Справа № 420/36983/25
08 грудня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-сервісна компанія «ВІРАМАКС» (вул. Бугаївська, 21, офіс 609, м. Одеса, 65005) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21а, м. Одеса, 65078) про визнання протиправними та скасування рішень, -
До суду через підсистему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-сервісна компанія «ВІРАМАКС» (далі ТОВ «ТСК «ВІРАМАКС») до Одеської митниці, в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати прийняті Одеською митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000245/1 від 01.07.2025 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000520 від 01.07.2025.
Представник позивача в обґрунтування позовних вимог зазначив, що в ході здійснення господарської діяльності 26.03.2025 між ТОВ «ТСК «ВІРАМАКС» (покупець) та HEBEI XIANGMA TECHNOLOGY CO., LTD (продавець) укладено контракт №НХ2025-71. На виконання умов контракту складено інвойс №НХ2025-71 від 26.03.2025 на поставку товару, на підставі якого контрагентом позивача на адресу ТОВ «ТСК «ВІРАМАКС» поставлено товар.
З метою митного оформлення товару позивачем ТОВ «ТСК «ВІРАМАКС» до Одеської митниці митну декларацію №25UA500500020875U6 від 30.06.2025 разом із документами, які передбачені МК України на підтвердження числових значень складових митної вартості товарів за першим методом.
За результатами митного оформлення відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000245/1 від 01.07.2025 та картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UA500500/2025/000520 від 01.07.2025.
Представник позивача вважає прийняті відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів протиправними та такими, що підлягають скасуванню, у всіх наданих позивачем документах абсолютно всі числові значення є однаковими та немає жодних невідповідностей та розбіжностей між ними.
Також представник зазначив, що у рішенні про коригування митної вартості товарів відсутні графи 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, що суттєво порушує права декларанта щодо обізнаності та обґрунтованості рішення митниці відносно нього.
При цьому, оскаржуване рішення не містить будь-яких конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви саме у числових значеннях складових митної вартості ввезених товарів, у них не наведено причин неможливості визначення митної вартості імпортованих товарів на підставі поданих декларантом документів, не наведено обґрунтування, які саме відомості у наданих документах містять розбіжності, які не дозволяють підтвердити числові значення складових митної вартості імпортованого товару.
В оскаржуваному рішення відповідач посилається на те, що в наданих платіжних інструкціях №12 від 24.04.2025, №18 від 24.06.2025 в деяких графах відсутні відомості передбачені постановою Правління НБУ від 28.07.2008 №216. Представник позивача вважає такі сумніви необґрунтованими, оскільки окрім SWIFT платежів разом з митною декларацією надавались платіжні інструкції з відміткою надавача платіжних послуг Акціонерного банку «Південий» про їх виконання.
Необґрунтованими також є доводи митниці щодо недоведеності вартості витрат на перевезення, оскільки на підтвердження таких витрат надавались довідка ТОВ «СІ ГЕЙТ УКРАЇНА» від 11.06.2025 про транспортно-експедиторські витрати, рахунок на оплату №351 від 11.06.2025, платіжна інструкція №2986 від 25.06.2025.
При цьому безпідставним є посилання митного органу на неможливість прийняття експортної митної декларації, оскільки позивач не впливає на її заповнення і тому подає її митниці в такому вигляді, в якому отримав від відправника.
Крім того у разі сумніву у експертному висновку митниця мала право звернутися до іншого суб'єкта оціночної діяльності із письмовим запитом на рецензування згідно із Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України», однак таке своє право не реалізувала.
Отже, виявлені митним органом розбіжності є формальними та несуттєвими, які не впливають на рівень заявленої митної вартості, у зв'язку з чим представник позивача просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 03.11.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження по справі, вирішено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в електронній формі.
Ухвалою суду від 08.12.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник відповідача подав до суду відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позову, в обґрунтування чого зазначив, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, а саме: 1) сплачено 34% замість передбачених контрактом 35%; платіжні інструкції оформлено з порушенням Постанови НБУ №216, вони не містять обов'язкових реквізитів і не підтверджують фактичної оплати; SWIFT-підтвердження відсутні; 2) в експортній декларації зазначено коносамент, не поданий до митного оформлення, а також вказано два контейнери замість одного; 3) за умовами поставки FOB наявні витрати на перевантаження, які не заявлені до митної вартості; можливі інші коносаменти, що не подані всупереч ст. 335 МКУ; 4) рахунок №351 недійсний через прострочену оплату, тому документи не підтверджують фактичну вартість перевезення; 5) відсутня заявка/додаток до договору експедирування, якими погоджується вартість послуг, що унеможливлює перевірку повноти та реальності витрат; 6) калькуляція без номера і дати, суперечить інвойсу та ЕМД, не містить даних про склад комплекту, витрати за умовами FOB і матеріали, тому не може підтверджувати митну вартість.
Представник відповідача вважає, що оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, вказане виключало можливість перевірки митним ч.1 ст.54 МК України, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.
Також представник відповідача зазначає, що декларантом не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 ст.53 МКУ, розбіжності не спростовано.
Зазначені обставини у відповідності до п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митниці у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
При цьому митницею було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості товару є більшим та по товару №1 становить 2,17 USD/кг (МД від 15.11.2024 №UA500020/2024/009583), ніж заявлено декларантом 1,60 USD/кг.
Справа розглянута в письмовому провадженні.
Судом встановлено, що в ході здійснення зовнішньоекономічної діяльності 26.03.2025 року між ТОВ «ТСК «ВІРАМАКС» (покупець) та HEBEI XIANGMA TECHNOLOGY CO., LTD (продавець, Китайська Народна Республіка) укладено контракт №НХ2025-71, згідно з п.1.1 якого продавець зобов'язується продати (передати у власність покупця), а покупець зобов'язується своєчасно сплатити та прийняти продукцію: люльки підвісні будівельні та комплектуючі виробництва HEBEI XIANGMA TECHNOLOGY CO., LTD.
Згідно з п.2.1,2.2 контракту покупець оплачує поставлені продавцем партії товару за ціною, зазначеною в інвойсах, які надає продавець на кожну окрему партію повару. Загальна сума контракту становить не більше 50 000 дол. США
На підставі контракту №НХ2025-71 від 26.03.2025 року контрагентом позивача HEBEI XIANGMA TECHNOLOGY CO., LTD складено інвойс №НХ2025-71 від 26.03.2025, згідно з яким визначено поставити партію товару вартістю 40056 дол. США.
Відповідно до п.3.1 контракту оплата проводиться наступним чином: - 35% оплачується перед завантаженням контейнеру на борт судна; - 65% оплачується після надання копії коносаменту.
ТОВ «ТСК «ВІРАМАКС» на підставі контракту №НХ2025-71 від 26.03.2025 та інвойсу №НХ2025-71 від 26.03.2025 сплачено на користь контрагента партію товару загальною вартістю 40056 дол. США, а саме: 24.04.2025 року сплачено 13 792,10 дол. США та 24.06.2025 року сплачено 26 263,90 дол. США, що підтверджується платіжними інструкціями в іноземній валюті №12 від 24.04.2025 та №18 від 24.06.2025.
У зв'язку поставкою товару на виконання умов контракту, позивачем подано до Одеської митниці митну декларацію №25UA500500020875U6 від 30.06.2025 року, в якій митну вартість товару було визначено за першим методом - за ціною договору. Для підтвердження вказаних у деклараціях відомостей до митного органу був поданий відповідний пакет документів згідно з МК України (контракт з додатками до нього, інвойс, банківські платіжні документи та інші документи).
Проте відповідачем прийняті оскаржувані рішення про коригування митної вартості №UA500500/2025/000245/1 від 01.07.2025 та картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UA500500/2025/000520 від 01.07.2025.
В рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що за результатами візуальної перевірки, передбаченої ст.337 МКУ, було встановлено, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, а саме:
1) пунктом 3.1 контракту визначені умови оплати за товар: 35% до відвантаження; 65% - після надання копії коносаменту. При цьому, сума в платіжній інструкції №12 від 24.06.2025 зазначена 13792,1 дол. США, що складає 34%, що свідчить про невиконання покупцем вимог п.3.1 контракту. Всупереч вимогам Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216, у наданих платіжних інструкціях 12,18 відсутні відомості графи 56; відомості графи 57 не відповідають узгодженим реквізитам згідно Розділу 12 Контракту HX2025-71. У наданих платіжних інструкціях зазначено: підписання цієї платіжної інструкції Платник надає банку згоду на виконання платіжної операції. Платіжні інструкції №12,18 не містять обов'язкові реквізити платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою № 216, зокрема підписів (власноручних)/електронних) відповідальних осіб платника, які відповідно до законодавства України мають право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації; не містять належних відомостей про виконавця надавача платіжних послуг чи його ID ключа, які б підтверджували виконання операцій за такою платіжною інструкцією. Банківські платіжні інструкції свідчать про намір міжнародного переказу коштів, банківські документи у системі SWIFT не подавались до митного оформлення. Таким чином, під час здійснення митного оформлення декларантом не надано належних документальних підтверджень ціни, що фактично сплачена за оцінювані товари;
2) в копії декларації країни відправлення № 425820250000550466 зазначено коносамент №AKKQDG25063922, який не було надано до митного оформлення. Крім того, у експортній декларації країни відправлення зазначено кількість контейнерів -2, при цьому відомості про товар, ціну та вагу відповідають заявленим у ЕМД та наданих товаросупровідних документах, що товар слідує у одному контейнері (номер зазначений у коносаменті), зазначене може свідчити про застосування графічного редактору;
3) оцінювану партію товару ввезено відповідно до умов поставки FOB Qingdao. На вказаних умовах поставки FOB покупець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару та понести витрати, пов'язані з доставкою товару до місця призначення відповідно до офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів (Інкотермс). На вказаних умовах поставки до обов'язків продавця належить витрати, пов'язані з навантаженням товару на борт судно. У коносаменті та графі 21 МД зазначені відомості, що свідчать про перевантаження товару та пов'язані з цим витрати на навантажувально-розвантажувальні роботи, що є складовими митної вартості. Враховуючи наявність перевантаження, можлива наявність інших коносаментів, відповідно до яких здійснювалось перевезення, та які не були надані до митного оформлення у порушення ст.335 МКУ. Зазначені відомості не заявлялись до митного оформлення оцінюваної партії товару.
4) платіжна інструкція від 25.06.2025 №2986 та рахунок на транспортно-експедиційні послуги від 11.06.2025 №351 не можуть бути взяти до уваги як документи, що підтверджують вартість перевезення, оскільки в рахунку зазначено, що «рахунок є дійсним протягом 3(трьох)банківський днів з дати його виставлення включно. При здійснення оплати рахунку пізніше зазначеного терміну, рахунок вважається недійсним і постачальник послуг має право здійснити перерахунок вартості послуг». При цьому, оплата вищезазначеного рахунку здійснена 25.06.2025 що підтверджено платіжною інструкцією №2986 від 25.06.2025, проте це пізніше зазначеного терміну.
5) відповідно до вимог розділу 1 та 4 договору про надання транспортно експедиційних послуг від 29.04.2025 № 219/У-2025- вартість послуг погоджується в Додатковій угоді або Заявці. Заявка подається за 2 тижні до початку навантаження і готовності вантажу до перевезення. Заявка або додаток до угоди для митного оформлення надано не було. Таким чином, відсутність заявки або додатку до угоди не дає можливості перевірити повноту наданих послуг;
6) декларантом надано калькуляцію без номеру та дати, в якій розрахована вартість одного комплекту «Підвісна платформа (люлька будівельна), гарячеоцинкована ZLP630» - з якої незрозуміло, чи є «Гаряче оцинковані консолі» часткою комплекту «Підвісна платформа». Вартість комплекту «Підвісна платформа (люлька будівельна), гарячеоцинкована ZLP630» згідно наданої Калькуляції не відповідає вартості у ЕМД UA500500/2025/20875 та інвойсі HX2025-71 від 26.03.2025, таким чином калькуляція не може слугувати документом, який підтверджує заявлену декларантом митну вартість. Крім того, у калькуляції відсутні відомості про комерційні умови поставки та витрати продавця згідно інвойсу щодо виконання умов поставки FOB Qingdao зазначені як FOB charge-1560 дол. США, які є складовою ціни товару. Калькуляція не містить інформацію про вид, кількість та вартість сировини, з якої виготовлена підвісна платформа, адже зазначено у графі 31 ЕМД, що вона сталева гарячеоцинкована.
В рішенні запропоновано декларанту протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, а саме: 1) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 2) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару; 3) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 4) договір із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 5) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; 6) виписку з бухгалтерської документації; 7) каталоги, специфікації, прайс-листи продавця; 8) копію митної декларації країни відправлення; 9) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
В рішенні вказано, що 01.07.2025 декларантом надіслано лист №001/07 щодо неможливості надання в документів для підтвердження заявленої митної вартості.
Одеська митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів, визначила їх митну вартість методом за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на підставі баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України у ввезення товарів, заявлених до митного оформлення, яка є більшим ніж заявлено декларантом.
Позивачу, як декларанту, роз'яснено, що у разі незгоди з вказаним рішенням права на його оскарження до органу вищого рівня відповідно до глави 4 МКУ або суду, а також права викладені у ч. 3 ст. 52 цього МКУ.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів та зборів.
До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.
Згідно з п.23, 24 ст.4 МК України митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку; митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Згідно положень МК України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 2 ст.53 МК України визначений перелік документів, які декларант подає митному органу щодо підтвердження митної вартості товарів і обраний метод її визначення. Такими документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, перелік яких визначений в даній нормі закону.
Таким чином, митний орган має право вимагати від декларанта додаткових документів лише при наявності визначених законом підстав, чітко зазначених в ч.3 ст.53 МКУ (- розбіжності у документах, - ознаки підробки документів, - або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари).
В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що подані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.
Проте жодного належного та допустимого доказу, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей про митну вартість товару - не надано. В той же час в контракті, додаткових угодах до нього, інвойсі, які є основними документами, містяться всі відомості про митну вартість.
Суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача, що зазначені в оскаржуваному рішенні підстави для його прийняття є неспроможними, з огляду на наступне.
Суд вважає, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Ціна товару була визначена позивачем згідно з умовами контракту. В той же час обставини, якими мотивоване рішення митного органу про необхідність витребування додаткових документів є необґрунтованими, оскільки надані документи у сукупності підтверджують визначену митну вартість товару позивачем (декларантом) за першим методом визначення митної вартості.
Водночас приписи МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено наявність підстав для витребування додаткових документів у позивача.
Частиною 5 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з правовими висновками Верховного Суду митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
В оскаржуваному рішенні недоліком, який на думку митного органу свідчить про розбіжність у вартості товару та не дає йому упевненості у правильності визначення митної вартості товару є схема розрахунків за поставлений товар, тобто умови оплати товару, оскільки позивачем сплачено на користь контрагента 34% замість передбачених контрактом 35% передплати.
Між тим сталою є правова позиція Верховного Суду, що умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв'язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості (невідповідність строків оплати, що визначені договором) не є тими розбіжностями (суперечностями) не можуть бути покладені в основу висновків митного органу щодо наявності розбіжностей у відомостях про митну вартість товару (постанови від 12.03.2020 у справі №804/6243/14, від 29.07.2020 у справі №420/1709/19, від 19.11.2024 у справі №420/23588/23, від 27.02.2025 у справі №300/784/24).
Оскільки у процедурі контролю за митною вартість товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а умови, терміни та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються, суд дійшов висновку, що у відповідача відсутні обґрунтовані сумніви у заявленій митній вартості товару за ціною договору.
При цьому, згідно з п.4 ч.2 ст.52 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, якщо рахунок сплачено, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Верховний Суд у постанові від 10.11.2020 у справі №280/1853/19 зазначив, що повідомлення, сформовані за результатами здійснення переказів в іноземній валюті, в тому числі за допомогою системи SWIFT, за умови наявності у них всіх реквізитів, що дозволяють ідентифікувати здійснення такої операції, можуть вважатись належним документом, що підтверджує факт оплати за товар. Колегія суддів відхилила посилання скаржника на недотримання позивачем вимог Постанови №78 в частині накладення електронного цифрового підпису (далі ЕЦП) на платіжні доручення, оскільки засади використання сервісу «Інтернет-банкінг» передбачають використання означеного сервісу із використанням ЕЦП, відтак, роздруківки платіжних доручень здійснені з означеного сервісу слід вважати такими, що здійснені з накладенням ЕЦП.
Суд по цій справі встановив, що оплату за контрактом здійснено через ПАТ Акціонерний банк «Південний» із застосуванням електронного програмно-технічного комплексу, про що до митного оформлення надані роздруківки електронних платіжних інструкцій в іноземніи? валюті №12 від 24.04.2025 та №18 від 24.06.2025, які в повній мірі надають можливість ідентифікувати операцію за сторонами (ТОВ «ТСК «ВІРАМАКС» та HEBEI XIANGMA TECHNOLOGY CO., LTD), підставою (із посиланням на контракт №НХ2025-71 від 26.03.2025 та інвойс №НХ2025-71 від 26.03.2025), датами та загальною сумою (40056 дол. США), що відповідачем не заперечується.
У вказаних платіжних інструкціях в іноземніи? валюті також містяться відмітки банківської установи ПАТ Акціонерний банк «Південний» про проведення платежів та накладені підписи уповноважених осіб.
Відповідно до п.6 розділу І Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління НБУ №216 від 28.07.2008 (далі Положення №216), ініціатор має право оформити платіжну інструкцію в іноземній валюті або банківських металах в електронній або паперовій формі. Форма та порядок надання платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах визначаються умовами договору про надання платіжних послуг між користувачем і надавачем платіжної послуги.
Згідно до п.26 розділу ІІІ вказаного Положення №216, надавач платіжних послуг повинен перевірити відповідність заповнення реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах вимогам розділу II цього Положення та реквізитам, зазначеним у документах, які відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань валютного регулювання є підставою для здійснення перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металах з рахунку платника, а також поштові та платіжні реквізити контрагентів.
При електронній ідентифікації клієнта банком, за допомогою апаратного цифрового ключа, його підпис на платіжних документах не вимагається.
Отже суд дійшов висновку, що посилання митного органу на відсутність підпису відповідальних осіб платника у платіжних інструкціях в іноземній валюті не відповідає дійсності та не може слугувати підставою для коригування митної вартості.
Крім того, саме надавач платіжних послуг зобов'язний перевірити відповідність заповнення реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті, тому суд вважає, що відповідальність за неповне заповнення граф 56,57 платіжних інструкцій не може покладатись на платника.
Таким чином, суд дійшов висновку, що наведені митним органом сумніви митної вартості товару в цій частині є необґрунтованими та не можуть слугувати підставою для її коригування.
Щодо підтвердження транспортних витрат, суд дійшов наступного висновку.
При цьому, згідно з п.4.1 контракту №НХ2025-71 від 26.03.2025 постачання товару здійснюється на умовах FOB Tianjin, КНР (INCOTERMS 2010), або на умовах, визначених сторонами цього контракту в інвойсах на кожну окрему партію товару.
В інвойсі №НХ2025-71 від 26.03.2025 визначені умови поставки FOB qindao.
Умови поставки FOB (… named port of shipment) англ. Free On Board, або Франко борт (… назва порту відвантаження) термін Інкотермс, який означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміна FOB на продавця покладається обов'язок з митного очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським чи внутрішнім водним транспортом. Продавець за умовами поставки FOB зобов'язаний нести всі витрати, пов'язані з товаром, до моменту, переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження. Ціна FОВ (FОВ ргісе) означає, що контрактна (інвойсна або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.
Таким чином, умови FOB (FREE ON BOARD) відповідно до правил «Інкотермс», включають до обов'язків покупця укладення договору перевезення товару від названого порту відвантаження за власний рахунок. Вважається, що продавець виконав постачання, коли товар перетнув борт судна в порту відвантаження. Після завантаження товару на борт, ризик втрати чи ушкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, що виникають (наприклад, розвантаження та митне оформлення в порту призначення), переходять від продавця до покупця.
29.04.2025 року між позивачем ТОВ «ТСК «ВІРАМАКС» (клієнт) та ТОВ «СІ ГЕЙТ УКРАЇНА» (експедитор) укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування №219/У-2025, відповідно до п.1.1 якого клієнт доручає, а експедитор зобов'язується організувати за рахунок клієнта транспортно-експедиторське обслуговування (ТЕО), перевезення експортно-імпортних і транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполученні, а також надання інших транспортно-експедиторських послуг клієнту за згодою сторін.
Умови перевезення, вид вантажу, вид транспорту, вартість послуг експедитора, а також інші умови пов'язані з виконанням цьому договору, встановлюється за згодою сторін (п.1.2 договору №219/У-2025 від 29.04.2025 року).
Згідно з п.1.3 договору №219/У-2025 від 29.04.2025 року під кожне конкретне перевезення клієнт надає експедитору письмову заявку, в якій вказує найменування і кількість вантажу, маршрут перевезення (порт навантаження, порт вивантаження, місце доставки вантажу, плановану дату надання вантажу відправником, тип транспортного засобу, дані про відправника вантажу і вантажоодержувача та іншу необхідну інформацію щодо організації ТЕО.
11.05.2025 року сторонами складено заявку №00045540 до договору на транспортно-експедиторське обслуговування №219/У-2025 від 29.04.2025 року, за якою погоджено умови перевезення вантажу, зокрема: - міжнародне морське переведення вантажу маршрутом порт відправлення Циндао, Китай - порт призначення Чорноморськ, Україна; - автомобільна доставка вантажу по маршруту Чорноморськ, Україна - Одеса, Україна.
11.06.2025 року експедитором складено рахунок на оплату №351 від 11.06.2025 згідно якого вартість перевезення склала 257 650,93 грн, в тому числі ПДВ 7 618,71 грн, з яких: міжнародне перевезення (морський фрахт) вартістю 211 938,66 грн, транспортно-експедиторські послуги та вантажно-розвантажувальні роботи на території України вартістю 20 778,30 грн, автоперевезення вантажу по території України вартістю 17 315,26 грн.
25.06.2025 року позивачем згідно рахунку №351 від 11.06.2025 сплачено на користь експедитора 257 650,93 грн за міжнародне перевезення, автоперевезення вантажу, транспортно-експедиторські послуги, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №2986 від 25.06.2025 року.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 травня 2019 року у справі №804/16553/14 дійшов правового висновку, що, оскільки МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Суд вважає, що наданими декларантом до митного органу документами підтверджуються витрати на транспортування, що виключає будь-які сумніви щодо не підтвердження таких відомостей як складової митної вартості товару.
При цьому, доводи митного органу про неможливість врахування рахунку №351 від 11.06.2025 та платіжної інструкції №2986 від 25.06.2025 через нібито «прострочення строку дії рахунку» суд вважає необґрунтованими, оскільки сам факт оплати після триденного строку дії рахунку не спростовує дійсності самого рахунку, оскільки постачальник фактично прийняв оплату та виконав послуги, що підтверджено платіжною інструкцією №2986. Жодних доводів того, що експедитор здійснював перерахунок вартості наданих послуг чи визнав рахунок недійсним, митницею не наведено.
Також суд не приймає доводи митниці щодо можливого існування інших коносаментів, які не було надано митниці, оскільки вони ґрунтуються лише на припущеннях.
В свою чергу, подання до митного оформлення заявки на транспортно-експедиційні послуги, експортної декларації країни відправлення та калькуляції є не обов'язковим, оскільки ч.2 ст.53 МК України не визначено їх документами які підтверджують заявлену митну вартість товару. За таких обставин, будь-які недоліки та розбіжності у таких документах не можуть бути підставою для коригування митної вартості товару.
Між тим, митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали сумніви у заявленій митній вартості, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та достовірності, зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх оформленні.
Відповідачем не вказано будь-якого іншого обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірному рішенні.
Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах (постанови ВС від 27.04.2020 року по справі №140/804/19, від 11.06.2020 року по справі №815/5464/16, від 30.04.2020 року по справі №820/231/16, від 31.03.2020 року, від 19.03.2020 року по справі №808/4127/15).
МК України встановлено, що при відсутності застережень щодо застосування основного методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу та наявності документів, перелік яких зазначений в ч.2 ст.53 МК України застосовується саме основний метод визначення митної вартості товарів.
Згідно ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними методами: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Частинами 3,6 цієї статті визначено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Частиною 8 статті 57 МКУ встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, проте такі функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди з задекларованою митною вартістю, до яких відносить, зокрема, проведення консультацій та обов'язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів.
Відповідно до п.2,4 ст.55 МКУ прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Між тим, спірне рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 ч.2 ст.55 МКУ.
Оцінюючи вказане рішення відповідача суд вважає за необхідне врахувати також правові висновки щодо застосування норм права до спірних правовідносин, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд наголошував у своїх правових висновках, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Верховний Суд вважав за необхідне зауважити, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанова від 25 лютого 2020 року справа №260/718/19; 27 квітня 2020 року справа №140/804/19).
У постанові від 30.04.2020 року по справі №820/231/16 Верховний Суд вказує, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування(якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Тоді як матеріали справи таких доказів не містять.
Відповідачем здійснено коригування митної вартості товару на підставі відомостей бази даних, оскільки за попередньою МД від 15.11.2024 №UA500020/2024/009583 вартість товару є більшою, ніж заявлено декларантом.
Однак відповідачем не надано до суду доказів про коригування заявленої митної вартості товарів за попередньою МД, інформації щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим суд не приймає доводи митниці про обґрунтованість коригування митної вартості товару по МД позивача до митної вартості попередньої МД.
Статтею 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач не надав відзив на позов. Суд в силу приписів ч.4 ст.159 КАС України неподання відповідачем відзиву на позов без поважних причин кваліфікує як визнання позову.
Відповідно до ст.72,73,75,76 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000245/1 від 01.07.2025 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000520 від 01.07.2025.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.1,3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем сплачено судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 6056 грн.
Верховний Суд у постанові від 27.08.2024 у справі №120/15468/23 зазначив, що розрахунок судового збору у випадку оскарження рішення про коригування митної вартості разом з карткою відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення має здійснюватися виходячи лише з розміру різниці між митною вартістю, що була розрахована позивачем, та митною вартістю, що була визначена оскаржуваними рішеннями. Суд не повинен додатково визначати судовий збір за оскарження картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення як немайнову вимогу.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою сплачується судовий збір за ставкою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб 3028,00 грн.
Згідно з ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, розмір судового збору за подання цього позову в електронній формі через підсистему «Електронний суд» становить 2422,40 грн (123 964,59 грн різниці платежів х 1,5%, але не менше 3028,00 грн, з урахуванням коефіцієнту 0,8).
Також суд враховує позицію
Отже суд вважає, що з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Що стосується надмірно сплаченого судового збору у розмірі 3633,60 грн, він підлягає поверненню позивачу у порядку ст.7 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Керуючись ст.2, 3, 6, 7, 9, 12, 13, 139, 241-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-сервісна компанія «ВІРАМАКС» (вул. Бугаївська, 21, офіс 609, м. Одеса, 65005, ЄДРПОУ 44842259) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21а, м. Одеса, 65078, ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправними та скасування рішень, - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000245/1 від 01.07.2025 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000520 від 01.07.2025.
Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-сервісна компанія «ВІРАМАКС» судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.
Суддя Е.В. Катаєва