Справа № 420/2134/24
08 грудня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.12.2023 року №1759.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що позивач не підлягає дисциплінарній та матеріальній відповідальності з огляду на відсутність юридичного складу правопорушення. ОСОБА_1 не був належним чином ознайомлений із наказом про покладення на нього обов'язків командира взводу та командування не забезпечило відповідної професійної підготовки для цієї посади. Крім того, у період заняття посади командира взводу позивач об'єктивно не міг забезпечити повну схоронність майна взводу, тоді як командування в/ч НОМЕР_1 не виконало обов'язку із забезпечення охорони зброї та боєприпасів. Обов'язок із забезпечення охорони зброї покладено саме на командирів військової частини НОМЕР_1 , тоді як позивач був т.в.о. командира підрозділу. Таким чином, наказ є протиправним, оскільки відсутня вина ОСОБА_1 у зникненні зброї, оскільки саме командири в/ НОМЕР_2 не забезпечили виконання свого обов'язку щодо вжиття заходів із охорони місць зберігання зброї; наведений наказ є дискримінаційним по відношенню до ОСОБА_1 , якого поставили у нерівне становище по відношенню до командирів в/ч НОМЕР_1 .
Ухвалою від 23.01.2024 року позов залишено без руху та роз'яснено позивачу, що виявлені недоліки мають бути усунені шляхом зазначення відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету.
31.01.2024 року до суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою від 05.02.2024 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
12.02.2024 року від представника відповідача військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на адміністративний позов, згідно якого останній з позовними вимогами не погоджується та просить у задоволенні позову відмовити. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що підстави про притягнення позивача до дисциплінарної та матеріальної відповідальності були встановленні матеріалами службового розслідування, на підставі яких виданий наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 15.12.2023 року №1759. Факт прийняття зброї позивачем підтверджується матеріалами службового розслідування, а саме: актом прийому-передачі справ та посади командира взводу снайперів військової частини НОМЕР_1 від 20.09.2023 та додатком до нього. Як було встановлено службовим розслідуванням, втрата зброї відбулась у період, коли позивач перебував на посаді ТВО командира взводу снайперів військової частини НОМЕР_1 . У зв'язку з чим, наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 15.12.2023 року №1759 відповідач вважає обґрунтованим, а позовні вимоги безпідставними та необгрунтованими.
05.03.2024 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідач не виконав свого обов'язку щодо доведення правомірності оскаржуваного наказу та не спростував ряд доводів та обставин, заявлених як підстава для задоволення позовних вимог. При цьому, із наданих матеріалів службового розслідування вбачається, що воно проведено формально, без з'ясування причин та обставин, які спричинили нестачу зброї, а також без встановлення наявності чи відсутності вини ОСОБА_1 у такій нестачі.
Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військові частині НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28.08.2023 року № 240 наказано з 28.08.2023 молодшого сержанта СУБОТУ ОСОБА_2 , головного сержанта взводу снайперів військової частини НОМЕР_1 , допустити до тимчасового виконання обов'язків за вакантною посадою, КОМАНДИР ВЗВОДУ СНАЙПЕРІВ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ НОМЕР_1 , ВОС-0210003, вважати таким, що з 28 серпня 2023 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою, з 12 тарифним розрядом та посадовим окладом 3440 грн. на місяць, шпк «старший лейтенант».
28.11.2023 року командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ № 1699, яким відповідно до вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608, згідно рапорту командира другого відділення снайперів взводу снайперів військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_3 від 27.11.2023 № 37201 за фактом виявленої під час прийому-передачі посади командира взводу снайперів нестачі майна, яке закріплене за підрозділом, з метою встановлення обставин, причин та умов, ступеня можливої вина військовослужбовців та посадових осіб військової частини НОМЕР_1 , чиї дії або бездіяльність стали причиною вищезазначеного, призначено за даним фактом службове розслідування, проведення якого доручено комісії у складі: голови комісії - начальника відділення напрямків командного пункту штабу військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_4 та членів комісії - оперативного чергового відділення напрямків командного пункту штабу військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_5 та офіцера відділення морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта А БОГУЛЕВСЬКОГО.
15.12.2023 року комісією складено акт службового розслідування, в якому зазначено, що відповідно до рапорту командира 2 відділення снайперів взводу снайперів військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_3 від 27.11.2023 № 37201 стало відомо, що під час прийому-передачі посади командира взводу снайперів молодшим сержантом В.КЛИМОВЦЕМ було виявлено нестачу зброї взводу снайперів військової частини НОМЕР_1 , а саме: 5,45мм РПКС-74 № BO4492, 1984 року випуску; 5,45мм РПКС-74 № BO4510, 1984 року випуску; 40мм РПГ-7В № КР571493.
З пояснення командира 2 відділення снайперів взводу снайперів військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта В. КЛИМОВЦЯ стало відомо, що 27.11.2023 року під час прийому-передачі справ та посади командира взводу снайперів військової частини НОМЕР_1 , обов'язки якого тимчасово виконує головний сержант взводу снайперів військової частини НОМЕР_1 молодший сержант А. СУБОТА, була виявлена нестача зброї, а саме: 5,45мм РПКС-74 № ВО4492, 1984 року випуску: 5,45мм РПКС-74 № ВО4510, 1984 року випуску: 40мм РПГ-7В № НОМЕР_3 .
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28.08.2023 № 240 стало відомо, що молодший сержант ОСОБА_6 був призначений тимчасово виконуючим обов'язки командира взводу снайперів військової частини НОМЕР_1 . Факт прийняття молодшим сержантом А. СУБОТОЮ справ та посади командира взводу снайперів військової частини НОМЕР_1 та військового майна підрозділу підтверджується актом прийому-передачі справ та посади командира взводу снайперів військової частини НОМЕР_1 від 20.09.2023 року (Вх.№ 32142 від 29.09.2023) та додатком 2 до акту, а саме: відомість наявності матеріальних засобів, які рахуються за взводом снайперів по службі РАO; Відповідно до витягу із наказу ККР від 05.02.2023 № 40 стало відомо, що виконуючим обов'язки командира взводу снайперів військової частини НОМЕР_1 був призначений лейтенант ОСОБА_7 . Відповідно до наказу ГК ЗСУ 02.09.2023 № 2019 стало відомо, що лейтенант ОСОБА_7 був переведений до 51 запасної роти НОМЕР_4 ошбр НОМЕР_5 АК. Відповідно до рапорту лейтенанта ОСОБА_7 від 30.09.2023 № 32250 стало відомо, що лейтенант ОСОБА_7 здав посаду командира взводу снайперів військової частини НОМЕР_1 , а молодший сержант А. СУБОТА прийняв посаду тимчасово виконуючого командира взводу снайперів військової частини НОМЕР_1 (нестачі та зауваження не зазначені). Відповідно до копії наказу від 09.11.2023 № 1565 у комісійному порядку було визначено передачу посади ОСОБА_8 СУБОТИ до молодшого сержанта ОСОБА_3 . Відповідно до копії накладної від 07.04.2023 № 268 стало відомо, що 5,45мм РПКС-74 № BO4492 1984 року випуску та 5,45мм РПКС-74 № ВО4510 1984 року випуску були видані взводу снайперів військової частини НОМЕР_1 та перебувають на відповідному обліку у даному підрозділі. Відповідно до копії накладної від 07.04.2023 № 269 стало відомо, що 40мм РПГ-7В № КР571493 був виданий взводу снайперів військової частини НОМЕР_1 та перебувають на відповідному обліку у даному підрозділі. 3 пояснення тимчасово виконуючого обов'язки командира взводу снайперів військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта А. СУБОТИ стало відомо, що даний військовослужбовець відповідно до ст. 63 Конституції України відмовляється надавати будь-які пояснення стосовно нестачі зброї, а саме: 5,45мм РПКС-74 № BO4492, 1984 року випуску: 5,45мм РПКС-74 № ВО4510, 1984 року випуску: 40мм РПГ-7В № НОМЕР_6 .
Комісією встановлено, що внаслідок втрати зброї (5,45мм РПКС-742 одиниці (№ BO4492/84 та №ВО4510/84) та 40мм РПГ-7В № КР571493) з боку тимчасово виконуючого обов'язки командира взводу снайперів військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта А. СУБОТИ мають місце порушення щодо незадовільного виконання обов'язків, що призвело до можливої втрати, або викрадення вищезазначеної зброї, тим самим тимчасово виконуючим обов'язки командира взводу снайперів військової частини НОМЕР_1 молодшим сержантом А. СУБОТОЮ згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» № 160-ІХ від 03.10.2019 були завданні державі збитки (відповідно до довідки про вартісну оцінку завданої матеріальної шкоди державі (станом на 08.12.2023) на 5,45мм кулемет РПКС-74- 7600,03 грн. (сім тисяч шістсот гривень 03 копійки) за одиницю, на 40мм РПГ-7B- 85459,44 (вісімдесят п'ять тисяч чотириста п'ятдесят дев'ять гривень 44 копійки) за одиницю, з урахуванням кількості зброї (5,45мм кулемет РПКС-74-2 одиниці, 40мм РГПГ-7В одиниця) та кратного співвідношення до її вартості згідно ч. 3 ст. 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі № 160-1X від 03.10.2019 на загальну суму 1006595,00 грн. (один мільйон шість тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять гривень 00 копійок), тим самим вищезазначений військовослужбовець порушив вимоги абзацу 6 ст. 11, ст. 16. абзацу 5 ст. 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 127 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, абзацу 1 ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, наказу Міністерства оборони України від 17.08.2017 № 440 та можливо вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 425, ч. 4 ст. 426. ч. 4 ст. 426-1 Кримінального кодексу України.
Причинами та умовами, що сприяли втраті зброї (5,45мм РПКС-74- 2 одиниці (№ ВО4492/84 та №ВО4510/84) та 40мм РПГ-7В № КР571493) з боку тимчасово виконуючого обов'язки командира взводу снайперів військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта А. СУБОТИ та притягнення його до матеріальної відповідальності є наступні чинники: особиста недисциплінованість та безвідповідальність вищезазначеного військовослужбовця, його низькі морально-ділові якості та стан військової дисципліни, моральна слабкість та нездатність свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, вимог Статутів Збройних Сил України.
Комісією рекомендовано командиру військової частини НОМЕР_1 , зокрема, у відповідності до частин 1 та 3 статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» № 160-ІХ від 03.10.2019 року за завдані державі збитки тимчасово виконуючого обов'язки командира взводу снайперів військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_9 притягнути до матеріальної відповідальності у розмірі 1006595,00 грн. (один мільйон шість тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять гривень 00 копійок), та віднести на його рахунок у повному обсязі; за порушення вимог абзаців 1, 4, 5 ст. 11, ст. 16, ст. 119 абзаців 1. 4. 14 ст. 120 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, абзацу 1 ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, тимчасово виконуючого обов'язки командира взводу снайперів військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_9 притягнути до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього накладення дисциплінарного стягнення «ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПРО НЕПОВНУ СЛУЖБОВУ ВІДПОВІДНІСТЬ».
15 грудня 2023 року командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ № 1759, яким:
у відповідності до частин 1 та 3 статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» № 160-ІХ від 03.10.2019 року за завдані державі збитки тимчасово виконуючого обов'язки командира взводу снайперів військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_9 притягнути до матеріальної відповідальності у розмірі 1006595,00 грн. (один мільйон шість тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять гривень 00 копійок), та віднести на його рахунок у повному обсязі;
за порушення вимог абзаців 1, 4, 5 ст. 11, ст. 16, ст. 119, абзаців 1. 4. 14 ст. 120 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, абзацу 1 ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, тимчасово виконуючого обов'язки командира взводу снайперів військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_9 притягнути до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього накладення дисциплінарного стягнення «ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПРО НЕПОВНУ СЛУЖБОВУ ВІДПОВІДНІСТЬ»;
Начальнику фінансово-економічної служби головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_1 :
здійснити перерахування грошового забезпечення з урахуванням пункту 3 даного наказу, на підставі підпункту 9 пункту 5 розділу XVI наказу Міністерства оборони України «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 07.06.2018 № 260 позбавити щомісячної премії за грудень 2023 року тимчасово виконуючого обов'язки командира взводу снайперів військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта СУБОТУ ОСОБА_2 :
занести в Книгу грошових стягнень та нарахувань та утримати 1006595 грн 00 копійок (один мільйон шість тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять гривень) з тимчасово виконуючого обов'язки командира взводу снайперів військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта СУБОТИ ОСОБА_2 ;
занести в Книгу обліку нестач військової частини НОМЕР_1 втрачене військове майно по службі ракетно-артилерійського озброєння згідно довідки про вартісну оцінку завданої шкоди на 100659,50 грн (сто тисяч шістсот п'ятдесят дев'ять гривень 50 копійок).
Начальнику служби ракетно-артилерійського озброєння військової частини НОМЕР_1 занести в Книгу обліку втрат по службі відносно зброї (5,45мм РПКС-742 одиниці (№ ВО4492/84 та № ВО4510/84) та 40 мм РПГ-7В № КР571493) згідно довідки про вартісну оцінку завданої шкоди на суму 100659,50 грн (сто тисяч шістсот п'ятдесят дев'ять гривень 50 копійок).
Офіцеру відділення морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 лейтенанту ОСОБА_10 направити повідомлення до державного бюро розслідувань та спеціалізованої прокуратури в оборонній та військовій сфері за фактом можливого вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 425. ч. 4 ст. 426, ч. 4 ст. 426-1 Кримінального Кодексу України з боку тимчасово виконуючого обов'язки командира взводу снайперів військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта СУБОТИ ОСОБА_2 .
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно ст. 3 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах, визначено в Статуті внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженому Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (далі - Статут).
Відповідно до ст. 9 Статуту, військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.
Приписами ст. 11 Статуту, визначено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: … свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; …постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; …. знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно… бути пильним …
Згідно ст. 16 Статуту, кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Відповідно ст. 120 Статуту визначено обов'язок командира взводу (групи, башти):
підтримувати особовий склад взводу (групи, башти), озброєння і техніку в постійній бойовій готовності;
знати тактику дій взводу в різних видах бою, управляти взводом (групою, баштою) під час виконання бойових завдань;
досконало знати й володіти всіма видами озброєння і техніки взводу (групи, башти), правильно зберігати, експлуатувати, обслуговувати та особисто перевіряти їх бойову готовність;
постійно вдосконалювати свої фахові й методичні навички, подавати підлеглим приклад зразкового виконання військового обов'язку;
стежити за наявністю і правильною експлуатацією, обслуговуванням і збереженням озброєння, техніки, спорядження, речового та іншого майна у взводі (групі, башті) і не менше ніж раз на два тижні особисто проводити їх огляд і перевірку наявності.
Згідно ст. 26, 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначено Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженим Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999 року № 551-XIV.
Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Згідно ст. 3 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна досягається шляхом, зокрема, особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог статутів Збройних Сил України; зразкового виконання командирами військового обов'язку, їх справедливого ставлення до підлеглих; підтримання у військових з'єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку.
Відповідно до ст. 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України за стан військової дисципліни у з'єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів підтримувати на належному рівні військову дисципліну.
Відповідно до ст. 83, 84 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення. Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Згідно ст. 85, 86, 87 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць. Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби. Дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин.
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначає Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608.
Пунктами 1, 3 розділом ІІ Порядку № 608 визначено, що службове розслідування може призначатися у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті. За рішенням відповідного командира (начальника) службове розслідування може призначатися за письмовим рапортом (доповідною або пояснювальною запискою) військовослужбовця з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри. Службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
Відповідно до п. 1, 3, 5, 6, 8, 9, 13 розділу ІІІ Порядку № 608 рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування). Службове розслідування може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено комісії або військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу. Голова комісії здійснює керівництво діяльністю комісії, має право давати письмові або усні доручення в межах проведення службового розслідування, які є обов'язковими для виконання. Особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об'єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування. Посадові (службові) особи Збройних Сил зобов'язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов'язків. Службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць.
Згідно розділу ІV Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення. У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.
Особи, які проводять службове розслідування, мають право: запрошувати до місця проведення службового розслідування військовослужбовців, стосовно яких проводиться службове розслідування, інших військовослужбовців, цивільних осіб (за їх згодою), які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення (далі - учасники службового розслідування); отримувати письмові пояснення (заповнені від руки або надруковані); з дозволу командира (начальника) військовослужбовця, який скоїв правопорушення, отримувати необхідні документи, які стосуються службового розслідування; за погодженням з особами, які опитуються, фіксувати їх пояснення технічними засобами з подальшим оформленням їх у письмовому вигляді; ознайомлюватися з необхідними документами, за потреби - знімати з них (отримувати) копії та долучати до матеріалів службового розслідування; отримувати інформацію, пов'язану із службовим розслідуванням, від юридичних і фізичних осіб з дотриманням вимог законодавства на підставі запиту посадової (службової) особи, яка призначила службове розслідування, чи інших уповноважених осіб відповідно до вимог законодавства України; проводити огляд місцевості, приміщення, предметів та документів, що стосуються службового розслідування, за результатами якого складати акт огляду з обов'язковим зазначенням: предмета огляду та його стислого опису; часу, дати, місця (населеного пункту) огляду; посади, військового звання, прізвища та імені особи, яка складає документ; військового звання, прізвища та імені посадової (службової) особи, яка бере участь у службовому розслідуванні (за необхідності); прізвища, імені, по батькові та фактичної адреси проживання двох присутніх осіб; фактичного місцезнаходження військової частини, установи, підприємства тощо; місця складання документа (номер службового кабінету або іншого приміщення); у разі використання технічних (відео-, фото- або аудіо-) засобів - цифрового пристрою, його назви, моделі; підписів присутніх осіб на кожному аркуші та їх прізвищ, ініціалів, підписів на останньому аркуші; підпису особи, яка склала акт огляду, на останньому аркуші.
Військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.
Розділом V Порядку № 608 визначено, що за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини. У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування. В описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення. У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити. Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожна така особа має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування. Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Згідно розділу VІ Порядку № 608 за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник). У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту. Примірники акта службового розслідування надсилаються службовим особам, яких стосуються наведені у висновку пропозиції, та до відповідних структурних підрозділів органів військового управління. Якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.
При цьому, підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначено Законом України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».
З матеріалів справи вбачається, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28.08.2023 року № 240, наказано з 28.08.2023 молодшого сержанта ОСОБА_9 , головного сержанта взводу снайперів військової частини НОМЕР_1 , допустити до тимчасового виконання обов'язків за вакантною посадою, КОМАНДИР ВЗВОДУ СНАЙПЕРІВ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ НОМЕР_1 , ВОС-0210003, вважати таким, що з 28 серпня 2023 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою, з 12 тарифним розрядом та посадовим окладом 3440 грн. на місяць, шпк «старший лейтенант».
Щодо доводів позивача про неознайомлення (недоведення під розписку) його з наказом про тимчасове покладення обов'язків командира 2 взводу, суд наголошує, що порушення порядку ознайомлення особи, стосовно якої прийнято наказ, не може безумовно свідчити про відсутність правових підстав для прийняття такого наказу, а також не може безумовно вказувати на протиправність такого наказу.
При цьому, в матеріалах справи наявна копія акту прийому-передачі справ та посади командира взводу снайперів військової частини НОМЕР_1 , в якому в графі «справи та посаду прийняв» міститься підпис ОСОБА_1 , що свідчить про обізнаність позивача у призначенні його тимчасово виконуючим обов'язки за вакантною посадою командира взводу снайперів військової частини НОМЕР_1 .
Як встановлено судом з акту службового розслідування від 15.12.2023 року, 27.11.2023 року під час прийому-передачі справ та посади командира взводу снайперів військової частини НОМЕР_1 , обов'язки якого тимчасово виконує головний сержант взводу снайперів військової частини НОМЕР_1 молодший сержант А. СУБОТА, була виявлена нестача зброї, а саме: 5,45мм РПКС-74 № ВО4492, 1984 року випуску: 5,45мм РПКС-74 № ВО4510, 1984 року випуску: 40мм РПГ-7В № НОМЕР_3 . Факт прийняття молодшим сержантом А. СУБОТОЮ справ та посади командира взводу снайперів військової частини НОМЕР_1 та військового майна підрозділу підтверджується актом прийому-передачі справ та посади командира взводу снайперів військової частини НОМЕР_1 від 20.09.2023 року (Вх.№ 32142 від 29.09.2023) та додатком 2 до акту, а саме відомість наявності матеріальних засобів які рахуються за взводом снайперів по службі РАO. Відповідно до копії накладної від 07.04.2023 № 268 стало відомо, що 5,45мм РПКС-74 № BO4492 1984 року випуску та 5,45мм РПКС-74 № ВО4510 1984 року випуску були видані взводу снайперів військової частини НОМЕР_1 та перебувають на відповідному обліку у даному підрозділі. Відповідно до копії накладної від 07.04.2023 № 269 стало відомо, що 40мм РПГ-7В № КР571493 був виданий взводу снайперів військової частини НОМЕР_1 та перебувають на відповідному обліку у даному підрозділі.
При цьому, комісією встановлено, що внаслідок втрати зброї (5,45мм РПКС-742 одиниці (№ BO4492/84 та №ВО4510/84) та 40мм РПГ-7В № КР571493) з боку тимчасово виконуючого обов'язки командира взводу снайперів військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта А. СУБОТИ мають місце порушення щодо незадовільного виконання обов'язків, що призвело до можливої втрати, або викрадення вищезазначеної зброї, тим самим тимчасово виконуючим обов'язки командира взводу снайперів військової частини НОМЕР_1 молодшим сержантом А. СУБОТОЮ згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» № 160-ІХ від 03.10.2019 були завданні державі збитки на загальну суму 1006595,00 грн. (один мільйон шість тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять гривень 00 копійок), тим самим вищезазначений військовослужбовець порушив вимоги абзацу 6 ст. 11, ст. 16. абзацу 5 ст. 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 127 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, абзацу 1 ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, наказу Міністерства оборони України від 17.08.2017 № 440 та можливо вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 425, ч. 4 ст. 426. ч. 4 ст. 426-1 Кримінального кодексу України.
Причинами та умовами, що сприяли втраті зброї (5,45мм РПКС-74- 2 одиниці (№ ВО4492/84 та №ВО4510/84) та 40мм РПГ-7В № КР571493) з боку тимчасово виконуючого обов'язки командира взводу снайперів військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта А. СУБОТИ та притягнення його до матеріальної відповідальності є наступні чинники: особиста недисциплінованість та безвідповідальність вищезазначеного військовослужбовця, його низькі морально-ділові якості та стан військової дисципліни, моральна слабкість та нездатність свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, вимог Статутів Збройних Сил України.
Оцінюючи обґрунтованість спірного наказу, суд виходить із того, що відповідний наказ має прийматися на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, підтверджених доказами, які були досліджені, в тому числі під час розгляду акту службового розслідування, та які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню.
При цьому належність доказу означає встановлення інформації (фактичних даних), які визначають предмет доказування. Зміст фактичних даних повинен відповідати їх формі, а саме документально підтверджувати певні обставини, на які посилається сторона, тобто мати ознаку допустимості, що виключає суперечливість поєднання змісту та форми доказу. Останній критерій є обов'язковою ознакою для правової придатності доказу та його достовірності, що, в свою чергу, визначає якісну оцінку вже наявного доказу як належного та допустимого, тобто дозволяє перевірити його правдоподібність та відповідність реальній дійсності у співвідношенні з іншими засобами доказування.
В той же час, акт службового розслідування від 15.12.2023 року містить виключно опис подій та обставин, які слугували підставою для призначення службового розслідування і за фактом існування яких позивача притягнули до дисциплінарної відповідальності.
Ключовим питанням для надання оцінки правовірності притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є встановлення наявності факту невиконання чи неналежного виконання позивачем службових обов'язків щодо дотримання військової дисципліни, тобто наявності підстав для притягнення його до дисциплінарного відповідальності.
Чинним законодавством чітко визначено необхідність встановлення вини в діях саме того військовослужбовця, який притягується до матеріальної відповідальності, та, оскільки йдеться про застосування юридичної відповідальності до позивача, відповідачем має бути доведений склад правопорушення, вчиненого позивачем, та наявність взаємозв'язку між його діями та заподіяною шкодою, чого в ході службового розслідування встановлено та доведено не було.
В той же час, зазначене в оскаржуваному наказі формулювання "незадовільне виконання обов'язків" є досить широким та оціночним і не вказує на жодне конкретне порушення позивачем службової дисципліни.
Ані акт службового розслідування, ані наказ про результати службового розслідування не містять опису дій позивача, які спричинили настання вказаних подій та обставин. Комісією не встановлено будь-які фактичні обставини правопорушення, інкримінованого позивачу, з яких вбачалося б наявність в діях позивача ознак дисциплінарного правопорушення.
Під час проведення службового розслідування та прийняття оскаржуваного наказу посадовими особами Військової частини НОМЕР_1 не встановлено фактичні обставини (дата, час, місце) втрати зброї (5,45мм РПКС-742 одиниці (№ BO4492/84 та №ВО4510/84) та 40мм РПГ-7В № КР571493), в тому числі через невиконання службових обов'язків ОСОБА_1 .
Матеріали справи не містять достовірних доказів на підтвердження того, що згадане майно втрачене саме внаслідок протиправних дій, рішень або бездіяльності позивача, а не внаслідок дії інших осіб чи будь-яких інших обставин чи подій.
Відповідно до пункту 31 Положення №748 відповідальність за нестачу військового майна несуть матеріально відповідальні особи.
Рішення про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок нестачі військового майна, і про ступінь відповідальності винних осіб приймається на підставі матеріалів інвентаризації, під час проведення якої встановлено причини, розмір шкоди та винних осіб, або результатів розслідування.
Заподіяна шкода відшкодовується винними особами у порядку, передбаченому законодавством. У разі коли винних осіб не встановлено або за рішенням суду відмовлено у стягненні з них відшкодування, військове майно списується в установленому порядку (пункт 32 Положення про інвентаризацію військового майна у Збройних Силах, затвердженого Постановою КМ України від 03.05.2000 року №748).
Відповідно до пункту 2 Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженої наказом МО України від 17.08.2017 року №440 та зареєстрованої у Мін'юсті 27 вересня 2017 р. за № 1192/31060, матеріально відповідальна особа - посадова (службова) особа, на яку за характером її посади (роботи) покладено матеріальну відповідальність за збереження військового майна на підставі наказу командира військової частини (договору про матеріальну відповідальність працівника, укладеного відповідно до вимог трудового законодавства) і якій передано під звіт або в інший документально оформлений спосіб на зберігання, у тимчасове користування військове майно.
Згідно п.4 розділу І Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, затвердженої наказом МО України від 29.06.2005 року № 359, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 серпня 2005 р. за № 933/11213, забезпечення обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів є обов'язком командирів (керівників, начальників) структурних підрозділів, органів військового управління, військових частин (далі - командир військової частини).
Командири військових частин завжди повинні мати точні дані про наявність і стан стрілецької зброї та боєприпасів. Вони зобов'язані забезпечити належний порядок їх охорони, обліку, зберігання, який унеможливлював би втрати та крадіжки.
Командири батальйонів, рот, взводів та прирівняні до них особи (далі - командири підрозділів) повинні особисто перевіряти наявність і комплектність всієї стрілецької зброї та боєприпасів особового складу.
Як зазначає позивач у позові, станом на момент прийняття ним посади космандира взводу снайперів в/ч НОМЕР_1 фактична чисельність взводу становила 9 осіб (3 сержанти та 6 солдатів) при штатній чисельності 26 осіб (1 офіцер, 5 сержантів та 20 солдатів). Усі 9 військовослужбовців були задіяні на виконанні бойових завдань. Отже, ані сам позивач, ані будь-хто з військовослужбовців взводу не міг виконувати завдань з охорони ввіреного взводу військового майна, яке зберігалося у кузові автомобіля КАМАЗ у с.Шептаки Чернігівської області, який знаходився у несправному стані з часу прийняття позивачем посади. Тому, на думку позивача, саме командування військової частини всупереч положень Інструкції № 359 не забезпечило належне зберігання та охорони зброї.
Разом з тим, вказані обставини не були перевірені під час службового розслідування, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що саме позивач ОСОБА_1 був визначений матеріально відповідальною особою за зброю (5,45мм РПКС-742 одиниці (№ BO4492/84 та №ВО4510/84) та 40мм РПГ-7В № КР571493) та він винен у її втраті - відповідач суду не надав.
Крім того, з матеріалів справи слідує, що факт втрати зброї встановлено лише на підставі рапорту командира 2 відділення снайперів взводу снайперів військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта В. КЛИМОВЦЯ від 27.11.2023 № 37201. Однак, доказів перевірки вказаної інформації щодо втрати зброї, зокрема, проведення інвентаризації, в порядку визначеному чинним законодавством, матеріали справи не містять.
Так, за приписами п.4 ст.1 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» визначено, що матеріальна відповідальність це вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Положеннями ч.ч.1-3 ст.3 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» передбачено, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених ст.9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди. При цьому, притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України.
Згідно зі статтею 5 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» особа за завдану з необережності шкоду несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п'ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, крім випадків, коли цим Законом передбачено повну чи підвищену матеріальну відповідальність.
Командир (начальник), який своїм рішенням чи бездіяльністю порушив установлений порядок обліку, зберігання, використання військового та іншого майна або не вжив належних заходів, передбачених законодавством, щодо запобігання розкраданню, знищенню чи псуванню, іншому незаконному витрачанню військового та іншого майна, внаслідок чого було завдано шкоду, або щодо притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності, несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п'ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб.
Частиною 1 та 3 статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» обумовлено, що особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:
1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;
2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;
3) завдання шкоди у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;
4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;
5) якщо особою надано письмове зобов'язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.
Особа за шкоду, завдану розкраданням або втратою озброєння, зброї та боєприпасів до неї, несе підвищену матеріальну відповідальність у кратному співвідношенні до вартості такого майна, але не більше десятикратного розміру. Перелік озброєння, зброї та боєприпасів до неї, нестача або розкрадання яких відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до їх вартості, визначається Кабінетом Міністрів України.
Приписами частини 1 статті 9 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» визначено, що завдана шкода не підлягає відшкодуванню, а особи звільняються від матеріальної відповідальності у разі, якщо шкоду завдано внаслідок: 1) дії непереборної сили; 2) необхідної оборони; 3) крайньої необхідності; 4) виконання наказу або розпорядження командира (начальника), крім випадків виконання явно злочинного наказу або розпорядження; 5) виправданого службового ризику; 6) затримання особи, що вчинила злочин, фізичний або психічний примус; 7) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.
Обставини, що виключають матеріальну відповідальність, підлягають встановленню під час проведення розслідування (ч.3 ст.9 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі»).
Разом з тим, відповідачем не доведена протиправна поведінка позивача, наявність причинного зв'язку між його протиправною поведінкою і настанням шкоди, вина саме позивача у заподіянні шкоди, які згідно вимог Закону №160-ІХ є обов'язковими і необхідними умовами притягнення позивача до матеріальної відповідальності.
При цьому, службовим розслідуванням не встановлено прямого причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням позивачем обов'язків військової служби, а формальне посилання відповідача на те, що позивач тимчасово виконував обов'язки за посадою командира взводу снайперів військової частини НОМЕР_1 , не може бути належним та допустимим доказом притягнення до матеріальної відповідальності.
Суд наголошує, що наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинен містити чітке формулювання суті та обставин допущеного працівником проступку, підстави прийняття рішення про притягнення до відповідальності, час вчинення і час виявлення самого проступку та обґрунтування обрання певного виду стягнення, з урахуванням передбачених законодавством обставин.
В наказі від 15.12.2023 року №1759 фактично констатовано порушення позивачем вимог абзаців 1, 4, 5 ст. 11, ст. 16, ст. 119. абзаців 1, 4, 14 ст. 120 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, абзацу 1 ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, без підтвердження будь-якими доказами, які б відповідали вимогам закону про їх належність та допустимість.
При цьому, приписи статті 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначають, що командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення, якщо вину військовослужбовця повністю доведено.
В постанові Верховного Суду від 12.08.2019 року по справі № 1340/4847/18 суд наголосив, що саме лише посилання в наказі на положення законодавства без належного наведення мотивів застосування певних норм права або незастосування інших норм при обранні виду дисциплінарного стягнення, а також не наведення обставин вчинення дисциплінарного проступку, не є належним обґрунтуванням оскаржуваного наказу.
Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.08.2019 року по справі № 1340/4847/18, від 01.11.2022 року по справі № 380/3045/21.
Відповідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, військовою частиною НОМЕР_1 , як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності притягнення до матеріальної відповідальності ОСОБА_1 та застосування до нього дисциплінарного стягнення - попередження про неповну службову відповідність.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають повному задоволенню.
Судові витрати позивачем не понесені, а тому розподілу між сторонами не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 139, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ) до військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ) - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 15.12.2023 року №1759.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складено 08.12.2025 року.
Суддя В.В. Андрухів