Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
05 грудня 2025 року справа № 520/16695/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Григорова Д.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (вул. Шевченка, буд. 8, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61013, код ЄДРПОУ: 38631015) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні виплаченого 30.05.2025 року на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року у справі № 520/18432/24 (згідно норм статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до та після 19 липня 2022 року), виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року №100;
- зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні виплаченого 30.05.2025 року на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року у справі № 520/18432/24 (згідно норм статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до та після 19 липня 2022 року), виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року №100.
Ухвалою суду від 02.07.2025р. відкрито спрощене провадження у справі за вказаним адміністративним позовом. Ухвалою суду від 02.12.2025р. витребувано від відповідача оригінал або належним чином засвідчену копію довідки про середній заробіток позивача відповідно п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність стосовно не нарахування та не виплати йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні виплаченого 30.05.2025р. на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року у справі № 520/18432/24, посилаючись на ст.116, ст.117 КЗпП.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити.
З урахуванням викладеного суд вважає можливим розгляд та вирішення справи на підставі наявних у ній доказів, які є достатніми та належними.
Дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Згідно з витягу з наказу Головного управління ДСНС України у Харківській області (по особовому складу) від 29.09.2017р. за № 491 ОСОБА_1 з 29 вересня 2017 року виключено із кадрів ДСНС України та всіх видів забезпечення.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2024р. по справі №520/18432/24 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення передбаченої частиною другою статті 129 Кодексу цивільного захисту України за 2015, 2016, 2017 роки;
визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо не врахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги передбаченої пунктом 7 розділу XV Інструкції «про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту» затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23 квітня 2015 року №475;
зобов'язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої частиною другою статті 129 Кодексу цивільного захисту України за 2015, 2016, 2017 рік з урахуванням індексації грошового забезпечення в тому числі виплаченої на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року у справі № 520/199/24;
зобов'язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги передбаченої пунктом 7 розділу XV Інструкції «про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту» затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23 квітня 2015 року №475 з урахуванням індексації грошового забезпечення в тому числі виплаченої на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року у справі № 520/199/24.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2025р. рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2024р. залишено без змін.
Згідно ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 30.05.2025р. було виконано вищевказане рішення та перераховано на банківський рахунок позивача кошти у розмірі 34 822,26 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача від 30.05.2025р. №F79FQEE63N3Q4NA8.
Не погодившись із бездіяльністю відповідача щодо не проведення нарахування та виплати середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, позивач звернувся до суду .
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 1, 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно із абз. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 р. № 1153/2008, визначено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
У рішенні Конституційного Суду України від 07.05.2002 р. № 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 р. № 4-рп/2012 за ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно із ч. 2 ст. 117 КЗпП України, при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Суд зазначає, що Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин від 01.07.2022 № 2352-IX, чинний з 19.07.2022 внесені зміни, зокрема в статті 116, 117, 233 КЗпП України.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду), при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Судовим розглядом, що позивача звільнено з військової служби 29.09.2017р., а виплату належних йому при звільненні сум грошового забезпечення проведено зокрема, на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2024р. у справі № 520/18432/24 - 30.05.2025р.
Таким чином, у зв'язку із звільненням позивача з кадрів ДСНС України, у роботодавця залишилось зобов'язання виплатити на користь працівника середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні (припиненні правовідносини публічної служби).
Разом з тим судом встановлено, що питання невиплати відповідачем середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 вже було предметом судового розгляду в межах іншої справи.
Так, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2025р. у справі №520/18433/24 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.09.2017 року по 28.06.2024 року;
зобов'язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.09.2017 року по 28.06.2024 року в сумі 208051,29 грн. (двісті вісім тисяч п'ятдесят одна гривня 29 копійок) , в тому числі за період з 30.09.2017 по 18.07.2022 року в розмірі 158018,01 грн., та з 19.07.2022 по 28.06.2024 року в розмірі 50033,28 грн.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2025р. рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2025р. змінено, викладено третій абзац резолютивної частини в наступній редакції: "Зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.09.2017 року по 28.06.2024 року в сумі 174604,04 грн. (сто сімдесят чотири тисячі шістсот чотири гривні чотири копійки), в тому числі за період з 30.09.2017 по 18.07.2022 року в розмірі 158018,01 грн., та з 19.07.2022 по 28.06.2024 року в розмірі 16586,03 грн.".
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2025р. залишено без змін.
Отже, у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунку при звільненні рішенням Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/18433/24 на відповідача покладено обов'язок щодо нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за періоди 30.09.2017р. по 18.07.2022р. та з 19.07.2022р. по 28.06.2024р. який включає у себе період, що є предметом спору у цій справі, в тому числі шестимісячний період, що передбачений чинною редакцією статті 117 КЗпП України.
Таким чином, право позивача на отримання середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні було захищене в судовому порядку в межах справи №520/18433/24 шляхом множення розміру середньоденної заробітної плати позивача на кількість днів затримки розрахунку при звільненні.
Суд зазначає, що стаття 117 КЗпП України не передбачає виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні окремо по кожній із виплат, які належать працівнику на день звільнення. Право на звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні виникає у разі фактичного розрахунку щодо всіх виплат, які нараховані, або щодо яких існує спір про їх розмір.
Звернувшись до суду вперше з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, позивач реалізував надане йому право притягти відповідача до відповідальності на підставі ст. 117 КЗпП України, а питання нарахування середнього заробітку за період, що є предметом розгляду у цій справі, вже було вирішено в судовому порядку.
На переконання суду, у зв'язку із наявністю нового факту затримки розрахунку у позивача не виникає право на повторне стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за аналогічні шість місяців, оскільки такий підхід до обрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, знівелює трактування статі 117 КЗпП України.
Тому, повторне стягнення з відповідача середнього заробітку за затримку виплати всіх сум при звільненні на підставі статті 117 КЗпП України призведе до застосування до відповідача подвійної відповідальності за одне і теж порушення, що є неприпустимим.
За встановлених обставин суд вважає необґрунтованими доводи позовної заяви, у зв'язку з чим суд доходить висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Суд ураховує, що відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 257-263, 295, 297 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Д.В. Григоров