про повернення позовної заяви
08 грудня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/2234/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши матеріали позовної заяви Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 234556,88 грн,
До Луганського окружного адміністративного суду 21 листопада 2025 року надійшов позов Військової частини НОМЕР_1 (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 234556,88 грн під час фактичного невиконання ним обов'язків військової служби.
Ухвалою від 25 листопада 2025 року позов залишено без руху, запропоновано позивачеві протягом десяти календарних днів з дня отримання цієї ухвали усунути зазначені в ухвалі недоліки позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для поновлення цього строку та доказами поважності причин його пропуску, документа про сплату судового збору в розмірі 2814,68 грн.
На виконання вимог ухвали від 25 листопада 2025 року від позивача 26 листопада 2025 року надійшла заява про виконання ухвали суду, до якої додано документ про сплату судового збору та заяву про поновлення процесуального строку.
У заяві про поновлення строку звернення до суду представником позивача зазначено, що у зв'язку з тим, що з першого дня широкомасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України (тобто з 24.02.2022) командування та особовий склад військової частини НОМЕР_1 з метою проведення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації проти України залишило пункт постійної дислокації в АДРЕСА_1 (по якому неодноразово було нанесено ворожі артилерійсько-ракетні удари) та по теперішній час перебуває в районах ведення бойових дій на території Донецької та Луганської областей, де бере безпосередню участь у бойових діях, захищаючи державний суверенітет та цілісність України.
Військова частина НОМЕР_1 є бойовим підрозділом, здійснює заходи по стримуванню російської агресії безпосередньо на лінії зіткнення, виконує бойові завдання із захисту територіальної цілісності України. Особливості бойових дій вимагають від командування забезпечувати постійну мобільність підрозділу, широко використовувати тактичні прийоми оборони, атаки, маневру. Ведення противником постійної розвідки та знаходження штабно-адміністративного апарату військової частини в зоні бойових дій, окрім суворого дотримання режиму таємності, зумовлює необхідність проведення постійної передислокації місця знаходження останнього. Фундаментальним та основним завданням військової частини є виконання завдань із захисту територіальної цілісності України, при цьому висока динамічність бойових дій насамперед, вимагає максимального напруження та залучення всіх наявних в розпорядженні військової частини сил та засобів, що нерідко зумовлює потребу відкладення на пізніше інших завдань, які також стоять перед військовою частиною.
Про наявність факту переплати відповідачу грошового забезпечення командуванню військової частини НОМЕР_1 стало відомо з рапорту начальника фінансово-економічної служби ОСОБА_2 за вх.18941/р від 14.09.2025.
З метою перевірки інформації, викладеної у рапорті начальника фінансово-економічної служби ОСОБА_2 , військова частина НОМЕР_1 вимушена була провести службове розслідування з метою уточнення причин і умов, що сприяли неналежному виконанню службових обов'язків колишнім військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 молодшим сержантом ОСОБА_1 , що призвело до надлишкової виплати грошового забезпечення за вересень-жовтень 2022 року. Підсумки службового розслідування викладені у наказі №1109 (з основної діяльності) від 14.10.2025 “Про підсумки службового розслідування стосовно молодшого сержанта ОСОБА_1 за фактом неналежного виконання службових обов'язків, що спричинило надлишкову виплату грошового забезпечення за вересень-жовтень 2022 року та надлишкову виплату додаткової винагороди за вересень-жовтень 2022 року молодшому сержанту ОСОБА_1 ».
Крім цього, відповідно до судової практики невід'ємною складовою підстави звернення до суду з позовом про стягнення безпідставно набутих коштів є наявність витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Але ТУ ДБР, розташоване у м. Краматорську тільки 06.02.2024 сформували відповідний витяг (а внесли інформацію лише 06.02.2024) щодо військовослужбовця ОСОБА_1 .
Окрім того, у період часу з червня 2024 по березень 2025 року через відсутність фінансування Військова частина НОМЕР_1 була позбавлена можливості реалізувати своє право на звернення до суду через неможливість сплатити судовий збір за таке звернення.
Окремо звертає увагу на той факт, що у військовій частині НОМЕР_1 з травня 2024 року по березень 2025 року була вакантна посада помічника командира батальйону з правової роботи. Тимчасово обов'язки помічника командира батальйону з правової роботи виконував молодший сержант ОСОБА_3 , командир 4 відділення 3 аеромобільного взводу 2 аеромобільної роти, тобто особа яка має інші функціональні обов'язки та задачі, залучалась до бойових дій та задач і вже після цього займалась правовою роботою за вакантною посадою.
Місто Костянтинівка та місто Краматорськ Донецької області постійно піддаються ворожим обстрілам та бомбардуванням. Фактично щодня відбувається нанесення, окупаційними військами російської федерації, ударів керованими авіабомбами, здійснення скидів засобів ураження з використанням FPV дронів, нанесення ударів з використанням безпілотних літальних апаратів типу “Шахед», “Герань». Вказані протиправні дії зумовлюють командування військової частини НОМЕР_1 здійснювати постійну передислокацію особового складу, озброєння та матеріальних ресурсів підрозділу, вживання додаткових заходів щодо маскування місць перебування підрозділу. Крім того, обстріли та бомбардування завдають ушкоджень інфраструктурі міста, що спричиняє постійне та тривале відключення електроенергії по місту. Вказані терористичні дії зі сторони окупаційних військ російської федерації носять постійний та систематичний характер.
В умовах сьогодення захист держави від зовнішніх загроз та забезпечення її територіальної цілісності є основною складовою системи національної безпеки та оброни нашої країни. В умовах воєнного стану ключовим обов'язком держави та усіх її органів є забезпечення та надання пріоритету силам ЗСУ у їхній діяльності.
У зв'язку з викладеним позивач просить визнати поважними причини пропуску строку звернення Військової частини НОМЕР_1 до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 та поновити строк у справі № 360/2234/25.
Щодо заявленого клопотання суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Частиною першою статті 122 КАС України установлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Предметом позову є стягнення з ОСОБА_1 безпідставно набутих ним грошових коштів в сумі 234 556,88 грн під час фактичного невиконання ним обов'язків військової служби за вересень-жовтень 2022 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 14 жовтня 2025 року № 1109 (з основної діяльності) «Про підсумки службового розслідування стосовно молодшого сержанта ОСОБА_1 за фактом неналежного виконання службових обов'язків, що спричинило надлишкову виплату грошового забезпечення за вересень і жовтень 2022 року та надлишкову виплату додаткової винагороди за вересень і жовтень 2022 року молодшому сержанту ОСОБА_1 » вирішено вважати встановленим факт неналежного виконання відповідачем обов'язків військової служби, що призвело до надлишкової виплати йому грошового забезпечення за вересень-жовтень 2022 року. Саме з виданням цього наказу позивач пов'язує виникнення у нього права на звернення до суду з цим позовом.
Однак з наданих в матеріали справи доказів слідує, що з 19 грудня 2022 року позивачу стало відомо, що ОСОБА_1 після лікування, на якому він перебував з 09 липня 2022 року, не повернувся до військової частини НОМЕР_1 без поважних причин, на телефонні дзвінки не відповідає, медичні документи не надав, місцезнаходження невідомо, про що складено наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 19 грудня 2022 року № 354.
За фактом нез'явлення ОСОБА_1 на службу з лікувального закладу військовою частиною НОМЕР_1 проведено службове розслідування, за наслідками проведення якого командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ від 29 листопада 2023 року № 1240.
Як вказано в наказі, службовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_1 , у період проходження військової служби в умовах воєнного стану, не маючи будь-яких поважних причин для звільнення від обов'язків несення військової служби, діючи умисно, та не з'явився на службу з лікувального закладу КНП «КМКЛ № 6», та ухиляється від виконання обов'язків військової служби з 31 липня 2022 року по теперішній час, у зв'язку з чим в його діях наявні ознаки складу кримінального правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби, передбаченого частиною четвертою статті 408 Кримінального кодексу України.
За порушення військової дисципліни ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено на нього дисциплінарне стягнення - оголошено сувору догану.
Також цим наказом начальнику фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 наказано здійснити перевірку нарахованого та виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткової винагороди за період з 31 липня 2022 року по теперішній час та у разі встановлення факту виплати грошового забезпечення та додаткової винагороди ОСОБА_1 за період з 31 липня 2022 року по теперішній час в більшому, ніж передбачено чинним законодавством розмірі, вжити передбачених чинним законодавством заходів щодо негайного утримання надмірно виплаченого грошового забезпечення та додаткової винагороди, а також невідкладно доповісти рапортом командиру військової частини НОМЕР_2 .
Наведені обставини свідчать, що позивач повинен був дізнатися про надлишкову виплату грошового забезпечення відповідачу ще у 2023 році.
Проте до адміністративного суду з вимогами про стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів під час фактичного невиконання ним обов'язків військової служби позивач звернувся тільки 21 листопада 2025 року, тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду, встановленого абзацом першим частини другої статті 122 КАС України.
За вищенаведених обставин суд вважає, що додаткове проведення позивачем окремого службового розслідування стосовно ОСОБА_1 за фактом неналежного виконання службових обов'язків, що спричинило надлишкову виплату грошового забезпечення за вересень і жовтень 2022 року та надлишкову виплату додаткової винагороди за вересень-жовтень 2022 року, призначеного за наказом від 16 вересня 2025 року № 787 майже через два роки після видання наказу від 29 листопада 2023 року № 1240, результати якого оформлені наказом від 14 жовтня 2025 року № 1109, за своїм змістом є штучним створенням позивачем інших підстав, що дають йому право на пред'явлення вимог про стягнення з відповідача безпідставно набутих ним коштів, з метою перенесення пропущеного ним строку звернення до адміністративного суду з цим позовом.
Розглядаючи питання поважності пропуску строку звернення в межах аргументів, наведених позивачем, суд зазначає таке.
За усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду застосування частини першої статті 121 КАС України, уперше сформульованою у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/405/19, «правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки».
Тому поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані із дійсними, істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Щодо посилання представника позивача на те, що з 24.02.2022 по теперішній час командування та особовий склад військової частини НОМЕР_1 перебуває в районах ведення бойових дій на території Донецької та Луганської областей, де бере безпосередню участь у бойових діях, а місто Костянтинівка та місто Краматорськ Донецької області постійно піддаються ворожим обстрілам та бомбардуванням, суд зазначає таке.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022. На теперішній час строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Запровадження воєнного стану може бути підставою, яка відповідно до частини першої статті 121 КАС України повинна враховуватися при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку.
Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Ураховуючи те, що перебіг процесуального строку на звернення до суду з позовом у цій справі припав на період повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України, ця обставина могла унеможливити дотримання такого строку за умови надання до суду належних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск строку на звернення до суду з позовом, та могла б бути визнана поважною причиною для поновлення процесуального строку.
Суд зазначає, що з моменту виникнення у позивача права на звернення до суду з цим позовом по теперішній час воєнний стан в Україні триває. Разом з цим, позивач не був позбавлений можливості звернутися до суду вчасно будь-яким способом, як то направлення позовної заяви засобами поштового зв'язку, подання позову нарочним способом або звернення через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
Отже, поновлення пропущеного процесуального строку здійснюється судом, якщо такий пропуск чи неможливість вчинення відповідної процесуальної дії зумовлена саме обмеженнями, впровадженими у зв'язку з воєнним станом. Для поновлення строку недостатньо лише посилання на наявність таких обмежень. Необхідним є наведення конкретних обставин та надання відповідних доказів на підтвердження їх існування, а також доведення їх впливу на своєчасність реалізації своїх прав.
Суд наголошує, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Представник позивача стверджує, що командування та особовий склад військової частини НОМЕР_1 перебуває в районах ведення бойових дій на території Донецької та Луганської областей, де бере безпосередню участь у бойових діях. Наведена обставина є такою, що дійсно та істотно створює перешкоди та труднощі для своєчасного звернення до суду, а тому є поважною причиною пропуску відповідного строку.
Однак представником позивача не додано до матеріалів позовної заяви доказів на підтвердження того, що все командування та ввесь особовий склад військової частини НОМЕР_1 , в тому числі працівники юридичного відділу, у період з 24.02.2022 по теперішній час безперервно приймають участь у бойових діях.
Верховний Суд у постанові від 25 серпня 2022 року у справі № 240/3771/21 вказав на те, що введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такою обставиною. Питання поновлення або наявності підстав для продовження відповідного процесуального строку вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у відповідній заяві.
Отже, саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу заявника, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження.
Суд зазначає, що введення воєнного стану може бути поважною причиною пропущення процесуального строку, якщо це пов'язано не з загальними, а конкретними причинами, що практично, а не теоретично, заважали вчасно виконати процесуальну дію.
Разом з тим, Верховним Судом у постанові від 24 липня 2024 року у справі № 760/8560/21 зроблено висновок, що непереборною силою є надзвичайна або невідворотна за таких умов подія. Непереборна сила характеризується двома ознаками. По-перше, це зовнішня до діяльності особи обставина, яку вона хоча могла передбачити, але не могла попередити. До таких обставин, як правило, відносяться стихійні лих (землетрус, повінь, пожежі тощо) та соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо). По друге, ознакою непереборної сили є її надзвичайність, що означає, що це не є звичайною обставиною, як хоча і може спричинити певні труднощі для особи, але не виходить за певні розумні рамки, тобто це має бути екстраординарна подія, яка не є звичайною.
Сама по собі обставина дислокації Військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 не свідчить про пропуск строку звернення до суду внаслідок виникнення обставини непереборної сили.
Більше того, вказана обставина не стала перешкодою для звернення позивача до суду з цим позовом через підсистему «Електронний суд».
Разом з тим, у разі доведення належними та допустимим доказами, що саме обставина перебування на військовій службі під час воєнного стану об'єктивно унеможливила виконанням ним зазначеної процесуальної дії у встановлений законом строк, тобто доведення причинно-наслідкового зв'язку між перебуванням на військовій службі під час воєнного стану та пропуском строку звернення до суду, така обставина може бути визнана обставиною непереборної сили.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2020 року у справі №9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних з запровадженням воєнного стану, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи із доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку та наданих на їх підтвердження доказів.
Поряд із цим сам факт запровадження на території України воєнного стану, без обґрунтування неможливості звернення до суду в розумні строки, у зв'язку із запровадженням такого, не може вважатись поважною причиною пропуску цих строків.
Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків, а отже підставою для їх поновлення можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану і унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 04.04.2023 у справі № 140/1487/22, від 23.01.2023 у справі № 496/4633/18.
Заява представника позивача містить загальні посилання на запровадження воєнного стану та перебування командування і особового складу військової частини НОМЕР_1 в районах ведення бойових дій, однак не надано доказів, які б підтверджували, що саме ці обставини об'єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду.
Посилання представника позивача на обов'язкову наявність витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, як на підставу для звернення до суду з цим позовом, суд вважає безпідставним та необґрунтованим, оскільки проведення досудового розслідування в даному випадку не є обов'язковою умовою, яка повинна передувати зверненню до суду з такими вимогами.
Посилання представника позивача на відсутність фінансування Військової частини НОМЕР_1 для сплати судового збору судом також відхиляється, оскільки за загальним правилом обмежене фінансування бюджетної установи, яка діє як суб'єкт владних повноважень, не може бути підставою для поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Також відхиляються посилання представника позивача на те, що з травня 2024 року по березень 2025 року була вакантна посада помічника командира батальйону з правової роботи, оскільки, по-перше, як встановлено судом, про надлишкову виплату грошового забезпечення відповідачу позивач мав дізнатися ще у 2023 році, по-друге, позивачем не надано суду доказів того, що з 2023 року по теперішній час у відділі з правової роботи взагалі були відсутні працівники. Відтак, наявність вакантної посади помічника командира батальйону з правової роботи не може бути виключною підставою для поновлення пропущеного строку звернення до суду.
За усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду застосування частини першої статті 121 КАС України, уперше сформульованою у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/405/19, «правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки».
Суд зауважує, що у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України» (№ 3236/03 від 03 квітня 2008 року, §41) «…Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави».
У справі «Ілхан проти Туреччини» (заява № 22277/93 від 27.06.2000 §59), Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму. Воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру. Перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
З наведеного слідує, що поважними причинами пропуску строку визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані із дійсними, істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що в заяві про поновлення строку, встановленого для подання позовної заяви, позивачем не вказано на обставини непереборного і об'єктивного характеру, існування яких значною мірою утруднило або ж унеможливило реалізацію права на судовий захист у межах встановленого для цього строку звернення до суду, тому суд не знаходить підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Відповідно до частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно із пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Оскільки суд не знайшов підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду, позовна заява підлягає поверненню.
Керуючись статтями 123, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 234556,88 грн повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення її повного тексту безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
СуддяІ.О. Свергун