Справа № 420/32648/25
08 грудня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі судді Бутенка А.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради Одеської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про зобов'язання вчинити певні дії, -
Стислий зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради Одеської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій просить суд:
- скасувати Рішення № 1457674330-2025-1 від 25.03.2025 про непризначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_1 та про повернення надмірно сплачених коштів (електронний номер особистої справи 1457674330) та поновити виплати на всіх членів сім'ї;
- визнати недійсним Розрахунок сукупного доходу сім'ї, що додавався до Рішення № 1457674330-2025-1 від 25.03.2025, та зобов'язати Відповідача виключити благодійну допомогу Мережі організацій «Духовні Сироти - SON» із сукупного доходу сім'ї та надати нові, виправлені розрахунки;
- зобов'язати Відповідача не включати термін навчання у школі-пансіоні «Менол» до періоду перебування за кордоном відповідно до пункту 8 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою КМУ від 20.03.2022 № 332 (у редакції постанови КМУ від 11.07.2023 № 709).;
- зобов'язати Відповідача прийняти законне рішення про призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_1 як уповноваженому представнику сім'ї, що також включає неповнолітніх дітей - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) і ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), електронний номер особистої справи 1457674330;
- поновити виплати з 01.03.2025 з урахуванням заборгованості у розмірі 70 000 (сімдесят тисяч) гривень;
- стягнути з Відповідача на користь Позивача компенсацію моральної шкоди у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень.
Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач разом із сім'єю є внутрішньо переміщеними особами та з 08.04.2022 року отримували допомогу на проживання ВПО. Однак, Управлінням праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради відмовлено у призначенні допомоги внутрішньо переміщеним особам на проживання з 26.03.2025 року, оскільки середньомісячний сукупний дохід на одного члена сім'ї перевищує чотири прожиткових мінімуми для осіб, які втратили працездатність. Позивач вважає рішення про відмову у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі протиправним, у зв'язку з чим звернулася до суду з цим позовом.
23.10.2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначено, що згідно з довідкою, долученою Позивачем до заяви від 30.07.2025, син ОСОБА_4 продовжує навчання у школі Менол (США) із зазначенням початку навчання з 08.08.2024 та її закінченням 31.05.2027. У даному випадку, при надходженні після 01.07.2025 інформації від Мінфіну про перебування сина позивача ОСОБА_2 за кордоном більш ніж 90 календарних днів підряд, управлінням праці та соціального захисту населення будуть вжиті заходи, передбачені Порядком. Також цим листом повідомлено позивача, що з 1 липня 2025 року функції з призначення та виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання призначення та виплати державних соціальних допомог, соціальних стипендій органами Пенсійного фону України» від 25.06.2025 № 765 передані до Пенсійного фонду України. Позивач звертався із заявою про призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам до органу соціального захисту населення - управління праці та соціального захисту населення, що підтверджується датою звернення - до 01 липня 2025 року. Зазначаємо, що Пенсійний фонд України не здійснював розгляд поданих документів, не приймав рішення щодо призначення чи відмови у наданні допомоги, а також не володіє матеріалами справи, оскільки на момент звернення позивача не був уповноваженим органом у відповідній сфері. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 765 від 25.06.2025, функції з призначення та виплати допомоги ВПО були передані Пенсійному фонду України лише з 01 липня 2025 року. Повідомляємо, що у разі якщо особі було відмовлено у призначенні допомоги внутрішньо переміщеним особам до 01.07.2025, питання щодо виплати такої допомоги органами Пенсійного фонду України не розглядаються повторно на підставі попередньої заяви. Для поновлення розгляду питання про призначення допомоги ВПО заявнику необхідно звернутися з новою заявою до органу Пенсійного фонду, яка буде розглянута в установленому порядку відповідно до вимог чинного законодавства. Подати заяву до органів Пенсійного фонду України на виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам можна в електронній формі. Для цього необхідно скористатися вебпорталом електронних послуг Пенсійного фонду України та мати кваліфікований електронний підпис, яким підписується заява під час онлайн-подачі. Або звернутися до будь-якого найближчого сервісного центру ПФУ, незалежно від місця реєстрації або фактичного проживання. За умови звернення з заявою та надання документів для розгляду право на виплату допомоги органом Пенсійного фонду буде переглянуто. Правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників їх застосування. Таким чином позовні вимоги до органу Пенсійного фонду України щодо прийняття рішення про призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам є передчасними. З огляду на викладене, підстави для задоволення позовних вимог відсутні, а їх розгляд у судовому порядку не відповідає принципу правової визначеності та порушує процесуальні межі компетенції органу Пенсійного фонду України.
29.10.2025 року від позивача надійшла відповідь на відзив в якій позивач підтримав позицію викладену в позовній заяві та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
30.10.2025 року від Управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради Одеської області надійшов відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначено, що Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509 і від 22 вересня 2016 року № 646» від 04.04.2025 № 376 внесено зміни до Порядку № 509. Даними змінами передбачено проведення, починаючи з 01.07.2025, Мінфіном щомісячної верифікації інформації щодо внутрішньо переміщених осіб про перебування їх за кордоном не менше ніж 90 календарних днів підряд. Згідно з пунктом 7\2 Порядку № 509 у разі виявлення за результатами верифікації факту перебування внутрішньо переміщеної особи за кордоном понад 90 календарних днів підряд уповноваженим органом, який видав довідку, проводиться додаткова перевірка рекомендацій в порядку, передбаченому Мінсоцполітики. До 90-денного періоду перебування за кордоном не включаються дні службового відрядження, оздоровлення дітей, стажування, лікування, реабілітації, що підтверджується відповідними документами, зокрема за запрошенням приймаючої сторони, а також дні перебування за кордоном з таких причин, як смерть членів сім'ї особи та її родичів, догляд за хворою дитиною віком до 18 років, перебування у закладах охорони здоров'я, судових та правоохоронних органах, у зв'язку з чим особа не могла повернутися з-за кордону та може підтвердити факт наявності таких обставин документально. У разі повернення з-за кордону внутрішно переміщеної особи щодо якої було прийнято рішення про відкликання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, довідка видається за заявою особи відповідно до Порядку № 509. З довідки, долученою Позивачем до заяви від 30.07.2025, вбачається, що син ОСОБА_1 . ОСОБА_4 продовжує навчання у школі Менол (США) із зазначенням початку навчання з 08.08.2024 та її закінченням 31.05.2027. Слід зазначити, що рекомендації Мінфіну стосовно перебування сина ОСОБА_5 за кордоном більш ніж 90 календарних днів підряд, які спростовують або підтверджують наведену інформацію УПтаСЗН після 01.07.2025 ще не отримано, тому Відповідач не вправі приймати рішення щодо включення або виключення терміну навчання в школі-пансіоні «Менол» з періоду перебування за кордоном, а звернення Позивача з такою вимогою у позовній заяві є передчасним, як і похідні вимоги про поновлення з 01.03.2025 виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, які заявлені Позивачем у позові. Слід зазначити, що Позивач був письмово проінформований, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання призначення та виплати державних соціальних допомог, соціальних стипендій органами Пенсійного фонду України» від 25.06.2025 № 765 з 1 липня 2025 року функції з призначення та виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам передані від органів соціального захисту населення до органів Пенсійного фонду України, тому питання стосовно подальшого призначення та виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщених осіб не відноситься до компетенції Відповідача, а входить до повноважень органів Пенсійного фонду України.
05.11.2025 року від позивача надійшла відповідь на відзив в якій позивач підтримав позицію викладену в позовній заяві та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Заяви чи клопотання від сторін не надходили.
Процесуальні дії, вчинені судом.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Обставини справи.
ОСОБА_1 з 08.04.2022 перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради Одеської області як внутрішньо переміщена особа та отримувала допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам на себе та членів своєї сім'ї - сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням № 1457674330-2025-1 від 25.03.2025 Управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради Одеської області відмовлено ОСОБА_1 у призначенні допомоги переміщеним особам на проживання, так як середньомісячний сукупний дохід на одного члена сім'ї перевищує чотири розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що не відповідає вимогам пунктів 13.2 - 13.4 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 р. № 332.
Вважаючи рішення протиправним позивач звернулася до суду з цим позовом.
Джерела права й акти їх застосування.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам визначений Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 р. № 332 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 2023 р. № 709).
Відповідно до абз.2 п.1 Порядку №332 допомога призначається для забезпечення соціальної підтримки внутрішньо переміщених осіб із числа незахищених верств населення та стимулювання до працевлаштування внутрішньо переміщених осіб працездатного віку.
Згідно з п.3 Порядку №332, з 1 листопада 2023 р. допомога призначається на шість місяців на сім'ю, яка вперше звернулася за призначенням допомоги, та виплачується щомісяця одному з членів сім'ї (далі - уповноважена особа) у такому розмірі:
для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень;
для інших осіб - 2000 гривень.
Допомога призначається на кожного члена сім'ї (далі - отримувач), відомості про якого включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.
Допомога призначається за повний місяць, у якому уповноважена особа звернулася за її наданням, незалежно від дати такого звернення.
До складу сім'ї уповноваженої особи включаються (незалежно від наявності відомостей щодо включення їх до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб) чоловік, дружина, діти, прийомні діти, діти, які виховуються батьками-вихователями в дитячих будинках сімейного типу, усиновлені діти, діти, над якими встановлено опіку або піклування, а також діти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти (зокрема у період між завершенням навчання в одному із зазначених закладів освіти і вступом до іншого закладу або в період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем і продовженням навчання за іншим рівнем за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців) до досягнення 23 років і не мають власних сімей; діти з інвалідністю після досягнення ними 18-річного віку до визнання їх особами з інвалідністю з дитинства I та II групи; не перебувають в шлюбі повнолітні діти; визнані особами з інвалідністю з дитинства I та II групи або особами з інвалідністю I групи, які проживають разом з батьками; непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв'язку з відсутністю власних доходів; особа, яка проживає разом з одинокою особою з інвалідністю I групи та доглядає за нею; жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі, але проживають однією сім'єю і мають спільних дітей, та/або особи, які встановили у судовому порядку факт проживання однією сім'єю. Членом сім'ї може вважатися одинока особа, а також неповнолітня дитина, якщо така особа не входить до складу сім'ї.
Склад сім'ї уповноваженої особи визначається на дату звернення за призначенням допомоги.
До складу сім'ї уповноваженої особи не включаються:
особа, яка перебуває на повному державному утриманні;
особа, яка представляє інтереси дитини (переміщеної без супроводження законного представника) та перебуває з дитиною у сімейних, родинних відносинах (баба, дід, прабаба, прадід, повнолітні брат, сестра, тітка, дядько, вітчим, мачуха), але не є внутрішньо переміщеною особою, за наявності виданого службою у справах дітей за місцем звернення документа, що підтверджує такі відносини з дитиною;
особа, яку батьки або інші законні представники уповноважили супроводжувати дитину, що підтверджується письмовою заявою одного із законних представників, завіреною органом опіки та піклування;
особа, у сім'ю якої влаштовано дитину, яка залишилася без батьківського піклування (за наявності копії наказу служби у справах дітей про тимчасове влаштування);
особи, які не проживають разом із отримувачами та не пов'язані з ними спільним побутом, що підтверджено документально, або сплачують аліменти, а також особи, які зникли безвісти/перебувають у полоні або за кордоном/депортовані за межі України/особи, які перебувають на тимчасово окупованих територіях, зазначених у переліку територій;
законний представник (для недієздатних або обмежено дієздатних осіб, а також дітей, яким призначено опікуна або піклувальника);
особи, призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а також працівники правоохоронних органів, військовослужбовці і працівники Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, МВС, Національної поліції, особи рядового і начальницького складу ДСНС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, військових формувань, утворених відповідно до закону, які беруть (брали) безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, крім осіб та членів їх сімей, які відповідно до законодавства отримують компенсацію за піднайом (найом, оренду) житлових приміщень як внутрішньо переміщені особи.
Так, у відповідності до п.5 Порядку №322, допомога призначається внутрішньо переміщеним особам:
які перемістилися (повторно перемістилися) з 1 січня 2022 р. з територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінрозвитку (далі - перелік територій), щодо яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації;
у яких житлове приміщення знищене або пошкоджене (до ступеня непридатного для проживання) та інформація про яке внесена до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України (далі - Реєстр пошкодженого та знищеного майна) (за технічної можливості), або щодо якого подано документальне підтвердження органом місцевого самоврядування, а в разі його відсутності - обласною державною (військовою) адміністрацією факту пошкодження/знищення житлового приміщення внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації.
Згідно з п. 13 Порядку №322, для перевірки середньомісячного сукупного доходу на одного отримувача враховується період, визначений пунктом 14 цього Порядку, на підставі інформації, що надійшла від ДПС/Пенсійного фонду України, або довідки про доходи.
У разі коли уповноваженій особі/отримувачу не було продовжено виплату допомоги автоматично відповідно до абзаців другого та третього цього пункту, їм може бути призначено допомогу за заявою.
Абзацом 6 п.14 Порядку №332 передбачено, що до середньомісячного сукупного доходу включаються доходи дружини та чоловіка (батька та матері) незалежно від місця їх фактичного проживання на території України, крім осіб, які сплачують аліменти, а також осіб, які зникли безвісти/перебувають у полоні або за кордоном/депортовані за межі України/осіб, які перебувають на тимчасово окупованих територіях, зазначених у переліку територій.
Середньомісячний сукупний дохід сім'ї обчислюється відповідно до Порядку обчислення середньомісячного сукупного доходу сім'ї (домогосподарства) для усіх видів державної соціальної допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 р. № 632 «Деякі питання виплати державної соціальної допомоги» (далі - Порядок № 632).
Відповідно до п.4 Порядку № 632, до середньомісячного сукупного доходу враховуються такі доходи:
заробітна плата в розмірі, що залишається після сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору;
грошове забезпечення військовослужбовців у розмірі, що залишається після сплати військового збору;
пенсія, щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці;
стипендія, у тому числі із сумою її індексації, нарахованої відповідно до закону (крім соціальної стипендії, яка надається дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа);
соціальні виплати, які призначаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчими органами міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення);
допомога по безробіттю, інші страхові виплати, які призначаються фондами соціального страхування;
грошові перекази, отримані із-за кордону;
дивіденди від цінних паперів;
інші доходи, відомості про які отримано від ДПС і Пенсійного фонду України, а також задекларовані особою доходи, інформація про які відсутня в ДПС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування та згідно із законодавством не може бути отримана за відповідним запитом органу соціального захисту населення;
Під час обчислення середньомісячного сукупного доходу враховують також вихідну допомогу, що виплачується відповідно до Кодексу законів про працю України, вихідну допомогу, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань і грошову допомогу, що виплачується відповідно до Закону України "Про державну службу", в розмірі, що обчислюється для такої особи органом соціального захисту населення шляхом ділення суми зазначеного доходу на 12, за умови, що особа надала документальне підтвердження від роботодавця із зазначенням розміру та інформації, що таку допомогу надано один раз за календарний рік.
До середньомісячного сукупного доходу також не враховуються:
суми сплачених особою аліментів (за умови документального підтвердження фактичної сплати);
спеціальна бюджетна дотація за вирощування молодняка великої рогатої худоби, який народився в господарствах фізичних осіб;
оплата праці членів виборчих комісій, а також осіб, яких залучають до роботи у цих комісіях, у тому числі в день голосування, дні встановлення підсумків голосування та результатів виборів;
допомога громадських та благодійних організацій;
допомога на поховання;
матеріальна допомога дитячим будинкам сімейного типу, прийомним сім'ям, а також сім'ям, у яких проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування, яка виплачується за рахунок коштів місцевих бюджетів;
допомога, компенсація, яка надається відповідно до законодавства або за рішеннями органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, є одноразовою та отримана протягом одного календарного року;
вартість безоплатно отриманих санаторно-курортних путівок, технічних та інших засобів реабілітації, в тому числі грошова компенсація вартості самостійно придбаних технічних засобів реабілітації, вартість отриманих дитячих новорічних подарунків;
суми, які виплачуються в порядку відшкодування шкоди, завданої здоров'ю працівника під час виконання ним своїх трудових обов'язків;
одноразова натуральна допомога "пакунок малюка";
допомога, отримана в межах реалізації соціальної благодійної програми з відновлення добробуту мешканців і розвитку територіальних громад Донецької та Луганської областей;
доходи від розміщення депозитів;
суми, які виплачуються з державного чи місцевого бюджету на придбання житла;
кошти, отримані від продажу квартири (будинку), що були єдиним житловим приміщенням у власності особи, у разі купівлі іншої квартири (будинку) протягом шести місяців після здійснення такого продажу;
допомога на здобуття економічної самостійності малозабезпеченої сім'ї;
бюджетні кошти, отримані батьками (особами, які їх замінюють) для оплати послуг з оздоровлення та відпочинку дітей;
одноразова виплата коштів на дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, які виховуються в сім'ях опікунів, піклувальників, отримана відповідно до Порядку одноразової виплати коштів на дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, які виховуються в сім'ях опікунів, піклувальників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2024 р. № 1383 "Деякі питання використання коштів з рахунка для надання гуманітарної та іншої допомоги цивільному населенню в умовах воєнного стану в Україні, відкритого Міністерству соціальної політики в Національному банку, для додаткових заходів із соціальної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування";
одноразова державна грошова допомога "Зимова підтримка" в рамках Всеукраїнської економічної платформи "Зроблено в Україні" відповідно до Порядку реалізації експериментального проекту щодо надання одноразової державної грошової допомоги "Зимова підтримка" в рамках Всеукраїнської економічної платформи "Зроблено в Україні", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2024 р. № 952 "Про реалізацію експериментальних проектів у рамках Всеукраїнської економічної платформи "Зроблено в Україні" (Офіційний вісник України, 2024 р., № 80, ст. 4724, № 90, ст. 5782);
державна грошова допомога, яка нараховується у відсотковому співвідношенні від вартості придбаного безготівковим розрахунком з використанням платіжної картки товару українського виробництва відповідно до Порядку реалізації експериментального проекту щодо надання державної грошової допомоги покупцям товарів та послуг українського виробництва в рамках Всеукраїнської економічної платформи "Зроблено в Україні", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2024 р. № 952 "Про реалізацію експериментальних проектів у рамках Всеукраїнської економічної платформи "Зроблено в Україні" (Офіційний вісник України, 2024 р., № 80, ст. 4724, № 90, ст. 5782), - із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2024 р. № 1330);
сума виплати законному представнику дитини, яка депортована або примусово переміщена, або перебувала під ризиком депортації та/або примусового переміщення внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, або уповноваженій ним особі, або особі з числа дітей, які депортовані або примусово переміщені, або перебували під ризиком депортації та/або примусового переміщення внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, підйомної допомоги, пов'язаної із забезпеченням здійснення заходів з повернення дитини, яка депортована або примусово переміщена, або перебуває під ризиком депортації та/або примусового переміщення внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, або особи з числа дітей, відповідно до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення соціального захисту дітей та сім'ї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1474 "Деякі питання соціального захисту дітей та сім'ї" (Офіційний вісник України, 2023 р., № 4, ст. 316);
суми виплати державної допомоги за кредитами, забезпеченими предметом іпотеки, наданими внутрішньо переміщеним особам та особам, місце проживання (перебування) яких зареєстровано/задекларовано на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або які перемістилися на ці території з територій, тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до Порядку надання державної допомоги внутрішньо переміщеним особам та особам, які проживають на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або які перемістилися на ці території з територій, тимчасово окупованих Російською Федерацією, за кредитами, забезпеченими предметом іпотеки", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 серпня 2025 р. № 998 "Деякі питання надання державної допомоги за кредитом, забезпеченим предметом іпотеки, наданим внутрішньо переміщеним особам та особам, які проживають на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або які перемістилися на ці території з територій, тимчасово окупованих Російською Федерацією".
Абзацом 1 п.4 Порядку №332 передбачено, що для призначення допомоги внутрішньо переміщена особа або уповноважена особа подає заяву про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам за формою згідно з додатком 5 (далі - заява). Така заява подається органу Пенсійного фонду України або уповноваженій особі виконавчого органу сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі утворення) ради (далі - посадова особа виконавчого органу) або адміністратору центру надання адміністративних послуг за місцем взяття на облік внутрішньо переміщеної особи із використанням функціоналу Єдиної інформаційної системи соціальної сфери (за технічної можливості) та електронних систем Мінсоцполітики.
Висновки суду.
З аналізу положень законодавства вбачається, що допомога на проживання внутрішньо переміщеним особам призначається на кожного члена сім'ї на дату звернення за призначенням допомоги, окрім осіб, які перебувають за кордоном.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 та двоє її дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 08.04.2022 перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради Одеської області як внутрішньо переміщена особа та отримувала допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам.
Згідно з листом директора з питань міжнародного прийому Школи Менол від 25.03.2025 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є учнем школи Менол. Навчання фінансується за рахунок комбінації фінансової допомоги (тобто зниження ціни) та некомерційного фінансування. Кошти спрямовуються безпосередньо до школи для того, щоб покрити витрати на проживання, харчування та навчання.
Судом встановлено, що відповідно до довідки форми І-20 серії ОМВ № 1653-0038 наданої імміграційною та митною службою США, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 09.07.2024 року зарахований на навчання до школи Менол для здобуття атестату про середню освіту 53.0102. Фінансування здійснюється за рахунок фінансової допомоги у розмірі 26522 дол. США та некомерційного фінансування у розмірі 14500 дол. США.
Також, суд звертає увагу, що відповідно до листа виконавчого директора Мережі організацій «Духовні сироти» від 06.05.2024 року, Мережа організацій «Духовні сироти» надає ОСОБА_2 фінансову допомогу на навчання в сумі 145000 доларів США.
Відповідно до розрахунку середньомісячного сукупного доходу сім'ї (протокол № 621433), сукупний дохід сім'ї за три місяці складає 358 487,49 грн.; сукупний середньомісячний дохід сім'ї складає 119 495,83 грн.; середньомісячний дохід одного члена сім'ї становить 29 873,96 грн.
Суд звертає увагу, що середньомісячний сукупний дохід сім'я розрахований з урахуванням фінансової допомоги школі, де навчається ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка складає 26522 доларів США (111 495,83 грн.) на 10 місяців. Тобто, в даному випадку, проводиться фінансування школі за навчання та утримання ОСОБА_2 . Отже, власником вказаних коштів є саме школа Менол, а не ОСОБА_2 .
Таким чином, фінансова допомога у розмірі 26522 дол. США не повинна враховуватися до середньомісячного сукупного доходу сім'ї, оскільки це цільова допомога на навчання, яка перераховується виключно на рахунок школи, та не є загальним доходом сім'ї.
Крім того, суд звертає увагу, що наданий Управлінням праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради Одеської області переклад Довідки (Сертифіката) про право на отримання статусу неімміграційного студента форми І-20 серії ОМВ № 1653-0038, містить неточності, оскільки «School Financial Aid» перекладається як фінансова допомога для оплати навчання. Вказана допомога може надаватися урядом, освітніми закладами або приватними організаціями та не потребує повернення.
В той час як в довідці наданій відповідачем «School Financial Aid» перекладено як «Президентська стипендія», що не відповідає дійсності.
З огляду на вказане, розрахунок середньомісячного сукупного доходу сім'ї (протокол № 621433) був здійсненний з урахування фінансової допомоги для оплати навчання, яка не повинна враховуватися під час такого розрахунку.
З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що рішення Управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради Одеської області № 1457674330-2025-1 від 25.03.2025 року про відмову у призначенні допомоги переміщеним особам на проживання, яке прийняте на підставі розрахунку середньомісячного сукупного доходу сім'ї (протокол № 621433) є протиправним та належить до скасування.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язати відповідача не включати термін навчання у школі-пансіоні «Менол» до періоду перебування за кордоном відповідно до пункту 8 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою КМУ від 20.03.2022 № 332, суд зазначає, що п.8 Порядку №332 стосується внутрішньо переміщеної особи, яка перебувала за кордоном і яка вперше звертається за призначенням допомоги.
Крім того, з аналізу положень Порядку №332 вбачається, що допомога на проживання внутрішньо переміщеним особам не призначається особам, які перебувають за кордоном.
Отже, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язати відповідача прийняти законне рішення про призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі, суд зазначає наступне.
Суд зазначає, що 25 червня 2025 р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 765 «Деякі питання призначення та виплати державних соціальних допомог, соціальних стипендій органами Пенсійного фону України» відповідно до якої функції з призначення та виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам передані до Пенсійного фонду України.
Таким чином, з 01.07.2025 року саме Пенсійний фонд України є органом, що відповідає за призначення та виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.
Аналізуючи положення чинного законодавства України, яке регулює порядок призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, суд доходить висновку, що однією з основних умов для здійснення такого призначення є звернення із відповідною заявою до органу Пенсійного фонду України або уповноваженої особи виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, або адміністратора центру надання адміністративних послуг, форма та зміст якої затверджений Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.
Як встановлено судом, позивач не звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою встановленого зразка про призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, відповідно до вимог Порядку № 332, та необхідним пакетом документів, що визначає право на призначення допомоги, а, відтак, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не мало підстав для прийняття рішення про призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі.
Станом на час розгляду справи по суті позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про звернення до відповідача із заявою про призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі встановленого зразка разом із пакетом документів відповідно до вимог Порядку № 332.
У зв'язку із означеним, розгляд питання щодо зобов'язання прийняти законне рішення про призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі, в рамках даної справи є передчасним, оскільки повинен здійснюватися при визначені права позивача на отримання такої допомоги.
На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки відповідачем не приймалося рішення за вказаною вище заявою про відмову у призначенні позивачу допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі.
Щодо стягнення компенсації моральної шкоди у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень, суд зазначає наступне.
Згідно статті 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Частиною 1 статті 22 Цивільного кодексу України (ЦК України) визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Разом з тим, судам слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Тобто, аналізуючи наведені положення законодавства, з урахуванням обставинами справи, а також зваживши на згадані вище роз'яснення Пленуму Верховного Суду України щодо відшкодування моральної шкоди, то насамперед треба звернути увагу на те, що сам факт визнання протиправними дій/бездіяльності суб'єкта владних повноважень не є безумовною і достатньою підставою для стягнення з нього моральної шкоди. У кожному випадку позивач повинен обґрунтувати заподіяння йому такої шкоди, зокрема пояснити в чому конкретно проявилося порушення його нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, що саме спричинило йому моральні страждання і в чому проявляється їхній взаємозв'язок з протиправними діями відповідача.
Крім того, статтею 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Так, згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статей 73, 74 КАС України надані сторонами докази мають відповідати вимогам належності та допустимості, тобто, містити інформацію щодо предмета доказування та бути одержаними в порядку, встановленому законом.
Обов'язок доказування в адміністративному процесі встановлений статтею 77 КАС України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи.
У справах про відшкодування моральної шкоди обов'язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.
При цьому, сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов'язково аргументована поза розумним сумнівом із зазначенням того, які конкретно дії (бездіяльність) спричинила моральні переживання та наскільки вони були інтенсивними, щоб сягнути рівня страждань. Однак, позивачем таких доказів суду не надано.
Виходячи з доводів позивача, суд вважає їх недостатніми та позивачем не доведено наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Розподіл судових витрат.
Згідно з вимогами ст.139 КАС України судові витрати не стягуються, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.7 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради Одеської області (вул. Івана Франка, 10, м. Ізмаїл, Ізмаїльський район, Одеська область, 68600, код ЄДРПОУ 03194772), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради Одеської області № 1457674330-2025-1 від 25.03.2025 року про відмову у призначенні допомоги переміщеним особам на проживання.
3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя А.В. Бутенко