ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"08" грудня 2025 р. справа №300/6606/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боброва Ю.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Адвокат Лихачов Р.Б. в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про визнання протиправною відмови щодо звільнення з військової служби та зобов'язання звільнити з військової служби .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у серпні 2024 позивачем подано безпосередньому командиру рапорт про звільнення з військової служби у зв'язку із сімейними обставинами відповідно до підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу», а саме, у зв'язку з необхідністю здійснення постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи. Рапорт позивач подав з дотриманням вимог законодавства про військовий обов'язок і військову службу, до якого додав необхідний перелік документів. Однак, в/ч у відповідь на рапорт повідомила, що позивачем не були додані належні документи, що засвідчують факт необхідності постійного догляду за дружиною. Вважає вказану відмову безпідставною та протиправною та просить задовольнити позов.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
На адресу суду від в/частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог. Зазначив, що подані позивача до рапорту документи не підтверджують підстави для звільнення з військової служби, оскільки у наданому витязі з рішення експертної комісії з оцінювання повсякденного функціонування особи №156/25/2467/В від 24.07.2025 року виданого ОСОБА_2 не зазначено про її потребу в постійному сторонньому догляді, як це передбачено Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами військової служби у Збройних Силах України від 10.04.2009 №170. Тому, додані позивачем до рапорту документи про наявності у дружини 2 групи інвалідності без зазначення необхідності постійного догляду не може бути належним документом, який дає підстави для звільнення за сімейними обставинами.
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, дослідивши і оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації у в/частині НОМЕР_1 .
У серпні 2025 позивач подав командуванню в/частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення з військової служби у зв'язку із сімейними обставинами відповідно до підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу», а саме, у зв'язку з необхідністю здійснення постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю II групи.
До рапорту були додані наступні документи, зокрема: паспорт громадянина України позивача; паспорта громадянина України ОСОБА_2 , свідоцтво про укладення шлюбу, витяг з рішення експертної комісії з оцінювання повсякденного функціонування особи №156/25/2467/В від 24.07.2025 року, висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі №636 від 08 серпня 2025 року та висновок лікарсько-консультативної комісії №636 від 08.08.2025. Рапорт вирішувався по суті командуванням в/частини НОМЕР_1 .
Із наведеного витяг з рішення експертної комісії з оцінювання повсякденного функціонування особи №156/25/2467/В від 24.07.2025 року вбачається, що дружина позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 24.07.2025 є особою з інвалідністю ІІ групи. Згідно висновок лікарсько-консультативної комісії №636 від 08.08.2025 за станом здоров'я потребує постійного стороннього догляду (а.с. 25-33, 34).
За результатами розгляду рапорту позивача зазначено про відсутність права на звільнення, оскільки у наданому витягу з рішення експертної комісії з оцінювання повсякденного функціонування особи №156/25/2467/В від 24.07.2025 року виданого ОСОБА_3 (дружині ОСОБА_4 ) рішення щодо визначення потреби у постійному сторонньому догляді не встановлено, а у висновку №636 від 08.08.2025 року КНП «Лисецька лікарня» ОСОБА_3 надано (форма первинної облікової документації №080-4/о, затвердженої Наказом МОЗ України від 09.03.2021 року) рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. Даний висновок надається для органів соціального захисту населення для одержання компенсації фізичною особою з догляду на непрофесійній основі (а.с. 36).
Не погодившись з вказаною відмовою, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, у відповідності до норм матеріального права, які їх регулюють, з урахуванням фактичних обставин справи, суд установив наступне.
Відповідно до статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Згідно із статтею 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-ХІІ.
При цьому, підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, встановлені частиною 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ та розмежовані з огляду на період застосування: під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану) (п. 1) та під час дії воєнного стану (п. 2).
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, було введено воєнний стан. Строк дії Указу та, відповідно, воєнного стану в подальшому продовжувався відповідними Указами Президента України. На момент розгляду даної адміністративної справи воєнний стан в Україні триває.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 “Про загальну мобілізацію» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Як вказано судом вище, позивач проходить військову службу у в/частині НОМЕР_1 на посаді старшого водія матеріально-технічного забезпечення 1 батальйону у військовому звані молодший сержант. При цьому, на військову службу він призваний за мобілізацією під час дії правового режиму воєнного стану у зв'язку з широкомасштабною збройною агресією рф проти України.
З огляду на введення в Україні воєнного стану та зважаючи на вид військової служби, яку проходить позивач - за мобілізацією, підстави звільнення його з військової служби визначені частиною 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ.
Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній на час звернення позивача із рапортом), військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, під час дії воєнного стану:
а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;
б) за станом здоров'я:
на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;
за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
в) у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі;
г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
д) у зв'язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
е) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі (для осіб вищого офіцерського складу);
з) у зв'язку із призначенням (обранням) на посаду або перебуванням на посаді судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя.
Абзацом 11 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII встановлено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах, під час дії воєнного стану - необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Згідно із частиною 7 статті 26 Закону №2232-XII, звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до пункту 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (надалі - Положення №1153/2008), передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Враховуючи вказані норми Закону №2232-XII та Положення №1153/2008, позивач виявив своє небажання продовжувати проходити військову службу, у зв'язку із чим подав по команді рапорт про звільнення з військової служби на підставі до пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» - через сімейні обставини зазначені у абзаці 11 пункту 3 частини 12 статті 26 даного Закону.
Листом командування в/частини НОМЕР_1 , до повноважень якого належить приймати рішення про звільнення, відмовлено у задоволенні рапорту позивача через те, що відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII відсутні підстави для його звільнення, зокрема, до матеріалів не були додані належні документи, що підтверджують потребу дружини позивача в постійному сторонньому догляді.
Як зазначалося вище, на підтвердження наявності підстав для звільнення з військової служби позивач надав копію витягу з рішення експертної комісії з оцінювання повсякденного функціонування особи №156/25/2467/В від 24.07.2025 року згідно якої вбачається дружина позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 24.07.2025 є особою з інвалідністю ІІ групи, а відповідно до висновку лікарсько-консультативної комісії №636 від 08.08.2025 за станом здоров'я вона потребує постійного стороннього догляду.
Водночас, суд звертає увагу на те, що приписами підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII, на які посилаються позивач та відповідач, передбачені підстави для звільнення з військової служби: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) - необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
При цьому, суд зауважує, що вказана норма законодавства не ставить звільнення з військової служби у залежність від наявності документів щодо підтвердження факту здійснення постійного догляду.
Разом з тим, відповідачем у відзиві на позовну заяву зазначено відсутність відповідних документів передбачених Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами військової служби у Збройних Силах України від 10.04.2009 №170, а саме: у витязі з рішення експертної комісії з оцінювання повсякденного функціонування особи №156/25/2467/В від 24.07.2025 року не зазначено про потребу дружини позивача в постійному сторонньому догляді.
Такі, підстави відмови відповідача у задоволенні рапорту про звільнення, суд вважає помилковими і необґрунтованими та такими, що суперечать вказаним вище нормам законодавства та фактичним обставинам.
Так, Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України від 10.04.2009 №170 визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153.
Додатком 19 до Інструкції від 10.04.2009 №170 визначено Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби.
Згідно підпункту 23 пункту 5 додатку 19 до Інструкції від 10.04.2009 №170 через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються, зокрема документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме у разі необхідності здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи:
копія свідоцтва про шлюб;
один із документів, що підтверджує інвалідність дружини (чоловіка): довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946;
висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді.
Водночас, судом установлено, що необхідність здійснення догляду за дружиною позивача підтверджується наданим до рапорту висновком лікарсько-консультативної комісії №636 від 08.08.2025, який наявний у матеріалах адміністративної справи (а.с. 34).
Згідно до вказаного висновку, дружина позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за станом здоров'я потребує постійного стороннього догляду.
Зазначений документ, згідно підпункту 23 пункту 5 додатку 19 до Інструкції від 10.04.2009 №170 є документом, що підтверджує потребу особу в постійному догляді, а тому посилання відповідача на відсутність поданого до рапорту документа про потребу у постійному сторонньому догляді дружини позивача є безпідставними.
Окрім цього висновком №636 від 08.08.2025 року КНП «Лисецька лікарня» (форма первинної облікової документації №080-4/о, затвердженої Наказом МОЗ України від 09.03.2021 року) рекомендовано ОСОБА_2 отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що подані позивачем разом з рапортом про звільнення документи є належні, достатні та підтверджують право позивача на його звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації відповідно до пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» - через сімейні обставини зазначені у абзаці 11 пункту 3 частини 12 статті 26 даного Закону.
Разом із тим, суд зазначає, що дискреційні повноваження щодо прийняття рішення за рапортом позивача про звільнення його з військової служби належать виключно командуванню в/частини НОМЕР_1 , а не суду.
При цьому, відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 1 статті 6 КАС України).
Згідно частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 2 статті 9).
При цьому, в розумінні КАС України, захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Таким чином, передумовою для можливості задоволення позовних вимог щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити дії (похідна вимога) повинна бути наявність факту порушення прав особи, яка звернулася до суду за захистом порушених прав, тобто вчинення таким суб'єктом протиправних дій, бездіяльності чи прийняття протиправного рішення (основна вимога), які, у даному випадку, відсутні.
Інші доводи та аргументи учасників справи не мають значення для правильного вирішення спору по суті, не впливають на встановлені в ході розгляду справи обставини і не спростовують викладених висновків суду.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Із урахуванням встановлених судом фактичних обставин справи та наведених норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про те, що відповідач не довів правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення. Тому, з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача суд вважає за необхідне:
- визнати протиправними дії командування військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні ОСОБА_1 з військової служби за призовом під час мобілізації відповідно до пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» - через сімейні обставини зазначені у абзаці 11 пункту 3 частини 12 статті 26 даного Закону;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 та вирішити питання про звільнення його з військової служби за призовом під час мобілізації відповідно до пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» - через сімейні обставини зазначені у абзаці 11 пункту 3 частини 12 статті 26 даного Закону, у зв'язку з небажанням продовжувати військову службу, відповідно до висновків суду, наведених в описовій частині рішення.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов слід задовольнити частково.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії командування військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні ОСОБА_1 з військової служби за призовом під час мобілізації відповідно до пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» - через сімейні обставини зазначені у абзаці 11 пункту 3 частини 12 статті 26 даного Закону.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 та вирішити питання про звільнення його з військової служби за призовом під час мобілізації відповідно до пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» - через сімейні обставини зазначені у абзаці 11 пункту 3 частини 12 статті 26 даного Закону, у зв'язку з небажанням продовжувати військову службу, відповідно до висновків суду, наведених в описовій частині рішення.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ;
відповідач: військова частина НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 .
Суддя Бобров Ю.О.