05 грудня 2025 року м. Ужгород№ 260/6837/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, в якому просить визнання протиправним та скасування рішення про відмову у перетині державного кордону від 14 серпня 2025 року відносно ОСОБА_1 винесене представником НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що 14 серпня 2025 року посадова особа відповідача відмовила у перетині позивачу кордону з мотивів відсутності документів, що передбачають таке право. Вказане рішення вважає протиправним, оскільки позивач є особою, що не має обмежень для виїзду за межі України в період дії воєнного стану, оскільки виключений з військового обліку. На підтвердження вказаної обставини позивач надав посадовій особі відповідача необхідні документи, однак такі враховані не були.
17 вересня 2025 року відповідач подав через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечив з мотивів безпідставності такого. Так, зокрема, вважає, що факт зняття особи з військового обліку на підставі пп. 6 п. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» не є підставою для виїзду за кордон у період введення на території України воєнного стану. Зазначає, що наданий позивачем при паспортному контролі військовий квиток з відміткою про зняття з обліку є документом, що засвідчує виключно питання військового обліку особи, і сам по собі не є достатнім для перетину державного кордону в умовах воєнного стану.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 14 серпня 2025 року у зв'язку з наміром перетнути державний кордон України у пункті пропуску «Малі Селменці» ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) пред'явив для проведення паспортного контролю уповноваженій особі підрозділу охорони державного кордону наступні документи:
- паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
- військовий квиток (дублікат) серії НОМЕР_2 , виданий 15.09.2014 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За наслідками проведеного паспортного контролю рішенням інспектора прикордонної служби вищої категорії 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (далі - НОМЕР_1 прикордонний загін) майстер-сержантом ОСОБА_2 від 14.08.2025 у перетині державного кордону на виїзд з України громадянину України ОСОБА_1 було відмовлено у зв'язку з відсутністю підстав на перетин державного кордону. Так, посадова особа НОМЕР_1 прикордонного загону у своєму рішенні зазначила, що ОСОБА_1 не зміг надати на паспортний контроль необхідні документи, які дають право на виїзд з України в умовах дії правового режиму воєнного стану (виключений з військового обліку, як раніше засуджений).
Вважаючи вказану відмову протиправною та такою, що порушує його право на вільне пересування, ОСОБА_1 звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Оцінюючи правомірність оскарженого рішення, суд виходить з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Зазначене кореспондується також з положеннями ст. 1 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 №3857-XII (далі - Закон №3857). При цьому вказаною статтею також передбачено, що на громадян України, які звернулися з клопотанням про виїзд з України, поширюються усі положення чинного законодавства, вони користуються всіма правами і несуть встановлені законом обов'язки.
Відповідно до ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Воєнний стан в розумінні положень ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України (ст. 2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, зокрема, встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
Отже, право особи на вільний перетин державного кордону України, згідно з положеннями Конституції України та законодавчих норм, може бути обмежено в умовах воєнного стану.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому було продовжено.
П. 3 вказаного вище указу у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» від 03.04.2003 №661-IV, на Державну прикордонну службу України покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її прилеглій зоні та виключній (морській) економічній зоні.
Основними функціями Державної прикордонної служби України, згідно ст. 2 вказаного законодавчого акту, є, в тому числі, здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України, а також виявлення і припинення випадків незаконного їх переміщення.
Відповідно до ст. 3 Закон №3857, перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред'явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону. Правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України.
Ч. 3 ст. 6 Закону України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 №1710-VI встановлено, що пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами.
Паспортні та інші документи громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі. При цьому з'ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону (ч. 1 ст. 7 Закону України «Про прикордонний контроль»).
Порядок перетинання громадянами України державного кордону визначають Правила, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року №57 (далі - Правила).
Відповідно до п. 2-6 Правил, у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов'язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в пунктах 1 і 2 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також пункті 2-14 цих Правил.
Посадова особа НОМЕР_1 прикордонного загону відмовила ОСОБА_1 у перетині державного кордону у зв'язку з відсутністю підстав на перетин та не наданням підтверджуючих документів.
Протиправність такого рішення позивач обґрунтовує тим, що він виключений з військового обліку військовозобов'язаних відповідно до п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», що підтверджується відміткою у військовому квитку НОМЕР_2 , зробленою ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Сторони визнають ту обставину, що ОСОБА_1 був виключений з військового обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232) (в редакції до внесення змін Законом України №3633-IX від 11.04.2024).
Поряд з цим, станом не день винесення оскарженого рішення чинна редакція ст. 37 Закону №2232 не передбачала можливості виключення з військового обліку осіб, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Оцінюючи правомірність такого рішення, суд звертає увагу на те, що в контексті п.п. 2-6 Правил під визначенням «інші військовозобов'язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації» слід розуміти саме осіб, визначених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543).
Статтею 23 Закону №3543 встановлено вичерпний перелік осіб, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та перелік осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Однак серед такого переліку відсутні особи, раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Окрім того, сам факт зняття з військового обліку на підставі пп. 6 п. 6 ст. 37 Закону №2232 не є підставою (у передбачених законом випадках) для надання права особі на виїзд за кордон у період введення на території України воєнного стану.
Суд зауважує, що військовий квиток з відміткою про зняття з обліку як документ засвідчує виключно питання військового обліку особи і сам по собі не є достатнім підтверджуючим документом для перетину державного кордону позивачем в умовах воєнного стану.
Вищевказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 09 березня 2023 року у справі №600/2520/22-а.
Позивач помилково тлумачить норми законодавства, що регулюють порядок перетинання державного кордону громадянами України, та пов'язує наявність права на перетин кордону з виключенням з військового обліку. З цього приводу суд зазначає, що факт виключення позивача з військового обліку не відносить його автоматично до категорії осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
Будь-яких інших документів, які б в розумінні Правил підтверджували право ОСОБА_1 на перетин державного кордону в умовах воєнного стану позивач ні посадовій особі НОМЕР_1 прикордонного загону, ані суду не надав.
З огляду на зазначене суд вважає, що оскаржуване рішення про відмову позивачу в перетині державного кордону України прийняте відповідачем в межах та на підставі наданих йому повноважень, це рішення відповідає визначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, а тому є правомірним.
Таким чином, провівши правовий аналіз законодавчих норми, що регулюються спірні правовідносини крізь призму встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати з відповідачів не стягуються.
Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 ) до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Р.О. Ващилін