Справа № 420/36304/25
08 грудня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
До суду через підсистему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо не внесення відомостей про виключення з військового обліку та зняття розшуку, у зв'язку з відсутністю законних підстав внесення відповідних даних щодо нього - ОСОБА_1 , до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо нього - ОСОБА_1 , підлягають негайному виключенню з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів у зв'язку з тим, що 10.11.1995 року (підстава Постанова ВЛК від 10.11.1995 року) військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_4 визнаний непридатним з виключенням з військового обліку по гр.І ст., 77 а, наказ МОУ «Про затвердження Положення про військово- лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України №2 від 04.01.1994 року».
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 10.11.1995 року його визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Однак відомості про виключення його з військового обліку відсутні у Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Зазначив, що його представник звернувся до відповідача із адвокатським запитом до Херсонського РТЦКСП щодо надання інформації про виключення з обліку, на який відповідь не отримано.
Позивач вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо невнесення актуальних даних про виключення його з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. У зв'язку з чим просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 29.10.2025 року позов залишено без руху, надано строк на усунення недоліків позову.
Ухвалою суду від 07.11.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Копія ухвали суду від 07.11.2025 року скерована на адресу Лозівського РТЦКСП та вручена представнику відповідача 07.11.2025 року. Відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позов, інших заяв та клопотань від відповідача не надходило (згідно автоматизованої системи діловодства Одеського окружного адміністративного суду вхідної кореспонденції по справі станом 08.12.2025 року не зареєстровано).
Ухвалою суду від 08.12.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача - адвоката Кірчева І.І. про долучення доказів по справі по медичній частині позивача відповідно до переліку, які зазначені у додатках до клопотання по МРТ та консультаційного висновку спеціаліста КНП «ХОКЛ» ХОР від 03.07.2024р.
Справа розглянута в письмовому провадженні.
Судом встановлено, що позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (паспорт № НОМЕР_1 ) 10.11.1995 року військово лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_6 визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі ст.77 «а» графи І Розкладу хвороб, про що вказано у пункті №32 військового квитка серії НОМЕР_2 .
29.09.2025 року представник позивача, адвокат Кірчев Ігор Іванович, засобами поштового зв'язку подав до відповідача адвокатський запит, у якому просив внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних резервістів дані про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби та про виключення ОСОБА_1 з військового обліку.
Позивач зазначив, що відповіді на подану адвокатський запит ним не отримано. Разом з тим, предметом спору по цій справі позивач визначив бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів актуальних відомостей про його виключення з військового обліку та зняття з розшуку.
Спірні правовідносини регламентуються Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі Закон №2232-ХІІ), Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16.03.2017 №1951-VIII (далі Закон №1951-VIII), Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою КМУ від 30.12.2022 №1487 (далі Порядок №1487), Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затверджене постановою КМУ від 23.02.2022 №154 (далі Положення №154), Порядком оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа, затвердженим постановою КМУ від 16.05.2024 №559 (далі Порядок №559).
Закон №2232-ХІІ здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.5 ст.33 Закону №2232-ХІІ).
Пунктом 79 Порядку №1487 передбачено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: - організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; - здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; - проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; - виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства та в порядку, визначеному Міноборони (п.11 Положення №154).
Статтею 1 Закону №1951-VIII визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України (ч.8 ст.5 Закону №1951-VIII).
Таким чином, Херсонський РТЦКСП є уповноваженим суб'єктом на ведення військового обліку військовозобов'язаних та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та актуалізацію його бази даних.
Відомості, які зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів (п.3 Порядку №559).
Військово-обліковий документ в електронній формі містить такі відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, зокрема, відомості про перебування на військовому обліку (найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, у якому громадянин перебуває або знятий (виключений) з військового обліку, та підстава зняття (виключення) з військового обліку) (п.п.12 п.8 Порядку №559).
Пунктом 4 Порядку №559 передбачено, що у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін:
у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку;
в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.
Зміни вносяться протягом п'яти робочих днів з дня реєстрації заяви.
Таким чином, у разі виявлення невідповідностей в документах (в електронному чи паперовому вигляді) військовозобов'язаний повинен звернутись до РТЦКСП із заявою про усунення таких невідповідностей.
При цьому, в залежності від виду документа (у паперовій чи електронній формі), у якому виявлено розбіжності, передбачено диференційований підхід до способу такого звернення. У разі наявності некоректних відомостей в паперових документах призовник, військовозобов'язаний чи резервіст повинен звернутися у паперовій формі до відповідного ТЦКСП. У випадку виявлення таких невідповідностей в електронній формі, звернення має подаватися через електронний кабінет такої особи.
Отже передбачений Порядком №559 вибір форми та способу звернення військовозобов'язаного є обов'язковою умовою для внесення РТЦКСП відповідних змін, а недотримання цього порядку виключає можливість покладення на орган військового обліку обов'язку щодо внесення відповідних змін.
Оскільки некоректні відомості, на які посилається позивач, містяться саме в електронному реєстрі, їх виправлення відповідно до п.4 Порядку №559 можливе лише шляхом подання заяви через електронний кабінет.
Тому подання до РТЦКСП адвокатського запиту засобами поштового зв'язку без звернення із передбаченою Порядком заявою через електронний кабінет не матиме наслідком внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Оскільки позивачем відповідну заяву через електронний кабінет подано не було, суд дійшов висновку, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не допущено протиправної бездіяльності щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про виключення позивача з військового обліку.
Верховний Суд у постановах виклав правові висновки щодо необхідності дотримання особами встановленого законодавством порядку та способу звернення для вирішення будь-яких спірних правовідносин, а їх недотримання особою не свідчить про порушення її прав (постанова від 07.05.2021 року у справі №420/3445/19 щодо реєстрації транспортного засобу - до надання адміністративної послуги підзаконним нормативним актом установлені певні вимоги не дотримання яких не порушує права особи; постанова від 10.11.2022 року у справі №580/985/19 - передбачений Законом України «Про звернення громадян» порядок та механізм розгляду звернень не може бути застосований до правовідносин з розгляду процесуальних заяв чи скарг у виконавчому провадженні; ухвала від 31.10.2023 року у справі №369/5183/19 подання заяви адвокатом на електронну адресу суду без використання системи Електронний суд ЄСІТС у встановленому порядку з реєстрацією електронного кабінету має наслідком відсутність підстав для її розгляду та повернення).
При цьому, спірні правовідносини охоплюються саме бездіяльністю щодо невнесення відомостей про виключення з військового обліку. Позивачем не заявлено жодних доводів та не надано доказів щодо внесення до Єдиного державного реєстру інформації про його розшук. Позивачем не заявлено, що його права в цій частині порушені.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Між тим частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.
Верховний Суд у постанові від 22.04.2021 року у справі №826/15741/18 зазначив, що з метою безумовного дотримання конституційного принципу, визначеного у ст.129 Конституції України, в ч.3 ст.2 та ст.9 КАС України закріплено, що до основних засад (принципів) адміністративного судочинства належить, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.
Принцип змагальності судового провадження охоплює собою право особи, крім можливості подавати власні докази, знати про існування всіх представлених доказів та пояснень іншими учасниками справи, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду, мати можливість знайомитись з матеріалами справи та робити з них копії, а також володіти відповідними знаннями (залучати професійного представника) та змогу коментувати представлені докази та пояснення у належній формі та у встановлений час.
Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття «право на справедливий суд», що гарантоване Конвенцією.
Згідно зі ст.ст.73,74,75,76 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням встановлених фактів суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. 2, 3, 6, 7, 8, 9, 12, 241-246 КАС України, суд, -
Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.
Суддя Е.В. Катаєва
.