08 грудня 2025 рокусправа № 380/14642/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, за участю третьої особи про визнання протиправними дій, рішення та зобов'язання вчити дії,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; код ЄДРПОУ 21910427) з вимогами:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", періоду проходження служби в органах внутрішніх справ - з 10.11.1986 по 14.10.1996, періоду роботи в Західному територіальному митному управлінні з 05.06.1997 по 29.09.2004, періоду роботи в Державній службі України з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Львівській області з 10.09.2014 по 31.12.2014;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", період проходження служби в органах внутрішніх справ - з 10.11.1986 по 14.10.1996, періоди роботи на посадах в органах митної справи: з 15.10.1996 по 31.03.1997 - в Західному територіальному митному управлінні; з 01.04.1997 по 29.09.2004 - в Західній регіональній митниці, та з 22.10.2012 по 01.05.2016 - в Державній службі України з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Львівській області;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20.11.2024 № 913300819867 за реєстраційними реквізитами 10.06.2025 № 87673/01-16 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести ОСОБА_1 з 13.11.2024 з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII та пп. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ, врахувавши при обчисленні розміру пенсії відомості про заробітну плату на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 12.11.2024 № 229-01.1/02.0/05/4-24 та про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка працювала в державних органах, що провели кваліфікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 2017 року йому було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», при цьому позивач продовжував перебувати на посаді державної служби. З 12.11.2024 позивача звільнено з посади головного спеціаліста відділу державного контролю у сфері обігу лікарських засобів, медичної продукції та обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, у зв'язку з виходом державного службовця на пенсію відповідно до наказу від 05.11.2024 №87-К. 13.11.2024 ОСОБА_1 звернувся із заявою № 8740 до територіальних органів Пенсійного фонду України про переведення його з пенсії за віком відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно Закону України «Про державну службу». Рішенням територіального органу Пенсійного фонду України від 20.11.2024 № 913300819867 ОСОБА_1 переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», однак в подальшому переведено на пенсію за віком відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20.11.2024 № 913300819867, за реєстраційними реквізитами 10.06.2025 № 87673/01-16 відмовлено ОСОБА_1 в перерахунку пенсії, оскільки станом на 01.05.2016 ОСОБА_1 не має необхідного стажу на зазначених посадах (не менш як 10 років). До стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців було зараховано лише періоди: з 15.10.1996 по 31.03.1997, з 01.04.1997 по 04.06.1997, з 22.10.2012 по 09.09.2014, з 01.01.2015 по 01.05.2016 (3 роки 10 місяців 10 днів). Як вбачається з вказаного рішення, решту періоду роботи у митних органах не зараховано до стажу державної служби, з тих підстав, що з 05.06.1997 ОСОБА_1 присвоєно персональне звання «Інспектор митної служби 2 рангу», з 24.06.1999 присвоєно персональне звання «Інспектор митної служби 1 рангу», з 30.07.2001 присвоєно персональне звання «Радник митної служби 3 рангу», з 01.04.2004 присвоєно спеціальне звання «Інспектор митної служби 1 рангу»). Період роботи в Державній службі України з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Львівській області з 10.09.2014 по 31.12.2014 не зараховано до загального стажу та роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків в системі персоніфікованого обліку. Також до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців не зараховано періоду проходження служби з 10.11.1986 по 14.10.1996 в органах внутрішніх справ. Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним, а тому звернувся з вказаним позовом до суду.
Ухвалою суду від 22.07.2025 позовну заяву залишено без руху. На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивачем усунуто вказані недоліки.
Ухвалою від 30.07.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк подати відзив на позовну заяву та всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову.
Відповідач 20.08.2025 за вх.№67771 подав відзив на позовну заяву, проти задоволення позовних вимоги заперечив. Представник зазначив, що оскільки станом на 01.05.2016 ОСОБА_1 не має необхідного стажу на зазначених посадах (не менш як 10 років), права на призначення пенсії згідно Прикінцевих положень Закону України “Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 899-VIII немає. З огляду на викладене вище, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вважає, що рішення про відмову у переведенні з одного виду пенсії на інший є законним та обґрунтованим, складеним у відповідності до норм чинного законодавства.
Ухвалою суду від 29.09.2025 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ: 13814885).
Ухвалою суду від 29.09.2025 витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області додаткові докази.
Ухвалою суду від 29.09.2025 строк розгляду справи продовжено на шістдесят днів з метою отримання додаткових доказів.
03.10.2025 за вх.№174472ел від представника ГУ ПФУ у Львівській області надійшло клопотання про долучення додаткових доказів.
14.10.2025 за вх.№18097ел від представника ГУ ПФУ у Львівській області надійшли пояснення на адміністративний позов. Зазначив, що при визначенні права особи на призначення пенсії за Законом №889 слід керуватись записами у трудовій книжці та аналізувати відповідність займаною особою посади посадам, визначеним у статті 25 Закону №3723 та в актах Кабінету Міністрів України. Основним критерієм, за яким визначається можливість зарахування того чи іншого періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723, є встановлення за займаною посадою відповідного рангу. За даними трудової книжки ОСОБА_1 з 05.06.1997 присвоєно персональне звання «інспектор митної служби ІІ рангу», з 24.06.1999 присвоєно персональне звання «інспектор митної служби І рангу», з 30.07.2001 присвоєно персональне звання «радник митної служби ІІІ рангу», з 01.04.2004 присвоєно персональне звання «інспектор митної служби ІІІ рангу». З огляду на зазначене, до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців було зараховано періоди: з 15.10.1996 по 31.03.1997, з 01.04.1997 по 04.06.1997, з 22.10.2012 по 09.09.2024 та з 01.01.2015 по 01.05.2016. Періоди роботи в Державній службі України з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Львівській області з 10.09.2014 по 31.12.2014 не зараховано до загального стажу та стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків в системі персоніфікованого обліку. Стаж на посаді державної служби складає 3 роки 10 місяців 10 днів. Оскільки позивача немає необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723, тому здійснити переведення з пенсії а віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» немає підстав. Просить у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 27.11.2025 залишено позовну заяву без руху, надано позивачу п'ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви.
03.12.2025 за вх.№96199 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 08.12.2025 продовжено розгляд справи в порядку письмового провадження.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини сьомої статті 262 КАС України від учасників справи не надходило. З огляду на ці обставини суд на підставі частини п'ятої статті 262 КАС України розглянув справу в порядку письмового провадження (без проведення судового засідання, за наявними матеріалами) в межах строку, визначеного статтею 258 КАС України.
Суд з'ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Львівській області як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
13.11.2024 ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії (перехід на пенсію за іншим Законом- Законом України «Про державну службу»). Постановою Пенсійного Фонду України № 25-1 від 16.12.2020 внесено зміни до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №22-1, якою передбачено застосування екстериторіального призначення та перерахунку пенсій.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - відділ перерахунків пенсій №3 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, який уповноважений розглянути подану заяву ОСОБА_1 .
Розглянувши заяву та додані до неї документи, відділом перерахунків пенсій №3 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було прийнято рішення про переведення Позивача з 13.11.2024 з пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 на пенсії за віком відповідно до Закону № 889-VIII.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області отримало лист Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області від 07.03.2025 № 1300-5304-9/34328 про перегляд пенсійної справи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Повторно розглянувши заяву позивача від 13.11.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийняло рішення № 913300819867 від 20.11.2024 про відмову у проведенні перерахунку пенсії (реєстраційний номер від 10.06.2025 № 87673/01-16), оскільки у заявника право на переведення на пенсію за віком відповідно до частини 1 статті 37 Закону України “Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ та пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII не підтверджено, так як заявник станом на 01.05.2016 не мав стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.
Так, відповідно до оскаржуваного рішення від 20.11.2024 № 913300819867 за даними трудової книжки ОСОБА_1 з 05.06.1997 присвоєно персональне звання «інспектор митної служби ІІ рангу», з 24.06.1999 присвоєно персональне звання «інспектор митної служби І рангу», з 30.07.2001 присвоєно персональне звання «радник митної служби ІІІ рангу», з 01.04.2004 присвоєно персональне звання «інспектор митної служби ІІІ рангу».
З огляду на зазначене, до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців було зараховано період:
- з 15.10.1996 по 31.03.1997;
- з 01.04.1997 по 04.06.1997;
- з 22.10.2012 по 09.09.2014 та з 01.01.2015 по 01.05.2016.
Періоди роботи в Державній службі України з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Львівській області з 10.09.2014 по 31.12.2014 не зараховано до загального стажу та стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків в системі персоніфікованого обліку.
Стаж на посаді державної служби складає 3 роки 10 місяців 10 днів.
Враховуючи зазначене, в перерахунку пенсії відмовлено.
Вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", періоду проходження служби в органах внутрішніх справ - з 10.11.1986 по 14.10.1996, періоду роботи в Західному територіальному митному управлінні з 05.06.1997 по 29.09.2004, періоду роботи в Державній службі України з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Львівській області з 10.09.2014 по 31.12.2014, та протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20.11.2024 № 913300819867, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
При вирішенні спору, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 90 Закону України «Про державну службу» 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон №889) пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Закон №889 набрав чинності 01.05.2016, одночасно втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ (далі - Закон № 3723-ХІІ), що передбачав особливості пенсійного забезпечення державних службовців.
Разом з тим, пп. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889 передбачено переживаючу дію статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII, тобто законодавець визначив певні умови, за дотримання яких особа після 01.06.2016 має право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.
Так, відповідно до пункту 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Отже, Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII визначали, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 (день набрання чинності Законом №889-VIII) певного стажу держслужби (10 років для осіб, що станом на цю дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Відповідно до частини першої статті 37 Закону № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15), у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до статті 569 Митного кодексу України (далі - МК України, в редакції чинній станом на 01.05.2016) працівники органів доходів і зборів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи органів доходів і зборів є державними службовцями. Правове становище посадових осіб органів доходів і зборів визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України. Згідно з приписами статті 588 МК України пенсійне забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу".
При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в органах доходів і зборів зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Відповідно до п. 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
У період до 01.05.2016 діяв Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою КМУ від 03.05.1994 № 283 (далі - Постанова №283).
Постанова №283 втратила чинність з 01.05.2016 у зв'язку із набранням чинності Постановою КМУ № 229 від 25.03.2016, якою визначалися посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби на підставі Закону № 889-VIII. Пункт 2 Порядку № 283 визначав, що до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 з 10.11.1986 по 14.10.1996 безперервно 09 років 11 місяців 04 дні проходив службу в органах внутрішніх справ, працював: з 15.10.1996 по 31.03.1997 - в Західному територіальному митному управлінні; з 01.04.1997 по 29.09.2004 - в Західній регіональній митниці; з 22.10.2012 по 01.05.2016- в Державній службі України з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Львівській області.
Як вбачається з оскаржуваного рішення відповідач не зарахував до стажу роботи державної служби період роботи в митних органах з 05.06.1997 по 29.09.2004 з мотивів, що згідно з записами трудової книжки ОСОБА_1 з 05.06.1997 присвоєно персональне звання «Інспектор митної служби 2 рангу», з 24.06.1999 присвоєно персональне звання «Інспектор митної служби 1 рангу», з 30.07.2001 присвоєно персональне звання «Радник митної служби 3 рангу», з 01.04.2004 присвоєно спеціальне звання «Інспектор митної служби 1 рангу»).
Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Так, Верховний Суд в постанові від 29.04.2020 у справі №539/1855/17 вказав таке: «Верховний Суд України раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 08 жовтня 2013 року (справа № 21-275а13) виснував, що аналіз положень статті 37 Закону №3723-XII, Закону №509-ХІІ дає підстави вважати, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Посилання на розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року № 503-р «Про віднесення посад працівників місцевих державних податкових адміністрацій до відповідних категорій посад державних службовців» як на підставу для відмови у зарахуванні до стажу державної служби періоду служби у податкових органах посадових осіб, які мають спеціальне звання, не заслуговують на увагу, оскільки зазначений акт виданий для врегулювання правового статусу працівників цих органів, що не мають спеціальних звань, та не змінює правового статусу посадових осіб податкових органів, які такі звання мають».
З аналізу наведених правових норм та правової позиції Верховного Суду, висновується, що період роботи в органах митної служби, у який позивачу присвоєно спеціальні та персональні звання: «Інспектор митної служби 2 рангу», «Інспектор митної служби 1 рангу»; «Радник митної служби 3 рангу», «Інспектор митної служби 1 рангу», зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу".
Щодо не зарахування відповідачем періоду служби позивача в органах внутрішніх справ до стажу державної служби, зазначу наступне.
Пунктом 3 Порядку №283 встановлено, що до стажу державної служби включається, зокрема, час служби на посадах рядового та начальницького складу осіб, яким присвоєно встановлені законодавством спеціальні звання міліції, в органах внутрішніх справ, що входили або входять до структури Міністерства внутрішніх справ.
Отже, до стажу державної служби зараховується, зокрема робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів внутрішніх справ та на посадах рядового та начальницького складу в органах внутрішніх справ.
З урахуванням наведеного, період служби позивача на посадах в органах внутрішніх справ з 10.11.1986 по 14.10.1996 підлягає зарахуванню до стажу державної служби, в тому числі для призначення пенсії за віком відповідно до Закону №3723-XII.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19 грудня 2023 року по справі №600/947/23-а.
Щодо не зарахування період роботи в Державній службі України з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Львівській області з 10.09.2014 по 31.12.2014 до загального стажу та стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків в системі персоніфікованого обліку, то суд зазначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 62 Закону № 1788-ХІІ). На виконання вимог статті 62 Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 № 637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637), пунктом 3 якого визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно із п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Відповідно до п. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, що підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону № 1058-IV, сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.
Статтею 113 Закону № 1058-IV передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.
На підставі ч. 1 ст. 16 Закон № 1058-IV застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.
З цим правом кореспондується обов'язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону № 1058-IV) незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 20 Закону № 1058-IV). Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону України від 08.07.2010 № 2464-IV «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до ст. 4 Закону № 2464-IV платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Відповідно до ст. 26 Закону № 2464-IV посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску.
Вказане свідчить про те, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Отже, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страхових внесках не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.
Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, яка викладена Верховним Судом раніше, зокрема у постанові від 09.09.2019 у справі № 242/5448/16-а.
Підсумовуючи, висновую, що станом на 01.05.2016 (дата набрання чинності Закону № 889) позивач займав посади державної служби та його стаж служби в органах державної служби становив понад 20 років, ОСОБА_1 як на підставі пункту 10, так і на підставі пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII має право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами).
Отже, твердження відповідача в оскаржуваному рішенні про недостатність у позивача необхідного стажу не знаходить належного правового обґрунтування, а тому таке рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Щодо способу захисту порушеного права позивача.
Спірні правовідносини в цій справі стосуються переведення позивача з одного виду пенсії - за віком відповідно до Закону №1058-IV на інший вид - пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII.
Наведене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 19.12.2023 у справі №600/947/23-а.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява № 38722/02).
При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Відповідно до частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Також слід звернути увагу на приписи ст. 245 КАС України, згідно з якими перелік способів захисту порушених прав викладений у цій статті не є вичерпним. Суд може застосувати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
З урахуванням обставин справи та з метою належного поновлення прав позивача суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20.11.2024 №91330081986 (реквізити 10.06.2025 №87673/01-16) та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723 «Про державну службу», п.п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 889 «Про державну службу» з часу звернення за призначенням такої пенсії, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи ОСОБА_1 з 10.11.1986 по 1.10.1996, з 15.10.1996 по 31.03.1997, з 01.04.1997 по 29.09.2004 та з 22.10.2012 по 01.05.2016.
Щодо вимоги про зобов'язання відповідача здійснити розрахунок розміру пенсії на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 12.11.2024 № 229-01.1/02.0/05/4-24 та про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка працювала в державних органах, що провели кваліфікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), суд звертає увагу позивача, що відповідно до ч.1ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Водночас, відомості, наведені у вказаних довідках відповідачами не оцінювались, а тому така вимога є передчасною та задоволенню не підлягає.
Наведене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 19.12.2023 у справі №600/947/23-а.
Згідно з вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини першої ст. 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Судовий збір відповідно до ст. 139 КАС України слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в сумі 968,96 гривень, пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20.11.2024 №913300819867 (реєстраційні реквізити 10.06.2025 №87673/01-16) про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; код ЄДРПОУ 21910427) перевести ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723, п.п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 889 «Про державну службу» з часу звернення за призначенням такої пенсії, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи ОСОБА_1 з 10.11.1986 по 14.10.1996, з 15.10.1996 по 31.03.1997, з 01.04.1997 по 29.09.2004 та з 22.10.2012 по 01.05.2016.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Сподарик Наталія Іванівна