Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
08 грудня 2025 р. № 520/1333/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає в невиплаті позивачу грошової компенсації за речове майно, яке не було ним отримане за час проходження військової служби в Збройних Силах України;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 відповідно до п.3 постанови КМУ від 16.03.2016 №178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно" здійснити виплату позивачу грошової компенсації за речове майно, яке не було ним отримане за час проходження військової служби в Збройних Силах України;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає в невиплаті позивачу грошової компенсації за невикористані дні за час проходження ним військової служби в Збройних Силах України щорічної основної відпустки за 2022 рік, яка не надавалася;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 відповідно до п.14 ст.10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» здійснити виплату позивачу грошової компенсації за невикористані дні за час проходження ним військової служби в Збройних Силах України щорічної основної відпустки за 2022 рік, яка не надавалася;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає в невиплаті позивачу грошової компенсації за невикористані ним дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за час проходження ним військової служби в Збройних Силах України в 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роках;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 відповідно до п.14 ст.10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» здійснити виплату позивачу грошової компенсації за невикористані ним дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за час проходження ним військової служби в Збройних Силах України в 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роках;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає в відсутності нарахування та невиплаті позивачу 24.12.2024 (день припинення дії контракту про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України, виключення зі списків особового складу Збройних Сил України) всіх належних йому сум та виплат;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 відповідно до вимог ст.117 КЗпП України здійснити виплату позивачу виплати в розмірі середнього грошового забезпечення за останні два місяці за весь час затримки, тобто за період з 24.12.2024 (день припинення дії контракту про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України, виключення зі списків особового складу Збройних Сил України) по день фактичного розрахунку, але не більш, як за шість місяців, у розмірі середнього грошового забезпечення за останні два місяці відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 та “Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», який затверджено наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260.
В обґрунтування вказаних позовних вимог зазначено, що при звільненні з військової служби відповідачем не проведено з позивачем всіх належних розрахунків, зокрема, не здійснено компенсацію за речове майно, яке не було ним отримане за час проходження військової служби в Збройних Силах України, та не здійснено відшкодування невикористаних днів основної та додаткової відпусток.
Ухвалою суду від 27.01.2025 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в зазначеній справі.
Представником Військової частини НОМЕР_1 подано відзив, якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, оскільки ним при звільненні позивача з військової служби ним здійснено всі необхідні розрахунки, а тому позовні вимоги є необґрунтованими.
Відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 24.12.2024 №363 виключено зі списків особового складу Збройних Сил України та направлено для подальшого проходження служби до іншого військового формування.
23.12.2024 позивач подав рапорт про виплату йому грошової компенсації за дні невикористаної додаткової відпустки за 2020-2024 роки. Рапорт зареєстровано за вх. №7198 23.12.2024.
24.12.2024 командиром військової частини НОМЕР_1 надано відповідь №0891/2718 за результатом розгляду рапорту позивача, в якому зазначено, що підстав для відповідних виплат компенсацій немає, оскільки позивач не звільняється з військової служби, а направляється для проходження військової служби до іншого військового формування.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправно, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ч. 1 ст. 2 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон України № 2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Частиною першою статті другої Закону України Про військовий обов'язок і військову службу визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон України № 3551-XII), який забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Щодо позовних вимог нарахувати та виплатити компенсацію за неотримане речове майно за весь період військової служби військової служби, суд зазначає наступне.
Відповідно до абзацу другого частини першої статті 9-1 Закону №2232-XII речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232 затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.05.2016 за №768/28898).
Відповідно до пункту 1 Інструкції №232 зазначено, що вона визначає завдання, організацію та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових шпальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), курсантів, військовозобов'язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів, мобілізованих, студентів цивільних навчальних закладів, які направляються на навчальні збори (далі - військовослужбовці).
Згідно з пунктом 4 Розділу ІІІ Інструкції №232 військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.
Відповідно до пункту 15 Інструкції №232, у разі переведення військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, для подальшого проходження служби до інших Міністерств та відомств військовослужбовцю за попереднім місцем служби видається речове майно, яке належало до видачі за строками носіння на день переведення.
Постановою КМУ від 16.03.2016 №178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок №178).
Пунктом 2 Порядку №178 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.
Відповідно до пункту 3 Порядку за змістом пункту 3 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця; переведення військовослужбовця до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв'язку, правоохоронних органів спеціального призначення і державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями для подальшого проходження військової служби з виключенням із списків особового складу військової частини.
Відповідно до пункту 4 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Завдання, організацію та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), курсантів, військовозобов'язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів, мобілізованих, студентів цивільних навчальних закладів, які направляються на навчальні збори визначає Інструкція про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затверджена наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232 (далі - Інструкція №232).
Відповідно до пункту 19 розділу ІІ Інструкції №232, у разі вибуття зі складу військової частини, з'єднання, виду Збройних Сил, ОК, ВМС окремим військовослужбовцям, командам, підрозділам, військовим частинам, з'єднанням видається атестат на речове майно, який є основним документом для зарахування на речове забезпечення за новим місцем служби (дислокації). В атестаті відображається забезпеченість речовим майном, а також вказуються номер і дата видачі атестата на льотно-технічне обмундирування, якщо воно було видане військовослужбовцю (команді, підрозділу, військовій частині, з'єднанню).
Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ Інструкції №232, 4. Військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.
Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 “Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно».
Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.
Перелік предметів речового майна із визначенням закупівельної вартості на початку кожного року структурний підрозділ Міністерства оборони України, відповідальний за формування та виконання бюджетної програми (підпрограми) надає до ЦУРЗ.
Зі змісту наведених норм слідує, що отримання військовослужбовцем довідки про вартість речового майна, що належить до видачі є підставою для нарахування останньому, за його бажанням, грошової компенсації за речове майно, яке не було отримане під час проходження служби.
Отже, право військовослужбовця на отримання довідки про вартість речового майна, що належить до видачі нерозривно пов'язано з правом на отримання грошової компенсації за речове майно, яке не було отримане під час проходження служби.
Також суд зазначає, що форма довідки чітко визначена Порядком №178.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.12.2024 №363 позивача виключено зі списків особового складу Збройних Сил України та направлено для подальшого проходження служби до іншого військового формування.
Позивачем складено рапорт від 22.12.2024 про видачу довідки про вартість недоотриманого речового майна.
Разом з тим, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження подання позивачем рапорту від 22.12.2024 до військової частини та реєстрації рапорту службою діловодства відповідача.
Відповідач у своєму відзиві також заперечує проти отримання ним відповідного рапорту.
Разом з тим, позивач зазначає, що у бездіяльності відповідача, яка полягає у нерозгляді рапорту про видачу довідки про вартість недоотриманого речового майна вбачається безпосередня упередженість командира військової частини.
Проте, матеріали справи не містять доказів оскарження позивачем бездіяльності військової частини щодо неприйняття та не розгляду такого рапорту чи щодо відмови видати довідку про вартість речового майна позивач до суду також не звертався.
Оскільки позивач не отримував довідки про вартість речового майна та не звертався до відповідача, на її підставі, за компенсацією, у відповідача не виникло обов'язку видавати відповідний наказ для здійснення нарахування та виплати вартості речового майна.
Відтак, суд зазначає, що посилання позивача на протиправну бездіяльність військової частини не знаходить свого підтвердження виходячи з наявних в матеріалах справи доказів.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання військової частини здійснити виплату позивачу грошової компенсації за невикористані дні за час проходження ним військової служби в Збройних Силах України щорічної основної відпустки за 2022 рік, та за невикористані ним дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за час проходження ним військової служби в Збройних Силах України в 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роках, які не надавалися, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 24 ЗУ "Про відпустки", у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Також, абзацом третім п. 14 ст. 10-1 Закону України № 2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Відповідно до пункту 5 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають право на щорічні додаткові відпустки відповідно до чинного законодавства України, виплачується компенсація за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, яка надається в повному обсязі або пропорційно часу, прослуженому в році звільнення.
Відповідно до п. 6-7 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу". Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Також, пунктом 10 Положення № 1153/2008 встановлено, що військовослужбовці можуть бути направлені для проходження військової служби до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - інші військові формування) з виключенням їх зі списків особового складу Збройних Сил України, а військовослужбовці інших військових формувань можуть бути прийняті до Збройних Сил України із зарахуванням їх до списків особового складу Збройних Сил України.
Встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України (пункт 12 Положення).
Відповідно до положень пункту 34 Положення, контракт припиняється (розривається):
у день закінчення строку контракту;
у день набрання чинності новим контрактом - у разі зміни військовослужбовцем одного виду військової служби на інший;
у день, зазначений у наказі командира (начальника) військової частини по стройовій частині про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (у разі дострокового припинення (розірвання) контракту, звільнення з військової служби або направлення для проходження військової служби до іншого військового формування з виключенням зі списків особового складу Збройних Сил України);
у день набрання чинності контрактом про навчання у разі вступу особи рядового складу, сержантського та старшинського складу, яка проходить військову службу за контрактом, до вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти;
у день, що настає після дня смерті (загибелі) військовослужбовця або дня визнання його судом безвісно відсутнім чи оголошення померлим;
у день видачі свідоцтва про смерть військовослужбовця на підставі проведеної генетичної експертизи, якщо військовослужбовця не було визнано судом безвісно відсутнім чи оголошено померлим.
Поряд з цим пункт 35 Положення визначає, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець звільняється з військової служби (крім випадку, передбаченого пунктом 195 цього Положення):
1) за рішенням командування військової частини за наявності підстав, передбачених підпунктами "а" - "г", "д", "е", "є", "з" - "й", "л" та "о" пункту 1 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу";
Під час дії особливого періоду контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець звільняється з військової служби за рішенням командування військової частини у період:
після закінчення строку проведення мобілізації та до моменту введення воєнного стану - на підставах, передбачених пунктом 2 (крім підстав, передбачених підпунктами "ґ", "й" та "к") частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу";
протягом строку проведення мобілізації та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації - на підставах, передбачених пунктом 3 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу";
2) за бажанням військовослужбовця - за наявності підстав, передбачених підпунктами "а", "б", "в", "ґ", "ж", "к" пункту 1, а в особливий період (крім строку проведення мобілізації та дії воєнного стану) - за наявності підстав, передбачених підпунктами "а", "б", "в", "ґ", "й" та "к" пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Отже, припинення (розірвання) контракту у зв'язку з направленням військовослужбовця для проходження військової служби до іншого військового формування з виключенням зі списків особового складу Збройних Сил України, обумовлює виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, але не є свідченням його звільнення з військової служби.
Як вбачається з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.12.2024 №363 виключено зі списків особового складу Збройних Сил України та направлено для подальшого проходження служби до іншого військового формування.
Отже, позивача не було звільнено з військової служби, а лише переведено до іншого військового формування.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов'язання відповідно до вимог ст.117 КЗпП України здійснити виплату позивачу виплати в розмірі середнього грошового забезпечення за останні два місяці за весь час затримки, тобто за період з 24.12.2024 (день припинення дії контракту про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України, виключення зі списків особового складу Збройних Сил України) по день фактичного розрахунку, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до статті 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Як вже зазначалось судом вище, позивача не було звільнено з військової служби, а наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.12.2024 №363 виключено зі списків особового складу Збройних Сил України та направлено для подальшого проходження служби до іншого військового формування.
У постанові Верховного Суду від 26.06.2025 у справі №400/8927/23 суд вказав, що виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини саме по собі не свідчить про закінчення проходження ним військової служби. Таке виключення може бути зумовлене переведенням до іншої частини, зміною місця проходження служби або іншим адміністративним переміщенням. Натомість лише виключення зі списків особового складу військової частини у зв'язку із звільненням у запас чи відставку, смертю, визнанням безвісно відсутнім чи оголошенням померлим підтверджує закінчення проходження військової служби.
Аналізуючи положення частини 1 статті 117 КЗпП України слід зазначити, що обов'язок роботодавця сплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, встановлені у статті 116 КЗпП України, а саме у день звільнення.
У межах розгляду цієї справи встановлено, що на час виникнення спірних правовідносин позивач продовжував перебувати на військовій службі.
Таким чином, оскільки стаття 117 КЗпП України передбачає відповідальність за затримку розрахунку саме при звільнення працівника, відсутні правові підстави її застосування до спірних правовідносин.
Аналогічних висновків щодо застосування норм права дійшов Верховний Суд у постановах від 21.02.2024 у справі №520/1897/22, від 26.06.2025 у справі № 400/8927/23, які в силу частини 5 статті 242 КАС України підлягають врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Окремо суд звертає увагу на те, що позивач не позбавлений можливості захисту своїх порушених прав. Так, у разі порушення встановлених строків виплати грошового забезпечення, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), військовослужбовець може вимагати компенсацію втрати частини доходів, передбачену законодавством, у зв'язку з несвоєчасною виплатою належних сум, відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".
За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, обов'язок відповідача щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення не звільняє позивача від доказування підстав позову.
З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Мельников Р.В.