08 грудня 2025 рокусправа № 380/19767/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчити дії,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, м. Луцьк, Київський майдан, 6; код ЄДРПОУ 13358826) з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №134450025391 від 19.09.2025;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи , а саме: з 26.08.1986 по 04.05.1988; з 24.05.1988 по 11.06.1990; з 06.08.1990 по 25.07.1994; з 26.07.1994 по 21.04.1995; з 19.06.1998 по 15.11.1999; з 01.12.1999 по 01.11.2007;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити та виплачувати позивачу пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що в оскаржуваному рішенні про відмову у призначенні пенсії зазначено що страховий стаж складає 10 років 03 місяці 10 днів. Відповідач не зарахував до страхового стажу позивача періоди роботи згідно трудової книжки серія НОМЕР_2 , оскільки на титульній сторінці трудової книжки в записі дати народження наявне виправлення, яке не завірене належним чином, з чим позивач не погоджується, оскільки це порушує право позивача на гарантоване державою пенсійне забезпечення за наявності відповідного віку та страхового стажу. Позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 06.10.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі вручено відповідачу, однак станом на момент розгляду цієї справи, відзив на позовну заяву на адресу суду не надходило. При цьому, суд враховує, що згідно ч.4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Відповідно до ч.6 ст.162 цього ж Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвалою суду від 17.11.2025 витребувано у позивача та відповідача додаткові докази.
24.11.2025 за вх.№ 93569 від представника ГУ ПФУ у Волинській області надійшла заява про виконання вимог ухвали суду про витребування доказів.
27.11.2025 за вх.№ 94862 від позивача надійшла заява про виконання вимог ухвали суду про витребування доказів.
Суд з'ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:
11.09.2025 позивач, ОСОБА_1 , звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії по інвалідності, відповідно до ст. 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вказана заява від 11.09.2025 відповідно до екстериторіального розподілу єдиної черги завдань, розглядалася Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області.
Відповідно до записів з трудової книжки серія НОМЕР_2 в позивача зазначені такі записи про трудову діяльність: з 26.08.1986 по 04.05.1988 - на посаді робітник в будівельній бригаді у радгосп ім. Л. Українки; з 24.05.1988 по 11.06.1990 - служба в армії; з 06.08.1990 по 25.07.1994 - на посаді слюсар-збирач радіоелектронної апаратури та приладів 2 розряду в ЛТЗ ГУ «Електрон»; з 26.07.1994 по 21.04.1995 - на посаді теслі ЛБМД «Газмашбуд»; з 19.06.1998 по 15.11.1999 - на посаді робітник в будівельній бригаді в СП «Ліл ЛТД»; з 01.12.1999 по 01.11.2007 - на посаді робочий в ТзОВ «Градієнт».
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області за результатами розгляду заяви позивача від 19.09.2025 прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії.
Відповідно до вказаного рішення вік заявника становить 55 років 6 місяців, страховий стаж 10 років 03 місяці 10 днів.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи згідно трудової книжки серія НОМЕР_2 , оскільки на титульній сторінці трудової книжки в записі дати народження наявне виправлення, яке не завірене належним чином.
Відповідно до довідки форми РС-право про розрахунок страхового стажу для призначення пенсії по інвалідності відповідачем враховано наступні періоди роботи позивача: 24.05.1988 по 11.06.1990 - 2 роки 18 днів; з 23.06.1998 по 10.11.1999 - 1 рік 04 місяці 18 днів; з 01.12.1999 по 31.12.2003 - 4 роки 01 місяць; з 01.01.2004 по 31.01.2004 - 01 місяць; з 14.02.2004 по 29.02.2004 - 16 днів; з 15.03.2004 по 30.04.2005 - 1 рік 01 місяць 18 днів; з 17.05.2005 по 31.05.2005 - 15 днів; з 16.06.2005 по 30.06.2005 - 15 днів; з 15.07.2005 по 31.07.2005 - 17 днів; з 15.08.2005 по 31.08.2005 - 17 днів; з 16.09.2005 по 30.09.2005 - 15 днів; з 16.10.2005 по 31.10.2005 - 15 днів; з 16.11.2005 по 30.11.2005 - 15 днів; з 16.12.2005 по 31.12.2005 - 15 днів: з 17.01.2006 по 31.01.2006 - 15 днів; з 15.02.2006 по 28.02.2006 - 14 днів; з 16.03.2006 по 31.03.2006 - 15 днів; з 16.04.2006 по 30.04.2006 - 15 днів; з 16.05.2006 по 31.05.2006 - 15 днів; з 16.06.2006 по 30.06.2006 - 15 днів; з 16.07.2006 по 31.07.2006 - 15 днів; з 16.08.2006 по 31.08.2006 - 15 днів; з 16.09.2006 по 30.09.2006 - 15 днів; 16.10.2006 по 31.10.2006 - 15 днів; з 15.11.2006 по 30.11.2006 - 16 днів; з 16.12.2006 по 31.12.2006 - 15 днів; з 16.01.2007 по 31.01.2007 - 15 днів; з 15.02.2007 по 28.02.2007 - 14 днів; з 16.03.2007 по 31.03.2007 - 15 днів; з 16.04.2007 по 30.04.2007 - 15 днів; з 05.05.2007 по 31.10.2007 - 05 місяців 27 днів, разом 10 років 03 місяці 10 днів.
Позивач не погодився з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області та звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.
Згідно статті 46 Конституції України Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV).
Згідно з частиною 1 статті 24 Закону №1058-ІV cтраховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з частиною 1 статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктами 23, 24 Порядку №637 документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності). Для підтвердження стажу роботи приймаються лише ті відомості про період роботи, що внесені до довідки на підставі документів, або відповідно до вимог цього Порядку.
Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Відповідно до трудової книжки серія НОМЕР_2 у спірні періоди зазначено записи про трудову діяльність: з 26.08.1986 по 04.05.1988 - на посаді робітник в будівельній бригаді у радгосп ім. Л. Українки; з 24.05.1988 по 11.06.1990 - служба в армії; з 06.08.1990 по 25.07.1994 - на посаді слюсар-збирач радіоелектронної апаратури та приладів 2 розряду в ЛТЗ ГУ «Електрон»; з 26.07.1994 по 21.04.1995 - на посаді теслі ЛБМД «Газмашбуд»; з 19.06.1998 по 15.11.1999 - на посаді робітник в будівельній бригаді в СП «Ліл ЛТД»; з 01.12.1999 по 01.11.2007 - на посаді робочий в ТзОВ «Градієнт».
Пунктом 2.2 Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях", затвердженої Наказом Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 року № 162, що діяв до 29 липня 1993 року (надалі - Інструкція № 162) заповнення трудової книжки уперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу.
Згідно пункту 2.3 Інструкції № 162 усі записи в трудовий книжці про приймання на роботу, перекладі на іншу постійну роботу або звільненні, а також про нагородження й заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні - у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Пунктом 2.10 Інструкції № 162 врегульовано, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по-батькові (повністю, без скорочень чи зміни імені та по-батькові на ініціали) та дата народження зазначаються на підставі паспорта або свідоцтва про народження.
У відповідності до пункту 2.11 Інструкції № 162 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник власним підписом завіряє правильність внесення відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, та після цього проставляється печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалась трудова книжка.
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110). З прийняттям цього наказу Інструкція №162 не застосовується. Поряд з тим Інструкція №58 містить аналогічні положення щодо заповнення трудових книжок, що й попередня Інструкція №162.
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.6 Інструкції).
Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м.Києва, держархівом м.Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму (пункт 2.8 Інструкції).
Якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: «Підприємство таке-то з такого-то числа переіменоване на таке-то», а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер (пункт 2.15 Інструкції).
Отже, відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, записи в трудовій книжці вносяться адміністрацією підприємства, а не самим працівником. У зв'язку із цим працівник не несе відповідальності за заповнення своєї трудової книжки. При вирішенні цього питання суд, на підставі частини 5 статті 242 КАС України, враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 30.09.2021 у справі № 300/860/17 «[…] За загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже й не може впливати на її особисті права. Водночас працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві та у свою чергу неналежний порядок ведення і заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист у частині призначення пенсії за віком. […]». Враховуючи зазначені висновки, суд зазначає, що відмовляючи позивачці у зарахуванні до його страхового стажу цих періодів, територіальне управління пенсійного органу діяло протиправно, оскільки формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для відмови у зарахуванні певного періоду роботи до страхового стажу. Тому, суд відхиляє аргументи відповідача у зв'язку із їх помилковістю, а спірний період підлягає зарахуванню до страхового стажу позивачки.
Відтак, враховуючи, що під час розгляду цієї справи позивачем підтверджено періоди роботи з 26.08.1986 по 04.05.1988; з 06.08.1990 по 25.07.1994 та з 26.07.1994 по 21.04.1995, суд дійшов висновку, що ці періоди не зараховані до загального стажу суб'єктом владних повноважень безпідставно.
Підсумовуючи наведені мотиви, з урахуванням зарахування спірних періодів (з 26.08.1986 по 04.05.1988; з 06.08.1990 по 25.07.1994; з 26.07.1994 по 21.04.1995 - 06 років 04 місяці 26 днів) до страхового стажу визначеного пенсійним органом - 10 років 03 місяці 10 дні, страховий стаж позивача становитиме 16 років 08 місяців 05 днів, тобто достатній для призначення позивачу пенсії по інвалідності на підставі статті 30 Закону № 1058.
Щодо зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача з 24.05.1988 по 11.06.1990; з 23.06.1998 по 10.11.1999; з 01.12.1999 по 31.10.2007, то суд звертає увагу, що відповідно до довідки форми РС-право про розрахунок страхового стажу для призначення пенсії по інвалідності такий період роботи вже врахований пенсійним органом до страхового стажу позивача, тому підстав повторно його зараховувати немає.
Зважаючи на встановлені обставини та наведені вище норми закону, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення пенсійного органу щодо відмови в призначені пенсії по інвалідності позивачу прийняте необґрунтовано, є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 45 Закону № 1058-ІV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності.
Оскільки позивач звернувся до територіального органу ПФУ із заявою про призначення пенсії по інвалідності 11.09.2025, то відповідно до статті 45 Закону № 1058-ІV пенсія по інвалідності підлягає призначенню з дати звернення із цією заявою.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу.
Суд бере до уваги той факт, що фактично підставою для відмови у призначенні пенсії позивачу було не врахування спірного періоду до страхового стажу.
З огляду на викладене вище, встановлене порушення рішенням відповідача прав позивача, з урахуванням заявлених вимог, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту прав позивача, буде зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області (як суб'єкта владних повноважень, який здійснював розгляд заяви позивача та відмовив у призначенні пенсії) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 26.08.1986 по 04.05.1988; з 06.08.1990 по 25.07.1994 та з 26.07.1994 по 21.04.1995 та зобов'язати ГУ ПФУ у Волинській області призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності з урахуванням висновків суду.
На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред'явленого позову в частині, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 139 КАС України, розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №134450025391 від 19.09.2025 про відмову в призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, м. Луцьк, Київський майдан, 6; код ЄДРПОУ 13358826) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) періоди роботи з 26.08.1986 по 04.05.1988; з 06.08.1990 по 25.07.1994 та з 26.07.1994 по 21.04.1995.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити та виплатити ОСОБА_1 по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з дати звернення за призначенням пенсії.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з для складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.
Суддя Сподарик Наталія Іванівна