05 грудня 2025 рокусправа № 380/20735/25
Львівський окружний адімінстративний суд у складі судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадженя адміністративну справ за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (місцезнаходження: 84112, Донецька область, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2, код ЄДРПОУ 26288796), в якому просить суд:
-визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, передбаченого Додатком 2 до Порядку подання документів для перерахунку і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008р. №3-1, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі частини 2 статті 130 Конституції України, частини 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та абзацу 4 частини 1 статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025рік», яким установлен прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025р. - 3028 грн., оформлених листом відповідача від 09.10.2025 №04-628/25;
-зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, передбаченого Додатком 2 до Порядку подання документів для перерахунку і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008р. №3-1, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі частини 2 статті 130 Конституції України, частини 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та абзацу 4 статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік», яким установлен прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025р. - 3028 грн.
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що відповідач протиправно відмовив йому у видачі довідку про розмір суддівської винагороди з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2025 у розмірі 3028,00грн. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 20.10.2025 суд постановив відкрити спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому він проти позову заперечив з тих підстав, що що Законами №1082-ІХ, №1928-ІХ, №2710-ІХ та №3460-ІХ запроваджено розрахункову величину для визначення базового розміру посадового окладу судді, яка станом на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024 складає 2102 гривні.
Також відповідач вказує, що положення статті 7 Законів № 1082-ІХ, №1928-ІХ, № 2710-ІХ та №3460-ІХ, якими визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні, є чинними, неконституційними не визнавались та не скасовувались, а тому підлягають застосуванню.
Крім того, відповідач покликається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 у справі №240/9028/24, у якій зазначено, що законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні. Просить у позові відмовити.
Позивач подав до суду відповідь на відзив, у якому покликався на пряму дію норм Кнституції України та зауважив, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. Просить позов задовольнити.
Представник третьої особи, ГУ ПФ України у Львівській області подав до суду пояснення від 23.10.2025 та від 05.11.2025, у яких зазначив про відсутність підстав для видачі позивачу нової довідки про суддівську винагороду з урахуванням прожиткового мінімуму на 01.01.2025, оскільки не було прийнято нового закону про збільшення суддівскьої винагороди. Просить це пояснення урахувати при ухваленні рішення суду.
Суд встановив таке.
Позивач, ОСОБА_1 , має статус судді у відставці, перебуває на обліку в Шевченківському відділі обслуговування громадян в м. Львова (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління ПФУ у Львівській області і отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
06.10.2025 позивач звернувся до відповідача із зверненням, в якому просив видати довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2025 року із застосуванням регіонального показника та доплати за вислугу років
Листом від 09.10.2025 № 04-625/25 відповідач повідомив позивача, що відсутні правові підстави для надання довідки для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розміром суддівської винагороди, зазначеного у зверненні.
У листі відповідач покликається на те, що відповідно до статті 135 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статує суддів» суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: вислугу років; перебування на адміністративній посаді в суді; науковий ступінь; роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Статтею 7 Закону України від 15.12.2020 № 1082-1Х «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Закону України від 02.12.2021 № 1928-1Х «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Закону України від 03.11.2022 № 2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та Закону України від 09.11.2023 № 83460-1Х «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено, що у 2021-2024 роках прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, з 1 січня складає 2102 грн. Таким чином з 01.01.2021 суддівська винагорода суддів місцевих судів відповідно до діючого законодавства обраховується від розміру посадового окладу судді, який складає 63060 грн., а доплати обчислюються від цього розміру посадового окладу.
Позивач вважає відмову відповідача у видачі йому довідки про суддівську винагороду з урахуванням для розрахунку величини суддівської винагороди прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025, такою, що порушує його права. Зазначене спонукало позивача звернутися до суду з позовом у цій справі.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
Відповідно до частини 3 статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі також Закон № 1402-VIІІ ) щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2% грошового утримання судді.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 142 Закону № 1402-VIІІ у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Таким чином, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці залежить від розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Частиною першою статті 135 Закону № 1402-VІІІ передбачено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно до частиною другою статтті 135 цього ж Закону суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці Базовий розмір посадового окладу судді становить: судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (пункт 2 частини третьої статті 135 Закону № 1402-VІІІ).
Отже, базовий розмір посадового окладу судді залежить від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Закон України «Про прожитковий мінімум» №966-XIV (далі також Закон №966-XIV) дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.
Згідно з ст.1 Закону України «Про прожитковий мінімум» №966-XIV (далі також Закон №966-XIV) прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
Частиною третьою статті 4 Закону № 966-XIV визначено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Абзацом 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» передбачено, що з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб було встановлено у розмірі 3028 гривні.
Водночас згідно з абзацом п'ятим цієї статті прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, було встановлено у розмірі 2102 гривні.
Отже, окремими приписами Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року відповідно встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді.
Наведені положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Такий висновок суду у цій справі зроблено з урахуванням правової оцінки Великої Палати Верховного Суду у справі №240/9028/24 у постанові від 24.04.2025, яка, відступаючи від попередніх правових висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах від 13 липня 2023 року у справі №280/1233/22, від 21 березня 2024 року у справі № 620/4971/23 та інших, предмет спору в яких стосувався визначення розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року, зазначила, що законами про державний бюджет не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а тільки визначалася ця величина, а саме: встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Таким чином, суд висновує про відсутність підстав для підвищення розміру суддівської винагороди з 01.01.2025, як підстави для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Отже, відмова відповідача у задоволенні заяви позивача про надання йому довідки про суддівську винагороду для перерахунку з 01.01.2025 щомісячного довічного грошового утримання, з обчисленням розміру суддівської винагороди судді місцевого суду, який працює на відповідній посаді з 01 січня 2025 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн, є правомірною.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС Українивизначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову повністю.
Згідно з ст.139 КАС України судові витрати не розподіляються.
Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 255 КАС України, суд
у задоволеннні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (місцезнаходження: 84112, Донецька область, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2, код ЄДРПОУ 26288796) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Судові витрати не розподіляються.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 05.12.2025.
Суддя Лунь З.І.