08 грудня 2025 року м. Київ справа №320/14103/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи: ОСОБА_2 , державний реєстратор Обухівської районної державної адміністрації Київської області Кищенко Віталій Васильович, Бородянська селищна рада Бучанського району Київської області, про визнання протиправним та скасування наказу,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з позовом до Міністерства юстиції України (адреса 01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13, ЄДРПОУ 00015622), треті особи: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ), державний реєстратор Обухівської районної державної адміністрації Київської області Кищенко Віталій Васильович (вул. Малишка, буд. 10, м. Обухів, Київська обл., 08700), Бородянська селищна рада Бучанського району Київської області (вул. Центральна, буд. 33, смт. Бородянка, Бучанський район, Київська область, 07801; ЄДРПОУ 04363662), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №793/5 від 19.03.2025 «Про задоволення скарги».
Позов мотивовано тим, що 13.03.2025 ОСОБА_2 (далі по тексту - ОСОБА_2 та/або скаржниця) подано скаргу, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.03.2025 за № СК-864-25 на реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі по тексту - ЄДР) від 13.03.2025 № 1003311070023000590 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», проведену державним реєстратором Обухівської районної державної адміністрації Київської області Кищенком Віталієм Васильовичем (далі по тексту - державний реєстратор Кищенко В.В. та/або державний реєстратор) щодо Бородянської селищної ради (ідентифікаційний код юридичної особи - 004363662) з вимогою анулювання державному реєстратору доступу до ЄДР.
19.03.2025 винесено наказ «Про задоволення скарги» № 793/5 (далі по тексту - оскаржуваний наказ та/або Наказ від 19.03.2025 № 793/5), відповідно до якого скаргу ОСОБА_2 від 13.03.2025 задоволено. Скасовано та визнано вчиненою з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 13.03.2025 № 1003311070023000590 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», проведену державним реєстратором Обухівської районної державної адміністрації Київської області ОСОБА_3 щодо Бородянської селищної ради (ідентифікаційний код юридичної особи - 004363662). Вирішено тимчасово блокувати державному реєстратору Обухівської районної державної адміністрації Київської області Кищенку В.В. доступ до ЄДР на 1 (один) місяць.
При розгляді вказаної скарги ОСОБА_1 не був залучений як заінтересована особа, та вважає, що питання, які розглядалися Міністерством юстиції України стосувалися його прав та інтересів, як законно обраного голови Бородянської селищної ради. Заявник вважає, що наказ Міністерства юстиції України «Про задоволення скарги» від 19.03.2025 № 793/5 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки наявні процедурні порушення, які безпосередньо впливають на законність спірного рішення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року відкрито провадження у справі № 320/14103/25, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов та витребуваних документів та третім особами строк для надання пояснень та міркувань.
Розглянувши подану позивачем позовну заяву, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
До Міністерства юстиції України надійшли скарга ОСОБА_2 від 13.03.2025, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 13.03.2025 за № СК-864-25 на реєстраційну дію в ЄДР від 13.03.2025 № 1003311070023000590 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», проведену державним реєстратором Кищенком В.В. щодо Бородянської селищної ради з вимогою анулювання державному реєстратору доступ до ЄДР.
За результатами розгляду скарги Міністерством юстиції України встановлено такі обставини.
Відомості ЄДР містять інформацію про проведення 13.03.2025 державним реєстратором Кищенко В.В. реєстраційної дії № 1003311070023000590 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», унаслідок якої було зареєстровано зміну керівника Бородянської селищної ради.
Відповідно до частини другої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі по тексту - Закон) для державної реєстрації створення, припинення юридичної особи - виконавчого органу місцевої ради (крім виконавчого комітету), а також змін до відомостей про неї подається заява про державну реєстрацію створення, припинення юридичної особи, внесення змін до відомостей про неї, а також акт місцевої ради про створення, припинення виконавчого органу, акт сільського, селищного, міського голови про призначення керівника такого органу.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 25 Закону державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в ЄДР, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо: визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу; визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи; заборони (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій; накладення/зняття арешту корпоративних прав; зобов'язання вчинення реєстраційних дій; скасування реєстраційної дії/запису в ЄДР; виділу юридичної особи; провадження у справах про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, прийнятих відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»; припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи; відміни державної реєстрації припинення юридичної особи; припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи; відміни державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця; відміни в порядку апеляційного/касаційного оскарження судового рішення, на підставі якого вчинено реєстраційну дію.
Оскаржувана реєстраційна дія проведена на підставі, зокрема, постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2024 у справі № 320/1916/22 (далі по тексту - Постанова), якою рішення Київського окружного адміністративного суду від 25.06.2024 у справі № 320/1916/22 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення Бородянської селищної ради восьмого скликання від 27.01.2022 № 2332-20-VIII про дострокове припинення повноважень Бородянського селищного голови ОСОБА_1 (далі по тексту - Рішення про припинення повноважень); визнано протиправним та скасовано рішення Бородянської селищної ради восьмого скликання від 27.01.2022 № 2334-20-VIII про покладення виконання обов'язків Бородянського селищного голови на секретаря Бородянської селищної ради Георгія Єрка; зобов'язано приватного нотаріуса Вишгородського районного територіального округу (державного реєстратора) Теплюк Галину Михайлівну (далі по тексту - приватний нотаріус Теплюк Г.М.) скасувати запис про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу (Бородянську селищну раду, ідентифікаційний код юридичної особи 04363662) від 28.01.2022 № 1003311070015000590 щодо зміни керівника юридичної особи, внесений до ЄДР приватним нотаріусом ОСОБА_4 .
Крім того, встановлено, що для проведення оскаржуваної реєстраційної дії державному реєстратору ОСОБА_3 було подано копію розпорядження Бородянського селищного голови Сахарука О.В. від 01.11.2024 № 307/к «Про поновлення на посаді ОСОБА_5 » (далі по тексту - Розпорядження), відповідно до якого Бородянським селищним головою ОСОБА_1 , крім іншого, поновлено себе на посаді Бородянського селищного голови з 27.01.2022 на підставі, зокрема, Постанови, вірність копії з оригіналу документа засвідчено 17.01.2025 ОСОБА_1 .
За результатом розгляду скарги ОСОБА_2 від 13.03.2025, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за № СК-864-25, Міністерством юстиції України було прийнято рішення у формі наказу від 04.03.2025 № 616/5 «Про задоволення скарги», яким визнано вчиненою з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» та скасовано реєстраційну дію від 13.03.2025 № 1003311070023000590 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», проведену державним реєстратором ОСОБА_3 щодо Бородянської селищної ради.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно з частиною третьою статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Положеннями статті 42 Закону 1України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено повноваження сільського, селищного, міського голови.
Так, відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету; підписує рішення ради та її виконавчого комітету; вносить на розгляд ради пропозицію щодо кандидатури на посаду секретаря ради; вносить на розгляд ради пропозиції про кількісний і персональний склад виконавчого комітету відповідної ради; вносить на розгляд ради пропозиції щодо структури виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету, їх штатів, встановлених відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України; здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету; скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради; забезпечує підготовку на розгляд ради проектів програм соціально-економічного та культурного розвитку, цільових програм з інших питань самоврядування, місцевого бюджету та звіту про його виконання, рішень ради з інших питань, що належать до її відання; оприлюднює затверджені радою програми, бюджет та звіти про їх виконання; призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім випадків, передбачених частиною другою статті 21 Закону України «Про культуру»; вносить на розгляд ради пропозиції про утворення спеціалізованої установи з надання безоплатної первинної правничої допомоги; вносить на розгляд ради пропозиції щодо кандидатури на посаду керівника спеціалізованої установи з надання безоплатної первинної правничої допомоги; забезпечує виконання рішень місцевого референдуму, відповідної ради, її виконавчого комітету; є розпорядником бюджетних коштів, використовує їх лише за призначенням, визначеним радою; представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства; звертається до суду щодо визнання незаконними актів інших органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади, а також повноваження ради та її органів; укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради; веде особистий прийом громадян; забезпечує на відповідній території додержання законодавства щодо розгляду звернень громадян та їх об'єднань; бере участь у здійсненні державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності в межах та у спосіб, встановлені Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»; здійснює інші повноваження місцевого самоврядування, визначені цим та іншими законами, якщо вони не віднесені до виключних повноважень ради або не віднесені радою до відання її виконавчих органів; видає розпорядження у межах своїх повноважень.
Водночас Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що обрання на посаду селищного голови здійснюється на місцевих виборах, тоді як прийняття сільським, селищним або міським головою розпорядження про обрання/поновлення самого себе на посаді чинним законодавством не передбачено.
На думку відповідача саме у зв'язку із тим, що Рішення про припинення повноважень, яке скасовано у судовому порядку, було прийнято Бородянською селищною радою, то і відновлення (визнання) прав, які було порушено Рішенням про припинення повноважень, належить до компетенції зазначеної вище ради, яка була відповідачем у справі № 320/1916/22. Отже, оскаржувана реєстраційна дія проведена державним реєстратором Кищенко В.В. на підставі неповного комплекту документів та відомостей, встановлених частиною другою статті 17 Закону.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 6 Закону, державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для відмови у державній реєстрації.
Пунктом 4 частини першої статті 28 Закону встановлено, що підставою для відмови у державній реєстрації є випадок, коли документи або відомості, передбачені цим Законом, подані не у повному обсязі.
Таким чином, на думку відповідача, державний реєстратор Кищенко В.В. повинен був відмовити у державній реєстрації на підставі пункту 4 частини першої статті 28 Закону.
Згідно з частинами шостою та сьомою статті 34 Закону за результатом розгляду скарги Міністерство юстиції України приймає рішення про задоволення скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації) і визнання вчиненою з порушенням цього Закону та скасування реєстраційної дії, якщо Міністерством юстиції України встановлено, що державний реєстратор провів реєстраційні дії за наявності підстав для відмови в державній реєстрації, а також з порушенням загальних засад державної реєстрації, визначених пунктами 3, 4, 7, 8 частини першої статті 4 цього Закону. У такому разі Міністерство юстиції України у своєму рішенні зазначає конкретну підставу (з посиланням на відповідне положення цього Закону), всупереч якій проведено реєстраційну дію. Реєстраційна дія визнається вчиненою з порушенням цього Закону та скасовується виключно у разі неможливості відновлення порушеного права скаржника шляхом прийняття Міністерством юстиції України рішень, передбачених пунктами 2 і 3 частини сьомої статті 34 Закону. Не можуть бути підставою для визнання вчиненою з порушенням цього Закону та скасування реєстраційної дії допущені під час її проведення формальні (несуттєві) помилки, які не впливають на об'єктивність, достовірність та повноту відомостей у ЄДР.
Оскільки, з позиції відповідача, оскаржувана реєстраційна дія проведена за наявності підстави для відмови, визначеної пунктом 4 частини першої статті 28 Закону, а також у зв'язку з неможливістю відновлення порушеного права скаржниці шляхом прийняття Міністерством юстиції України рішень, передбачених пунктами 2 і 3 частини сьомої статті 34 Закону, а допущені при проведенні оскаржуваної реєстраційної дії порушення не є формальними (несуттєвими) помилками та впливають на об'єктивність, достовірність та повноту відомостей ЄДР, відповідна дія підлягає скасуванню, а скарги - задоволенню.
У зв'язку з наведеним, 19.03.2025 Міністерством юстиції України було прийнято наказ «Про задоволення скарги» № 793/5, відповідно до якого вирішено скаргу ОСОБА_2 від 13.03.2025 задовольнити. Визнати вчиненою з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» та скасувати реєстраційну дію в ЄДР від 13.03.2025 № 1003311070023000590 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», проведену державним реєстратором Обухівської районної державної адміністрації Київської області ОСОБА_3 щодо Бородянської селищної ради (ідентифікаційний код юридичної особи - 004363662). Тимчасово блокувати державному реєстратору Кищенко В.В доступ до ЄДР на 1 (один) місяць.
Водночас позивач вважає оскаржуваний наказ протиправним, оскільки є підстави вважати, про наявність допущених процедурних порушень, які вплинули на прийняття рішення, яке могло б бути іншим за умови дотримання всіх вимог процедури, а також не досліджено в повному обсязі обставини, якими обґрунтовано скаргу, та інші обставин, які мають значення для її об'єктивного розгляду, зокрема, не досліджено обставин порушення прав скаржника, не взято до уваги наявність законних підстав для проведення оскаржуваної реєстраційної дії, невірно надано оцінку діям державного реєстратора, а також не враховано негативні наслідки для територіальної громади, спричинені прийняттям оспорюваного наказу.
Внаслідок чого прийнято рішення, яке не відповідає вимогам чинного законодавства, чим порушено принцип законності та об'єктивності.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Міністерство юстиції України здійснює розгляд скарг у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відповідно до вимог Закону та Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 зі змінами (далі по тексту - Порядок № 1128).
Відповідно до статті 7 Закону Міністерство юстиції України:
1) забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав;
2) здійснює нормативно-правове регулювання у сфері державної реєстрації прав;
3) забезпечує створення та функціонування Державного реєстру прав, є його держателем;
4) організовує роботу, пов'язану із забезпеченням діяльності з державної реєстрації прав;
5) здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до цього Закону та приймає обов'язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом;
6) забезпечує доступ до Державного реєстру прав державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації прав, визначених цим Законом, інших суб'єктів, право доступу яких визначено цим Законом, та приймає рішення про тимчасове блокування або анулювання такого доступу у випадках, передбачених цим Законом;
7) розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов'язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом;
8) складає протоколи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення;
9) організовує роботу з підготовки та підвищення кваліфікації державних реєстраторів;
9-1) надає узагальнені роз'яснення щодо застосування законодавства з питань державної реєстрації прав;
10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 37 Закону визначено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов'язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України або до суду.
Рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до суду.
Міністерство юстиції України розглядає:
1) скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;
2) скарги на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України;
3) повідомлення державного реєстратора про виявлений ним факт використання його ідентифікаторів доступу до Державного реєстру прав іншими особами.
Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів особою, права якої порушено, протягом двох місяців з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав, але не пізніше одного року з дня прийняття відповідного рішення, здійснення дії або бездіяльності.
Скарга на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації подається у письмовій формі безпосередньо до суб'єкта розгляду скарги та має містити відомості про прізвище, ім'я, по батькові (найменування) скаржника, його місце проживання (місцезнаходження), номер телефону та/або адресу електронної пошти, суть (реквізити) оскаржуваного рішення, дій або бездіяльності, обставини, якими обґрунтовується порушення прав скаржника, а також прохання (вимоги) скаржника та дату складення скарги.
Скарга на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації має бути підписана скаржником або його представником. Така скарга може бути подана в електронній формі за умови підписання її скаржником або його представником з використанням кваліфікованого електронного підпису або застосуванням засобів електронної ідентифікації з високим рівнем довіри відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". До скарги, підписаної представником, додаються докази на підтвердження його повноважень.
До скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації, що подається представником скаржника, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження, або копія такого документа, засвідчена у встановленому порядку.
Скарга на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації, що подана особою, яка не має на це повноважень, або не містить відомостей про прізвище, ім'я, по батькові (найменування) скаржника, його місце проживання (місцезнаходження), суть (реквізити) оскаржуваного рішення, дій або бездіяльності, обставини, якими обґрунтовується порушення прав скаржника, дати, коли скаржник дізнався про порушення своїх прав (якщо зазначення такої дати є обов'язковим), підпис скаржника або його представника, повертається скаржнику на підставі мотивованого рішення Міністерства юстиції України, його територіального органу не пізніш як через 15 днів з дня її надходження.
Повернення скарги не позбавляє скаржника права на повторне її подання у встановленому порядку.
Перебіг строку на оскарження зупиняється з дня подання скарги до дня її повернення скаржнику.
Подання скарги не зупиняє дію реєстраційної дії, що оскаржується.
Скарга на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації, розгляд якої не належить до компетенції Міністерства юстиції України, його територіального органу, не пізніше п'яти днів з дня її надходження направляється за належністю, про що повідомляється скаржник.
За результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають одне з таких мотивованих рішень, яке не пізніше наступного робочого дня з дня його прийняття розміщується на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України чи відповідного територіального органу:
про задоволення скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав);
про відмову в задоволенні скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав);
про залишення скарги без розгляду по суті.
Міністерство юстиції України, його територіальні органи залишають скаргу на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації без розгляду по суті, якщо:
1) встановлений цим Законом для подання скарги строк сплив до дня її подання;
2) Міністерством юстиції України, його територіальним органом за результатами розгляду скарги з такого самого питання вже приймалося рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні;
3) наявна інформація про відкрите за заявою скаржника судове провадження, предметом якого є оскарження тих самих рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації;
4) скаргу подано особою, права якої у зв'язку з оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю у сфері державної реєстрації не порушено;
5) скаргу подано особою, яка не має на це повноважень;
6) скаржником подано до Міністерства юстиції України, його територіального органу заяву про залишення скарги без розгляду;
7) набрало законної сили судове рішення, яким оскаржуване рішення скасовано або оскаржувані дії, бездіяльність у сфері державної реєстрації прав визнані вчиненими з порушенням цього Закону та скасовані;
8) скаргу подано на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації, що прийняті, вчинені до 1 січня 2016 року.
У разі задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав або підтвердження факту використання ідентифікаторів доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав іншими особами Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають рішення про:
1) визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора (про державну реєстрацію прав, про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав), анулювання рішення територіального органу Міністерства юстиції України.
Підставою для визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав є:
а) Міністерством юстиції України встановлено, що державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав з порушенням загальних засад державної реєстрації прав, визначених пунктами 1, 2-1, 4 частини першої статті 3 цього Закону. У такому разі Міністерство юстиції України у своєму рішенні зазначає конкретну засаду державної реєстрації прав (з посиланням на відповідне положення цього Закону), з порушенням якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав;
б) Міністерством юстиції України встановлено, що державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав за наявності підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, відмови в державній реєстрації прав або зупинення державної реєстрації прав. У такому разі Міністерство юстиції України у своєму рішенні зазначає конкретну підставу (з посиланням на відповідне положення цього Закону), всупереч якій державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав;
в) Міністерством юстиції України встановлено, що державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав всупереч санкціям, застосованим відповідно до Закону України «Про санкції». У такому разі Міністерство юстиції України у своєму рішенні зазначає конкретну санкцію (з посиланням на відповідне положення Закону України «Про санкції»), всупереч якій державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав.
Рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав визнається прийнятим з порушенням цього Закону та анулюється виключно у разі неможливості відновлення порушеного права скаржника шляхом прийняття Міністерством юстиції України рішень, передбачених пунктами 2 і 3 цієї частини.
Не можуть бути підставою для визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора допущені ним формальні (несуттєві) помилки, які не впливають на об'єктивність, достовірність та повноту відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.
Одночасно із визнанням прийнятим з порушенням цього Закону та анулюванням рішення державного реєстратора, анулюванням рішення територіального органу Міністерства юстиції України, а також у разі відсутності підстав для їх анулювання Міністерство юстиції України може прийняти одне із рішень, передбачених пунктами 4-6 цієї частини;
2) виправлення технічної помилки, допущеної державним реєстратором, або про зобов'язання державного реєстратора виправити допущену ним технічну помилку;
3) зобов'язання державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав усунути допущені ними порушення з визначенням строків виконання такого зобов'язання;
4) тимчасове блокування або про анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав.
У разі прийняття рішення про тимчасове блокування або про анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав Міністерством юстиції України або його територіальним органом, яким прийнято відповідне рішення, протягом п'яти робочих днів вирішується питання про передачу на розгляд іншого державного реєстратора документів, що подані для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді у відповідного державного реєстратора. У разі якщо інші державні реєстратори, які перебувають у трудових відносинах з відповідним суб'єктом державної реєстрації прав, відсутні або державним реєстратором є нотаріус, такі документи передаються до територіально найближчого суб'єкта державної реєстрації прав, що має не менше трьох державних реєстраторів, які мають доступ до Державного реєстру прав, або іншому нотаріусу (нотаріусам) за попереднім погодженням із ним (ними). У разі прийняття рішення про тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав стосовно нотаріуса такому нотаріусу забезпечується доступ до Державного реєстру прав у режимі отримання інформації для здійснення нотаріальної діяльності відповідно до закону;
5) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;
6) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
Рішення про визнання вчиненою з порушенням цього Закону та скасування реєстраційної дії, про анулювання доступу державного реєстратора до Єдиного державного реєстру, про притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України за результатами розгляду відповідної скарги приймаються виключно Міністерством юстиції України.
У разі якщо за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації виявлено порушення законодавства, що має наслідком порушення прав та законних інтересів фізичних чи юридичних осіб, Міністерство юстиції України, його територіальні органи вживають заходів для повідомлення про це правоохоронних органів.
У разі визнання вчиненою з порушенням цього Закону та скасування реєстраційної дії Міністерство юстиції України забезпечує відновлення попереднього становища, яке існувало до проведення такої реєстраційної дії, шляхом внесення відомостей до Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно пункту 2 Порядку № 1128 розгляд скарг у сфері державної реєстрації здійснюється Мін'юстом та його територіальними органами у межах компетенції, визначеної законом. Розгляд скарг у сфері державної реєстрації на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту здійснюється колегіально, крім випадку, передбаченого цим Порядком.
Пунктом 5 Порядку № 1128 Мін'юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет пересилання її за належністю відповідному територіальному органу чи Мін'юсту, а також встановлення підстав для відмови в її задоволенні, а саме:
1) оформлення скарги без дотримання вимог, визначених законом;
2) наявність інформації про судове рішення про відмову позивача від позову з такого самого предмета спору, про визнання відповідачем позову або затвердження мирової угоди сторін;
3) наявність інформації про судове провадження у зв'язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави;
4) наявність рішення Мін'юсту чи його територіального органу з такого самого питання;
5) здійснення Мін'юстом чи його територіальним органом розгляду скарги з такого самого питання від того самого скаржника;
6) подання скарги особою, яка не має на це повноважень;
7) закінчення встановленого законом строку подачі скарги;
8) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Мін'юсту чи його територіального органу.
Частиною другою пункту 8 Порядку № 1128 передбачено, якщо під час розгляду Мін'юстом скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку не виявлено підстав для відмови в її задоволенні чи підстав для пересилання її за належністю, проте встановлено наявність очевидних порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту, розгляд такої скарги здійснюється Мін'юстом на підставі службової записки посадових осіб Мін'юсту, погодженої заступником Міністра, невідкладно без розгляду її колегіально.
Пунктом 9 Порядку № 1128 передбачено, що під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін'юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об'єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (реєстри), у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує:
1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту;
2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту прийнято, вчинено на законних підставах;
3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні;
4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації;
5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.
За результатом розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально колегія формує висновок про те, чи:
1) встановлено наявність порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту;
2) підлягає скарга у сфері державної реєстрації задоволенню (в повному обсязі чи частково (з обов'язковим зазначенням в якій частині) шляхом прийняття Мін'юстом чи відповідним територіальним органом рішень, передбачених законом.
Відповідно до пункту 14 Порядку № 1128 за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі, колегіально, Мінюст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволення з підстав, передбачених законом.
Рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні, висновок колегії (у разі розгляду скарг у сфері державної реєстрації колегіально) або їх засвідчені копії розміщуються на офіційному веб-сайті Мін'юсту чи відповідного територіального органу не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після прийняття рішення Мін'юстом чи відповідним територіальним органом.
За результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації у строки, встановлені Законом України «Про звернення громадян», засвідчені в установленому законодавством порядку відповідні копії рішень Мін'юсту чи його територіального органу, копії висновків колегії (у разі розгляду скарг у сфері державної реєстрації колегіально) разом із супровідним листом надсилаються скаржнику.
Відповідно до частини другої статті 17 Закону для державної реєстрації створення, припинення юридичної особи - виконавчого органу місцевої ради (крім виконавчого комітету), а також змін до відомостей про неї подається заява про державну реєстрацію створення, припинення юридичної особи, внесення змін до відомостей про неї, а також акт місцевої ради про створення, припинення виконавчого органу, акт сільського, селищного, міського голови про призначення керівника такого органу.
13.03.2025 відповідач прийняв рішення про те, що оскаржувана реєстраційна дія була проведена на підстав неповного комплекту документів та відомостей, встановлених частиною другою статті 17 Закону, у зв'язку з чим державний реєстратор Кищенко В.В. повинен був відмовити у державній реєстрації на підставі пункту 4 частини першої статті 28 Закону.
Проаналізувавши у сукупності подані сторонами заперечення, доводи та міркування, суд дійшов висновку, що наведені твердження не відповідають вимогам чинного законодавства. У зв'язку з цим положення статті 17 Закону не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Так, Територіальна громада здійснює місцеве самоврядування в порядку, встановленому законом, безпосередньо або через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (частина 3 статті 140, частина 1 статті 144 Конституції України).
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України №7-рп/2009 від 16.04.2009 гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема приписами ст. 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Такі ж положення закріплені також у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними.
Згідно з частиною 1 статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування вирішують, крім передбачених в Основному Законі України, й інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування" виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
Керуючись ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Отже, суд зазначає, що положення статті 17 Закону регулюють відносини у сфері державної реєстрації виключно щодо виконавчих органів, а не щодо селищної ради як юридичної особи в цілому, яка є органом місцевого самоврядування.
Відповідно до вимог Закону, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми статті 25. Згідно з пунктом 2 частини першої цієї статті встановлено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії здійснюються на підставі судових рішень, які набрали законної сили, тягнуть за собою зміну відомостей у Єдиному державному реєстрі та надійшли в електронній формі від суду або органів державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Зазначені положення поширюються, зокрема, на судові рішення щодо: визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу; визнання недійсними змін до установчих документів юридичної особи; заборони чи скасування заборони вчинення реєстраційних дій; накладення або зняття арешту з корпоративних прав; зобов'язання вчинити реєстраційні дії; скасування реєстраційної дії або запису в Єдиному державному реєстрі; виділу юридичної особи; ухвалення рішень у справах про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»; припинення юридичної особи, не пов'язаного з банкрутством; відміни державної реєстрації припинення юридичної особи; припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, не пов'язаного з банкрутством; відміни державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця; а також рішень про відміну в апеляційному або касаційному порядку судових актів, на підставі яких було вчинено відповідні реєстраційні дії.
Отже, суд доходить висновку, що відповідачем було зроблено помилкові висновки щодо правової природи спірних правовідносин, що, у свою чергу, зумовило ухвалення оскаржуваного наказу.
Так, судом встановлено, що для проведення оскаржуваної реєстраційної дії державному реєстратору було подано копію розпорядження Бородянського селищного голови Сахарука О.В. від 01.11.2024 № 307/к «Про поновлення на посаді ОСОБА_5 », при цьому в оскаржуваному наказі зазначено, що Законом України «Про місцеве самоврядування» визначено, що обрання на посаду селищного голови здійснюється на місцевих виборах, тоді як прийняття сільським, селищним або міським головою розпорядження про обрання/поновлення самого себе на посаді чинним законодавством не передбачено.
Відповідач при прийнятті оскаржуваного наказу зазначив, що Рішення про припинення повноважень (яке скасовано у судовому порядку) було прийнято Бородянською селищною радою, а отже й поновлення на посаді належить до компетенції зазначеної ради. При цьому, відповідне рішення ради про поновлення на посаді голови ОСОБА_1 для проведення реєстраційної дії державному реєстратору не подавалося.
Разом із тим, оскаржувана реєстраційна дія була проведена на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2024 у справі № 320/1916/22, що на думку відповідача, не є підставою для проведення державним реєстратором реєстраційних дій в ЄДР, пов'язаною зі зміною керівника селищної ради.
З огляду на викладене, суд критично оцінює доводи відповідача щодо віднесення, відповідно до вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до компетенції відповідної ради повноважень із вирішення питання про відновлення (визнання) прав, порушених рішенням про припинення повноважень, ухваленим Бородянською селищною радою та скасованим у судовому порядку
У силу того, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2024 у справі № 320/1916/22, яка набрала законної сили (залишена в силі постановою Верховного Суду від 12.08.2025), було скасовано рішення Бородянської селищної ради восьмого скликання від 27.01.2022 № 2332-20-VIII про висловлення недовіри та дострокове припинення повноважень Бородянського селищного голови ОСОБА_1 , а самого ОСОБА_1 поновлено на посаді, положення Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», зокрема статті 79, зумовлюють автоматичне відновлення в повному обсязі повноважень законно обраного посадовця без необхідності ухвалення будь-яких додаткових рішень з боку органу місцевого самоврядування.
Тобто, починаючи з 25.10.2024 ОСОБА_6 є чинним Бородянським селищним головою.
Суд звертає увагу на те, що оцінюючи правову природу спірних відносин, суд виходить із того, що рішення суду про поновлення на роботі є самодостатньою та обов'язковою до виконання юридичною підставою для фактичного відновлення працівника на відповідній посаді. Відповідно до вимог Конституції України та процесуального законодавства судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами та іншими суб'єктами.
У зв'язку з цим жодні додаткові рішення, голосування, розпорядження чи підтвердження з боку органу публічної влади щодо поновлення працівника на роботі не вимагаються, якщо інше прямо не встановлено законом.
Орган публічної влади може, з метою організаційного забезпечення виконання судового рішення, видати відповідний внутрішній акт, проте такий документ має виключно технічний характер, не створює нових правових наслідків і не є обов'язковою умовою для фактичного поновлення працівника, оскільки обов'язок полягає не у прийнятті нового рішення щодо поновлення, а у безумовному та повному виконанні судового рішення, яким поновлення вже було здійснене.
Таким чином, оцінюючи правові наслідки скасування рішення про дострокове припинення повноважень селищного голови, суд зазначає, що ухвалене судове рішення є достатньою та самостійною підставою для внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру. Реєстраційні дії у такому випадку здійснюються виключно на підставі рішення суду, яке є обов'язковим до виконання незалежно від позиції відповідної ради чи інших заінтересованих осіб.
При цьому державний реєстратор не наділений повноваженнями вимагати будь-яких додаткових рішень або документів органів місцевого самоврядування, оскільки судове рішення повністю визначає обсяг та характер необхідних реєстраційних дій.
Таким чином, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року, яка стала підставою для проведення оскаржуваної ОСОБА_2 реєстраційної дії від 13.03.2025 № 1003311070023000590, проведеної Державним реєстратором Кищенко В.В. є законною та достатньою підставою для вчинення реєстраційних дій відповідно до діючого законодавства.
Стосовно позиції позивача про відсутність підстав для розгляду скарги невідкладно без колегіального розгляду, судом зазначається наступне.
Як вже було встановлено судом, скарги ОСОБА_2 з вимогою анулювання державному реєстратору доступу до ЄДР, відповідно до частини 2 пункту 8 Порядку № 1128 розглядалися невідкладно, без розгляду їх колегіально.
Із цього слідує, що під час розгляду відповідачем поданих скарг у сфері державної реєстрації не виявлено підстав для відмови в її задоволенні відповідно до пункту 5 Порядку № 1128 чи підстав для пересилання її за належністю, проте встановлено наявність очевидних порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту.
Слід зазначити, що очевидність порушень закону - це такі дії чи бездіяльність, які явно суперечать нормам законодавства і не потребують глибокого аналізу або додаткових доказів для їхнього встановлення. Тобто їх можна виявити відразу, просто порівнявши дії особи з відповідними нормами права.
Однак, виходячи зі змісту оспорюваного наказу, останній не містить очевидних порушень закону, які були виявлені в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора під час здійснення реєстраційної дії в ЄДР від 13.03.2025 № 1003311070023000590 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу».
Поряд із цим, слід відзначити наявність процедурних порушень, визначених Порядком № 1128, допущених з боку відповідача при прийнятті оскаржуваного наказу, внаслідок чого позивач як заінтересована особа, не був належним чином повідомлений про надходження та розгляд скарг стосовно нього, тим самим був позбавлений можливості реалізувати своє право на подання письмових пояснень по суті скарг у сфері державної реєстрації, які обов'язково приймаються до розгляду.
Так, на виконання частини другої пункту 8 Порядку № 1128 відповідачем зазначається, що 14.03.2025 на ім'я Віце-прем'єр-міністру з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України - Міністра юстиції України Ольги СТЕФАНІШИНОЇ скеровано службову записку від 14.03.2025 № 565-33.1.2-25 за підписом першого заступника - Міністра юстиції України Кучерявенко М.П., якою рекомендовано скаргу ОСОБА_2 від 13.03.2025 розглянути невідкладно без розгляду колегіально та задовольнити.
Однак, перевіривши наявні у матеріалах справи докази, судом не встановлено наявність такої службової записки, що стала підставою для розгляду скарги ОСОБА_2 від 13.03.2025.
Відповідно до правової доктрини та усталеної судової практики, дискреційні повноваження становлять надану законом можливість суб'єкту владних повноважень здійснювати вибір між кількома допустимими рішеннями або визначати зміст та обсяг управлінського рішення на власний розсуд у межах, визначених законом. Сутність дискреції полягає у свободі прийняття рішення за наявності кількох правомірних варіантів поведінки, однак така свобода не є абсолютною й має здійснюватися в межах закону, з урахуванням принципів належного врядування та верховенства права.
Суд встановив, що відповідач, здійснюючи розгляд скарги, мав можливість самостійно визначити форму її розгляду - одноособово або колегіально, що відповідає природі дискреційних повноважень. Водночас, посилаючись на попередній розгляд аналогічних скарг ОСОБА_2 від 21.11.2024, результатом яких стало прийняття наказу від 17.01.2025 № 153/5 «Про задоволення скарги», а також скарг від 21.01.2025 № СК-68-25 та від 24.01.2025, за результатами яких видано наказ від 04.03.2025 № 616/5 «Про задоволення скарги», відповідач не врахував юридично значущу обставину.
Зокрема, зазначені накази є предметом судового оскарження у справах № 320/3837/25 та № 320/10526/25, про що відповідачу достеменно відомо, оскільки він бере участь у відповідних судових процесах. У зв'язку з цим на момент розгляду спірної скарги згадані акти не набули статусу таких, що мають преюдиційне значення, та не можуть слугувати достовірною й остаточною підставою для встановлення аналогічних фактичних обставин.
Суд наголошує, що до ухвалення рішень у зазначених судових справах правові висновки, сформульовані у наказах № 153/5 від 17.01.2025 та № 616/5 від 04.03.2025, не можуть застосовуватися як обставини, що не потребують доказування. Їх використання як орієнтира для вирішення іншої аналогічної скарги свідчить про те, що відповідач вийшов за межі власної дискреції та керувався актами, правова чинність яких підлягає судовій перевірці.
Аналогічна правова позиція послідовно викладена у постановах Верховного Суду від 18 квітня 2019 року у справі № 826/9791/17, від 26 квітня 2019 року у справі № 821/669/17 та від 19 червня 2019 року у справі № 826/14385/16, де зазначено, що акти, які оскаржуються у судовому порядку, не можуть вважатися такими, що мають преюдиційний характер до моменту набрання законної сили судовими рішеннями щодо їх правомірності.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо визначення порядку розгляду скарги та обґрунтування прийнятого рішення на підставі актів, правомірність яких оспорюється у судовому порядку, є передчасними та такими, що не відповідають вимогам законодавства щодо здійснення дискреційних повноважень у межах і спосіб, встановлені законом.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово наголошує, що критерій щодо ухвалення адміністративного акта з урахуванням права особи на участь у процесі його прийняття випливає з принципу гласності прийняття рішень. Відповідний державний орган зобов'язаний застосовувати цей критерій у процесі прийняття рішення, особливо якщо воно матиме несприятливі наслідки для особи. Особа, щодо якої приймається рішення, має право бути вислуханою, наводити доводи та докази на їх підтвердження.
Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 520/7596/19 зазначав, що участь позивача на засіданні комісії спрямована на забезпечення права особи почути інформацію, яка розглядається стосовно нього і впливає на результати прийнятого рішення, та висловити свої аргументи. Особа, щодо якої приймається рішення, має право бути вислуханою, наводити доводи та докази на підтвердження своїх аргументів.
Також Верховний Суд у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 826/19452/16 висловив думку, відповідно до якої посилання на те, що наявність формальних порушень процедурного характеру не може бути підставою для скасування спірного наказу, є необгрунтованими, оскільки важливість дотримання і неухильного виконання процедури розгляду скарги безпосередньо пов'язана із забезпеченням права суб'єкта особи, інтересів якої вона стосується, на захист, зокрема надання нею відповідних пояснень з приводу правовідносин, що виникли. Тому, невиконання суб'єктом влади вимог законодавства в цій частині зводить нанівець законність всієї процедури розгляду скарги та, як наслідок, прийнятого за її результатами рішення.
У постанові Верховного Суду від 13 січня 2022 року у справі № 910/3599/20, колегія суддів встановила, що обов'язковість запрошення скаржника та/або його представника (за умови, якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкта оскарження та інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі або встановлених відповідно до відомостей реєстрів, свідчить про істотність вимоги про запрошення зазначених осіб для розгляду скарги по суті. Таке запрошення має на меті не лише поінформувати зацікавлених осіб про розгляд скарги, але й забезпечити їм реальну можливість узяти участь у засіданні для того, щоб їхні пояснення було прийнято й ураховано. Колегія суддів також наголосила на тому, що неповідомлення скаржника та/або його представника (за умови, якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкта оскарження та інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі, не може вважатися формальним порушенням.
Разом із тим, суд критично оцінює належність повідомлення позивача про час і місце розгляду скарги виключно шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті Мін'юсту.
Резолюцією «Про захист особи відносно актів адміністративних органів», прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 28 вересня 1977 року, було визначено п'ять основних принципів, у тому числі серед них й право бути вислуханим. Право бути вислуханим є одним із фундаментальних принципів справедливої процедури й означає забезпечення особі можливості надавати адміністративному органу факти й аргументи у справі. Право бути вислуханим має бути забезпечене насамперед у справах, де передбачається прийняття «несприятливих» адміністративних актів, тобто таких, які негативно впливають на права, свободи та законні інтереси відповідної особи.
Враховуюче викладене, суд дійшов до висновку, що наказ Міністерства юстиції України від 19.03.2025 № 793/5 є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин першої та другої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного наказу на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 9, 14, 72-74, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи, державний реєстратор Обухівської районної державної адміністрації Київської області Кищенко Віталій Васильович, Бородянська селищна рада Бучанського району Київської області, ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 19.03.2025 № 793/5 «Про задоволення скарги».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (вул. Архітектора Городецького, буд. 13, м. Київ, 01001; ЄДРПОУ: 00015622) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 211,20 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 08.12.2025.
Суддя Панченко Н.Д.