05 грудня 2025 року Справа № 280/7810/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання протиправною бездіяльності, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не зарахування періодів роботи з 09.06.2009 по 31.07.2025 до трудового/страхового стажу;
визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 07.08.2025 №262540020003 про відмову в призначенні пенсії за віком мені, ОСОБА_1 ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області: - зарахувати ОСОБА_1 , до трудового/страхового стажу періоди роботи з 09.06.2009 по 31.07.2025; повторно розглянути заяву від 31.07.2025 про призначення пенсії та прийняти рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 .
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що по досягненню віку 60 років звернулася із заявою від 31.07.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV. Вказує, що дана заява була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області та за результатами її розгляду було прийнято рішення від 07.08.2025 №262540020003. Стверджує, що прийнятим рішенням позивачці було відмовлено у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу. Вказує, що відповідачем було протиправно не враховано стаж роботи у ТОВ «Дельфін Девелопмент» з 09.06.2009 по 31.07.2025. Вважає, що відповідач, своїм рішенням протиправно позбавляє позивачку її конституційного права на соціальний захист, а саме призначення пенсії. На підставі викладеного, просить позовні вимоги задовольнити.
Відповідач позов не визнав. У письмовому відзиві від 14.10.2025 вх. № 51487 вказав, що надані документи та відомості з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5 додається) страховий стаж позивачки становить 27 років 6 місяців 28 днів. За доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди. До страхового стажу неможливо врахувати період роботи 09.06.2009 по 31.07.2025 року згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 21.10.1982, оскільки з 09.06.2009 відсутні дані в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відносно ТОВ «Дельфін Девелопмент». Згідно чинного законодавства України починаючи з 01.01.2004 року страховий стаж обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.Вказує, що орган Пенсійного фонду діяв в межах своїх повноважень та згідно норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Просить відмовити у задоволенні пенсії.
Ухвалою суду від 15.09.2025 позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою суду від 29.09.2025 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/7810/25. Призначено розгляд справи без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Ухвалою суду від 06.11.2025 у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі №280/7810/25 в якості співвідповідача Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, - відмовлено.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
31.07.2025 року ОСОБА_1 звернулася через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком.
Заява відпрацьовувалась за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, за результатами розгляду якої рішенням № 262540020003 від 07.08.2025 відмовлено у призначенні пенсії, в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Не погодившись з рішенням відповідача та з вимогою вчинити певні дії, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Частиною першою статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Згідно з частиною 1 статті 8 Закону №1058-IV від 09.07.2003 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Судом встановлено, що позивач досягла 60 річного віку. Також факт досягнення встановленого віку для призначення пенсії за віком відповідачем не заперечується.
Спірним у даній справі є факт наявності у позивачки мінімально необхідного загального страхового стажу для призначення пенсії по досягненню 60 річного віку - не менше 32 року.
При цьому, в оскаржуваному рішенні відповідач вказав, що зарахував до страхового стажу всі періоди.
В свою чергу, позивач покликається на те, що відповідачем не враховано стаж роботи у ТОВ «Дельфін Девелопмент» з 09.06.2009 по 31.07.2025.
Аналізуючи такі обставини, суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 ст. 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно з вимогами ст. 62 Закону №1788-XII, ст. 48 Кодексу законів про працю України, Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58), п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Статтею 8 Закону №1058-ІV передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг, яке, в силу положень ст.2 Закону №1058-ІV гарантується, зокрема, солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до ст. 1 Закону №1058-ІV, страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
У силу приписів ч. 1 ст. 15 Закону №1058-IV, платниками страхових внесків до солідарної системи є, зокрема, страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону.
Відповідно до п. 1 ст. 14 Закону №1058-IV страхувальниками відповідно до цього Закону є, зокрема, роботодавці.
Згідно із ч. 2 ст. 20 Закону №1058-IV, обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
За приписами ч. 6 ст. 20 Закону №1058-IV, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (ч. 12 ст. 20 Закону №1058-IV).
Відповідно до положень ст. 106 Закону №1058-IV, відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник.
Судом встановлено, що трудова книжка позивачки НОМЕР_1 містить запис № 25, згідно якого ОСОБА_1 з 09.06.2009 почала працювати у ТОВ «Дельфін Девелопмент» (код ЄДРПОУ 35430455) на посаді бухгалтера. Запис про звільнення та подальші записи у трудовій книжці згідно наданої копії відсутні.
Однак, відомості з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування згідно довідки форми ОК-5 не містять інформацію про те, що ТОВ «Дельфін Девелопмент» (код ЄДРПОУ 35430455) було роботодавцем позивачки, а відповідно, і страхувальником.
З вказаної довідки також вбачається, частково у спірний період з червня 2009 по березень 2012 року страхові внески за позивачку були сплачені самою позивачкою (код платника 2393606128) і згідно розрахунку стажу такий період у загальній кількості 25 місяців (2 роки та один місяць) відповідачем зараховано відповідно даних Реєстру.
В інші ж періоди страхові внески не сплачені та до 2016 року страхувальником значиться ОСОБА_1 , а не підприємство, ТОВ «Дельфін Девелопмент» (код ЄДРПОУ 35430455), про яке зазначає позивачка. Після 2016 року взагалі відсутні відомості про позивачку, як застраховану особу.
Щодо покликання позивачки на висновки Верховного Суду у постановах №144/669/17 від 17.07.2019 року та №688/947/17 від 20.03.2019 року, суд вважає їх нерелевантними до даних правовідносин та зазначає наступне.
Так, дійсно, застрахована особа не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства за страховими внесками не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу такої особи періодів її роботи.
Однак, в даному випадку надані документи не підтверджують те, що страхувальником було саме ТОВ «Дельфін Девелопмент» (код ЄДРПОУ 35430455) і на нього було покладено обов'язок сплати страхових внесків. Згідно відомостей Реєстру протягом 2009-2016 років страхувальником значиться сама позивачка.
Тому, враховуючи надані докази та встановлені обставини, суд вважає, що відповідачем розраховано страховий стаж позивачки згідно положень законодавства та наданих документів, а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 07.08.2025 №262540020003 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 є правомірним, підстави для його скасування відсутні.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ст. 90 КАС України).
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Зважаючи на відмову у задоволенні позову, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, Запорізька обл., місто Запоріжжя, проспект Соборний, будинок 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправною бездіяльності, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 05.12.2025.
Суддя Л.Я. Максименко