Справа № 420/38132/25
08 грудня 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Завальнюк І.В., вивчивши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СОНМАР» до Головного управління ДПС в Одеській області, ДПС України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд :
1.1 визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної № 35 від 23.05.2025 р., за № 13078023/40318930 від 15.07.2025;
1.2 зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати подану Товариством з обмеженою відповідальністю «СОНМАР» податкову накладну за № 35 від 23.05.2025;
2.1 визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію/відмові реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №1 від 07.05.2025 р. за № 13064754/40318930 від 10.07.2025 в Єдиному реєстрі податкових накладних;
2.2 зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати подану Товариством з обмеженою відповідальністю «СОНМАР» податкову накладну №1 від 07.05.2025 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних;
3.1 визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію/відмові у реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 21 від 12.05.2025 р. за № 13043304/40318930 від 10.07.2025 в Єдиному реєстрі податкових накладних;
3.2 зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати подану Товариством з обмеженою відповідальністю «СОНМАР» податкову накладну № 21 від 12.05.2025 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Ухвалою судді від 17.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
28.11.2025 до суду від ГУ ДПС в Одеській області надійшло клопотання про залишення без розгляду частини позовних вимог через пропуск позивачем строку на звернення до суду із даними вимогами.
В обґрунтування клопотання зазначено, що останнім днем судового оскарження рішень комісії регіонального рівня № 13078023/40318930 від 15.07.2025, № 13064754/40318930 від 10.07.2025 є 01.11.2025, останнім днем судового оскарження рішення комісії регіонального рівня № 13043304/40318930 від 03.07.2025 є 16.10.2025, оскільки в Єдиному реєстрі податкових накладних містяться відомості про оскарження рішень комісії регіонального рівня шляхом подання скарги до центрального органу виконавчої влади - ДПС України, рішення за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято № 28973/40318930/2 від 15.07.2025, № 31059/40318930/2 від 30.07.2025, № 31095/40318930/2 від 30.07.2025.
Позовну заяву ТОВ «СОНМАР» відповідно до штампу Одеського окружного адміністративного суду подано до суду лише 12.11.2025, що означає пропуск тримісячного строку звернення до суду, поважних причин такого пропуску не надавалось, оскільки разом із позовною заявою не було надано жодних обґрунтувань стосовно строку подання процесуальних документів та доказів, які б могли підтвердити пропуск такого строку.
Вирішуючи питання щодо пропуску позивачем строку на звернення до суду із даними вимогами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист визначеним законом шляхом.
За змістом частини третьої статті 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.
Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Вирішуючи питання про дотримання строку звернення до суду у кожному конкретному випадку, необхідно виходити не лише з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, але й з об'єктивної можливості особи знати про такі факти.
Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дії, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові по справі № 380/2355/20 від 28 травня 2021 року.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до Постанови Верховного суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 11.10.2019 року №640/20468/18 (К/9901/16396/19) було надано правову оцінку щодо застосування строку звернення до суду у подібних правовідносинах. Так, Верховний Суд дійшов наступного висновку: «Отже, із прийняттям чинної редакції КАС України та відмінним правовим регулюванням, визначеним частиною четвертою статті 122 КАС України, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов'язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:
а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;
б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.
При цьому, позивачем не наведено жодної підстави, яка б об'єктивно перешкоджала (утворювала обставини непереборної сили) йому звернутися до суду у строк із даними вимогами.
Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду із заявою, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, в межах кожної конкретної справи, суд повинен надати оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
З огляду на викладене суд вважає, що останнім днем судового оскарження рішення комісії регіонального рівня від 10.07.2025 № 13064754/40318930 про відмову в реєстрації податкової накладної № 1 від 07.05.2025 є 30.10.2025, оскільки в Єдиному реєстрі податкових накладних містяться відомості про оскарження рішення комісії регіонального рівня шляхом подання скарги до центрального органу виконавчої влади - ДПС України, рішення за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято 30.07.2025 за № 31059/40318930/2.
Останнім днем судового оскарження рішення комісії регіонального рівня від № 13078023/40318930 від 15.07.2025 про відмову в реєстрації податкової накладної 35 від 23.05.2025 є 30.10.2025, оскільки в Єдиному реєстрі податкових накладних містяться відомості про оскарження рішення комісії регіонального рівня шляхом подання скарги до центрального органу виконавчої влади - ДПС України, рішення за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято 30.07.2025 за № 31095/40318930/2.
Останнім днем судового оскарження рішення комісії регіонального рівня від 03.07.2025 № 13043304/40318930 про відмову в реєстрації податкової накладної № 21 від 12.05.2025 є 15.10.2025, оскільки в Єдиному реєстрі податкових накладних містяться відомості про оскарження рішення комісії регіонального рівня шляхом подання скарги до центрального органу виконавчої влади - ДПС України, рішення за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято 15.07.2025 за № 28973/40318930/2.
Таким чином, оскільки позивач звернувся до суду 12.11.2025, Товариством з обмеженою відповідальністю «СОНМАР» пропущено тримісячний строк на звернення до суду із даними позовними вимогами.
Обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.
З урахуванням наведеного, реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Отже, позивачу необхідно подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням причин пропуску такого строку та наданням відповідних доказів.
Відповідно до ч. 13 ст. 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
На підставі викладеного та керуючись ст. 171 КАС України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СОНМАР» до Головного управління ДПС в Одеській області, ДПС України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху, надавши п'ятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення зазначених вище недоліків.
У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк позовну заяву залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І.В. Завальнюк