05 грудня 2025 року Справа № 280/8664/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прудивуса О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовною заявою: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )
до: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26)
про: визнання протиправним і скасування рішення суб'єкта владних повноважень та зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
01.10.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 22.09.2025 № 083950026676 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2;
- зобов'язати відповідача призначити з 15.09.2025 позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» згідно із Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020;
- вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що 15.09.2025 вона звернулась за призначенням пенсії за віком відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» в редакції згідно із рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, оскільки досягла відповідного пенсійного віку та мала необхідний страховий та пільговий стаж.
Рішенням відповідача від 22.09.2025 № 083950026676 у призначенні пенсії позивачу було відмовлено у зв'язку із недосягненням пенсійного віку. У рішенні відповідач визнає страховий стаж позивача у розмірі 29 років 2 місяці 19 днів, з них пільговий стаж за списком № 2 - 19 років 5 місяців 1 день. Також відповідач посилається на п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якого пенсійний вік становить 55 років.
На думку позивача, рішення відповідача суперечить нормам чинного законодавства та висновкам Конституційного Суду України, викладеним у рішенні від 23.01.2020 № 1-р/2020. З огляду на викладені обставини, позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 06.10.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження), про що свідчить наявна у матеріалах справи довідка про доставку електронного листа, відповідно до якої документ доставлено до електронного кабінету 06.10.2025 о 23:20 (а.с.18), у встановлений судом строк не подав відзив на позовну заяву, а також не надіслав суду будь-яких доказів на спростування обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У зв'язку з розглядом даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши всі наявні у справі докази у їх сукупності,
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідача зареєстровано як юридичну особу - орган державної влади 27.06.2002.
15.09.2025 позивач звернулась за призначенням пенсії за віком відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ) в редакції згідно із рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, оскільки досягла відповідного пенсійного віку та мала необхідний страховий та пільговий стаж (а.с.11).
Рішенням відповідача від 22.09.2025 № 083950026676 у призначенні пенсії позивачу було відмовлено у зв'язку із недосягненням пенсійного віку. У рішенні відповідач визнає страховий стаж позивача у розмірі 29 років 2 місяці 19 днів, з них пільговий стаж за списком № 2 - 19 років 5 місяців 1 день. Також відповідач посилається на п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV), відповідно до якого пенсійний вік становить 55 років (а.с.12-13).
Оцінюючи правомірність рішення відповідача від 22.09.2025 № 083950026676 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2, суд виходить із такого.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції Україні органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, згідно з п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII (в редакції, яка діяла до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон України від 02.03.2015 № 213-VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
09.07.2003 Верховною Радою України був ухвалений Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV, який визначив принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.
Нормою ч. 1 ст. 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV встановлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у ч. 4 ст. 114. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до ст. 27 та з урахуванням норм ст. 28 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
03.10.2017 Верховною Радою України був ухвалений Закон України № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», яким Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV доповнено розділом XVI-I «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян», до якого віднесена ст. 114, зміст якої у досліджуваній частині наведений вище.
Також зазначена норма передбачає зміст, ідентичний п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII в редакції Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII щодо підвищення на 5 років стажу роботи, який дає право виходу на пенсію на пільгових умовах.
Слід зазначити, що за конституційним поданням народних депутатів України Закон України від 02.03.2015 № 213-VIII перевірявся на відповідність Конституції України.
Зокрема, рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі 1-5/2018(746/15) (далі - Рішення КСУ № 1-р/2020) визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), ст. 13, ч. 2 ст. 14, п.п. «б» - «г» ст. 54 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII (пункт 1 Рішення КСУ № 1-р/2020).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20, яка за предметом свого правового регулювання є аналогічною досліджуваному публічно-правовому спору, зауважила, що на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020 з одного боку, та Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 111290813).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року по справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 87951282).
Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Також слід зазначити, що п. 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Згідно з абз. 1 п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
В даний час пільговий стаж роботи обчислюється з урахуванням Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (далі - Порядок № 383). Відповідно до пункту 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Так, судом встановлено, що 15.09.2025 позивач звернулась за призначенням пенсії за віком відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ в редакції згідно із рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, оскільки досягла відповідного пенсійного віку, а саме 52 років, та мала необхідний страховий та пільговий стаж (а.с.11).
Рішенням відповідача від 22.09.2025 № 083950026676 у призначенні пенсії позивачу було відмовлено у зв'язку із недосягненням пенсійного віку. У рішенні відповідач визнає страховий стаж позивача у розмірі 29 років 2 місяці 19 днів, з них пільговий стаж за списком № 2 - 19 років 5 місяців 1 день. Також відповідач посилається на п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV, відповідно до якого пенсійний вік становить 55 років (а.с.12-13).
У контексті оцінки спірних правовідносин суд приймає до уваги правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20, яка за характером правовідносин є аналогічною даній справі, який полягає у тому, що на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020 з одного боку, та Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Отже, у даному випадку застосуванню підлягає підхід, згідно з яким віком набуття права на пенсію на пільгових умовах є 50 років, як такий, що є найбільш сприятливим для позивача.
За таких обставин, суд доходить висновку, що позивач мав право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, однак відповідач безпідставно відмовив позивачу у реалізації вказаного права.
Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 22.09.2025 № 083950026676 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2, на переконання суду, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Оцінюючи наявність правових підстав для зобов'язання відповідача призначити з 15.09.2025 позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 № 213-VІІІ згідно із Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, суд виходить із такого.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду.
Отже, суд, із урахуванням обставин, встановлених під час надання правової оцінки рішенню відповідача від 22.09.2025 № 083950026676 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2, з метою захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, вважає за необхідне зобов'язати відповідача призначити з 15.09.2025, тобто з дати звернення до пенсійного органу, позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 № 213-VІІІ згідно із Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020.
Таким чином, позовні вимоги про зобов'язання відповідача призначити з 15.09.2025 позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 № 213-VІІІ згідно із Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, є обґрунтованими та такими, що також підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивачем, на переконання суду, обґрунтовано протиправність рішення відповідача від 22.09.2025 № 083950026676 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2, вмотивовано необхідність його скасування, а також доведено наявність правових підстав для зобов'язання відповідача призначити з 15.09.2025 позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 № 213-VІІІ згідно із Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020.
У свою чергу, суд зазначає, що відповідач не надав суду відзиву на позовну заяву та жодних доказів на спростування обставин, якими позивач обґрунтував свої позовні вимоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Таким чином, адміністративний позов, на переконання суду, є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Квитанцією про сплату від 30.09.2025 № 3068-8990-7157-5387 (а.с.14) підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 968,96 грн. Отже, відповідна сума підлягає присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 6, 8 - 10, 14, 90, 139, 143, 241 - 246, 250 КАС України, суд
Задовольнити повністю адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26) про визнання протиправним і скасування рішення суб'єкта владних повноважень та зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 22.09.2025 № 083950026676 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити з 15.09.2025 ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» згідно із Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020.
Судовий збір у розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок) присудити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення виготовлено в повному обсязі та підписано 05 грудня 2025 року.
Суддя О.В. Прудивус