08 грудня 2025 року м. Рівне №460/12199/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, -
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у в Дніпропетровській області (далі - відповідач) в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні та виплаті з 20.05.2025 ОСОБА_1 , як особі з інвалідністю ІІ групи, пенсію по інвалідності відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести з 20.05.2025 ОСОБА_1 , як особу з інвалідністю ІІ групи на пенсію по інвалідності відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII, обчисливши її виходячи із 60% від загального розміру заробітної плати, відображеної у довідках від 20.05.2025 №85-Ф (про посадовий оклад, надбавку за ранг та надбавку за вислугу років) та від 20.05.2025 №84-Ф (про інші складові заробітної плати).
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Так станом на 01 травня 2016 року (дату набрання чинності Законом №889-VІІІ) позивач обіймав посаду заступника начальника відділу адміністрування і захисту інформаційно-аналітичних систем Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області, яка відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 р. №229, належала до посад державних службовців (що відповідачем не заперечується). Його стаж державної служби станом на цю дату був 16 років. Відтак, на думку позивача, вона зберегла право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.
Відповідно до вимог п. 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 року №622 (далі - Порядок №622), пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
За змістом трудової книжки позивача та розрахунку стажу роботи на посаді державного службовця вбачається, що станом на 19.05.2025 (останній робочий день перед звільненням із державної служби) його стаж на посадах державного службовця понад 25 років.
Позивач також зазначає, що відповідно до поданої заяви від 20.05.2025 (за змістом якої ОСОБА_1 просив перевести його на пенсію по інвалідності як державного службовця) були наявні правові підстави для переведення позивача із пенсії по інвалідності, яка обчислювалась відповідно до Закону №1058-IV на пенсію по інвалідності державного службовця, як особі з інвалідністю ІІ групи відповідно до Закону №3723-XII. Відтак, позивач вважає протиправним і таким, що підлягає скасуванню оскаржене рішення відповідача про відмову у переведенні із 20.05.2025 ОСОБА_1 , як особи з інвалідністю ІІ групи, на пенсію по інвалідності відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII. При цьому, вирішуючи питання про порядок розрахунку такої пенсії слід враховувати, що ОСОБА_1 , маючи загальну вислугу років на посадах державних службовців набув право на обчислення з 20.05.2025 пенсії на підставі довідок від 20.05.2025 №85-Ф та від 20.05.2025 №84-Ф. Позаяк, будь-яких зауважень щодо достовірності викладених у вказаних вище довідках про заробітну плату сумам відповідачем не повідомлялось. Відтак, з метою відновлення порушених прав позивача в цій частині, та унеможливлення повторного, безпідставного звернення позивача із позовами до суду, слід зобов'язати відповідача перевести з 20.05.2025 ОСОБА_1 , як особу з інвалідністю ІІ групи на пенсію по інвалідності відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII, обчисливши її на підставі довідок від 20.05.2025 №85-Ф (про посадовий оклад, надбавку за ранг та надбавку за вислугу років) та від 20.05.2025 №84-Ф (про інші складові заробітної плати) за посадою, яку він обіймав перед звільненням з державної служби. Просить суд задовольнити позовні вимоги повністю.
Відповідач подало відзив на позовну заяву, де вказали, що на призначення пенсії за Законом № 889 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, що належать до категорії посад державних службовців, можуть розраховувати дві категорії осіб: державні службовці, які на день набрання чинності Законом № 889 займають посади державної служби та мають не менше 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України; особи, які на день набуття чинності Законом № 889 мають не менше як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України незалежно від факту роботи на державній службі станом на 01.05.2016 року. Відтак, при призначенні пенсії державного службовця застосовуються положення статті 25 Закону України «Про державну службу», якою визначені категорії посад державних службовців, Порядком призначення пенсій деяким категоріям осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 р. № 622, Порядком обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 р. № 229, яким визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби. Тому, відповідачі просять суд відмовити в задоволенні позову.
Ухвалою суду позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Згідно з вимогами частини четвертої статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 , 1988 року народження, з 04.05.2000 призначена на посаду, яка відноситься до категорій посад державної служби, та проходив службу в органах Пенсійного фонду України до 19.05.2025 включно.
Після встановлення позивачу інвалідності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області була призначена пенсія по інвалідності як особі: з інвалідністю ІІ групи з 13.03.2012.
Після звільнення 19.05.2025, маючи стаж роботи на посаді державного службовця на дату звільнення понад 25 роки, позивач вважає, що набув право на призначення пенсії по інвалідності відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII.
ОСОБА_1 ,. звернувся до Пенсійного органу, щодо переведення на пенсію по інвалідності відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII.
Однак, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській прийняло рішення від 27.05.2025 №956030117890 про відмову у проведенні перерахунку пенсії з підстав відсутності у Законі України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII права на пенсію по інвалідності.
Вважаючи таке рішення та дії відповідача протиправними, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу своїх дій, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З 01.05.2016 набрав чинності Закон України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 (далі-Закон № 889-VIII), в Прикінцевих та Перехідних положеннях якого закріплено, що Закон № 3723-ХІІ (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII втратив чинність.
Так, пунктом 10 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Крім того, пунктом 12 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною 1 статті 37 Закону № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року-страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями,-у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до частини дев'ятої статті 37 Закону №3723-XII пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених ч. 1 цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.
Якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на державній службі (ч. 10 ст. 37 Закону № 3723-XII).
Якщо інваліду I або II групи було встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше п'яти років. У такому самому порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв'язку з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі (ч. 12 ст. 37 Закону №3723-XII).
Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), за останньою зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII.
Також, пенсія державного службовця призначається і особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах.
Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року за результатами апеляційного перегляду рішення Верховного Суду 04 квітня 2018 року у зразковій справі № 822/524/18 (Пз/9901/23/18).
Отже, не зважаючи на те, що з 01.06.2016 Закон України від 16.12.1993 № 3723 «Про державну службу» втратив чинність, після вказаної дати особи, що працювали на державній службі за наявності передбачених статтею 37 цього закону підстав, мають право на пенсію державного службовця.
Судом встановлено, що Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серія РВН №203336 підтверджується, що позивачу 13.03.2012 за результатами повторного огляду встановлено другу групу інвалідності, причина інвалідності зазнчанено інвалідність з дитинства інвалідність встановлена довічно.
При цьому, відповідно до записів №17-33 трудової книжки позивача Серія НОМЕР_1 , дата заповнення 09.07.1996, станом на дату встановлення ОСОБА_1 інвалідності ІІ групи - 13.03.2012 він обіймала посаду заступника начальника відділу персоніфікованого обліку, інформаційних систем та мереж Управління Пенсійного фонду України з 19.05.2025 звільнений з посади заступника начальника відділу адміністрування інформаційних систем управління інформаційних систем та електронних реєстрів Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, та станом на дату звернення до Пенсійних органів із заявою про переведення на пенсію по інвалідності як державний службовець 20.05.2025 посаду на державній службі не обіймав.
Відтак, оскільки позивач: отримала статус особи з інвалідністю ІІ групи з 13.03.2012 - в період роботи на державній службі; мав стаж на посадах державних службовців понад 25 роки; перед зверненням за призначенням пенсії по інвалідності (як державний службовець) працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців; був звільнений з неї 19.05.2025, а тому набув право на призначення пенсії по інвалідності згідно зі статтею 37 Закону №3723-XII.
Правилами частини першої статті 10 Закону №1058-IV встановлено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Зазначене свідчить на користь того, що відповідно до поданої заяви від 20.05.2025 (за змістом якої ОСОБА_1 просив перевести його на пенсію по інвалідності як державного службовця) були наявні правові підстави для переведення позивача із пенсії по інвалідності, яка обчислювалась відповідно до Закону №1058-IV на пенсію по інвалідності державного службовця як особі з інвалідністю ІІ групи відповідно до Закону №3723-XII.
Відтак, рішення відповідача про відмову у переведенні із 20.05.2025 ОСОБА_1 , як особи з інвалідністю ІІ групи, на пенсію по інвалідності відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII є протиправним та підлягає скасуванню.
З метою захисту порушеного права позивача слід зобов'язати відповідача (на обліку в якому перебуває та перебуватиме позивач) перевести з 20.05.2025 ОСОБА_1 , як особу з інвалідністю ІІ групи на пенсію по інвалідності відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII.
Також суд зазначає, щодо обчислення пенсії виходячи із 60% від загального розміру заробітної плати, відображеної у довідках від 20.05.2025 №85-Ф (про посадовий оклад, надбавку за ранг та надбавку за вислугу років) та від 20.05.2025 №84-Ф суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» затверджено Порядок призначення пенсій згідно з Законом №889-VIII, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону №3723-XII (далі Порядок).
Пунктом 4 вказаного Порядку передбачено, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому:
посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);
розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;
у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць;
матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.
За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п'ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 р., за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.
Пунктами 5 та 6 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб №622 передбачено, що форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики. У разі ліквідації державного органу довідку видає орган, який є правонаступником, а в разі його відсутності чи перейменування (відсутності) посад, у тому числі відсутності відповідних посад державної служби, довідка видається у порядку, встановленому Мінсоцполітики за погодженням із Нацдержслужбою.
Судом встановлено, що позивач має право на призначення пенсії відповідно до Закону № 3723-XII.
В матеріалах справи наявні довідка про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 20.05.2025 №84-Ф та довідка про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, яка працбвала в державних органах, що провели класиівкацію посад державної служби та посаду якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 20.05.2025 №85-Ф.
Постановою Правління Пенсійного фонду України «Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям» №1-3 від 17 січня 2017 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 лютого 2017 року за №180/30048, затверджено форми довідок про заробітну плату для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VІІ «Про державну службу» пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу», а саме: форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років); форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією); форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.
Відповідно до форми довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 року №1-3, така видається для призначення згідно з пунктами 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону «Про державну службу» пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ «Про державну службу» про середні розміри надбавок, премій та інших виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, а виплати (надбавки, місячні премії) зазначаються в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії. Матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, зазначаються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді, виходячи із середнього розміру таких виплат у місяці, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, визначеного з урахуванням кількості відповідних (прирівняних) посад.
Із системного аналізу положень ст. 37 Закону №3723-XII, Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ та абз. 6 п. 4 Порядку №622, для обчислення пенсії державного службовця виходячи із середніх розмірів відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 р., за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі, необхідними умовами є: 1. бажання особи на застосування такого порядку обчислення пенсійної виплати; 2. наявність не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців; 3. звільнення з посади державного службовця на момент виходу на пенсію.
Зазначені положення не містять обов'язкової умови наявності 20 років стажу роботи на посадах державних службовців станом на 01.06.2016, обмежуючись лише наявність такого стажу на дату звільнення з державної служби.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» №108/95-ВР від 24.03.1993 (далі - Закон №108/95-ВР), заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 Закону №108/95-ВР визначено структуру заробітної плати, до якої входить основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Згідно з частиною першою статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991, до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Відповідно до статті 41 Закону №1058-IV, до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
За змістом наведених норм, отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати, на які нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, має враховуватися при обчисленні розміру пенсії, оскільки як перевагу мають спеціальні норми, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, а саме, за наведених обставин ст. 41 Закону №1058-IV.
Таким чином, позивачка має право на обчислення пенсії державного службовця з урахуванням довідок від 20.05.2025 №84-Ф та від 20.05.2025 №85-Ф виданими Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Вказана правова позиція суду узгоджується із постановами Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №735/939/17, від 19.03.2019 у справі №357/1457/17, від 01.12.2020 у справі №466/6057/17, від 16.12.2021 у справі №538/804/17, від 22.06.2021 у справі №308/67/17, від 29.09.2022 у справі №234/6967/17, від 29.11.2022 у справі №431/991/17, від 27.01.2023 у справі №340/4184/21, від 11.04.2023 у справі №620/965/20.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, відповідач не довів правомірності своїх дій, покладені в основу прийняття протиправного рішення, в той час як позивачем позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, а тому адміністративний позов підлягає до задоволення повністю.
У зв'язку зі звільненням позивача від сплати судового збору судові витрати не підлягають розподілу.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні та виплаті з 20.05.2025 ОСОБА_1 , як особі з інвалідністю ІІ групи, пенсію по інвалідності відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести з 20.05.2025 ОСОБА_1 , як особу з інвалідністю ІІ групи на пенсію по інвалідності відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII, обчисливши її виходячи із 60% від загального розміру заробітної плати, відображеної у довідках від 20.05.2025 №85-Ф (про посадовий оклад, надбавку за ранг та надбавку за вислугу років) та від 20.05.2025 №84-Ф (про інші складові заробітної плати).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 08 грудня 2025 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26,м. Дніпро,Дніпропетровська обл.,49094, ЄДРПОУ/РНОКПП 21910427)
Суддя У.М. Нор