про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
08 грудня 2025 рокум. ПолтаваСправа № 440/16123/25
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Бевза В.І., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
- визнати протиправною бедіяльність Держави Україна щодо невиконання протягом тривалого часу наданих Державою гарантій у пункті 4 статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.09.2024 у справі №440/7027/24 та ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 24.04.2025 року у справі № 440/7027/24 року в частині стягненя за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області заборгованої пенсії та сплачено судового збору;
- стягнути, на виконання Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.09.2024 у справі №440/7027/24, з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України суми витрат зі сплати судового збору у розмірі 7267,20 грн (сім тисяч двісті шістдесят сім гривень 20 копійок);
- стягнути, на виконання Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.09.2024 у справі №440/7027/24 з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України, суму заборгованої мені пенсії у розмірі 606 816,83 грн. (шістсот шість тисяч вісімсот шістнадцять гривень 83 копійки).
Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначив, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.09.2024 у справі №440/7027/24 ухвалено:
1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсії з урахуванням грошового забезпечення, визначеного у довідках ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08.04.2024 №ФП68315/5070, №ФП68315/5071, №ФП 68315/5072, №ФП 68315/5073, №ФП68315/5074, №ФП68315/5075 про розмір грошового забезпечення для обчислення пенсії з 01.01.2018, 01.04.2019, 01.02.2020, 01.02.2021, 01.02.2022 та 01.02.2023;
2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018, 01.04.2019, 01.02.2020, 01.02.2021, 01.02.2022 та 01.02.2023 відповідно до вимог статтей 43 та 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ на підставі довідок ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08.04.2024 №ФП68315/5070, №ФП68315/5071, №ФП 68315/5072, №ФП 68315/5073, №ФП68315/5074, №ФП68315/5075, з урахуванням проведених виплат;
3) в іншій частині позовних вимог відмовити;
4) стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 7267,20 грн (сім тисяч двісті шістдесят сім гривень 20 копійок).
24.10.2024 видано 2 виконавчі листи.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.04.2025 року у справі №440/7027/24 постановлено:
1) заяву головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пецяк Людмили Вікторівни про зміну способу та порядку виконання рішення у справі №440/7027/24 задовольнити;
2) змінити спосіб та порядок виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року у справі № 440/7027/24 щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018, 01.04.2019, 01.02.2020, 01.02.2021, 01.02.2022 та 01.02.2023 відповідно до вимог статтей 43 та 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ на підставі довідок ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08.04.2024 №ФП68315/5070, №ФП68315/5071, №ФП 68315/5072, №ФП 68315/5073, №ФП68315/5074, №ФП68315/5075, з урахуванням проведених виплат, на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 заборгованості по пенсії у сумі 606 816,83 грн (шістсот шість тисяч вісімсот шістнадцять гривень 83 копійки).
Проте, вказану заборгованість позивачу не виплачено.
Відповідно до приписів пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 1 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Відповідно до пункту 2 цієї частини публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
За приписами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома або більше особами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правовідносинах, у яких однієї із сторін є суб'єкт владних повноважень, наділений можливістю владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів.
Разом з цим, як визначено частиною першою статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
У силу частини другої статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів суддя встановив, що цей спір фактично пов'язаний з протиправним, як на думку ініціатора звернення, невиконанням відповідачем рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.09.2024 у справі №440/7027/24, у якому змінено його спосіб та порядок виконання щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018, 01.04.2019, 01.02.2020, 01.02.2021, 01.02.2022 та 01.02.2023 відповідно до вимог статтей 43 та63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ на підставі довідок ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08.04.2024 №ФП68315/5070, №ФП68315/5071, №ФП 68315/5072, №ФП 68315/5073, №ФП68315/5074, №ФП68315/5075, з урахуванням проведених виплат, на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 заборгованості по пенсії у сумі 606 816,83 грн (шістсот шість тисяч вісімсот шістнадцять гривень 83 копійки) відповідно до ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 24.04.2025 року у справі № 440/7027/24.
З огляду на вищенаведене, суддя зауважує, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не дозволяє ефективно захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.
Частиною першою 378 КАС України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувала чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Суд зауважує, що поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановлено КАС України. Натомість порядок виконання судового рішення означає визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем.
Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти вжиття адміністративним судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановлені раніше порядок і спосіб. Ці заходи повинні забезпечити виконання конкретного судового рішення і не поширюватися на відносини, які виникли після його ухвалення.
Водночас змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті, торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду, а також змінювати обраний судом при ухваленні цього рішення спосіб відновлення порушеного права позивача.
Мета зміни способу та порядку виконання рішення суду полягає у тому, щоб усунути обставини, що істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання такого судового рішення.
Верховний Суд у постанові від 21.08.2018 у справі №803/3805/15 зазначив, що системний аналіз наведеної правової норми дає підстави дійти до висновку про те, що підставою для встановлення порядку і способу виконання судового рішення є обставини, що перешкоджають належному його виконанню: ускладнюють його виконання або роблять неможливим, при цьому судове рішення не може бути змінено по суті.
Тобто зміна способу і порядку виконання рішення суду - це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, не змінюючи при цьому його змісту, або ж відмовити в задоволенні такої заяви.
Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, які викладені в постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №826/8279/16.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
При розгляді позовних вимог стосовно невиконання окремого судового рішення в іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконання судового рішення являє собою завершальну стадію судового провадження.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а, від 06.02.2019 у справі №816/2016/17, а також в постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №806/2143/15, від 30.03.2021 у справі №580/3376/20.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Велика Палата Верховного Суду, зокрема у постанові від 30.01.2019 у справі №803/3/18 зазначила, що поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Відповідно до принципу процесуальної економії, "одна справа - один спір", необхідно відмовити у відкритті провадження, оскільки спір вже вирішений у зазначених справах і позивач може змінити спосіб виконання рішення суду, звернутись із судовим контролем, примусово виконати рішення суду через державну виконавчу службу або визнати протиправними дії відповідача щодо невиконання рішення суду, а не створювати новий штучний спір, якій покликаний повторно вирішити питання, які вже вирішення судом раніше у справах, які не виконані на переконання позивача.
Суд дійшов висновку, що поданий позивачем позов не підлягає розгляду у позовному провадженні в порядку адміністративного судочинства.
Отже, у відкритті провадження у справі за цим позовом належить відмовити.
Справа не підлягає розгляду будь-яким судом будь-якої юрисдикції, оскільки стосується питання не спору, а питання виконання рішення суду, спір, у якому вже вирішений судом.
Керуючись статтями 4, 19, 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України (Код ЄДРПОУ 37567646, вул. Бастіонна, 6, Київ) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовну заяву разом з доданими до неї документами повернути позивачу разом із сплаченою сумоб судового збору у сумі 1211,20 грн. (ПН документ №215600426655).
Копію позовної заяви залишити в суді.
Копію ухвали надіслати ініціатору звернення.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення до Другого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.І. Бевза