Справа № 420/29603/25
08 грудня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Радчука А.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті (пл. Бориса Дерев'янка, 1, м. Одеса, 65008, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якій позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ОПШ052304 від 22.07.2025 р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 21.06.2025 року о 16 год 40 хв. старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Дозоровим О.С. була проведена перевірка транспортного засобу, власником якого він є. Відповідно до Акту №ОАР042063 проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 21.06.2025 р., під час перевірки виявлено порушення ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», ст. 35 ЗУ «Про дорожній рух». Перевезення вантажу (авто) відсутня товарно-транспортна накладна або інший документ на вантаж, свідоцтво про реєстрацію, протокол перевірки технічного стану T3.
У зв'язку з виявленими порушеннями, 22.07.2025 року Державною службою України з безпеки на транспорті Відділом державного нагляду контролю в Одеській області було винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ОПШ052304 у розмірі 17 000 гривень.
11.08.2025 року позивачем була направлена до Державної служби України з безпеки на транспорті скарга на вказану постанову. 15.08.2025 року було отримано лист від Державної служби України з безпеки на транспорті про розгляд скарги, відповідно до якого постанова №ОПШ052304 від 22.07.2025 р. залишена без зміни, а скарга без задоволення.
Позивач вважає оскаржувану постанову протиправною з огляду на те, що він не є перевізником, а отже і суб'єктом відповідальності, в розумінні ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а отже не може нести відповідальність за порушення вимог законодавства в сфері автомобільного транспорту, під час перевезення вантажів.
Ухвалою судді від 03.09.2025 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
15.09.2025 року до суду від представника Державної служби України з безпеки на транспорті надійшов відзив на адміністративний позов, відповідно до якого відповідач зазначає про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.
Щодо відсутності реєстраційних листків режиму праці та відпочинку, товарно-транспортної накладної та свідоцтва про реєстрацію на транспортний засіб відповідач посилається на норми статті 48 Закону № 2344-ІІІ, відповідно до якої, документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для водія є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
З вищевикладеного відповідач робить висновок, що законодавцем при визначенні документів для здійснення перевезень фактично не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності в тому числі інших документів, передбачених законодавством.
Щодо відсутності реєстраційних листків режиму праці та відпочинку відповідач також посилається на статті 18 та 34 Закону № 2344-ІІІ, відповідно до яких на автомобільних перевізників покладено обов'язок щодо організації безпечної праці водіїв, зокрема, забезпечуючи належні режими їх праці та відпочинку, проходження медоглядів, охорону праці та контроль за виконанням усіх вимог законодавства.
При цьому, відповідач зазначив, що відповідно до пункту 6.1 Порядку № 340 автобуси, що використовуються для нерегулярних i регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Також, приписами п. 3.3 Інструкції № 385 встановлено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати про собі, зокрема, заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.
Щодо відсутності протоколу перевірки технічного стану представник відповідача зазначив, що Відповідно до статті 35 Закону України «Про дорожній рух» транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов'язковому технічному контролю відповідно до цієї статті. Відповідно до пункту 2.1 Правил дорожнього руху, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог, встановлених Законами України “Про автомобільний транспорт», “Про дорожній рух» та “Про перевезення небезпечних вантажів» та з посиланням на пункт 31.3 Правил дорожнього руху зазначає, що забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством якщо вони не пройшли обов'язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).
Також на думку відповідача недоцільним є посилання позивача на нібито перевезення для власних потреб, з огляду на те, що, у даному випадку здійснювалось перевезення вантажу з використанням праці водія. Під час перевірки не надано жодних доказів, що вантаж, який перевозився, був вантажем позивача або належав водію. Тобто, позивач фактично надав послуги з перевезення вантажу належним йому транспортним засобом.
17.09.2025 року від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій зазначено таке.
Норми ЗУ «Про автомобільний транспорт» та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні передбачають обов'язкове оформлення і наявність в автомобільного перевізника товарно-транспортної накладної (ТТН), якщо перевезення вантажу здійснюється на договірних умовах (тобто під час надання послуги перевезення вантажу). Тобто не є обов'язковими для фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу (авто) за свої кошти та для власних потреб, що мало місце в даному випадку.
Також позивач вказує, що відповідно до вимог чинного законодавства, обов'язок щодо облаштування транспортного засобу тахографом стосується лише осіб, які здійснюють комерційні перевезення вантажів або пасажирів. Перевезення, яке відбувалось 21.06.2025 року було некомерційним та здійснювалося виключно для власних потреб, а отже, відповідно до законодавства, вимога щодо облаштування транспортного засобу тахографом не є обов'язковою.
Щодо відсутності протоколу перевірки технічного стану позивач вказав, що останній раз технічний огляд транспортного засобу було проведено 06 квітня 2024 року, на час проведення перевірки старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Дозоровим О.С. протокол проведення технічного стану ТЗ був відсутній. Крім вказаного, 21.06.2025 року була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі органами Національної поліції Україна за порушення ч.3 ст. 121 КУпАП, а саме керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов'язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, яка була оплачена. Відповідно до ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Також позивач з посиланням на постанову Верховний Суд у від 22 лютого 2023 року у справі № 240/22448/20 вказав, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/ користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися) або зі слів водія.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
ОСОБА_1 є власником транспортного засобу RENAULT PREMIUM, державний номер НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 22.05.2024 року.
Судом встановлено, що уповноваженими особами Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області під час проведення 21.06.2025 року перевірки транспортного засобу RENAULT PREMIUM, державний номер НОМЕР_2 на автомобільній дорозі М-05 Київ-Одеса, км 452+811 було виявлено порушення, а саме: водій - ОСОБА_2 , посвідчення водія НОМЕР_4 від 10.01.2024 року, орган що видав ТСЦ 5154, здійснював перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону № 2344-ІІІ: а саме: відсутній щоденний реєстраційний листок режиму праці та відпочинку (тахокарта) за 21.06.2025, свідоцтво про державну реєстрацію транспортного засобу, протокол перевірки технічного стану, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, про що складено Акт №ОАР042063 від 21.06.2025 року.
Згідно Акту №ОАР042063 від 21.06.2025 року водій з актом ознайомлений, зазначив, що не згодний, не здійснював комерційне перевезення.
02.07.2025 року Відділом державного нагляду (контролю) в Одеській області направлено запрошення ОСОБА_1 , на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.
21.07.2025 року до Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області від ОСОБА_1 надійшли заперечення щодо Акту №ОАР042063 від 21.06.2025 року, в яких зазначено, що позивач не є суб'єктом відповідальності, в розумінні ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а отже не може нести відповідальність за порушення вимог законодавства в сфері автомобільного транспорту, під час перевезення вантажів.
Розглянувши матеріали справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт ОСОБА_1 , Відділом державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті 22.07.2025 року було прийнято постанову № ОПШ052304 про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 допущено порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за що накладено адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн.
Позивач стверджує, що він не був перевізником в розумінні ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а отже не може нести відповідальність за порушення вимог законодавства в сфері автомобільного транспорту, під час перевезення вантажів.
11.08.2025 року позивачем була направлена до Державної служби України з безпеки на транспорті скарга на постанову.
15.08.2025 року від Державна служба України з безпеки на транспорті листом віх. № 7181/3.3/15-25, повідомила, що постанова №ОПШ052304 від 22.07.2025 р. залишена без зміни, а скарга без задоволення.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 року Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно з п.8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567, визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.
Статтею 2 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про транспорт» нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, організації безпеки руху тощо, є обов'язковими для власників транспорту.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України «Про автомобільний транспорт».
Так, відповідно до приписів статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
В ході перевірки контролюючим органом було виявлено, що у водія відсутні реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.
У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов'язковими документами також є: для
автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг;
для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.
Аналіз положень статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про автомобільний транспорт» перевірка технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками здійснюється в порядку, який визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.
Відповідно до п. 1, п.п. 11, 11-1 п. 2, п. 3 «Порядку проведення обов'язкового технічного контролю та обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів, технічного опису та зразка протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2012 року № 137, цей Порядок визначає процедуру проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, зареєстрованих уповноваженими органами МВС, за результатами якої встановлюється їх придатність до експлуатації або неможливість експлуатації, крім таких транспортних засобів: легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації; 2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років.
Перевірка технічного стану транспортного засобу - процес визначення відповідності транспортного засобу встановленим до конструкції і технічного стану вимогам;
11-1) протокол перевірки технічного стану - електронний документ, що засвідчує позитивні результати проведення обов'язкового технічного контролю транспортного засобу і містить інформацію, необхідну для його ідентифікації.
Періодичність проходження обов'язкового технічного контролю становить, зокрема, за вимогою власника обов'язковий технічний контроль транспортного засобу, який зареєстрований в установленому порядку, але не підлягає обов'язковому технічному контролю, проводять за процедурою, визначеною цим Порядком.
Таким чином, суд зазначає, що експлуатація та здійснення перевезень вантажу без наявності оформлених протоколами перевірки технічного стану транспортних засобів відповідно до вимог законодавства України забороняється.
У водія під час перевірки відповідачем також констатовано відсутність протоколу перевірки технічного стану.
Згідно з приписів абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 №385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі - Інструкція №385), яка визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.
Відповідно до пункту 1.2 Інструкції №385, ця Інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які відповідно до законодавства обладнуються контрольними пристроями (тахографами).
Згідно з пункту 1.4 Інструкції №385, контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для відображення, реєстрації, друку, зберігання та виведення в автоматичному або напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів (у тому числі їхню швидкість) та про певні періоди роботи та відпочинку їхніх водіїв.
Відповідно до пункту 3.1 Інструкції №385, виробники транспортних засобів, перевізники, водії та ПСТ використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог ЄУТР.
Згідно з пункту 3.3 Інструкції №385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Відповідно до пункту 2.8, 2.11 Інструкції №385, за результатами робіт з періодичної перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу працівник ПСТ, який їх виконав, оформляє у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до автомобільного транспортного засобу (далі - протокол), в якому зазначає перелік відомостей у протоколі перевірки та адаптації тахографа до автомобільного транспортного засобу, наведений у додатку 1 до цієї Інструкції.
Працівник ПСТ надає один примірник протоколу автомобільному перевізнику, а другий залишає в ПСТ і зберігає його разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа, в тому числі смарт-тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних.
Приписами пунктів 6.1, 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 07.06.2010 №340 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за №811/18106 визначено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Водій, що керує ТЗ, на автобусних маршрутах протяжністю до 50 км включно, вантажними автомобілями з повною масою до 3,5 тонн включно, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв, або використовувати діючий та повірений тахограф.
Отже, приписи Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів допускають можливість здійснення перевезень вантажними автомобілями з повною масою понад 3,5 тонн без обладнання на них діючих та повірених тахографів за наявності індивідуальної контрольної книжки водія, що ведеться останнім або копії графіка змінності водіїв .
В ході перевірки встановлено, що у водія відсутні тахокарти водія за 21.06.2025 року.
На підставі викладеного, Відділом державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті прийнято відносно позивача постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу на суму 17000 грн., за допущення порушення, передбачене абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачені види відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, які застосовуються до автомобільних перевізників.
Так, відповідно до абз.3, ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, як зазначено в частині 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», суб'єктом відповідальності за вказане правопорушення є саме автомобільний перевізник.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;
вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями;
водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (стаття 33 Закону України «Про автомобільний транспорт»).
При цьому, відповідно до ст. 1 "Правил дорожнього руху України", власником транспортного засобу є фізична або юридична особа, яка володіє майновими правами на транспортний засіб та має на це відповідні документи.
Отже, законом чітко визначено відмінність між особою яка володіє майновими правами на транспортний засіб та особою, яка використовує його або безпосередньо, або через водія (іншу юридичну особу) для здійснення перевезень.
Таким чином, власник транспортного засобу та перевізник можуть бути як однією особою, так і різними.
При цьому, суб'єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, є автомобільний перевізник.
Позивач на підтвердження права власності на транспортний засіб надає копію свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_3 від 22.05.2024 року.
У свою чергу будь-яких доказів на підтвердження того, що на момент здійснення перевірки перевізником була ОСОБА_1 до суду не надано.
При проведенні перевірки відповідачем було встановлено, що власником транспортного засобу є позивач, що відображено у акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 21.06.2025 року № ОАР042063, між тим, посадовою особою відповідача не виявлено підстав користування позивачем даним транспортним засобом, водієм не було надано документів, які підтвердили б факт того, що позивач є саме автомобільним перевізником, або що водій здійснював перевезення вантажу в інтересах позивача.
Відповідно до пункту 6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 року № 379, якщо власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортним засобом іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою, поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.
Таким чином, власник транспортного засобу в разі тимчасової передачі права користування ним іншій особі зобов'язаний здійснити перереєстрацію такого транспортного засобу, а водій, здійснюючи перевезення, зобов'язаний надавати для перевірки не лише свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, але й документи, на підставі яких на законних підставах ним використовується такий транспортний засіб (договір оренди та/або тимчасовий реєстраційний талон).
В акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 21.06.2025 року № ОАР042063 не зазначено такого порушення як не надання водієм договору оренди транспортного засобу, акту передачі транспортних засобів в оренду та тимчасового реєстраційного талону, або іншого документу, який би підтверджував використання транспортного засобу іншою особою (не власником) на законних підставах. Разом з цим, міститься зауваження водія: «не комерційне перевезення».
Верховний Суд, аналізуючи у постанові від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21 законодавство, що врегульовує спірні правовідносини зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов'язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов'язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.
Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.
У постанові від 22.02.2023 у справі №240/22448/20 Верховний Суд, вирішуючи питання щодо визначення належного суб'єкта, відповідального за порушення законодавства про автомобільний транспорт зауважував на тому, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися) або зі слів водія.
Аналогічні висновки за схожих обставин справи викладені Верховним Судом у постанові від 12.10.2023 у справі № 280/3520/22.
У постанові від 23.08.2023 у справі № 600/1407/22-а за схожих обставин справи Верховний Суд зауважив на тому, що автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону № 2344-III). Не без того, що надання послуги з перевезення вантажів може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої частиною першої статті 60 Закону № 2344-III.
Верховний Суд, аналізуючи наведені положення законодавства у постанові від 19.10.2023 у справі №640/27759/21 зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов'язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов'язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.
Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.
Тобто, положення статті 60 Закону № 2344-III не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт (постанова Верховного Суду від 07.12.2023 у справі № 620/18215/21).
У контексті зазначеного суд вважає за необхідне також наголосити на наступних висновках Верховного суду у постанові від 26 червня 2019 року 2019 року по справі № 1640/3394/18: «Так, певні дефекти адміністративного акта можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися, наприклад, процедури його ухвалення. Саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
Фундаментальне порушення - це таке порушення суб'єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Отже, колегія суддів, не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури ухвалення того чи іншого рішення, вважає, що порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб'єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.».
Враховуючи наведені висновки Верховного Суду у сукупності з тим, що доказів на підтвердження того, що позивач є автомобільним перевізником в розумінні ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» до суду не надано, відповідні обставини відповідачем під час прийняття оскаржуваної постанови на досліджувались та належним чином не встановлювались, суд дійшов висновку, що позивач не може нести відповідальність за порушення вимог законодавства в сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів.
З урахуванням досліджених письмових доказів у справі, встановлених фактичних обставин справи, постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №ОПШ052304 від 22.07.2025 р. не відповідає критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 КАС України, оскільки прийнята не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а відтак порушує права та законні інтереси позивача.
У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах “Проніна проти України» (пункт 23) і “Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов належить до задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем, за звернення до суду з даним адміністративним позовом, було сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті судових витрат у розмірі 1211,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті (пл. Бориса Дерев'янка, 1, м. Одеса, 65008, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ОПШ052304 від 22.07.2025 р.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті (пл. Бориса Дерев'янка, 1, м. Одеса, 65008, код ЄДРПОУ 39816845) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук