08 грудня 2025 року м. Рівне №826/14427/16
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловне управління ДПС у м. Києві
визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002711306 від 15.07.2016 р.,
У провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебувала адміністративна справа № 826/14427/16 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002711306 від 15.07.2016.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.09.2016 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
На підставі розпорядження про повторний автоматичний розподіл від 11.10.2017 № 6974 та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2017 визначено суддю Катющенка В.П. для розгляду адміністративної справи № 826/14427/16.
Ухвалою від 19.04.2018, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, продовжено розгляд справи в порядку письмового провадження.
Законом України №2825-IX від 13.12.2022, що набрав чинності 15.12.2022, ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.
Згідно з розділом II «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.
На виконання вказаного положення Державна судова адміністрація України наказом №399 від 16.09.2024 затвердила Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва.
Відповідно до цього Порядку, 08.11.2024 здійснено пакетний автоматизований розподіл судових справ, за яким Рівненському окружному адміністративному суду, з урахуванням навантаження та за принципом випадковості, визначено до передачі 460 справ.
Наказом в.о. керівника апарату Київського окружного адміністративного суду №45-0д/ка від 31.12.2024, затверджено графік передачі справ, відповідно до якого справи передані Рівненському окружному адміністративному суду 14.02.2025.
На виконання рішення зборів суддів Рівненського окружного адміністративного суду (протокол №3 від 21.11.2024 та №4 від 13.12.2024), комісією прийнято справи, а Відділом документального забезпечення проведено їх реєстрацію та автоматизований розподіл.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи №826/14427/16 визначено суддю Махаринця Д.Є.
Розпорядженням керівника апарату суду Рівненського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 №780, відповідно до пунктів 2.3.43, 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 11.11.2024 №39 та погодженого наказом Державної судової адміністрації України від 29.11.2024 №529, Засад використання автоматизованої системи документообігу суду, затверджених рішенням зборів суддів Рівненського окружного адміністративного суду від 27.03.2025 №1, у зв'язку із тимчасовим відстороненням від здійснення правосуддя судді Махаринця Д.Є., головуючого судді у справі №826/14427/16 та з урахуванням рішення зборів суддів від 25.08.2025 (протокол зборів №5) призначено повторний автоматизований розподіл справи даної справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду адміністративної справи №826/14427/16 визначено головуючим суддею Греська О.Р.
Ухвалою суду від 18.09.2025 прийнято до провадження адміністративну справу №826/14427/16 та вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 14.10.2025 допущено заміну відповідача у справі № 826/14427/16 з Головного управління ДФС у м. Києві на правонаступника Головне управління ДПС у м. Києві.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що прийняте податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що порушує її законні права та інтереси, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, оскільки прощена (анульована) сума заборгованості може вважатися доходом боржника лише у випадку фактичного отримання боржником цієї суми. В той же час, вона реально не отримувала будь-які грошові кошти від ПАТ «ВТБ БАНК» по кредитному договору. З огляду на це, анульована (прощена) банком сума боргу не є доходом, з якого належить сплачувати податок на доходи з фізичних осіб.
Відповідач проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні, оскільки позивачем не подано податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2014 рік. На думку відповідача, дані за формою 1-ДФ свідчать про отримання доходу за ознакою « 126» (дохід, отриманий платником податку, як додаткове благо, сума боргу платника анульовано кредитором) на суму 962619,26грн від ПАТ «ВТБ БАНК», а тому вважає, що позивач має сплачувати із отриманого доходу податок із доходів фізичних осіб та відобразити його у річній податковій декларації, оскільки вказаний дохід є додатковим благом.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
15.07.2016 відповідачем, на підставі акта перевірки №5799/26-58-13-06-17-2856804445 від 07.06.2016 прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0002711306 яким позивачу за порушення пп.16.1.3 п.16.1 ст.16, п.49.1 пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, п.57.1 ст.57, пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.164.2.17, «д» п.164.2, п.164.1 ст.164, п.176.1 ст.176, п.179.1 ст.179 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб» на суму основного платежу на суму 163401,67грн., штрафної санкції на суму 41020,42 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Суд зауважує, що виклад нормативно-правового регулювання здійснюється в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України.
Згідно з п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України базою оподаткування доходів фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Відповідно до пп. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164 зазначеного Кодексу загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.
Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України.
Згідно з абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 цього Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються інші доходи, які згідно з цим Кодексом не включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (пп. 165.1.49 п. 165.1 ст. 165 ПК України).
При цьому, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається: дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання (пп. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 ПК України).
Відповідно до пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України «додаткові блага» - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Згідно з пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді:
а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України;
б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів;
в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів;
г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України;
ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України;
д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо);
е) спадщини, подарунків, виграшів, призів;
є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору;
ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.
Відповідно до пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі.
Отже аналізуючи зміст вказаних положень Податкового кодексу України, суд зазначає, що сума анульованого податкового боргу включає як основну суму кредиту, так і нараховані відсотки за користування кредитом, які є невід'ємною частиною кредитного договору та суми за кредитним договором, та які підлягають обов'язковій сплаті боржником відповідно до умов кредитного договору, оскільки йдеться про борг в цілому, тобто про загальну суму фінансових зобов'язань, що підлягають погашенню боржником, незалежно від підстави їх виникнення.
Наведене цілком відповідає економічній сутності доходу, оскільки при списанні (анулюванні) заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов'язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом включаючи і відсотки як невід'ємної частини кредитного договору.
Таким чином, основана сума боргу (тіло кредиту) та відсотки нараховані за користування кредитними коштами включаються до оподаткованого доходу, що отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 цього Кодексу зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора (ст. 605 ЦК України).
Відносини, що виникають між банком та його клієнтом з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства.
Нарахування пені та штрафів є лише засобом забезпечення виконання основного зобов'язання перед третьою особою - банком.
Прощена неустойка у вигляді пені та штрафів не є доходом і додатковим благом, сума кредиту надається безпосередньо позичальнику, а неустойка ним не отримується, та при цьому, банківська установа вправі на свій розсуд визначати доцільність її стягнення.
Отже, суд має з'ясувати правовий статус суми прощеної заборгованості за кредитом позивача, з огляду на те, що вказана сума може включати в себе як тіло кредиту, так і відсотки та/або пеню, що, відповідно, зумовлює настання для позивача різних правових наслідків у межах спірних правовідносин.
01.10.2008 між Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №623/0081-0000021, згідно з яким Кредитор, на положеннях та умовах цього Договору, надає Позичальнику Кредит, а Позичальник зобов'язується належним чином використати та повернути Кредитору суму Кредиту у повному обсязі, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії та інші платежі згідно умов цього Договору та тарифів Кредитора, та виконати всі інші зобов'язання в порядку та строку, визначені цим Договором. Сума кредиту - 135000,00 доларів США, строк кредитування становить 242 календарних місяців: з дати надання Кредиту по 01.12.2028 (включно), спосіб повернення суми кредиту - щомісячно у формі ануїтетних платежів, розмір та терміни сплати яких наведено у Графіку.
Також, 01.10.2008 між ОСОБА_2 (іпотекодавець) та Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк» (іпотекодержатель) укладено іпотечний договір, яким іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання всіх своїх зобов'язань за договором кредиту нерухоме майно, яким є квартира, що складається з 2 кімнат та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири.
Пунктом 1.4. цього договору передбачено, що вартість предмета іпотеки визначена за згодою сторін і становить 784000гривень 00 копійок, що за офіційним курсом НБУ на дату укладання цього договору еквівалентно сумі 161273 доларів США 73 центи.
Надалі 31.05.2010 між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу квартири, згідно з яким, продавець продала, а покупець купила належну продавцю на праві власності квартиру АДРЕСА_2 .
Пунктом 4 цього договору передбачено, що продаж зазначеної проводиться за 1067894,15грн, згідно курсу, встановленого Національним Банком України на день укладення цього договору (792,15грн. = 100 доларів США), еквівалентно 134748,35 доларів США.
Згідно з п.7 договору, квартира, на момент укладення цього договору купівлі-продажу, обтяжена іпотекою, відповідно до іпотечного договору, укладеного між Продавцем та Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк.
31.05.2010 між позивачем (Новий Боржник), ВАТ «ВТБ Банк» (Банк) та ОСОБА_2 (Первісний Боржник) було укладено тристоронній договір про переведення боргу №1. Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого, цим Договором регулюються відносини, пов'язані із заміною зобов'язальної сторони (Первісного Боржника) у зобов'язанні, що виникає з кредитного договору №623/0081-000021 від 01.10.2008, укладеного між Первісним Боржником та Кредитором. Первісний Боржник переводить на Нового Боржника виконання зобов'язання за Кредитним договором, а саме погашення кредиту, сплати нарахованих процентів за користування кредитом, комісій та/або інших можливих платежів, а також всіх зобов'язань, що передбачені Кредитним договором.
Згідно п.2.1 договору Кредитор не заперечує проти заміни Первісного Боржника Новим Боржником в Кредитному договорі, і підписуючи зі своєї сторони цей Договір, дає свою згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Всі права Кредитора, визначені умовами Кредитного договору, залишаються за Кредитором і можуть бути використані ним, відповідно до Кредитного договору по відношенню до Нового Боржника.
Також, 16.09.2010 між Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір про внесення змін №1 до Іпотечного договору, а 31.10.2010 та 05.11.2010 укладено договір про внесення змін №2 та №3 до Кредитного договору від 01.10.2008 №623/0081-0000021.
Так, зокрема, відповідно до умов договору про внесення змін №2, предметом Кредитного договору є надання Банком Позичальникові грошових коштів (кредит) на таких умовах: сума кредиту - 135000 доларів США, строк кредиту 20 років до 01 грудня 2028 року, процентна ставка за користування кредитом - 14,79 відсотків річних.
На лист позивача від 19.06.2014 ПАТ «ВТБ БАНК» надало відповідь від 15.07.2014 №2170/100-2 та повідомило, що до 31.12.2014 позивач має право скористатись спеціальною пропозицією з врегулювання проблемної заборгованості за кредитним договором №623/0081-0000021, укладений між позивачем та Банком 01.10.2008. Умовою цієї пропозиції є внесення в рахунок погашення кредитної заборгованості як позичальником, чи третьою особою 55500 доларів США, які будуть спрямовані на погашення заборгованості за кредитним договором №623/0081-0000021. За умови внесення зазначеної суми грошових коштів в обумовлений строк, зобов'язання перед Банком будуть вважатися виконаними, про що буде надано відповідний лист за підписом уповноваженого працівника Банку.
Згідно з квитанцією від 22.07.2014 №14556 відповідні кошти були сплачені позивачем.
Повідомленням від 22.07.2014 №2224/100-2 (про анулювання боргу) ПАТ «ВТБ БАНК» проінформувало позивача, про звільнення від виконання обов'язків по сплаті кредитної заборгованості, внаслідок припинення зобов'язань (прощення боргу) за кредитним договором укладеним між позивачем та Банком №623/0081-0000021 від 01.10.2008 на підставі статті 605 Цивільного кодексу України. Загальний розмір суми боргу, що підлягає анулюванню (прощенню) за кредитним договором №623/0081-0000021 від 01.10.2008 станом на 22 липня 2014 року складає 82588 доларів США 62 центи, що за офіційним курсом НБУ на день прощення боргу складає 962619 гривень 26 копійок, що складається із заборгованості по основному боргу. Одночасно звернуто увагу на необхідність дотримання позивачем вимог пункту «д» підпункту 164.217 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України щодо декларування та сплати податку на доходи фізичних осіб з суми анульованої Банком заборгованості за кредитним договором.
У листі ПАТ «ВТБ БАНК» від 21.03.2016 за №3740/1-2 на запит ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м.Києві щодо виплаченого доходу у виді додаткового блага відображено суму прощенного боргу з ознакою доходу 126 за ОСОБА_1 - сума прощенного боргу 962619,26грн.
В матеріалах справи також наявний лист ПАТ «ВТБ БАНК» від 12.04.2017 «3297/1-2БТ, який надано на виконання ухвали Окружного адміністративного суду м.Київ від 23.03.2017 у справі №826/14427/16, згідно якого загальна сума анулювання (прощення) за кредитним договором №623/0081-0000021 від 01.10.2008, укладеним між ПАТ «ВТБ БАНК» та ОСОБА_1 , складала 82588,62 дол.США, що за офіційним курсом НБУ на дату прощення склала 962619,26грн. Дана сума складається тільки з основного боргу (тіла).
Отже, Банк повідомив позивача про необхідність відображення суми прощеного боргу у річній податковій декларації та до складу анульованого (прощенного) боргу входив лише основний борг.
З наведеного слідує, що основну суму боргу (тіло кредиту) в розмірі 962619,26грн. слід вважати додатковим благом, яке підлягає оподатковуванню податком з доходів фізичних осіб у відповідному розмірі.
Таким чином, з наведеного вбачається, що позивач отримала дохід у вигляді додаткового блага за результатом прощення боргу в загальній сумі 962619,26грн., а тому повинна була відобразити вказану суму в податковій декларації про майновий стан та доходи за 2014 рік та сплатити суму податку з доходів фізичних осіб.
Проте, ОСОБА_1 в порушення пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, п. 49.1, пп. 49.18.4 п.49.18 ст. 49, п. 57.1 ст. 57, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.2.17 «д» п. 164.2, п. 164.1 ст. 164, п. 176.1 ст. 176, п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України, що діяв до 01.01.2015 року, не було здійснено декларування доходу в сумі 962619,26грн., а тому висновки відповідача про порушення вказаних норм права є вірними, а прийняте на їх підставі оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 204422,09грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 163401,67грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 41020,42грн. є правомірним, з огляду на що у суду відсутні підстави для його скасування.
Посилання позивача на те, що прощена сума боргу не є додатковим благом, адже в такому випадку позивач фактично не отримував доходу у грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі, судом відхиляються, як такі, що суперечать зазначеним вище положенням абзацу «д» пп.164.2.17 ПК України.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За сукупності викладених обставин, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України у суду відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 .
Відповідач - Головне управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19,м. Київ,04116. ЄДРПОУ/РНОКПП 44116011)
Повний текст рішення складений 08.12.2025.
Суддя Олег ГРЕСЬКО