05 грудня 2025 рокум. Ужгород№ 260/5002/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі судді Дору Ю.Ю., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону (військової частини НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону (військової частини НОМЕР_2 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), в якому просить:
1. Зупинити виконання наказу НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону від 22.05.2025 року № 2728-АГ «Про результати службового розслідування», в частині притягнення до матеріальної відповідальності ОСОБА_1 у розмірі 51 037,00 грн.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону від 22.05.2025 року № 2728-АГ «Про результати службового розслідування», в частині притягнення до матеріальної відповідальності ОСОБА_1 у розмірі 51 037,00 грн.
3. Зобов'язати НОМЕР_1 мобільний прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ), ідентифікаційний код - НОМЕР_4 , безпідставно стягнуті грошові кошти під час виконання наказу від 22.05.2025 року № 2728-АГ «Про результати службового розслідування» повернути ОСОБА_1 .
Позовні вимоги обґрунтував тим, що 22 травня 2025 року на підставі наказу начальника НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону № 2728-АГ «Про результати службового розслідування», як ОСОБА_1 усно доведено старшим начальником, що вирішено майора ОСОБА_1 притягнути до повної матеріальної відповідальності майора ОСОБА_2 (П-006816) (з 15.04.2025 виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, направлений для подальшого проходження служби до військової частини НОМЕР_5 АДРЕСА_2 з 15.04.2025) у розмірі завданої шкоди 51 037,00 грн. (п'ятдесят одна тисяча тридцять сім грн. нуль коп.) шляхом стягнення із грошового забезпечення військовослужбовця вказаної суми за порушення вимог абзацу 5 статті 11 в частині належного виконання своїх обов'язків, статті 16, абзаців 4, 13 статті 59 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України в частині здійснення негайної доповіді про адміністративне правопорушення вчинене підлеглим військовослужбовцем та запобігання правопорушенням серед особового складу, невиконання вимог 22 абзацу 2 пункту 6 розділу 14 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 №558, що призвело до завдання державі в особі НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону матеріальної шкоди у вигляді неправомірно нарахованої та виплаченої премії за лютий 2024 року у розмірі 25 518,50 грн. та за березень 2024 року у розмірі 25 518,50 грн. солдату ОСОБА_3 (з 01.05.2024 виключений з усіх видів забезпечення, як такий, що самовільно залишив місце дислокації підрозділу), на загальну суму 51 037,00 грн.,
Позивач вказує, що наказ начальника НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону від 22 травня 2025 року №2728-АГ «Про результати службового розслідування» до майора ОСОБА_1 жодним чином не доводився про наявність цього наказу позивач дізнався лише від старшого начальника в усному порядку.
Позивач зазначає, що згідно вимог ч. 7 ст. 8 Закону № 160-ІХ, якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.
Наказ доводиться до винної особи під підпис.
Із пояснення ОСОБА_1 , що про вчинене підлеглим військовослужбовцем адміністративне правопорушення здійснював доповіді та склав відповідні протоколи і направив до суду.
Позивач вважає, що наказ начальника НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону від 22 травня 2025 року № 2728-АГ «Про результати службового розслідування», в частині притягнення майора ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності є безпідставним, протиправним і таким, що суперечить Дисциплінарному статуту Збройних Сил України і Закону України від 03 жовтня 2019 року № 160-ІХ «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (далі - Закон № 160-ІХ) та підлягає скасуванню.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників процесу. Тією ж ухвалою суду запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.
Вказану ухвалу про відкриття провадження у адміністративній справі вручено відповідачу у його електронному кабінеті 26.06.2025, про що у матеріалах справи наявна довідка від 26.06.2025 року (а.с.20).
Відзиву від відповідача на адресу суду, станом на день розгляду справи не надходило.
Відповідно до статі 162 частини 6 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до частини 4 статті 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
27 серпня 2025 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду витребувано від військової частини НОМЕР_2 належним чином засвідчену копію наказу від 22.05.2025 року №2728-АГ «Про результати службового розслідування» в частині притягнення до матеріальної відповідальності майора ОСОБА_1 та докази про ознайомлення ОСОБА_1 із зазначеним наказом; копію відповідного висновку службового розслідування, в частині, що стосується ОСОБА_1 , а також усі матеріали, які лягли в основу прийняття оскаржуваного наказу від 22.05.2025 року №2728-АГ «Про результати службового розслідування» в частині притягнення до матеріальної відповідальності майора ОСОБА_1 .
У зв'язку із ненаданням відповідачем у визначений строку витребуваних доказів, судом ухвалою від 29.09.2025 повторно витребувано зазначені докази.
Відповідачем не було виконано вимоги ухвали суду від 29.09.2025 про повторне витребування доказів.
Зважаючи на те, що відповідач вимог ухвал Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.08.2025 року та від 29.09.2025 року не виконав, документів не подав, причин їх неподання не повідомив, судом застосовано до відповідача заходи процесуального примусу у вигляді штрафу, про що постановлено ухвалу від 11.02.2025 року.
У подальшому, 19.11.2025 року від військової частини НОМЕР_2 через систему «Електронний суд» надійшли матеріали службового розслідування від 22.05.2025.
Відповідно до положень ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
ОСОБА_1 , проходить військову службу на посадах осіб офіцерського складу в органах Державної прикордонної служби України за контрактом про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України.
Із 11 березня 2023 року по 18.04.2025 року проходив службу на посаді начальника 2 відділу прикордонної служби НОМЕР_6 прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України.
22 травня 2025 року усно доведено позивачу, що на підставі наказу начальника НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону № 2728-АГ «Про результати службового розслідування», вирішено майора ОСОБА_1 притягнути до повної матеріальної відповідальності майора ОСОБА_2 (П-006816) (з 15.04.2025 виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, направлений для подальшого проходження служби до військової частини НОМЕР_5 АДРЕСА_2 з 15.04.2025) у розмірі завданої шкоди 51 037,00 грн. (п'ятдесят одна тисяча тридцять сім грн. нуль коп.) шляхом стягнення із грошового забезпечення військовослужбовця вказаної суми, за порушення вимог абзацу 5 статті 11 в частині належного виконання своїх обов'язків, статті 16, абзаців 4, 13 статті 59 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України в частині здійснення негайної доповіді про адміністративне правопорушення вчинене підлеглим військовослужбовцем та запобігання правопорушенням серед особового складу, невиконання вимог 22 абзацу 2 пункту 6 розділу 14 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 №558, що призвело до завдання державі в особі НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону матеріальної шкоди у вигляді неправомірно нарахованої та виплаченої премії за лютий 2024 року у розмірі 25 518,50 грн. та за березень 2024 року у розмірі 25 518,50 грн. солдату ОСОБА_3 (з 01.05.2024 виключений з усіх видів забезпечення, як такий, що самовільно залишив місце дислокації підрозділу), на загальну суму 51 037,00 грн.,
Відповідачем не надано суду доказів ознайомлення позивача із вказаним наказом та у матеріалах справи відсутні відомості про ознайомлення з таким.
Позивач не погодився з вказаним наказом, а тому звернувся до суду з цим позовом.
Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
У силу статті 65 Основного Закону України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Поряд з цим, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє донині.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-ХІІ (надалі - Закон №3543-ХІІ в редакції на час виникнення спірних відносин) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
За приписами частин першої - третьої статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (надалі - Закон №2232-XII; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
У силу частини четвертої статті 2 Закону №2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №548-XIV.
Згідно з пунктом 11 розділу 1 частини І Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно. Військовослужбовець зобов'язаний додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобігання захворюванню, травматизму, повсякденно підвищувати фізичну загартованість і тренованість, утримуватися від шкідливих для здоров'я звичок.
Відповідно до статті 13 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовець зобов'язаний додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобігання захворюванню, травматизму, повсякденно підвищувати фізичну загартованість і тренованість, утримуватися від шкідливих для здоров'я звичок.
Статтею 1 Закону України Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України визначено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Згідно зі статтею 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Відповідно до пункту 16 розділу 1 частини І Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Пунктами 26 та 27 розділу 1 частини І Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення злочину військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначається Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24.03.1999 №551-XIV (далі - Дисциплінарний статут; в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).
Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Згідно зі статтею 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Статтею 48 Дисциплінарного статуту визначено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; (...).
Відповідно до положень статей 83-86 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України.
Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначені Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженим Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608 (далі Порядок; в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).
Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
Згідно з пунктами 3, 4 цього ж розділу Порядку службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.
Службове розслідування у випадках, передбачених Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, може проводитись з усуненням військовослужбовця, дисциплінарне правопорушення якого підлягає розслідуванню, від виконання службових обов'язків, про що видається наказ із зазначенням причин усунення.
Згідно з пунктом 13 розділу ІІІ Порядку службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць.
Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців.
Пунктом 1 розділу V Порядку визначено, що за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
Відповідно до пунктів 5, 6 розділу V Порядку акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожен учасник службового розслідування має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування.
Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Згідно з пунктами 1-3 розділу VІ Порядку за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Вид дисциплінарного стягнення зазначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування.
Дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.
Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення.
У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.
Якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
При цьому, Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» визначає підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Згідно ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Згідно ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Згідно ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі: 1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій; 2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб; 3) завдання шкоди у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин; 4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення; 5) якщо особою надано письмове зобов'язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до частин другої, третьої статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
За приписами частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міноборони України від 07.06.2018 №260.
Відповідно до пунктів 1, 2 розділу XVI вказаного Порядку, командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.
Розмір щомісячної премії, але не менше 10 відсотків посадового окладу, встановлює Міністр оборони України для відповідних категорій військовослужбовців виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження військової служби.
За змістом абзацу третього пункту 4 розділу XVI Порядку при порушенні військової дисципліни або у разі притягнення військовослужбовця наказом відповідного керівника до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, під час виконання ними службових обов'язків, незадовільному виконанні службових обов'язків, виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється в таких розмірах: у разі накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення «сувора догана», оголошеного письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління), або у разі притягнення військовослужбовця наказом відповідного керівника до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, під час виконання ними службових обов'язків, яка призвела до матеріальних збитків на загальну суму більше чотирьох до восьми прожиткових мінімумів включно, установлених для працездатних осіб на день видання наказу про притягнення особи до матеріальної відповідальності, - 80 відсотків встановленого розміру щомісячної премії.
Водночас, як визначено в абзаці третьому пункту 5 розділу XVI Порядку, військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються в таких випадках: за вживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибуття на службу в нетверезому стані (у стані наркотичного сп'яніння) - за місяць, у якому здійснено таке порушення.
Крім того, пунктом 1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (у редакції, чинній станом на грудень 2024 року) установлено що на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, (...), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань; (...) військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.
Відповідно до абзаців першого, другого пункту 1-2 названої постанови виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
У силу абзацу п'ятого пункту 15 розділу ХХХIV Порядку №260 до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зазначені у пункті 2 цього розділу, які вживали алкогольні напої (наркотичні або психотропні речовини) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибували на службу та/або виконували обов'язки військової служби в стані алкогольного (наркотичного) сп'яніння,- за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника).
Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи правову оцінку оскаржуваному, суд виходить з такого.
У цій справі позивач оспорює правомірність наказу НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) від 22.05.2025 №2728-АГ «Про результати службового розслідування» в частині пункту 28 про притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності у розмірі завданої шкоди 51037,00 грн шляхом стягнення із грошового забезпечення військовослужбовця вказаної суми. (а.с.а.с.89-92)
Судом ставлено, що відповідно до п. 28 наказу НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) від 22.05.2025 №2728-АГ «Про результати службового розслідування» підставою для притягнення до відповідальності позивача було порушення вимог абзацу 5 статті 11 в частині належного виконання своїх обов'язків, статті 16, абзаців 4, 13 статті 59 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України в частині здійснення негайної доповіді про адміністративне правопорушення вчинене підлеглим військовослужбовцем та запобігання правопорушенням серед особового складу, невиконання вимог абзацу 2 пункту 6 розділу 14 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 №558, що призвело до завдання державі в особі НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону матеріальної шкоди у вигляді неправомірно нарахованої та виплаченої премії за лютий 2024 року у розмірі 25518,50 та за березень 2024 року у розмірі 25518,50 грн солдату ОСОБА_4 на загальну суму 51037,00 грн (а.с.а.с.89-92)
Підставою для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов'язків, порушення військової дисципліни.
При цьому, з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та визначення ступеня вини, прийняттю рішення про накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення передує проведення службового розслідування.
З досліджених судом матеріалів службового розслідування судом встановлено, що відповідно до висновку службового розслідування від 22.05.2025 №04.4/740/25-СР вбачається, що 23.02.2024 солдат ОСОБА_4 перебував на території підрозділу з ознаками вживання алкогольних напоїв, про що складено протокол про адміністративне правопорушення ЧЦП №000730 (а.с.68)
Відповідно до рапорту від 16.03.2024 №22.3/16431/24-Вн комендант третьої прикордонної комендатури швидкого реагування підполковник ОСОБА_5 доповів по команді начальнику НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону полковнику ОСОБА_6 про те, що на солдата ОСОБА_4 було накладено дисциплінарне стягнення «сувора догана» за виконання обов'язків військової служби в стані алкогольного сп'яніння в умовах особливого періоду та клопотав про позбавлення премії вищевказаного військовослужбовця у розмірі 99% (а.с.69).
Також встановлено, що згідно додатку до службової записки заступника начальника відділу юридичного забезпечення НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону лейтенанта юстиції ОСОБА_7 від 30.01.2025 №10/9247/25-Вн 18.03.2024 солдат ОСОБА_4 знаходився в стані алкогольного сп'яніння під час виконання службових обов'язків, про що ВСП м.Харків було складено протокол про адміністративне правопорушення ДНХ/Ч-2/2728.
Судом встановлено, що 19.04.2024 Чугуївським міським судом в Харківській області прийнято постанову по справі №636/2697/24 про притягнення солдата ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ч.3 стю172-20 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. (а.с.70).
Відповідно до пояснень позивача наявних у висновку службового розслідування він пояснив, що рапорти про позбавлення премії солдата ОСОБА_4 за скоєні 23.02.2024 та 18.03.2024 року адміністративні правопорушення за ч.3 ст. 172-20 КУпАП були направлені встановленим порядком до управління третьої прикордонної комендатури швидкого реагування підполковнику ОСОБА_8 .(а.с.81).
У матеріалах справи наявний рапорт ОСОБА_9 від 12.03.2024 року поданий коменданту третьої прикордонної комендатури швидкого реагування підполковнику ОСОБА_8 відповідно до якого позивач просить дати вказівку відповідним посадовим особам внести зміни в облік адміністративних правопорушень відділу морально-психологічного забезпечення НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону та зняти премію в розмірі 99% з інспектора прикордонної служби 2 категорії - снайпера третього відділення інспекторів прикордонної служби ттретьої прикордонної застави другого відділу прикордонної служби (тип С) солдата ОСОБА_4 .
Вказаний рапорт був зареєстрований 16.03.2024 №22.3/16431/24-Вн, що підтверджується матеріалами справи (а.с.а.с.85-86).
Окрім цього, у матеріалах службового розслідування міститься рапорт першого заступника начальника другого відділу прикордонної служби (тип С) третьої прикордонної комендатури швидкого реагування від 22.03.2024 року адресований коменданту третьої прикордонної комендатури швидкого реагування підполковнику ОСОБА_8 щодо притягнення до відповідальності за ст.172-20 КУпАП солдата ОСОБА_4 . Вказаний рапорт зареєстровано 22.03.2024 за №22.3/17293/24-Вн. (а.с.83).
Отже судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем було подано рапорт про позбавлення премії солдата ОСОБА_4 за адміністративні правопорушення за ч.3 ст. 172-20 КУпАП, зокрема такий було направлено встановленим порядком до управління третьої прикордонної комендатури швидкого реагування підполковнику ОСОБА_8 та передані відповідальному виконавцю для реєстрації та відправки по системі електронного документообігу у відділі прикордонної служби в дані періоди.
У зв'язку з вищевикладеним, суд приходить до переконання, що позивачем було вжито заходів в частині здійснення доповіді про адміністративне правопорушення вчинене підлеглим військовослужбовцем ОСОБА_4 , що підтверджується доказами наявними у матеріалах справи, отже висновки службового розслідування про допущення позивачем порушення статті 16, абз. 4,13 статті 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України ґрунтуються на неповно встановлених обставинах та не можуть вважатися об'єктивними, а також, що позивачем обов'язок встановлений Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України виконано, то суд вважає, що при винесенні відповідачем оскаржуваного наказу за №2728-АГ від 22.05.2025 року, накладенні на позивача повної матеріальної відповідальності відповідачем не враховано всіх обставин.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що наказ НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) від 22.05.2025 №2728-АГ «Про результати службового розслідування» в частині пункту 28 про притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності у розмірі завданої шкоди 51037,00 грн шляхом стягнення із грошового забезпечення військовослужбовця вказаної суми не відповідає вимогам частини другої статті 19 Конституції України, частини другої статті 2 КАС України. А тому, пункт 28 наказу НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) від 22.05.2025 №2728-АГ «Про результати службового розслідування» в частині пункту 28 про притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності у розмірі завданої шкоди 51037,00 грн шляхом стягнення із грошового забезпечення військовослужбовця вказаної суми належить визнати протиправним та скасувати.
Щодо позовних вимог у частині зобов'язання НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ), ідентифікаційний код - НОМЕР_4 , повернути ОСОБА_1 безпідставно стягнуті грошові кошти під час виконання наказу від 22.05.2025 року № 2728-АГ «Про результати службового розслідування», суд зауважує, що позивачем при поданні позовної заяви та у ході розгляду даної адміністративної справи не надано суду будь-яких доказів на підтвердження обставин стягнення грошових коштів під час виконання наказу від 22.05.2025 року № 2728-АГ «Про результати службового розслідування».
Водночас, судом встановлено, що відповідно до листа НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 27.06.2025 №03.2/12166-25-Вих направлено матеріали службового розслідування до НОМЕР_7 прикордонного загону для прийняття правового рішення щодо притягнення до повної матеріальної відповідальності майора ОСОБА_1 (а.с.43).
Отже, у матеріалах справи відсутні докази стягнення НОМЕР_1 мобільним прикордонним загоном Державної прикордонної служби України (військовою частиною НОМЕР_2 ) грошового забезпечення позивача на виконання наказу від 22.05.2025 року № 2728-АГ «Про результати службового розслідування», відтак, у задоволенні позовних вимог у цій частині суд відмовляє
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.2 статті 79 КАС України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.
Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Зважаючи на встановлені у ході розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону (військової частини НОМЕР_2 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати пункт 28 наказу НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) від 22.05.2025 №2728-АГ «Про результати службового розслідування» щодо притягнення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до повної матеріальної відповідальності у розмірі завданої шкоди 51037,00 грн шляхом стягнення із грошового забезпечення військовослужбовця вказаної суми.
У задоволенні позову у частині решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяЮ.Ю.Дору