08 грудня 2025 року Справа № 480/450/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Савицької Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/450/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), і просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не здійснення повного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні з військової служби та не виплати грошової компенсації в повному обсязі за 80 невикористаних діб з 2022 по 2024 рік основної відпустки, а також за невикористані 14 діб додаткової відпустки як учасника бойових дій з урахуванням в розрахунку посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за особливість проходження служби, щомісячної премії, у розмірах зазначених у архівній довідці №888 від 11.21.2024;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 80 невикористаних діб з 2022 по 2024 рік основної відпустки, а також за невикористані 14 діб додаткової відпустки як учасника бойових дій з урахуванням в розрахунку посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за особливість проходження служби, щомісячної премії, у розмірах зазначених у архівній довідці №888 від 11.21.2024.
В обґрунтування позову зазначає, що на час прийняття наказу про виключення зі списків особового складу військової частини та зняття з усіх видів забезпечення, відповідачем протиправно не проведено усіх необхідних розрахунків, зокрема, щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2022 та 2024 роки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2024 рік у повному обсязі з урахуванням в розрахунку посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за особливість проходження служби, щомісячної премії, у розмірах зазначених у архівній довідці №888 від 11.21.2024.
Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що з 08.02.2024 позивача, який перебуває у розпорядженні командира частини, зараховано на всі види забезпечення відповідно до Витягу з наказу по стройовій частині від 08.02.2024 №42.
Відповідно до п. 1 розділу XXV Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2018 № 200 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам» (далі - Інструкція № 200) особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, звільненим від посад, які вони обіймають (у тому числі у зв'язку з переходом військової частини на новий штат, частковою зміною штату), із дня, наступного за днем звільнення від обійманих посад (скорочення штатної посади), протягом двох місяців виплачується грошове забезпечення, яке військовослужбовець отримував за штатною посадою на день звільнення з посади (скорочення).
Грошове забезпечення в цьому випадку обчислюється з урахуванням окладу за військове звання, посадового окладу, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) та премії.
Після закінчення перших двох місяців (та у разі неприйняття відповідних рішень щодо продовження виплати грошового забезпечення) військовослужбовцям виплачуються тільки оклади за військовими званнями.
Отже, з липня 2024 року позивачу виплачувався лише оклад за військовим званням.
19.09.2024 з позивачем було припинено (розірвано) контракт про проходження військової служби, що підтверджується Витягом з наказу по стройовій частині від 19.09.2024 № 285, відповідно до якого позивачем не була використана щорічна основна відпустка за 2022 рік у кількості 30 календарних діб, за 2023 рік у кількості 30 календарних діб, за 2024 рік у кількості 20 календарних діб. А також не використані дні додаткової відпустки як учасника бойових дій за 2024 рік у кількості 14 діб.
Згідно до розділу XXXI Інструкції № 200 у рік звільнення військовослужбовців зі служби, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки.
Грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства України на день звільнення з військової служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру місячного грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Так, на день звільнення зі служби розмір грошового забезпечення Позивача, який перебував у розпорядженні командира частини, складав 530,00 грн. (оклад за військовим званням). Отже, відповідно і розрахунок компенсації відпусток проводився з розрахунку вищезазначеного грошового забезпечення.
Таким чином, розрахунок компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік, 2023 рік, 2024 рік в кількості 80 діб: 530,00 : 30 х 80 = 1413,33 грн. - 1,5% - військовий збір» = 1392,13 грн. Розрахунок компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2024 рік в кількості 14 діб: 530 : 30 х 14 = 247,33 грн. - 1,5% військовий збір) = 243,62 грн.
Отже, загальна компенсація за дні невикористаної відпустки складає 1392,13 грн + 243,62 грн = 1635,75 грн. та була сплачена відповідачем (витяг з відомості № 477 від 16.10.2024).
Представником позивач подано до суду відповідь на відзив, у якій заперечуючи проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, зазначає, що компенсація у сумі 1660,66 за невикористані дні щорічної основної відпустки та невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій є незаконною, необґрунтованою, а дії відповідача є протиправними, порушують права та інтереси позивача, оскільки обмежують його права на соціальний захист, встановлений державою.
Позивач вважає, що йому повинні були розрахувати компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки та невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, зокрема, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», враховуючи Роз'яснення Міністерства економіки України щодо порядку обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право до 31.12.2023 та після 31.12.2023 де зазначається, що відповідне обчислення проводиться згідно з вимогами Порядку №100.
Отже, якщо особа отримує компенсацію за дні відпусток, на які вона набула право до 31.12.2023, то розрахунок середньої зарплати здійснюють виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році. Таким чином, в розрахунок включаються місяці, відпрацьовані упродовж 2023 року.
Заробітна плата, нарахована особі у 2023 році (за фактично відпрацьований час з 1 січня або з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому виплачується компенсація за невикористану відпустку), ділиться на кількість календарних днів у розрахунковому періоді. Отримана середньоденна заробітна плата множиться на кількість днів відпустки, що підлягають оплаті.
При цьому обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки особі за 2024 рік (на які вона набула право після 31.12.2023) проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю виплати компенсації за невикористані відпустки.
Тобто щодо компенсації за невикористані відпустки, право на які було набуто до 31.12.2023 (включно), застосовуємо новий підхід, а щодо компенсації за відпустки починаючи з 01.01.2024 - старий підхід, кажуть у Мінекономіки.
Отже, при звільнені працівника, починаючи з 2024 року для розрахунку компенсації за невикористані відпустки обчислюються дві середні заробітні плати. Та й саму компенсацію ділити на дві частини: компенсація за відпустки, права на які набуті до 31.12.2023, та після цієї дати.
Позивач, враховуючи викладені в позовній заяві та відповіді на відзив на позовну заяву обґрунтування, вважає, що є всі підстави для нарахування та виплати ОСОБА_1 грошову компенсацію за 80 невикористаних діб з 2022 по 2024 рік основної відпустки, а також за невикористані 14 діб додаткової відпустки як учасника бойових дій з урахуванням в розрахунку посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за особливість проходження служби, щомісячної премії, у розмірах зазначених у архівній довідці №888 від 11.21.2024.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані учасниками справи докази, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується учасниками справи, відповідно до Витягу з наказу по стройовій частині від 02.04.2021 № 75 позивача було зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення.
З 20.06.2022 по 07.02.2024 позивач перебував у полоні, що підтверджується Витягом з наказу по стройовій частині від 21.06.2022 № 171.
02.07.2022 згідно наказу № 184 від 04.07.2022 позивач був звільнений з посади та зарахований в розпорядження командира частини у зв'язку із перебуванням у полоні.
Після повернення позивача з полону 08.02.2024 продовжував проходити військову службу перебуваючи в розпорядженні командира.
З 08.02.2024 позивача, який перебуває у розпорядженні командира частини, зараховано на всі види забезпечення відповідно до Витягу з наказу по стройовій частині від 08.02.2024 №42.
У довідці військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 24.01.2025 №247 зазначено, що у період з 08.02.2024 по 28.04.2024 позивач проходив стаціонарне лікування та реабілітацію. У період з 24.06.2024 по 28.06.2024 проходив військово-лікарську комісію (а.с.30). Вказані обставини не заперечуються сторонами.
Згідно архівної відомості №888 від 11.11.2024 позивачу у період з липня по вересень 2024 року нараховувалось та виплачувалось грошове забезпечення у розмірі 530,00 грн, яке складалось виключно з окладу за військовим званням.
Як вбачається з матеріалів справи, із вказаного грошового забезпечення позивачу було проведено розрахунок та виплату компенсації за невикористані дні щорічної та основної відпустки.
Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно частини 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі."
Предметом спору є бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті у повному розмірі позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки за 2022 - 2024 роки, не виплаті позивачу грошової компенсації за дні невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбаченої п. 12 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за 2024 рік.
Законом України «Про Національну гвардію України» від 13.03.2014 № 876-VII (далі - Закон № 876-VII) визначено, що Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.
Національна гвардія України бере участь відповідно до закону у взаємодії зі Збройними Силами України у відсічі збройній агресії проти України та ліквідації збройного конфлікту шляхом ведення воєнних (бойових) дій, а також у виконанні завдань територіальної оборони.
Згідно частини 3 ст. 9 Закону № 876-VII комплектування Національної гвардії України військовослужбовцями та проходження ними військової служби здійснюються відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ)та Положення про проходження військової служби громадянами України в Національній гвардії України, що затверджується Президентом України.
Положеннями частини 2 ст. 21 Закону № 876-VII передбачено, що військовослужбовці Національної гвардії України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", цього Закону, інших актів законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до п. 19 ст. 101 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання військовослужбовцям інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки, передбаченої п.12 ч.1 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", припиняється.
Проте, відповідно до ч. 14 ст.101 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Відповідно до п. 1 розділу ХХV Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 15.03.2018 № 200, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 квітня 2018 р. за № 405/31857 (діла - Інструкція №200) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) звільненим від посад, які вони обіймають (у тому числі у зв'язку з переходом військової частини на новий штат, частковою зміною штату), із дня, наступного за днем звільнення від обійманих посад (скорочення штатної посади), протягом двох місяців виплачується грошове забезпечення, яке військовослужбовець отримував за штатною посадою на день звільнення з посади (скорочення).
Грошове забезпечення в цьому випадку обчислюється з урахуванням окладу за військове звання, посадового окладу, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) та премії.
Після закінчення двох місяців безперервного перебування військовослужбовців у розпорядженні грошове забезпечення за останньою основною посадою, яку вони обіймали до зарахування в розпорядження, виплачується тільки за рішенням командувача Національної гвардії України.
Клопотання про продовження строків виплати грошового забезпечення подаються за підпорядкованістю командирами військових частин, у розпорядженні яких вони перебувають.
Після закінчення перших двох місяців (та у разі неприйняття відповідних рішень щодо продовження виплати грошового забезпечення) військовослужбовцям виплачуються тільки оклади за військовими званнями.
Відповідно до абзацу першого пункту 5 розділу XXXI Інструкції № 200, у рік звільнення військовослужбовців зі служби, зазначених у пунктах 3, 4 цього розділу (а це - особи офіцерського складу, особи рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, що звільняються з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів або з інших підстав), у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки. Виплата грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється на підставі наказу.
Також п. 10 розділу XXXI Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 15.03.2018 № 200, визначає, що грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства України на день звільнення з військової служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру місячного грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Отже, у випадку звільнення військовослужбовців Національної гвардії України з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ
З матеріалів справи вбачається, що з липня 2024 року по вересень 2024 року (місяць звільнення), позивач отримував грошове забезпечення у розмірі 530,00 грн (а.с.12 зворотна сторона).
Із вказаного вище грошового забезпечення позивачу було здійснено розрахунок компенсації за невикористані дні відпустки, та виплачено у розмірі 1660,60 грн, що не заперечується сторонами.
З урахуванням положень вище вказаних норм, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог.
Посилання представника позивача на те, що позивачу повинні були розрахувати компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки та невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», суд вважає безпідставним виходячи з наступного.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення військовослужбовців складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Таким чином, на відміну від працівників у розумінні Кодексу законів про працю України, військовослужбовці отримують грошове забезпечення, а не заробітну плату.
Згідно зі статтею 2 КЗпП України дія трудового законодавства не поширюється на відносини, що виникають під час проходження військової служби, якщо інше прямо не передбачено законом.
У свою чергу, спеціальним порядком для врегулювання матеріального забезпечення військовослужбовців є нормативно-правові акти уповноважених органів сектору безпеки і оборони, прийняті на підставі законів.
Інструкція МВС України № 200, на підставі якої відповідач здійснив обчислення компенсації за невикористані дні відпусток, є спеціальним нормативним актом, прийнятим відповідно до Законів України «Про військовий обов'язок і військову службу» та «Про Національну гвардію України», та містить комплексне врегулювання питань щодо структури, порядку нарахування і виплати грошового забезпечення, у тому числі виплат при звільненні зі служби.
У той час, як Постанова КМУ № 100 регулює порядок обчислення середньої заробітної плати працівників, тобто осіб, які виконують роботу на підставі трудового договору. Вона не містить норм, які прямо поширюють її дію на військовослужбовців або визначають порядок обчислення середніх сум грошового забезпечення.
Відтак, застосування норм Постанови № 100 до правовідносин, у яких перебуває військовослужбовець, можливе лише у випадку відсутності спеціального регулювання, що відповідає загальному принципу «спеціальна норма переважає загальну». Проте у спірних правовідносинах таке регулювання існує та закріплене в Інструкції № 200, оскільки грошове забезпечення військовослужбовця не є заробітною платою, а отже, порядок обчислення середніх виплат за Постановою № 100 не підлягає застосуванню до військовослужбовців, якщо їх матеріальне забезпечення врегульоване спеціальними актами.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач обґрунтовано застосував при нарахуванні позивачу компенсації за невикористані дні відпусток положення Інструкції № 200, як спеціального нормативно-правового акту, що регулює механізм визначення складових грошового забезпечення та порядок їх обчислення при звільненні зі служби.
Доводи позивача щодо обов'язкового застосування Постанови № 100 не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства та не знаходять підтвердження в матеріалах справи. Позивач як військовослужбовець Національної гвардії України не є суб'єктом, на якого поширюється дія Порядку обчислення середньої заробітної плати, а тому застосування Постанови № 100 у спірних правовідносинах є безпідставним.
У силу приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 77 та ч. 1 ст. 90 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, в суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд зазначає, що позивачем, під час розгляду справи, не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог.
Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо, відтак, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.В. Савицька