08 грудня 2025 року м. Київ справа №320/57880/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу у місті Києві за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053; код ЄДРПОУ 42098368), в якому просить суд:
- визнати протиправними рішення, дії та бездіяльність відповідача, які полягають:
у застосуванні за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 щомісячного обмеження пенсії розміром у 50% від суми її підвищення;
у непроведенні відповідачем за період з 05.03.2019 на підставі довідки ФЕУ СБ України від 26.10.2022 № 21/3/2-9/878-282 перерахунку пенсії з урахуванням всіх основних та додаткових видів грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, надбавок, доплат, підвищень та премії);
у застосуванні за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 щомісячного обмеження пенсії розміром у 75% від суми її підвищення;
у застосуванні з 20.12.2016 обмеження розміру пенсії, що підлягає виплаті, її максимальним розміром;
- зобов'язати відповідача:
провести з 05.03.2019 на підставі довідки ФЕУ СБ України від 26.10.2022 № 21/3/2-9/878-282 перерахунок пенсії з врахуванням всіх основних та додаткових видів грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, надбавок, доплат, підвищень, премії);
виплатити всі недоплачені суми пенсії без її обмеження з 01.01.2018 по 31.12.2018 - розміром у 50% від суми підвищення, з 01.01.2019 по 31.12.2019 - розміром у 75% від суми підвищення, а також без її обмеження з 20.12.2016 максимальним розміром і зі збереженням при цьому індексації пенсії за 2022, 2023, 2024 роки та щомісячної доплати згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є пенсіонером, отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
З 01.01.2018 пенсія позивача була перерахована на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103. Однак при перерахунку пенсії були враховані лише посадовий оклад, оклад за військовим званням та надбавка за вислугу років у зв'язку із внесенням відповідних змін до постанови Уряду від 13.02.2008 №45, якою передбачено порядок перерахунку пенсій. Також, при здійсненні перерахунку відповідач застосував розстрочку підвищення до пенсії.
У подальшому, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 по справі № 826/3858/18 визнано нечинними та скасовано пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 (набрало законної сили 05.03.2019).
З 05.03.2019 у позивача виникло право на перерахунок пенсії, але, звернувшись до відповідача з оновленою довідкою про розмір його грошового забезпечення станом на 05.03.2019 для перерахунку пенсії, відповідачем було відмовлено у проведенні такого перерахунку з тих підстав, що діючим законодавством не передбачено здійснення відповідного перерахунку пенсії.
Невчинення відповідачем дій щодо перерахунку позивачу пенсії останній вважає протиправним, а відновлення своїх порушених, свобод та інтересів поновленими лише шляхом зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії, включаючи вказані вище додаткові види грошового забезпечення. Також, позивач вважає протиправною виплату підвищення до пенсії не в повному обсязі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року відкрите провадження у справі, справу визначено розглядати одноособово суддею Панченко Н.Д. за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідач правом на надання відзиву не скористався, про відкриття провадження у справі був проінформований шляхом направлення на електронну адресу копії ухвали, підписану кваліфікованим електронним підписом головуючого судді, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 07.02.2025 року.
Відтак останнім днем на подання відзиву на позовну заяву було 24.02.2025.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м.Києві та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 2013 року.
Як убачається з матеріалів справи, Фінансово-економічним управлінням Служби безпеки України підготовлено та направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві довідку від 26.10.2022 року №21/3/2-9/878-282 про розмір грошового забезпечення позивача станом на 05.03.2019, із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії для перерахунку пенсії з 01.04.2019.
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою, в якій просив здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату на підставі довідки про розмір грошового забезпечення із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, що видана Фінансово-економічним управлінням Служби безпеки України від 26.10.2022 року №21/3/2-9/878-282.
Однак відповідач за результатами розгляду звернення позивача, листом-відповіддю повідомив позивача, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18 визнано протиправними та нечинними пункти 1,2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Та зауважив, що нормативно-правових актів щодо визначення умов, порядку та розмірів, за якими має проводитися перерахунок пенсій, призначених згідно Закону України №2262, після дати набрання чинності рішення суду законної сили не приймалося. У зв'язку з цим, виплата пенсій продовжується у встановлених на цей час розмірах.
Також надав розрахунок пенсії, згідно з яким у 2018-2019 роках виплата пенсії здійснюється у розмірі 50-75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 N 1088 "Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян" з 01.01.2020 виплата пенсій здійснюється з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018.
Відповідач також пояснив, що законами України та постановами уряду встановлене обмеження пенсії максимальним розміром, а саме десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, тому відповідні дії є правомірними.
Вважаючи таку відмову щодо перерахунку пенсії за новою довідкою та дії щодо розстрочки підвищення пенсії та її обмеження протиправними позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема, Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ).
Статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
За частинами 1, 2, 4 ст.63 Закону №2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Частина 18 статті 43 Закону №2262-ХІІ встановлює, що у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.
Відповідно до частини 3 статті 51 згаданого Закону перерахунок пенсій у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів ПФУ та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Додаток 2 до Порядку № 45 містить форму довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, яку Постановою № 103 було викладено в новій редакції, у якій відсутні такі складові грошового забезпечення, як щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення).
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 12 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2019 року, в адміністративній справі № 826/3858/18 визнав протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45.
Отже, з 5 березня 2019 року - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/3858/18 виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом №2262-ХІІ, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, тому з цієї дати позивач має право на отримання пенсії, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ та статті 9 Закону № 2011-ХІІ, оскільки зміни, внесені Постановою № 103, зокрема, до додатку 2 Порядку № 45, у якому визначено форму довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, були визнані судом протиправними та нечинними, то з дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/3858/18 діє редакція додатку 2 до Порядку № 45, яка діяла до зазначених змін.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №2262-ХІІ, крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, регулює Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (зі змінами), затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року №3-1.
Відповідно до пункту 24 Порядку №3-1 про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 Закону № 2262-ХІІ уповноважені структурні підрозділи зобов'язані у п'ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв'язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії. Органи, що призначають пенсії, протягом п'яти робочих днів після надходження такого повідомлення подають до відповідних уповноважених структурних підрозділів списки осіб, яким необхідно провести перерахунок пенсії (додаток № 5). Після одержання списків осіб уповноважені структурні підрозділи зазначають у них зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій і в п'ятиденний строк після надходження передають їх до відповідних органів, що призначають пенсії.
Тотожні за змістом положення щодо процедури перерахунку раніше призначених пенсій військовослужбовців у разі зміни розміру їх грошового забезпечення містяться у пунктах 2, 3 Порядку № 45.
Відповідно до ст.10 Закону №2262-ХІІ обов'язок нарахування та виплати пенсій покладено на органи Пенсійного фонду, які здійснюють нарахування пенсій на підставі наданих документів, відповідними органами/особою-пенсіонером довідок про розмір грошового забезпечення і розмір пенсійних виплат залежить від розміру складових грошового забезпечення зазначених у довідках.
Тобто до моменту отримання належної довідки та/або списків в пенсійного органу не виникає обов'язку з перерахунку пенсії позивача.
Згідно з п.9 порядку №45 Головне управління має право перевіряти правильність складання довідок щодо формального змісту, однак права самостійно визначати складові та розмір грошового забезпечення осіб, пенсії яких підлягають перерахунку не має.
Таким чином, органи Пенсійного фонду здійснюють перерахунок пенсій на підставі довідок про складові оновленого грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, які видані відповідними міністерствами та відомствами.
Як встановлено судом, Фінансово-економічним управлінням Служби безпеки України позивачеві було видано довідку від 26.10.2022 року №21/3/2-9/878-282 про розмір грошового забезпечення позивача станом на 05.03.2019, для перерахунку пенсії.
Суд вважає за необхідне зазначити, що нова довідка видана позивачу для перерахунку його пенсії, ніким не оскаржена, не визнана недійсною і у суду відсутні підстави не брати її до уваги.
Відповідно до п.16 Порядку №3-1 орган, що призначає пенсії, має право вимагати від міністерств та інших органів, заявників дооформлення поданих документів, а також подання додаткових документів та перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі.
Водночас відповідачем не поставлено під сумнів надану йому позивачем нову довідку, як і не ініційовано проведення перевірки обґрунтованості її видачі, що дає підстави суду стверджувати про відсутність у відповідача будь-яких сумнівів з цього приводу.
Таким чином позовні вимоги щодо визнання протиправними дії відповідача у перерахунку пенсії позивачу на підставі довідки Фінансово-економічного управління Служби безпеки України від 26.10.2022 року №21/3/2-9/878-282 є такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача здійснити з 05.03.2019 перерахунок та виплату пенсії позивачу з урахуванням нової довідки про розмір грошового забезпечення, суд зазначає таке.
Так, здійсненню перерахунку пенсії передує чітко визначена Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-ХІІ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 процедура.
Пунктами 2, 3 Порядку №45 передбачено, що на підставі зазначеного в пункті 1 цього Порядку рішення Кабінету Міністрів України Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Служба зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Адміністрація Держспецзв'язку, Адміністрація Держприкордонслужби, ДПтС, ДСНС повідомляють у п'ятиденний строк Пенсійному фонду України про підстави перерахунку пенсій військовослужбовцям.
Аналіз наведених вище норм права в системному взаємозв'язку вказує, що підставою для проведення перерахунку пенсії особам, які отримують пенсію за нормами Закону № 2262-ХІІ, є зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, або введення для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, проведені на підставі рішення Кабінету Міністрів України, оскільки саме цьому органу законодавчо надано право на встановлення умов та порядку перерахунку пенсій, а також розмірів грошового забезпечення для такого перерахунку. Перерахунок пенсії здійснюється головними управліннями Пенсійного фонду після надходження від уповноваженого органу відповідної довідки та виключно з урахуванням тих складових грошового забезпечення, які вказані у такій довідці.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону.
Згідно з частинами 2 і 3 статті 51 Закону № 2262-ХІІ перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Перерахунок пенсій у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно із цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством, не проведений з вини органів ПФУ та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Як встановлено судом, Фінансово-економічним управлінням Служби безпеки України на адресу пенсійного органу було направлено довідку від 26.10.2022 року №21/3/2-9/878-282 про розмір грошового забезпечення позивача станом на 05.03.2019 для перерахунку пенсії.
Тобто видача оновленої довідки проведена на виконання судового рішення з метою усунення порушеного права на належний розмір пенсії внаслідок зміни правового врегулювання спірних правовідносин після набрання законної сили рішенням суду по справі № 826/3858/18 у 2019 році, внаслідок чого змінились складові грошового забезпечення.
За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що у відповідача на підставі поданих довідки про грошове забезпечення позивача виник обов'язок проведення перерахунку пенсії з 01.04.2019, а не з 05.03.2019, як просить позивач.
Аналогічна правова позиція викладена у сталій практиці Верховного Суду.
Крім цього, суд враховує правову позицію, що викладена за результатами розгляду зразкової справи №160/8324/19 де Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалив рішення від 17 грудня 2019 року, залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 24 червня 2020 року (провадження №11-20заі20), дійшов висновку про те, що "з 5 березня 2019 року, з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/3858/18, виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, тому з цієї дати позивач має право на отримання пенсії, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ та статті 9 Закону №2011-ХІІ".
Отже, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача здійснити з 01.04.2019 перерахунок пенсії з урахуванням нової довідки про розмір грошового забезпечення з додатковими видами грошового забезпечення та здійснити виплату відповідно до вимог законодавства.
Щодо позовних вимог про виплату пенсії із врахування 100 % сум підвищення до пенсії у 2018-2019 роках суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Головне управлення Пенсійного фонду України в м. Києві виплачувало позивачу з 01.01.2018 року щомісячно 50 % від підвищення розміру пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року (згідно з розрахунком пенсії станом на 01.01.2018 наданого позивачем до справи вбачається, що позивачу нараховувалася та виплачувалася пенсія з надбавками у розмірі 15014,98 грн., з урахуванням максимального розміру пенсії 13730, попередньої суми пенсії 13657,38 та підвищення 36,31 грн. 50% від 72,62 грн.; з 01.01.2020 100 % від підвищення 72,62 грн).
Відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 13.02.2008 N 45 (далі - Постанова N 45, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) пенсії, призначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із цим Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. N 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1 та схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
21.02.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову N 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова N 103), пунктом 1 якої встановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон) до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. N 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Згідно з пунктом 2 Постанови N 103 виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 р. у таких розмірах: з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків; з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків; з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі N 826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 у наведеній справі, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року N 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року N 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Отже, поетапність виплати підвищення перерахованої пенсії була визначена пунктом 2 Постанови КМУ N 103, який був визнаний протиправним та нечинним у судовому порядку.
Необхідно зазначити, що 14.08.2019 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову N 804 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", яка набрала чинності 04.09.2019, згідно з якою виплата пенсій, призначених згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 01.01.2018 з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 N 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", здійснюється у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.01.2020 у справі N640/19133/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2020, постанову Кабінету Міністрів України N 804 визнано протиправною та нечинною.
Суд зауважує, що Верховний Суд вже розглядав справи з подібними правовідносинами (щодо правомірності дій органу Пенсійного фонду України стосовно поетапної виплати суми підвищення пенсії).
Відповідно до частини 3 статті 52 Закону N 2262- XII виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.
Згідно із частиною 2 статті 55 Закону N 2262-XII нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Поетапність виплат підвищення перерахованої пенсії було передбачено пунктом 2 постанови КМУ N 103. Проте, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі N 826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови КМУ N 103.
При цьому, залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанції у справі N 826/3858/18 Верховний Суд у постанові від 12 листопада 2019 року, серед іншого вказав і на те, що системний аналіз статей 51, 52, 55, 63 Закону N 2262-XII свідчить, що наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати порядок перерахунку пенсії не є тотожним та не визначає право встановлювати відстрочку або розстрочку виплати пенсії, тобто змінювати часові межі виплати.
Відтак з набранням законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі N 826/3858/18 позивач має право на отримання пенсійних виплат у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, починаючи з 05 березня 2019 року.
Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у рішенні від 06 серпня 2019 року у справі N 160/3586/19, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року.
Враховуючи викладені обставини та те, що пункти 1, 2 постанови N 103 були чинними до 05.03.2019 року, а відтак підлягали застосуванню пенсійним органом, суд зазначає, що позивач набув права на отримання пенсійних виплат у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року, починаючи з 05.03.2019 року.
Разом з тим, суд враховує, що 14.08.2019 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову N 804 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", яка набрала чинності 04.09.2019 року, згідно якою виплата пенсій, призначених згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до 01.03.2018 року (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 01.01.2018 року з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 01.03.2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року N 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", здійснюється у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018 року.
Отже, після набрання законної сили (05.03.2019) рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 року у справі N 826/3858/18, у відповідача виник обов'язок здійснювати виплату позивачу пенсії щомісячно з урахуванням 100 % суми підвищення, проте, з 04.09.2019 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України N 804 від 14.08.2019 року, яка підлягала обов'язковому застосуванню відповідачем у справі.
З огляду на те, що постанова Кабінету Міністрів України N 804 від 14.08.2019 року набрала чинності 04.09.2019, і була обов'язковою до застосування, відмова у виплаті позивачу пенсії в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії є безпідставною лише в період з 05.03.2019 по 03.09.2019 (включно).
Водночас, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.01.2020 року у справі N 640/19133/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2020 року, постанову Кабінету Міністрів України N 804 визнано протиправною та нечинною.
Згідно з частиною другою статті 255 КАС України рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2020 року у справі N 640/19133/19 набрало законної сили 31.03.2020.
Як зазначалось вище нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду (ч. 2 ст. 265 КАС України).
Водночас суд зауважує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.06.2022 у справі N 520/2098/19 зазначила наступні правові висновки "…Частиною другою статті 6 КАС передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Закон України від 2 червня 2016 року N 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" установлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Право на пенсію підпадає під сферу дії статті 1 Протоколу першого до Конвенції, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством.
Обмеження виплати пенсії, нарахованої особі в порядку, передбаченому Законом N 2262-XII, не може бути встановлено постановою Кабінету Міністрів України.
Юридична природа соціальних виплат, у тому числі пенсій, розглядається не лише з позицій права власності, але й пов'язує з ними принцип захисту "законних очікувань" (reasonableexpectations) та принцип правової визначеності (legalcertainty), що є невід'ємними елементами принципу правової держави та верховенства права.
Так у справі "Суханов та Ільченко проти України" (заяви N 68385/10 та N 71378/10) ЄСПЛ вказав, що якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя: наприклад, коли є чинний Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (пункт 35).
У справі "Кечко проти України" (заява N 63134/00) ЄСПЛ наголосив, що в межах свободи дій держави перебуває право визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідних для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). Тобто коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, вона має виплачуватися на основі чітких і об'єктивних критеріїв, і якщо людина очевидно підходить під ці критерії - це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу.
Відповідно до статті 7 КАС суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Отже, з огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами оскаржувані пункти 1, 2 Постанови N 103 та зміни до пункту 5 і додатка 2 Порядку N 45 є протиправними й такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили.
Аналогічну правову позицію висловлювала і Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постанові від 13 січня 2021 року у зразковій справі N 440/2722/20.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі N 913/204/18, від 10.03.2020 у справі N 160/1088/19).
Така ж правова позиція була неодноразово викладена й у постановах Верховного Суду України, зокрема у постанові від 10 лютого 2016 року у справі N 537/5837/14-а, де суд зазначив, що, керуючись принципом законності та виходячи із визначених у частині четвертій статті 9 КАС (у редакції, чинній на час прийняття судових рішень) загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2014 році слід застосовувати не постанову Кабінету Міністрів України, а закон.
Отже, з урахуванням вимог статті 7 КАС, а також того, що Верховний Суд постановою від 12 листопада 2019 року у справі N 826/3858/18 встановив, що пункти 1, 2 Постанови N 103 та зміни до пункту 5 і додатка 2 Порядку N 45 є протиправними й такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили, суди у період чинності цих норм постанови Кабінету Міністрів України повинні застосовувати Закон N 2262-XII (безвідносно до того, чи скасовані ці норми судом), хоч ці норми й не були скасовані на момент спірних правовідносин".
Керуючись цією позицією ВП ВС, Верховний Суд у постанові від 06.07.2022 у справі N 440/4978/19 виклав інший правовий висновок, згідно з яким "позивач має право отримувати пенсію, перерахунок якої здійснено з 01.01.2018 на підставі Закону N 2262-XII, з урахуванням 100 % виплати підвищення пенсії саме з 01.01.2018, а не з моменту набрання 05.03.2019 законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі N 826/3858/18".
Суд акцентує увагу на позиції Великої Палати Верховного Суду, що під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду (зазначена позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі N 755/10947/17).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2018 року у справі N812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
За таких обставин, враховуючи останню правову позицію Верховного Суду, право позивача на отримання 100 % суми підвищення пенсії не пов'язано зі скасуванням у судовому порядку положень постанов КМУ N 103 та N 804 та виникло з 01.01.2018.
Таким чином, дії відповідача щодо виплати позивачу у період з 01.01.2018 по 31.12.2018 50 % суми підвищення пенсії, а з 05.03.2019 по 31.12.2019 - 75 % суми підвищення до пенсії є протиправними.
Відтак, суд дійшов висновку, що у даній частині позовних вимог, зокрема щодо визнання протиправними дій відповідача щодо відмови виплатити позивачу 100 відсотків суми підвищення пенсії з 01.01.2018 та зобов'язання відповідача виплатити з 01.01.2018 100 відсотків суми підвищення пенсії підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплатити позивачу, починаючи з 20.12.2016 року, пенсію, без обмеження максимальним розміром, суд зазначає наступне.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України від 08.07.2011 №3668-VІ Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи (далі - Закон № 3668-VІ), який набрав законної сили 01.10.2011.
Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу, «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів, «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом №3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону №2262, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Таким чином, з 20 грудня 2016 року, з урахуванням положень рішення КСУ № 7-рп/2016, у Законі України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.
Даний висновок узгоджується з позицією, що викладена в численних постановах Верховного Суду, зокрема від 30 жовтня 2020 року у справі № 522/16881/17 та від 17 травня 2021 року у справі № 343/870/17, від 31 липня 2024 року у справі №480/1704/19.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262 та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262.
При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону №2262, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії осіб, пенсія яким призначена відповідно до Закону №2262.
Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин наявна колізія між Законом №2262 з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI- у частині обмеження максимальним розміром пенсії особам, яким призначена пенсія відповідно до Закону №2262.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, яким призначена пенсія відповідно до Закону №2262, у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Таким чином, з 20 грудня 2016 року частина 7 статті 43 в Законі України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб застосуванню не підлягає.
Відповідно до Законів України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 24.12.2015 №911-VIII та Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06.12.2016 №1774-VIII, у частині 7 статті 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб вносились лише зміни до другого речення зазначеної частини ст. 43 Закону №2262-ХІІ.
Таким чином, буквальне розуміння змін внесених Законами України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 24.12.2015 №911-VIII та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06.12.2016 №1774-VIII з урахуванням змісту рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб відсутня частина 7 статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі Щокін проти України зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових прогалин щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262 з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
З огляду на вищевказане, суд у цій справі дійшов висновку, що обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом №2262, є протиправним.
Саме такий висновок щодо застосування норм права у подібних спірних правовідносинах викладено Верховним Судом у численних постановах, зокрема:
- від 20 березня 2024 року у справі № 560/8994/21;
- від 17 вересня 2024 року у справа № 300/2387/23.
У зв'язку з цим, суд вважає, що застосування відповідних обмежень до пенсії позивача є протиправною.
Щодо вимоги адміністративного позову про зобов'язання відповідача виплачувати пенсію зі збереженням при цьому індексації пенсії за 2022, 2023, 2024 роки та щомісячної доплати згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713, суд зазначає таке.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач у відповідь на заяву позивача про перерахунок пенсії вказав на відсутність правових підстав для такого перерахунку згідно з новою довідкою.
Доказів того, що позивачу не виплачується індексація за 2022-2024 роки та доплата відповідно до постанови КМУ №713 до суду не надано.
Відтак, спору щодо індексації за 2022-2024 роки та доплати відповідно до постанови КМУ №713, у цій справі, не існує, і тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині були порушені.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимоги необхідно відмовити, як передчасних.
Аналогічний правовий висновок викладено у рішенні Верховного Суду від 14.09.2020 у зразковій справі N 560/2120/20, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.01.2021.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Тобто, обов'язок доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень одночасно покладено на усіх учасників процесу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На виконання цих вимог відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність вчинених дій.
Водночас докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, та не були спростовані відповідачем.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення з даним позовом до суду позивач судовий збір не сплачував , оскільки є звільненим від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір". Таким чином, судовий збір за рахунок відповідача на користь позивача відшкодуванню не підлягає.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ: 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16) у проведенні ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунку пенсії з 01.04.2019 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 26.10.2022 року №21/3/2-9/878-282, виданої Фінансово-економічним управлінням Служби безпеки України, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року, з урахуванням 100% підвищення обчисленої суми пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ: 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16) здійснити ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок та виплатити пенсію з 01.04.2019 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 26.10.2022 року №21/3/2-9/878-282, виданої Фінансово-економічним управлінням Служби безпеки України з урахуванням здійснених виплат.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ: 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16) провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01.01.2018 перераховану з 01.01.2018 на підставі пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», підвищену пенсію у розмірі 100% суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ: 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16) провести перерахунок та виплатити пенсію ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) без обмеження її максимальним розміром, а саме десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з 20.12.2016, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 08.12.2025.
Суддя Панченко Н.Д.