Справа № 500/5660/25
05 грудня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушення строків їх виплати на суми щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій (далі Постанова №889), за весь час затримки їх виплати; зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889, за весь час затримки їх виплати - з лютого 2016 року по день фактичної виплати.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що наказами відповідача був звільнений з військової служби та з 03 травня 2023 року виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Поряд з тим відповідач здійснив перерахунок та виплату щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889, за період з січня 2016 року по лютий 2018 року (з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення) із затримкою та заборгованість виплачена лише на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року у справі №500/5338/24.
Позивач вважає, що відповідно до положень Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ Про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - Закон №2050-ІІІ) має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати у належному розмірі щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889. Однак відповідач при несвоєчасній виплаті сум щомісячної додаткової грошової винагороди не нарахував та не виплатив йому компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати, а звернення представника позивача про її виплату проігнорував, чим допустив протиправну бездіяльність.
З наведених підстав представник позивача просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).
Відповідач своїм правом не скористався та відзиву до суду не подав.
Частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
Позивач ОСОБА_1 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 14.05.2023 № 241-ОС майора ОСОБА_1 виключено із списків особового складу загону та всіх видів забезпечення звільненого з військової служби за підпунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з 16 травня 2023.
Відповідно до інформації відображеної в архівних відомостях особистих карток грошового забезпечення слідує, що позивач проходив військову службу та перебував на грошовому забезпеченні у період з січня 2016 року по лютий 2018 року у ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ).
Під час проходження військової служби ОСОБА_1 за період з січня 2016 року по лютий 2018 року нараховувалася та виплачувалася додаткова щомісячна додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій».
Проте, під час проходження служби не була нарахована та виплачена у належному розмірі індексація грошового забезпечення, а відтак, нарахування та виплата щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінетів Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з січня 2016 року лютий 2018 року, яка нараховуються з місячного грошового забезпечення, проведена без урахування у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.
Тернопільський окружний адміністративний суд рішенням від 20.11.2024 у справі № 500/5338/24 визнав протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо проведення перерахунку та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2019 роки та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з січня 2016 по лютий 2018 року включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.
Зобов'язав ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення виплаченої у 2016-2019 роках та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, за період з січня 2016 по лютий 2018 року включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 20.06.2025 у справі № 500/5338/24 апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) залишив без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року у справі № 500/5338/24 - без змін.
Згідно довідки-розрахунку грошового забезпечення, ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснив розрахунок щомісячної додаткової грошової винагороди, з урахуванням у її складі індексації грошового забезпечення у справі № 500/5338/24.
Проте, відповідач не здійснив розрахунку та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, починаючи з лютого 2016 року по день фактичної виплати.
Не погодившись із протиправною бездіяльністю відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом №2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі - Порядок №159).
Згідно зі статтями 1, 2 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Відповідно до статей 3 та 4 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Норми Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсації.
За змістом статті 6 Закону №2050-ІІІ, пункту 7 Порядку №159 компенсація проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати, а саме: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
Із наведеного слідує, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і які не мають разового характеру. Заробітна плата (грошове забезпечення) належать до виплат, які підлягають компенсації. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Основною умовою для виплати громадянину компенсації, що передбачена статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постанові від 14 квітня 2021 року у справі №465/322/17.
Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункту 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Така правова позиція є послідовною у постановах Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі №465/322/17, від 05 липня 2022 року у справі №420/7633/20 та ряду інших (постанови від 20 лютого 2018 року у справі № 522/5664/17, від 21 червня 2018 року у справі №523/1124/17, від 12 лютого 2019 року у справі №814/1428/18, від 08 серпня 2019 року у справі №638/19990/16-а).
Як встановлено судом вище, фактична виплата перерахованої щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889, за період з січня 2016 року по лютий 2018 року на виконання рішення суду від 21 березня 2024 року у справі №500/3546/23 відбулася 31 жовтня 2024 року, що не є спірним (підтверджується випискою банку, листом відповідача від 01 листопада 2024 року).
Аргументи відповідача про те, що щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою №889, не належить до переліку доходів, які підлягають компенсації у разі порушення строків їх виплати, суд відхиляє.
Відповідно до пункту 2 розділу І Інструкції №585 грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством. Місячне грошове забезпечення складається із: основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року у справі №500/5338/24 установлено факт виплати ОСОБА_1 у період з 01 січня 2016 року по лютий 2018 року включно щомісячної додаткової грошової винагороди.
За змістом висновків Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі №522/2738/17 щомісячна додаткова винагорода, передбачена Постановою №889, носила систематичний, щомісячний характер, належить до додаткових видів грошового забезпечення.
Оскільки щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою №889, належить до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (тобто вона належить до доходу, одержаного на території України і який не мав разового характеру), та з огляду на ту обставину, що відповідач здійснив її виплату ОСОБА_1 за січень 2016 року лютий 2018 року у належному розмірі з порушенням строків, то позивач має право на отримання компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889, за весь час затримки її виплати відповідно до приписів Закону №2050-ІІІ, Порядку №159.
Суд зауважує, що нарахування та виплата позивачу вказаної винагороди з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для її обрахунку індексації грошового забезпечення мала бути здійснена відповідачем саме з моменту набуття позивачем права на її отримання відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідач в порушення приписів Закону №2050-ІІІ, Порядку №159 у зв'язку із несвоєчасною виплатою щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889, виплату компенсації втрати частини доходів не здійснив, як і не зробив цього після звернення представника позивача за вирішенням цього питання.
За приписами пункту 8 Порядку №159 відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
Отже, зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи наведені вище норми права, якими урегульовано спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позову у спосіб визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми перерахованої за період з 01 лютого 2016 року по день фактичної виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889, а також зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми щомісячної додаткової грошової винагороди за вказаний період за весь час затримки виплати відповідно до Порядку №159.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема в ухвалі від 04 жовтня 2024 року у справі №140/3970/24 (постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 травня 2024 року).
З огляду на відсутність документально підтверджених судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з лютого 2016 року по день фактичної виплати.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з лютого 2016 року по день фактичної виплати.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 05 грудня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 );
відповідач:
- ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 ).
Головуючий суддя Подлісна І.М.