. 57).
У пункті 31 рішення у справі "Наталія Михайленко проти України" від 30.05.2013 (Заява №49069/11) Європейський суд з прав людини також зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (див. рішення від 28 травня 1985 року у справі Ешингдейн проти Сполученого Королівства (Ashingdane v. the United Kingdom), п. 57, Series A №93). Встановлюючи такі правила, Договірна держава користується певною свободою розсуду.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначено, що надмірний формалізм може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах Zubac v. Croatia, Beles and Others v. the Czech Republic, №47273/99, пп. 50-51 та 69, та Walchli v. France, №35787/03, п. 29).
При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
Передбачене статтею 169 КАС України право суду на повернення позовної заяви у випадку порушення правил об'єднання позовних вимог є законодавчо закріпленим процесуальним обмеженням, встановленим державою з метою регулювання процедурних питань з метою їх упорядкування, дотримання процесуальної економії та недопущення завантаження процесу ускладненими позовними заяви, вимоги яких мають розглядатися в окремих провадженнях.
Суд зазначає, що повернення позовної заяви позивачеві свідчить не про допущення судом надмірного формалізму, а про вчинення дій, направлених на упорядкування процесуальних правовідносин, тобто є необхідним (позитивним) формалізмом, який сприяє належному здійсненню правосуддя. При цьому, така процесуальна дія не є порушенням права позивача на доступ до суду в розумінні норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, оскільки не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду у належному (встановленому законом) порядку.
Суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що належний порядок звернення до суду полягає у необхідності поданні позивачем окремих позовів, які стосуються оскарження наказу про притягнення до повної матеріальної відповідальності в розмірі завданого збитку начальника другого відділу прикордонної служби (тип С) приккшр НОМЕР_3 прикордонного загону майора ОСОБА_3 та оскарження дій Військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) щодо не нарахування та невиплати у повному обсязі належної частини грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_3 його дружині ОСОБА_1 , неповнолітньому сину ОСОБА_2 , за серпень, вересень, жовтень, листопад 2025 року.
Правовий висновок щодо необхідності повернення позовних заяв у випадку порушення правил об'єднання позовних вимог викладено Верховним Судом у постановах від 05.03.2019 у справі №917/1377/18, від 27.02.2019 у справі №922/2225/18, від 14.08.2018 у справі №910/3569/18.
Відповідно до частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 5, 169, 256, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України) (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), треті особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_5 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ) про визнання протиправним та скасування пунктів наказу, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Біленський О.О.