КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91
08 грудня 2025 року Справа № 320/39391/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І. І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Київській області
про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ від 24.06.2024 № 150о/с про звільнення ОСОБА_1 з посади офіцера громади сектору взаємодії з громадами відділу превенцїї Бучанського районного управління поліції;
- поновити ОСОБА_1 на посаді офіцера громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції Бучанського районного управління поліції з 24.06.2024 року.
Позиції сторін
Позивач вважає оспорюваний наказ протиправним, вказує на відсутність законодавчих підстав для його звільнення із посади офіцера громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції Бучанського районного управління поліції, як і підстав для переміщення на іншу посаду в іншу місцевість, дисциплінарних стягнень які б мали наслідком такого переміщення не було. Вказує також, що згоди на призначення на іншу посаду не надавав.
Своїми діями відповідач порушив Закон України «Про Національну поліцію», Порядок №1235 та трудове законодавство, що передбачають переміщення на службі лише за згодою працівника.
Позивач зауважує, що у період з 21.06.2024 по 25.06.2024 р. та з 26.06.2024 по 28.06.2024 р. він перебував на лікарняному, у зв'язку з чим, в момент звільнення 24.06.2024 року, позивач був на лікарняному, що в силу положень трудового законодавства не допускається та є порушенням прав працівника таким звільненням.
Відповідач вказує що призначення позивача на посаду інспектора взводу № 3 роти № 2 батальйону № 2 поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) було зумовлене необхідністю забезпечити ефективне та безперервне надання поліцейських послуг під час дії воєнного стану, ефективного виконання завдань, покладених на ППОП «КОРД» (стрілецький). Таким чином, його переведення слугувало не тільки цілям, поставленим керівництвом держави перед Національною поліцією України, не тільки необхідністю виконання завдань поліції, передбачених Законом № 580-VIII, а й мало на меті забезпечення дотримання прав і свобод людей, гарантованих їм Конституцією України, отже не може бути визнаним неефективним, або таким, що не відповідає інтересам служби.
Наполягає на правомірності оспорюваного наказу від 24.06.2024 №150 о/с.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Донець В.А.) від 05.09.2024 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Донець В.А.) від 08.01.2025 відкрито провадження у справі та визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
30.01.2025 до суду надійшов відзив, клопотання про залишення позову без розгляду.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.02.2025 вказану справу розподілено судді Войтович І.І.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 прийнято адміністративну справу № 320/39391/24 до провадження; справу визначено до розгляду одноособово суддею Войтович І.І. за правилами загального позовного провадження; розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено судове засідання на 31 березня 2025 року о 10:00 год.
19.03.2025 до суду надійшли заперечення на відзив.
В підготовчому судовому засіданні 31.03.2025, за участю представника відповідача Мєзєс О.В., у зв'язку з неявкою позивача чи уповноваженого ним представника, судом на місці ухвалено про відкладення слухання справи на іншу дату та час.
Наступна дата підготовчого судового засідання визначена на 10:00 год. 12.05.2025, про що сторони у справі повідомлені належним чином.
В ході проведення підготовчих дій 12.05.2025, за участю представника позивача Череміна Д.В., представника відповідача Срібної А.Р., з'ясувавши думки останніх, судом оголошено перерву для надання часу представнику позивача підготувати власну правову позицію щодо клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.
Наступна дата підготовчого судового засідання визначена на 12:30 год. 11.06.2025, про що сторони у справі повідомлені належним чином.
04.06.2025 надійшли до суду заперечення представника позивача.
04.06.2025 відповідачем подано через підсистему ЕС клопотання про залишення позову без розгляду.
06.06.2025 відповідачем подано заперечення.
Судове засідання призначене на 09.07.2025 о 10:30 знято з розгляду у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Войтовича І.І.
Наступне судове засідання призначено на 03.09.2025 о 12:30 год., про що сторони у справі повідомлені належним чином.
В підготовчому судовому засіданні 03.09.2025, за участю представника позивача Черемін Д.В., представника відповідача Срібної А.Р., судом поставлено на вирішення подана відповідачем заява про залишення позову без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду, враховуючи позивачем подану до суду заяву про поновлення строку звернення до суду.
Встановивши позиції сторін, за відсутності заперечень останніх, суд вирішив вказані заяви у порядку письмового провадження.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.09.2025 задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду, визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування наказу від 24.06.2024 № 150о/с та поновлено строк звернення; відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду; призначено підготовче судове засідання на 07 жовтня 2025 року о 09 год. 30 хвил.
За наслідками проведених підготовчих дій 07.10.2025, за участю представника позивача Череміна Д.В. та представника відповідача Срібної А.Р., суд своєю ухвалою від 07.10.2025 закрив підготовче провадження та призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 17 листопада 2025 року о 09:30 год.
В судовому засіданні 17.11.2025, за участю представника відповідача Устенко А.С., у зв'язку із неявкою представника позивача, судом на місці ухвалено відкласти розгляд справи на іншу дату та час.
Наступне судове засідання призначено на 09:15 год. 02.12.2025, про що сторони у справі повідомлені належним чином.
02.12.2025 в судовому засіданні за участю представника відповідача Устенко А.С., представника позивача Череміна Д.В., встановивши позиції сторін, дослідивши надані сторонами докази, за відсутності заперечень учасників процесу, судом ухвалено про завершення розгляду справи у порядку письмового провадження.
Встановлені судом обставини
ОСОБА_1 з 07.11.2015 року перебував на службі у Національній поліції України, у Головному управлінні Національної поліції в Київській області на посаді офіцера громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції Бучанського районного управління поліції.
На виконання вимог наказу Національної поліції України від 07.06.2024 №614 «Про затвердження Переліку змін у штатах Національної поліції» та згідно частини 1 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію», 24.06.2024 року у ГУ НП в Київській області було прийнято Наказ № 150 о/с згідно якого з 01 липня 2024 року ОСОБА_1 призначено на посаду капітана поліції інспектора взводу № 3 роти № 2 батальйону № 2 полку поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) звільнивши з посади поліцейського офіцера громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції Бучанського районного Управління поліції.
Підстава: доповідна записка від 20.06.2024 р., подання від 20.06.2024 р.
Позивач не погоджується із спірним наказом, яким переведено його на іншу посаду, вважає його необґрунтованим та незаконним, винесеним з грубими порушеннями чинного законодавства України, а відтак, такими, що підлягає визнанню протиправним та скасуванню, що і зумовило на звернення до суду з даним позовом.
Відповідно, предметом спору у справі є наказ ГУНП в Київській області від 24.06.2024 № 150о/с щодо звільнення позивача з посади із призначенням на іншу посаду, який підлягає перевірці судом на відповідність вимогам ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) з дотриманням судом принципів адміністративного судочинства визначені в ч. 3 даної статті кодексу.
Застосовані судом норми права та висновки суду
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зокрема, в силу ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; 5) обов'язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
За ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 КАС України).
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вказана норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
«На підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану в Україні в подальшому продовжено відповідними Указами Президента України та триває по теперішній час.
Особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами (далі - працівники), у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану" визначає Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX (далі - Закон № 2136-IX):
- у період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю, законів України "Про державну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", інших законодавчих актів, що регулюють діяльність державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування у частині відносин, врегульованих цим Законом (частина третя статті 1 Закону № 2136-IX);
- у період дії воєнного стану роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (крім переведення на роботу в іншу місцевість, на території якої тривають активні бойові дії), якщо така робота не протипоказана працівникові за станом здоров'я, лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, що ставлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей, з оплатою праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою. У період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 та статтею 103 Кодексу законів про працю України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов ( стаття 3 Закону № 2136-IX).
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України регулюється Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року №580-VIII (далі Закон № 580-VIII, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), зокрема, частина перша статті 1 даного Закону № 580-VIII визначає, що Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку
Згідно частини перша статті 2 Закону № 580-VIII завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
За частинами першою та другою статті 24 Закону № 580-VIII виконання інших (додаткових) повноважень може бути покладене на поліцію виключно законом. У разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь в обороні України, у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості. У ході забезпечення та здійснення заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості, виконання завдань територіальної оборони органи та підрозділи, що входять до системи поліції та дислокуються в межах Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, області, міста Києва, можуть підпорядковуватися за рішенням керівника поліції відповідному начальнику Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, області, місті Києві.
Під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України "Про правовий режим воєнного стану" (частина 4 статті 8 Закону № 580-VIII в редакції Закону України від 15.03.2022 № 2123-IX Про внесення змін до законів України "Про Національну поліцію" та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" (далі - Закон № 2123-ІХ від 15.03.2022).
Згідно частини першої статті 17 Закону № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
За частиною першою статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Відповідно до частини третьої статті 59 Закону № 580-VIII рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України (частина четверта статті 59 Закону №580-VIII).
Відносини, що виникають у зв'язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції (частина перша статті 60 Закону № 580-VIII).
Згідно пункту другого частини 1 статті 65 Закону № 580-VIII переміщення поліцейських здійснюється, серед іншого, на рівнозначні посади: для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби; за ініціативою поліцейського; у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації; у разі необхідності проведення кадрової заміни в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами (далі - місцевості з визначеним строком служби); за станом здоров'я - на підставі рішення медичної комісії; з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних і особистих якостей - на підставі висновку атестації; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри відповідно до статті 87 цього Закону.
Посада вважається вищою, якщо за нею штатом (штатним розписом) передбачене вище спеціальне звання поліції, нижчою, якщо передбачене нижче спеціальне звання поліції, та рівнозначною, якщо передбачене таке саме спеціальне звання поліції ( частина друга статті 65 Закону № 580-VIII із змінами, внесеними згідно із Законом № 2123-IX від 15.03.2022).
Переведення є формою переміщення поліцейських, яке здійснюється у разі, якщо звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних керівників (частина сьома статті 65 Закону № 580-VIII із змінами, внесеними згідно із Законом № 2123-IX від 15.03.2022).
Переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення. Поліцейські зобов'язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади (частина 8 статті 65 Закону № 580-VIII із змінами, внесеними згідно із Законом № 2123-IX від 15.03.2022).
Переведення поліцейського здійснюється на підставі наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та наказу про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський (абзац перший частини дев'ятої статті 65 Закону № 580-VIII).
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.11.2016 № 1235, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 20 грудня 2016 р. за № 1668/29798 затверджено Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції (далі - Порядок № 1235), яким визначено, зокрема цей Порядок розроблено відповідно до статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» з метою забезпечення належної підготовки та видання наказів з питань проходження служби поліцейськими (пункт 1 розділу I Порядку № 1235).
Відповідно до пункту 2 розділу I Порядку № 1235 рішення з питань проходження служби в поліції оформлюються письмовими наказами по особовому складу.
Підставою для видання наказів по особовому складу є, зокрема, призначення на посади, переміщення по службі, тимчасове виконання обов'язків за іншою посадою, звільнення із посади (розділ II Порядку № 1235).
Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів та підрозділів поліції, а також закладів та установ, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - органи поліції), відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, а також номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України ( пункт 1 розділу IІІ Порядку № 1235).
Підставою для підготовки та видання наказів по особовому складу є документи з питань проходження служби, подані до підрозділу кадрового забезпечення поліцейським, його керівником або працівником, який здійснює кадрове забезпечення підрозділу (пункт 2 розділу IІІ Порядку № 1235).
Перелік документів з питань проходження служби визначається згідно з Переліком документів з питань проходження служби, затвердженим наказом МВС України від 23 листопада 2016 року № 1235 (далі - Перелік) ( пункт 3 розділу IІІ Порядку № 1235).
Відповідно до Переліку документів з питань проходження служби, затвердженого наказом МВС України від 23.11.2016 № 1235, такими документами є: рапорт (заява), що пишеться власноручно у довільній формі; подання про призначення на посаду; подання про встановлення додаткових видів грошового забезпечення.
З аналізу норм законодавства, яке регулює особливості проходження служби в поліції під час дії воєнного стану слідує, що поліцейський, зважаючи на особливий характер державної служби, зобов'язаний проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника.
Предметом спору у даній справі є правомірність звільнення позивача із посади поліцейського офіцера громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції Бучанського районного Управління поліції та призначення на посаду капітана поліції інспектора взводу № 3 роти № 2 батальйону № 2 полку поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький).
Позивач вважає та наполягає на відсутності у відповідача підстав для звільнення його із посади та призначення на іншу посаду в іншу місцевість.
Відповідач обґрунтовує оспорюваний наказ обставинами воєнного стану оголошеного в країні та необхідності забезпечення поліцією національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та/або інших держав проти України, відповідно штатними змінами в Національній поліції.
Вирішуючи спір суд зазначає наступне.
Як вбачається зі спірного наказу, останній прийнято на виконання вимог наказу Національної поліції України від 07.06.2024 №614 «Про затвердження Переліку змін у штатах Національної поліції» та згідно частини 1 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію», та підстава відповідно: доповідна записка від 20.06.2024 р. та подання від 20.06.2024 р.
У доповідній записці від 20.06.2024, начальником Бучанського РУП ГУНП в Київській області, серед іншого, вказано про те, що на період ведення в Україні воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та/або інших держав проти України та 60 днів після цього поліцейські зобов'язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади. Підставою для переміщення поліцейського за ініціативою начальників є скорочення штатів, проведення реорганізації; необхідність проведення кадрової зміни в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними умовами; службова необхідність для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби. Переміщення поліцейського з ініціативи начальників, повинно переслідувати легітимну мету та бути пов'язаними з певними об'єктивними чинниками - інтересам служби. За наказом Національної поліції України від 07.06.2024 № 614 «Про затвердження Переліку змін у штатах Національної поліції» в Головному управлінні Національної поліції в Київській області проводиться реорганізація. На підставі цього було створено підрозділ полк поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) із штатною чисельністю у 1106 працівника. З метою забезпечення ефективного виконання завдань, покладених на ППОП «КОРД» (стрілецький), керуючись частиною 1 статті 65 Закону керівництво Бучанського районного управління поліції відповідно було порушує клопотання щодо призначення, серед інших поліцейських, поліцейського ОСОБА_1 на посаду капітана поліції інспектора взводу № 3 роти № 2 батальйону № 2 полку поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький), звільнивши із раніше займаної посади.
Як зазначалось вище, частина перша статті 65 Закону № 580-VIII передбачає можливість переміщення поліцейських на рівнозначні посади для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби, в свою чергу, не відокремлюючи випадки такого переміщення в межах однієї місцевості (населеного пункту) чи в іншу місцевість.
Також суд зауважує, що Законом України від 15.03.2022 №2123-IX «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану» (далі - Закон № 2123-IX), який набрав чинності з 01.05.2022, було внесено зміни, зокрема до частину 8 статті 65 Закону №580-VIII та доповнено її абзацом другим про те, що поліцейські зобов'язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади.
Отже, зміни в спеціальному законодавстві з питань проходження служби в поліції, що відбулися з 01.05.2022, виключили можливість субсидіарного застосування норм трудового законодавства до регулювання порядку переміщення поліцейських, усунувши таким чином неоднозначне застосування відповідних норм права у подібних правовідносинах, а саме, при прийнятті рішення про переміщення в інтересах служби на рівнозначну посаду у цю або іншу місцевість згода поліцейського не вимагається.
Суд зазначає, що згода поліцейського на переміщення є необхідною у зв'язку зі скороченням штатів за частиною другою статті 68 Закону №580-VIII.
В усіх інших випадках підставою переміщення визначено певні обставини або рішення певних органів, настання (прийняття) яких не залежать від волі поліцейського, в тому числі переміщення для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби.
Крім того, Законом від 15.03.2022 №2123-IX частину першу статті 60 Закону №580-VIII викладено в новій редакції, згідно з якою відносини, що виникають у зв'язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.
Слід зазначити, що згідно статті 3 Закону № 2136-ІХ у період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 та статтею 103 КЗпП України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов (частини друга вказаної статті).
Щодо застосування правових висновків Верховного Суду, на які посилається позивач, то такі не можуть бути застосовані у цих правовідносинах через те, що вони були зроблені у правовідносинах, які виникли ще до внесення змін у Закон № 580-VIII. В даному ж випадку, саме з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану було встановлено для поліцейських обов'язок проходження служби там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника поліції, в результаті і виникає у керівника ГУНП необхідність у негайному відновленні та підтриманні функціонування органів поліції для забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Як зазначалось вище, в доповідній записці від 20.06.2024, начальник Бучанського РУП ГУНП в Київській області покликався на наказ Національної поліції України № 614 від 07.06.2024 року, яким затверджено перелік змін у штатах Національної поліції України та створено полк особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) зі штатною чисельністю 1106 працівників.
Отже, підставою переведення позивача на іншу посаду є інтереси служби покликані оголошеним в країні воєнним саном та змінами у штатах Національної поліції України шляхом створення батальйону поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький).
Щодо звільнення позивача з посади під час перебування ним на лікарняному, суд зазначає, що трудове законодавство в даному випадку не застосовується, питання переміщення поліцейського не вимагає як згоди поліцейського та не обмежується таким правом керівника під час перебування поліцейським на лікарняному (пункт 11 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №580-VIII).
З обставин справи судом встановлено, що не заперечувалось позивачем, останнім 03.07.2024 подано рапорт до начальника ГУ НП в Київській області про звільнення зі служби в поліції за власним бажанням.
Наказом ГУ НП в Київській області від 15.07.2024 №170 о/с відповідно до пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції (за власним бажанням), з 17 липня 2024 року.
Враховуючи вищезазначене, вимоги частини другої статті 2 КАС України, судом не встановлено протиправності спірного наказу від 24.06.2024 № 150о/с про призначення на іншу посаду зі звільненням з попередньо ним займаної, та підстав для його скасування.
В свою чергу суд зазначає, що заявлені вимоги позивача за своїми правовим покликанням та застосуванням не відновили б його право бути призначеним на спірну посаду враховуючи обставини поданого позивачем 03.07.2024 рапорту про звільнення, прийняття відповідачем відповідного наказу від 15.07.2024 №170 о/с про звільнення зі служби в поліції, а також відсутності спору щодо правомірності вказаного наказу про звільнення.
Висновки суду у даній справі узгоджується із сформованими правовими висновками Верховного Суду у постанові 31 січня 2025 року по справі №520/16482/23.
Враховуючи висновки суду, інші заявлені вимоги як похідні судом не вирішуються.
Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини першої та частини другої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За статтею 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 74 КАС України).
Відповідно до статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абзац другий частини другої статті 77 КАС України).
Згідно частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Решта доводів сторін не впливають на висновки суду.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Підстави для розподілу витрат у суду відсутні.
Керуючись статтями 2, 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Войтович І. І.