Справа № 420/10157/25
08 грудня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Потоцької Н.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання зарахувати до страхового стажу періоди роботи,
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить:
визнати протиправними і скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №2310-1108/К-02/8-1500/25 від 28.01.2025 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 :
- період навчання з 01.09.1986 по 03.07.1991, згідно архівної довідки, виданої Херсонським державним університетом від 02.05.2024 №03-30/166;
- період навчання з 17.06.2004 по 21.09.2004 у Херсонському кооперативному економіко-правовому коледжі на підставі свідоцтва про присвоєння робітничої кваліфікації № НОМЕР_1 від 21.09.2004;
- періоди роботи з 08.02.1999 по 01.12.2002 таз 06.01.2003 по 31.12.2003 згідно записів трудової книжки від 16.12.1981 серії НОМЕР_2 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, у свою чергу неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Помилка в прізвищі Позивача не може слугувати підставою для відмови Позивачу у зарахуванні до відповідного стажу період роботи, вказаного у довідці від 02.05.2024 №03-30/166.
Також зі змісту спірного рішення №2310-1108/К-02/8-1500/25 від 28.01.2025 вбачається, що Відповідач не зарахував до страхового стажу період роботи Позивачки з 06.01.2003 по 31.12.2003, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутня інформація про трудові відносини за вказаний період.
Працівник не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, яке вчинене роботодавцем - платником страхових внесків (єдиного внеску).
Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку (в індивідуальних відомостях про застраховану особу - позивача (форма Ок-5» відомостей про сплату навчальним закладом страхових внесків (єдиного внеску) для нарахування пенсії за спірний період не є підставою для позбавлення особи права на пенсію.
Процесуальні дії
Ухвалою суду від 14.04.2025 відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (відповідно до ст. 262 КАСУ) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
29.04.2025 року за вхід.№ЕС/40942/25 надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що Позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 , 04.06.2024 Позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (надалі по тексту Порядок №22-1), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.
На підставі заяви та наданих документів Головним управління Пенсійного фонду України в Черкаській області винесено Рішення №155350019880 від 12.06.2024 (копія додається до матеріалів справи) про відмову Позивачу у призначенні пенсії за віком, в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 31 років.
Позивачем не було долучено до позивної заяви Рішення №155350019880 від 12.06.2024 про відмову Позивачу у призначенні пенсії за віком та не оскаржено зазначене рішення Пенсійного фонду України або у судовому порядку, як передбачено ст. 105 Закону №1058-IV.
Позивач в порядку Закону України «Про звернення громадян» звернувся 15.01.2024 до Головного управління із заявою за вх. №1108/К-1500-25 (копія додається до матеріалів справи), в якій вона просила здійснити перерахунок страхового стажу, а не призначення пенсії за віком, як Позивач заявляє в позовних вимогах.
Листом Головного управління №2310-1108/К-02/8-1500/25 від 28.01.2025 надано відповідь на звернення Позивача, що керуючись Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №155350019880 від 12.06.2024 про відмову Позивачу у призначенні пенсії за віком та підставами не зарахування спірних періодів до страхового стажу, було надано роз'яснення стосовно порушеного питання у зверненні.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після досягнення 60-ти років 04.06.2024 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.
На підставі заяви та наданих документів Головним управління Пенсійного фонду України в Черкаській області винесено Рішення №155350019880 від 12.06.2024 про відмову Позивачу у призначенні пенсії за віком, в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 31 років.
Згідно наданих документів страховий стаж Позивача, що дає право на пенсію, становив 22 роки 11 місяців 16 днів.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано:
- період навчання з 01.09.1986 то 03.07.1991 згідно архівної довідки, виданої Херсонським державним університетом від 02.05.2024 №03-30/166, оскільки прізвище ( ОСОБА_2 ) не відповідає витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 14.05.2024 №00044997839 ( ОСОБА_3 ), а згідно диплому від 21.06.1991 НОМЕР_3 термін навчання перевищує загальновстановлений;
- періоди роботи згідно записів трудової книжки від 16.12.1981 НОМЕР_4 з 06.01.2003 по 31.12.2003, оскільки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) відсутня інформація про трудові відносини за цей період;
- період роботи з 08.02.1999 по 01.12.2002, оскільки відсутній трудовий договір. Стаж частково зараховано згідно даних реєстру застрахованих осіб державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5);
- період навчання з 17.06.2004 по 21.09.2004, оскільки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) відсутня сплата страхових внесків за цей період.
ОСОБА_1 15.01.2024 (вх. №1108/К-1500-25) звернулась із заявою до Головного управління ПФУ в Одеській області, в якій вона просила здійснити перерахунок страхового стажу.
Листом Головного управління №2310-1108/К-02/8-1500/25 від 28.01.2025 надано відповідь на звернення Позивача, що керуючись Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №155350019880 від 12.06.2024 про відмову Позивачу у призначенні пенсії за віком та підставами не зарахування спірних періодів до страхового стажу, було надано роз'яснення стосовно порушеного питання у зверненні.
Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в своєму Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Частиною першою статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або законних інтересів особи на момент її звернення до суду.
Водночас таке порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у відповідних законодавчих актах право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, зокрема, на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Згідно з пунктами 18, 19 статті 4 КАС України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування;
індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Так, правовий акт - це акт волевиявлення (рішення) уповноваженого суб'єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також визначення (зміни, припинення) на основі цих норм прав і обов'язків учасників конкретних правовідносин.
Водночас правові акти індивідуальної дії своїми приписами мають породжувати права і обов'язки конкретних осіб, на яких спрямована їх дія. У такому випадку реалізується компетенція видавця цього акту як суб'єкта владних повноважень, уповноваженого управляти поведінкою іншого суб'єкта і відповідно інший суб'єкт зобов'язаний виконувати його вимоги.
Зміст вищенаведених норм свідчить, що право на оскарження рішення (індивідуального акта) суб'єкта владних повноважень надано особі, щодо якої воно прийняте або щодо прав, свобод та інтересів якої воно безпосередньо стосується.
В межах цієї справи позивач оскаржує Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №2310-1108/К-02/8-1500/25 від 28.01.2025 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, яке по суті є відповіддю на заяву позивача від 15.01.2025 року, в якій роз'яснено причини незарахування періодів роботи до страхового стажу.
Натомість, як встановлено судом, рішення про відмову у призначенні пенсії за віком прийнято Головним управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №155350019880 від 12.06.2024, яке позивачем у межах даної справи не оскаржується.
Позивач наполягає на тому, що звернення до суду обумовлено захистом законного права на призначення пенсії за віком.
Водночас наголошує, що таке право порушено саме Головним управління ПФУ в Одеській області.
Разом з цим, Головне управління ПФУ в Одеській області не здійснювало відносно позивача публічно-владних управлінських функцій, між ними відсутній юридичний спір, що, своєю чергою, не породжує для позивача і права на захист, тобто права на звернення із цим позовом.
Також лист №2310-1108/К-02/8-1500/25 від 28.01.2025 не порушує прав та/чи обов'язків позивача, що виключає можливість його оскарження.
Суд наголошує, що за приписами частин 2, 3 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 4 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду.
Своєю чергою, стаття 160 КАС України визначає обов'язок позивача зазначити предмет спору та зміст позовних вимог.
Отже, за змістом цих норм, саме позивач, звертаючись до суду, має право обрати відповідний спосіб захисту прав, свобод або законного інтересу, які він вважає порушеними.
В контексті обраного позивачем способу захисту, оскаржуваний позивачем лист за своїм змістом, характером та юридичним спрямуванням не може створювати юридично значущі наслідки для позивача, не зумовлює впливу на його права, обов'язки або інтереси, що унеможливлює їх порушення з боку Головного управління.
Отже, в контексті спірних правовідносин, суд зазначає, що заявлені позовні вимоги не породжують правових наслідків для позивача, що свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 року у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 року у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 року у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 року у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Керуючись ст.ст.2-9, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 293-297 КАС України, суд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання зарахувати до страхового стажу періоди роботи - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 )
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, ЄДРПОУ 20987385, електронна пошта: upr@od.pfu.gov.ua)
Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА
.