05 грудня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/12718/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги (викладені буквально до тексту, сформованого представником позивача):
визнати протиправною діяльність (бездіяльність) ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо відмови від 21.08.2025 і від 26.08.2025 в наданні відстрочки від призову, неприйняття рішення стосовно заяви від 05.08.2025 ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову за мобілізацію по п. 13 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
скасувати незаконний протокол №27 від 04.07.2025 комісії з питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 ;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.05.2025 про надання відстрочки від призову за мобілізацію на підставі ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію" та прийняти рішення про надання відстрочки за результатом розгляду з оформленням довідки форми №6 до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024.
Під час розгляду справи суд
ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також відповідач-1, ІНФОРМАЦІЯ_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі також відповідач-2, ІНФОРМАЦІЯ_5 ) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою від 22.09.2025 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою від 06.10.2025 відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників; витребувано докази.
Аргументи учасників справи
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав, що ним 07.08.2025 було подано до ІНФОРМАЦІЯ_6 заяву про надання відстрочки від мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а саме: у зв'язку із наявністю матері, яка має інвалідність 2 групи, по причині відсутності інших осіб, які можуть здійснювати догляд. За результатами розгляду заяви позивач отримав відповідь, якою йому було повідомлено, що у ОСОБА_1 є сестра, яка зобов'язана утримувати матір, особу з інвалідністю 2 групи.
Позивач наголошував на тому, що сестра не може утримувати матір та здійснювати за нею постійний догляд, оскільки сама потребує постійного догляду та має хвороби серця, про що відповідачам було надано підтверджуючі документи.
13.10.2025 до суду надійшов відзив ІНФОРМАЦІЯ_6 на позовну заяву, у якому відповідач проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача пояснювала, що комісією було встановлено, що позивач звернувся зі заявою на ім'я голови комісії, у якій просив оформити йому в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Розглядаючи заяву позивача про надання відстрочки комісією було встановлено, що у останнього наявна рідна сестра, яка є невійськовозобов'язаною та не має ні групи інвалідності, ні медичної документації, яка б вказувала б на неможливість здійснення нею догляду.
16.10.2025 до суду надійшов відзив ІНФОРМАЦІЯ_7 , в якому відповідач проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_8 є неналежним відповідачем. ІНФОРМАЦІЯ_5 не є належним суб'єктом, до повноважень якого віднесено приймати рішення щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Крім цього, позивач до ІНФОРМАЦІЯ_2 з приводу надання відстрочки від призову не звертався, однак просить визнати протиправними саме дії та бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_7 .
30.10.2025 до суду подано відповідь на відзив, в якій позивач наполягав на правомірності своїх вимог, зазначаючи, що подав разом із заявою увесь необхідний перелік документи для прийняття рішення про надання відстрочки.
Згідно з частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядав справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Обставини справи, встановлені судом
Відповідно до змісту позовної заяви та матеріалів, доданих представником позивача до позову, ОСОБА_1 08.08.2025 направив до ІНФОРМАЦІЯ_6 заяву від 05.08.2025 /а.с. 8-9, 10/, в якій просив надати відстрочку від призову на військову службу відповідно до пункту 13 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", оформити відстрочку у встановленому порядку.
Додатками до заяви зазначено:
1. Копія паспорта ОСОБА_1 .
2. Копія ІПН.
3. Копія військового білету.
4. Копія військово-облікового документа по оновленню.
5. Копія паспорта ОСОБА_2 .
6. Копія ІПН.
7. Копія довідки МСЕК №0058604 ОСОБА_2 .
8. Копія свідоцтва про народження ОСОБА_3 мати.
9. Копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 .
10. Копія смерть ОСОБА_4 .
11. Копія свідоцтва про розірвання шлюбу ОСОБА_5 .
Листом від 21.08.2025 №8/2/2/1894 на заяву позивача від 07.08.2025 ІНФОРМАЦІЯ_5 повідомив, що згідно протоколу №27 від 04.07.2025 комісії з питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 відмовлено у наданні відстрочки у зв'язку з відсутністю підстав для отримання відстрочки, які відповідають вимогам пункту 13 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", оскільки у заявника є сестра, зобов'язана утримувати матір, яка є особою з інвалідністю 2 групи /а.с. 19/.
Листом від 25.08.2025 №11/1057 ІНФОРМАЦІЯ_4 на заяву від 05.08.2025 повідомив ОСОБА_1 , що заявнику необхідно особисто з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_6 для подання заяви на оформлення відстрочки /а.с. 21/.
Листом від 26.08.2025 №11/1090 ІНФОРМАЦІЯ_4 на заяву від 07.08.2025 повідомив ОСОБА_1 , що згідно протоколу №27 від 04.07.2025 комісії з питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 відмовлено у наданні відстрочки, у зв'язку з відсутністю підстав для отримання відстрочки, які відповідають вимогам пункту 13 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", оскільки у заявника є сестра, яка може здійснювати догляд /а.с. 20/.
Позивач, вважаючи, що ІНФОРМАЦІЯ_4 не прийнято рішення стосовно заяви від 05.08.2025 про надання відстрочки від призову та мобілізації по пункту 13 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку і мобілізації", а також вважаючи незаконними відмови від 21.08.2025 і від 26.08.2025 в наданні відстрочки від призову та протокол №27 від 04.07.2025, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Норми права, які підлягають застосуванню
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
На момент розгляду цієї справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а тому застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу під час мобілізації в умовах воєнного стану.
Законом №3543-XII (тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначено засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Так, статтею 1 Закону № 3543-XII визначено мобілізацію як комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 23 Закону № 3543-XII обумовлено категорії громадян, для яких встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Згідно з пунктом 13 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII призову на військову службу під час мобілізації не підлягають військовозобов'язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (надалі - Положення №154; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.
Згідно з пунктом 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Відповідно до пунктів 56, 57 Порядку № 560 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону №3543-XII.
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Згідно з пунктами 58 та 60 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Додатком 5 до Порядку №560 передбачено Перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону № 3543-XII.
Так, згідно з цим Переліком для осіб, які мають право на відстрочку за пунктом 13 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII, документами, що підтверджують право на відстрочку, для батьків військовозобов'язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи або батьків дружини (чоловіка) військовозобов'язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи - один із таких документів, що підтверджує інвалідність: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики; заява за формою згідно з додатком 15 (у разі потреби) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові (за наявності) особи, яку вона обирає для здійснення свого утримання;
для військовозобов'язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв'язки (свідоцтво про народження);
для військовозобов'язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - один із таких документів, що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов'язаними та зобов'язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або документ, що підтверджує перебування під арештом (крім домашнього арешту), або відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.
Висновки щодо правозастосування
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною діяльності (бездіяльності) ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо відмови від 21.08.2025 і від 26.08.2025 в наданні відстрочки від призову, скасування протоколу №27 від 04.07.2025 комісії з питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , суд зазначає таке.
Статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації. Так згідно з пунктом 13 частини першої цієї статті не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Аналіз цієї норми дозволяє визначити такі випадки, за яких військовозобов'язаним надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації:
1) один із своїх батьків (або один з батьків дружини (чоловіка)) є особою з інвалідністю І чи ІІ групи; відсутні інші особи, які не є військовозобов'язаними та які відповідно до закону зобов'язані їх утримувати;
2) один із своїх батьків (або один з батьків дружини (чоловіка)) є особою з інвалідністю І чи ІІ групи; наявні інші особи, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати, але вони самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі;
3) один із своїх батьків (або один з батьків дружини (чоловіка)) є особою з інвалідністю І чи ІІ групи; відсутні інші особи, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім осіб, визначених законом); наявні декілька військовозобов'язаних осіб, які зобов'язані їх утримувати та особа з інвалідністю обирає одного із військовозобов'язаних для догляду за нею.
Листами від 21.08.2025 ІНФОРМАЦІЯ_5 та від 26.08.2025 ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомили ОСОБА_1 про прийняте 04.07.2025 комісією ІНФОРМАЦІЯ_6 рішення про відмову у наданні відстрочки від мобілізації з підстав наявності сестри, яка може утримувати матір позивача та здійснювати за нею догляд.
Натомість, у позовній заяві позивач стверджує про неможливість ОСОБА_6 (сестра позивача) здійснювати постійний догляд за матір'ю, оскільки сестра має хвороби серця, не може обслуговувати себе повністю, тому ОСОБА_1 допомагає і сестрі.
При цьому, жодних документів, які б підтверджували неможливість ОСОБА_6 (сестри позивача) утримувати свою матір (довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або документу, що підтверджує перебування під арештом (крім домашнього арешту), або відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі) позивачем ані суду, ані відповідачу-1 не надано.
Суд зазначає, що обов'язок з утримання батьків виникає, якщо вони є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги. Постійний догляд - це форма догляду за особами з різними фізичними або психічними обмеженнями, що вимагає постійної присутності доглядача для надання необхідної допомоги та підтримки.
Надання копії виписки 2023 року та медичних обстежень ОСОБА_6 у 2023-2024 роках не свідчить про неможливість ОСОБА_6 утримувати свою матір. У разі наявності у сестри позивача ОСОБА_6 потреби у сторонньому догляді, як на цьому наполягає позивач, така потреба має бути документально зафіксована у передбачених законом документах, - довідках МСЕК, висновках ЛКК. Зазначених документів стосовно ОСОБА_6 відповідачу-1 та суду не надано.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що прийняте 04.07.2025 комісією ІНФОРМАЦІЯ_6 рішення про відмову у наданні відстрочки від мобілізації з підстав наявності сестри, яка може утримувати матір позивача та здійснювати за нею догляд, є правомірним, обґрунтованим та скасуванню не підлягає.
Листи відповідачів від 21.08.2025 і від 26.08.2025 лише повідомляють про прийняте 04.07.2025 комісією рішення, носять інформативний характер, тому дії відповідачів -1 та -2 в цій частині є також правомірними.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.05.2025 про надання відстрочки від призову на підставі ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію" та прийняти рішення про надання відстрочки за результатом розгляду з оформленням довідки форми №6 до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024, суд зазначає таке.
Матеріали справи не містять ні заяви позивача від 19.05.2025, ні доказів її направлення позивачем до уповноважених державних органів. У позовній заяві позивач не зазначає жодним чином про подання цієї та за текстом позову, обставини подання та розгляду цієї заяви взагалі не включені представником позивача до предмету спору.
Тому підстави для задоволення позову в цій частині позовних вимог суд визнає недоведеними, необґрунтованими, не підтвердженими матеріалами справи та відмовляє у їх задоволенні.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності (діяння) щодо неприйняття рішення стосовно заяви від 05.08.2025 ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову за мобілізацію по п. 13 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», суд зазначає таке.
Як свідчать матеріали справи, відповідач-1 не розглянув по суті заяву ОСОБА_1 від 05.08.2025 про оформлення довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та не прийняв рішення відповідно до вимог чинного законодавства. Натомість відповідач-1 повідомив листом від 25.08.2025 №11/1057 про необхідність особистої явки позивача для оформлення відстрочки від мобілізації.
Суд зауважує, що ні положення Законів №2232-ХІІ, № 3543-XII, ні Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, не передбачають обов'язку особистого відвідування особою територіального центру комплектування та соціальної підтримки для подання заяви та документів на відстрочку.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позивач, надіславши особисто поштовим зв'язком заяву та документи для вирішення питання про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації дотримався процедури особистого їх подання (направлення).
Отримавши таку заяву з додатками, відповідач-1, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки, після отримання цієї заяви, повинен був прийняти відповідне рішення за наслідком її розгляду по суті щодо надання відстрочки або відмови у наданні відстрочки.
Таким чином, відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або про мотивовану відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за заявою позивача від 05.08.2025 свідчить про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.05.2025 про надання відстрочки від призову за мобілізацію на підставі ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію" та прийняти рішення про надання відстрочки за результатом розгляду з оформленням довідки форми №6 до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024, суд зазначає таке.
Матеріали справи не містять заяви позивача від 19.05.2025 та доказів звернення з вказаною заявою до відповідачів.
У позовній заяві позивач не зазначає жодним чином про подання заяви від 19.05.2025. Не повідомляють про її подання та розгляд і відповідачі у відзивах. Тому в цій частині позовних вимог суд визнає твердження представника позивача недоведеними, необґрунтованими, не підтвердженими матеріалами справи та відмовляє у їх задоволенні.
Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина друга статті 77 КАС України).
Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Розподіл судових витрат
Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Суд вважає за необхідне у зв'язку зі задоволенням однієї позовної вимоги щодо нерозгляду заяви покласти на відповідача-1 судові витрати у сумі 1211,20 грн.
Вирішуючи питання стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з такого.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у статтях 4, 13, 14, 15 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За змістом ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг та на нього поширює своє регулювання глава 63 Цивільного кодексу України. Так, згідно зі ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 Цивільного кодексу України передбачає загальні засади регулювання та принципи будь-якого договору, включаючи договір про надання послуг. Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена, виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Разом з тим, згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Зважаючи на зазначене вище, системний аналіз наведених положень законодавства дозволяє зробити такі висновки:
1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в ч. 2 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");
2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім того, на такий договір поширюється дія загальних норм та принципів договірного права, включаючи, але не обмежуючись, визначені главою 52 Цивільного кодексу України;
3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;
4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення: при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;
5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як положеннями цивільного права, так і нормами Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";
6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Отже, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з установленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з нормами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Подібні правові позиції викладено у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №910/14598/20 та додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі 922/1163/18.
25.01.2025 між гр. ОСОБА_1 та КП "Детективне агентство "Кобра"" укладено договір про надання правових послуг.
Детального опису наданих послуг саме в Полтавському окружному адміністративному суді договір не містить.
Суми гонорару, тарифу, способу його визначення - договір не містить.
25.01.2025 позивач сплатив 15 000,00 грн за послуги детективного агентства, що підтверджується квитанцією №13/1.
Однак, правовідносини, що є предметом спору у даній справі, стосуються періоду липень-серпень 2025 року, тобто виникли значно пізніше, ніж була здійснена оплата за договором. Відповідно, у суду є обґрунтовані сумніви щодо того, за які саме послуги була здійснена оплата 25.01.2025.
Крім того, суд констатує, що позивачем не надано акту виконаних робіт адвокатом або детального опису виконаних робіт, а у поданих документах не визначена вартість однієї години роботи адвоката або вартість певного виду робіт, що унеможливлює встановити те, яким чином обчислюється гонорар адвоката.
Окрім цього, в питанні надання доказів суд звертає увагу на позицію Верховного Суду у справі №922/2604/20, яким зауважено, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв'язку з недоведеністю їх наявності.
З матеріалів справи вбачається, що позивач не надав суду взагалі будь-яких доказів, з яких можливо було б встановити, що йому надавалася правова допомога. Позов та відповідь на відзив підписані особисто позивач. Представник позивача у процесуальному порядку до участі в справі не залучений. Записи на конвертах поштових відправлень свідчать про особисте відправлення пошти позивачем. Взагалі не надано доказів у обґрунтування розміру гонорару або вартості погодинної оплати роботи адвоката, які є обов'язковими та необхідними для визначення розміру витрат на правничу допомогу, а також не надано акт виконаних робіт.
Наведене, так само як і зміст позову та доданих документів, свідчить про відсутність у суду будь-яких даних щодо того, що позивачу взагалі надавалася правова допомога.
Враховуючи те, що витрати на правову допомогу у справі не підтверджено належними та допустимими доказами, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про стягнення з відповідача на його користь понесених витрат на оплату правничої допомоги.
Керуючись статтями 6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неприйняття рішення за наслідком розгляду заяви ОСОБА_1 , датованої 05.08.2025, про оформлення довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя І.С. Шевяков