08 грудня 2025 року Справа № 280/8919/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садового І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр-т. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012)
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
09.10.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду засобами поштового зв'язку надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу позивачу у подвійному розмірі періодів роботи з 01.01.2004 по 28.02.2025;
- зобов'язати відповідача зарахувати періоди роботи з 01.01.2004 по 28.02.2025 до страхового стажу позивача у подвійному розмірі, відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв'язку з чим провести їй перерахунок та виплату пенсії з дати призначення, а саме з 01.12.2006, з урахуванням раніше виплачених сум.
У зв'язку з виявленими недоліками позовну заяву було залишено без руху на підставі статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позивачу було надано 10-денний строк з дня отримання вказаної ухвали для усунення недоліків позовної заяви. Позивачем усунено недоліки позовної заяви.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 22.10.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, в частині позовних вимог за період з 01.12.2006 по 05.04.2025, - повернуто позивачу.
Ухвалою суду від 22.10.2025 відкрито провадження у справі №280/8919/25 в частині позовних вимог починаючи з 06.04.2025, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення та виклику учасників справи.
У зв'язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог частини 4 статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Обґрунтування позовних вимог викладено в позовній заяві (вх.№50654 від 09.10.2025). Зокрема зазначено, що з 01.12.2006 позивачу призначена пенсія за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон України №1058-IV). Зауважено, що при розрахунку страхового стажу відповідачем не враховано період роботи позивача з 01.01.2004 у лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги у подвійному розмірі, як це передбачено статтею 60 Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон України № 1788-XII). Звернувшись до відповідача із заявою про зарахування у подвійному розмірі періоду роботи з 01.01.2004 по 28.02.2025 отримала відмову, оформлену листом №11080-11033/Г-02/8-0800/2 від 01.07.2025. Вважаючи вказану позицію відповідача протиправною та такою, що порушує право позивача на отримання пенсії у розмірі, передбаченому чинним законодавством України, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі
Заперечення відповідача проти задоволення позовних вимог викладені у відзиві на позовну заяву (вх.№54629 від 31.10.2025). Зокрема зазначено, що згідно з матеріалами електронної пенсійної справи, позивач з 01.12.2006 отримує пенсію за вислугу років, призначену як працівнику охорони здоров'я відповідно до Закону України №1788-ХІІ. На підставі заяви від 28.03.2019 позивача було переведено на пенсію за віком згідно із Законом №1058-IV. Розмір пенсії обчислено із заробітної плати 16436,30 грн (при середній заробітній платі в Україні 8913,83 грн, індивідуальний коефіцієнт заробітку - 1,84391) з урахуванням страхового стажу 51 рік 5 місяців 20 днів (коефіцієнт страхового стажу - 0,51417). Зазначено, що період роботи позивача з 01.01.2004 по 28.02.2025 зараховано до страхового стажу в одинарному розмірі. Додатково відзначено, що правових підстав для зарахування стажу роботи позивачу в подвійному розмірі за цей період немає, оскільки це не передбачено Законом України №1058-IV. З огляду на вищенаведене вказано, що відповідач діяв на підставі та у межах повноважень, у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, а тому заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України № НОМЕР_2 від 18.02.2020 (а.с.2).
Згідно з довідкою від 30.05.2025 №06/08/99, виданою Комунальним некомерційним підприємством «Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» Запорізької обласної ради, позивач з 13.02.1989 працювала на посадах: сестра медична дільнична в Комунарському протитуберкульозному диспансері з 13.02.1989 (Наказ від 06.02.1989) по 27.09.1993 (Наказ від 27.09.1993 № 46); у Запорізькому обласному протитуберкульозному диспансері: сестра медична процедурна 2 легенево-туберкульозного відділення з 01.10.1993 (Наказ від 05.10.1993 № 72) по 31.08.2003; сестра медична старша 2 легеневого відділення з 01.09.2003 (Наказ від 26.08.2003 № 184/о) по 31.10.2006; головна медична сестра з 01.11.2006 (Наказ від 30.10.2006 № 289/о) по 30.11.2006 (Наказ від 30.11.2006 № 319/о); сестра медична старша 2 легеневого відділення з 02.01.2007 (Наказ від 25.12.2006 № 342/о) по 31.03.2020; сестра медична старша відділення легеневого туберкульозу №1 з 01.04.2020 (Наказ від 31.03.2020 № 13) по теперішній час. Відповідно до статті 60 Закону України №1788-ХІІ робота в протитуберкульозних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі, тому ОСОБА_1 має право на цю пільгу (а.с.4).
На відповідне звернення позивача щодо зарахування періодів роботи з 01.01.2004 по 28.02.2025 у подвійному розмірі, відповідно до статті 60 Закону України №1788-ХІІ, відповідачем листом №11080-11033/Г-02/8-0800/2 від 01.07.2025 роз'яснено позивачу, що статтею 60 Закону України №1788-ХІІ передбачено зарахування до стажу роботи у подвійному розмірі періодів роботи, зокрема, у лепрозорних, протичумних та інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Таким чином, періоди роботи позивача з 01.01.2004 зараховані в одинарному розмірі відповідно до норм чинного законодавства (а.с.7).
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 01.01.2004 по 28.02.2025 у подвійному розмірі, відповідно до статті 60 Закону України №1788-ХІІ, позивач звернулася з даним адміністративним позовом до суду.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.
За приписами статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з частиною третьою статті 4 Закону України №1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.
Відповідно до частин першої-другої, четвертої статті 24 Закону України №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
До набрання чинності Законом України №1058-IV умови обчислення стажу роботи, в тому числі для призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років, визначались Законом України № 1788-XII.
За правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України № 1788-XII, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону України № 1788-XII в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в тому числі щодо пільг по обчисленню стажу) діяли і підлягали застосуванню відповідними суб'єктами під час виконання покладених на них функцій.
Відповідно до статті 60 Закону №1788-XII робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Згідно з Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (далі - Перелік № 909), до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, зараховується час, зокрема, на посадах лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальних органах Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно - епідеміологічних закладах, діагностичних центрах.
У примітці 2 Переліку №909 зазначено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.
Згідно з Переліком закладів охорони здоров'я, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України 28.10.2002 № 385 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.11.2002 за № 892/7180, до закладів охорони здоров'я відносяться: лікувально-профілактичні заклади (лікарняні заклади, багатопрофільні, однопрофільні, спеціалізовані, особливого типу, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади переливання крові, швидкої та екстреної медичної допомоги, санаторно-курортні заклади); санітарно-профілактичні заклади; фармацевтичні (аптечні) заклади; інші заклади; заклади медико-соціального захисту; установи/заклади системи соціального захисту населення.
Згідно з приписами статті 62 Закону України № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637) .
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з абзацом 1 пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема, статті 62 Закону України №1788-XII та пункту 1 Порядку №637, слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідними записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 від 05.11.1983, довідками Комунальної установи «Запорізький обласний протитуберкульозний клінічний диспансер» Запорізької обласної ради від 26.03.2019 №06-08-457 та №06-08-458 та довідкою Комунального некомерційного підприємства «Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» Запорізької обласної ради від 30.05.2025 №06/08/99 підтверджується, що позивач працювала на посадах:
- сестра медична дільнична в Комунарському протитуберкульозному диспансері з 13.02.1989 (Наказ від 06.02.1989) по 27.09.1993 (Наказ від 27.09.1993 № 46);
- у Запорізькому обласному протитуберкульозному диспансері: сестра медична процедурна 2 легенево-туберкульозного відділення з 01.10.1993 (Наказ від 05.10.1993 № 72) по 31.08.2003;
- сестра медична старша 2 легеневого відділення з 01.09.2003 (Наказ від 26.08.2003 № 184/о) по 31.10.2006;
- головна медична сестра з 01.11.2006 (Наказ від 30.10.2006 № 289/о) по 30.11.2006 (Наказ від 30.11.2006 № 319/о);
- сестра медична старша 2 легеневого відділення з 02.01.2007 (Наказ від 25.12.2006 № 342/о) по 31.03.2020;
- сестра медична старша відділення легеневого туберкульозу №1 з 01.04.2020 (Наказ від 31.03.2020 № 13) по теперішній час.
Отже, за правилами статті 60 Закону України №1788-XII та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Законом України №1058-IV, вказані періоди роботи позивача в інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я підлягають зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.
Так, в обґрунтування відсутності підстав для врахування до страхового стажу позивача періодів її роботи з 01.01.2004 по 28.02.2025 у подвійному розмірі відповідач посилається на те, що пільгове обчислення страхового стажу відповідно до статті 60 Закону України № 1788-ХІІ застосовується для обчислення стажу роботи до набрання чинності Законом України №1058-IV, тобто до 01.01.2004.
З приводу вказаних доводів відповідача суд вважає за необхідне зазначити, що Закон України №1058-IV не встановлює обмежень щодо застосування статті 60 Закону України №1788-XII при обчисленні пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, а сама редакція статті 60 Закону України №1788-XII (із змінами, внесеними згідно із Законом України № 2205-VIII від 14.11.2017) є чинною на теперішній час та саме норма цього Закону є спеціальною під час вирішення питання про зарахування стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, у зв'язку з чим передбачене статтею 60 Закону України № 1788-XII право на зарахування стажу в подвійному розмірі не пов'язано із набранням чинності Закону України № 1058-IV, а тому не обмежується наявним стажем роботи до 01.01.2004. Редакція статті 60 Закону України №1788-XII є чинною на теперішній час, а стаття 24 Закону України №1058-IV не скасовує статтю 60 Закону України №1788-XII та не зупиняє її дію.
Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 04.12.2019 по справі № 689/872/17.
Також зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 20.04.2022 у справі №214/3705/17, від 27.04.2023 у справі №160/14078/22, від 20.04.2022 у справі №214/3705/17, від 11.02.2025 у справі №420/8637/24, у яких суди дійшли висновку про правомірність зарахування до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України №1788-ХІІ періодів роботи позивачів в інфекційних закладах після 01.01.2004, тобто після дати набрання чинності Законом України №1058-IV.
У постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20 Велика Палата Верховного Суду визначаючи співвідношення між Законом №1058-IV та Законом №1788-ХІІ вказала, що Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють одно предметні відносини. Крім того, Закон №1788 був прийнятий раніше за Закон №1058-IV. Окрім того, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якби законодавець мав намір обмежити сферу застосування Закону №1788-XII, то він мав би виключити із Закону №1788-XII усі інші положення, чого зроблено не було.
За обставинами даної справи відповідачем не оспорюється робота позивача в інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я з 01.01.2004 по 28.02.2025, натомість, як свідчать розрахунки страхового стажу вказані періоди роботи позивача зараховані відповідачем в одинарному розмірі без урахування кратності, що суперечить наведеним вище висновкам суду.
Відтак, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, обираючи належний та достатній спосіб захисту прав позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у зарахуванні позивачу до її страхового стажу періодів роботи з 01.01.2004 по 28.02.2025 в інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України №1788-XII.
Суд зазначає, що ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 04.10.2023 у справі № 446/1/22, що під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект щодо відновлення відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.
Суд зауважує, що повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
З огляду на встановлену вище протиправність дій відповідача щодо відмови позивачу у зарахуванні до її страхового стажу періодів роботи з 01.01.2004 по 28.02.2025 в інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України №1788-XII, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити з 06.04.2025 перерахунок та виплату пенсії позивача із зарахуванням до її страхового стажу періодів роботи з 01.01.2004 по 28.02.2025 в інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України № 1788-XII, з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо інших посилань учасників справи, суд зазначає, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.
У рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно із пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно з вимогами частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Відповідно до статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією №8392-7780-0623-1311 від 02.10.2025 (а.с.8).
За таких обставин судовий збір у розмірі 1211,20грн підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, як суб'єкта владних повноважень, яким порушено права позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр-т. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр-т. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012) щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) періодів її роботи в інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я з 01.01.2004 по 28.02.2025 у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр-т. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012) здійснити з 06.04.2025 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) із зарахуванням до її страхового стажу періодів роботи з 01.01.2004 по 28.02.2025 в інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр-т. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 08.12.2025.
Суддя І.В.Садовий